Метафізика Аристотеля

– його батько був придворним лікарем македонського царя Філіпа ІІ.

17-літнім юнаком Аристотель вступив до платонівської академії, у якій пробув двадцять років до самої смерті Платона. Внаслідок серйозних розбіжностей і довгих дискусій з Платоном він заперечує погляди платоїзму й покидає Академію. Декілька років був вихователем Александра Македонського. Заснував у Афінах Лікей, який став одним із головних центрів розвитку науки у Стародавній Греції. Філософська школа Аристотеля називалась перипатетичною, тобто школою філософів, що прогулюються.

її “першою філософією”, наукою про перші причини начала. Метою її

є знання заради заради знання.
2. Практичну – про діяльність людини. Метою практичної філософії є знання заради діяльності.
3. Поетичну, або творчу. Метою якої є знання заради творчості.

висвітлює в головній свої філософські праці “Метафізика”. - цей термін

заснував систематезатор творів Аристотеля – Андронік Родоський. Піжд такою назвою він обєднав групу трактатів Аристотеля, що були написані “після фізики”. Метафізика складається з 14 книг.

питання про співвідношуння в бутті загального й одиничного. За Аристотелем,

одиничне – це те, що існує лише “де-небудь” і “тепер”, воно сприймається чуттям. Загальне – це те , що існує в будь –якому місці “скрізь” і в будь-який час “завжди” і прочвляється за певних умов в одиничному. Воно є предметом наук і пізнається розумом. Загальне існує лише в одиничному і пізнається лише через чуттєво-сприятливе одиничне.

причини існування речей:
Матеріальна причина, або матерія. Тобто те, з чого

виникають речі. Такими, наприклад, є мідь для статуї. Чи глина для горщика.
2. Формальна причина, або форма. Кожна річ є оформленою матерією. Форма становить “сутність” буття. Вона перетворює пасивну матерію і робить річ саме цією річчю.
3. Рушійна причина. Це – джерело, звідки бере початок рух. Так, людина, що дала порада, є причиною, батько є причиною дитини.
4. Кінцева причина, або мета. Кінцеву причину Аристотель розуміє як “те заради чого” відбуваються всі природні явища, всі зміни. Кожне явище природи немовби має в собі первісну внутрішню мету свого розвитку. Наприклад, здоров'я – мета прогулянки.

думку про розвиток природних явищ як про оформлення матерії. При

цьому форма – активна, матерія – пасивна.Матерія – лише можливе буття речі, форма надає речам їх дійсне буття. Сутністю буття речі за Аристотелем , є її форма . Отже форму він ототожнює з суттю речі. Форма – це не якість , не кількість,а те, що становить сутність речі, без чого її немає

логікою. У «Першої аналітиці» Аристотель викладає головним чином вчення про

силогізм, у «Другій аналітиці», важливою для вивчення поглядів Аристотеля на логіку, міститься його теорія докази.

Аналітики

історії Стародавньої Греції класичного періоду.
Афінськая політія

свою причину і мету; фізичні закони не мають загального характеру;

природа вибудувана по ієрархічній драбині; слід не пояснювати світ, а класифікувати його складові з наукової точки зору. Природу Аристотель поділяв на неорганічний світ, рослини, тварин і людини. Людину від тварин відрізняє наявність розуму.

Нікомахова етика

душі. Перш за все, говорив він, ми повинні визначити, до

якої категорії відноситься душа. Чи є вона матерія або форма, якість або кількість, що існує в можливості або суще в дійсності? І тут Аристотель схоплює саму суть: головна трудність в питанні про душу - визначити її категоріальний приналежність.

Про душу

Стародавньої Греції, зроблений Аристотелем. Безсумнівний інтерес читачів викличе запропоноване Арістотелем

поділ форм державного правління на кращі і гірші і його теорія про те, що аристократія і монархія є кращими формами державного правління, а демократія - "владою бідної більшості".

Політика

видів поезії в залежності від коштів наслідування
Поетика

російську мову "Риторики" Аристотеля. Переклад Н.Платоновой, зроблений в кінці XIX

століття і в багатьох випадках просто помилково передає зміст оригіналу, застарів не так за часом, скільки за змістом: він не відповідає в достатній мірі ні рівню текстології античних джерел, ні нового розуміння наукової і педагогічної спрямованості одного з найактуальніших і в наш час праць Аристотеля. Застарів і мову колишнього перекладу. 

Риторика