Міністерство освіти і науки України Тернівський міжшкільний

на тему:
"Моє село - Ганичі"
Виконав:
Думнич Петро
Оператор КН
Група №6
Терново - 2007

і береже, прагне повернутися до них з усіх стежин землі.

Такими місцями є, звичайно, отчий дім, наша старенька прабабуся – школа і садочок біля неї. А ще – поля та краєвиди мальовничих гір, які зараз покрились зеленими шатами. А як же можна забути дзвінкоголосу, прозору як сльоза, гірську річку Тересву, по обидва береги якої і розкинулось моє рідне село Ганичі.

хоч археологічні дані свідчать, що територія його була заселена ще

в період неоліту (нового кам'яного віку). Втім, в докунентах ХV ст. село згадується під слідуючими назвами: 1402р. Ganyafalva, 1415 р.- Gаnуаfаlvа, 14 18 р.- Ganуа, І465 р.- Nagy Gania, 1495 р. - Ganych, 1492р. – Gornyfalwa, 1546 р.- Ganyczfalwa, 1610 р.- Ganіа. Треба сказати , що походження самої назви (топонімики) села невідомо. За тими переказами старожилів, які дійшли до нашого часу і лягли в основу назви села є декілька версій. За однією з них назва мого рідного куточка походить із розповідей про те, як двоє газдів, піднімаючись на гору Дарола, потрапили в негоду, під час якої був страшний вітер. Той газда, що йшов першим недочував те, що питав задній. І у них вийшов діалог з “га” та “нич”, що і лягло в основу походження назви нашого села.
Іншим цікавим переказом є той, у якому розповідається, що колись тут, у нашій місцевості, жив дуже багатий пан Ганич, який славився на тутешніх землях заможністю та добротою. Люди, які працювали в нього не бідували і увагою обділені не були. На запитання людей з сусідніх поселень, де, крім раю, добре живеться, вони відповідали: “У Ганичах!”.

Урмезеїв, пізніше - Іргольці, Долгаї та Корнішок. Селяни - кріпаки

села Ганичі були "рутенами" (русинами).
З ХV ст. і до адміністративної реформи 1928 р. с. Ганичі входило до складу Тересвянського (за часів Чехословаччини Тячівського) округу Мараморського комітату, і довгий час було порівняно невеликим.
Перші статистичні відомості про село Ганичі відносяться до 1839 року. В той час в селі нараховувалося 1375 греко-католиків та 87 представників іудейської конфесії. Більш детальні статистичні відомості відносяться вже до 1873 року. Згідно статистичних даних цього часу, у селі налічувалося 329 будинків і проживало 1508 мешканців, з яких переважна більшість була "русинами" (рутенами) і греко-католиками. В плані адміністративному до села Ганичі відносилося також і село "Podplesza'' (Підплеша). Загальна земельна площа (імовірно разом із селом "Підплеша") складала в той час 23.994 кад.гольди (один кад.гольд (хольд) дорівнював 0,576 га). Згідно статистичних даних за 1901 рік, у селї Ганичі проживало вже 2078 мешканців.

до складу Тячівського округу Марамороського комітату, і було центром нотарського

управління. Згідно статистичних відомостей 1921р. село Ганичі займало площу 2711 га. І налічувапо 473 будинки. Чоловіків в селі проживало 1090 осіб, а жінок - 1191. З точки зору релігійних конфесій, мешканці села розподілялися слідуючим чином : римо-католиків – 3; греко-католиків – 367; православних – 1237; іудеїв – 674.
Взагалі ж найбільш детальні відомості про релігійні конфесії села Ганичі можна знайти у церковній статистиці (шематизні) за 1893 та 1908 рр. Так, у даних церковної статистики за 1908 рік говориться слідуюче: "Ganya (Ganicsi) стародавня сільська громада. Дерев'яна приходська церква побудована в 1810 році та освячена в день "Успіння Святої Марії". Мова мешканців села - "рутенська" ("русннська"); будинок приходського священника дерев'яний, а метричні записи у приході ведуться з 1780 року ". Якщо у 1893 році у селі налічувалося 1400 представників греко-католицької конфесії та 400 іудеїв, то у 1908 році — відповідно 1481 греко-католиків, 6 римо-католиків та 577 іудеїв. Виплата кангруя (спеціального податку на користь греко-католицьких священників – С.В.) знаходилася у компетенції церковного приходу. Приходськими священниками у 1893 та 1908 рр, у селі Ганичі були відповідно – Иозеф Ілляшевич та Михайло Гайчкало.

ставилися до Росії та православної цервки. Саме про це говорить,

по-перше те, що на другому Мараморош- Сігетському процесі ( 1913 р.), де судили селян "горської Русі" за симпатії до Росії, серед обвинувачених було 8 мешканців села Ганичі. А, по-друге, за матеріалами чехословацької статистики, які ми вже згадували, у селі Ганичі в 1921р. налічувалося 1237 прихильники православної церкви.

участь у політичному житті нашого краю. У 1923 році в

селі була створена первинна організація, а згодом Окружний комітет КПЧ. Про вплив КПЧ серед мешканців села говорять і результати виборів до Національних зборів Чехословаччини, які відбулися у 1925 році (вибори проходили до палати депутатів І сенат чехословацького парламенту). Так, з 1072 осіб, які були внесені у списки виборців, у виборах депутатів взяли участь 716 осіб. Голоси виборців (ми наводимо тільки голоси виборців, які були віддані за найбільш впливові політичні партії) були розподілені таким чином: Комуністична партія Чехословаччини —291 голос; Чехословацька народна партія - 115 голосів; партія єврейських господарів - 148 голосів; Республіканська партія - 42 голоси. З 968 осіб, які були внесені у списки виборців (до сенату), у виборах сенаторів взяли участь 660 осіб. Голоси виборців розподілилися таким чином : Соціал-демократична партія Чехословаччини - 13 голосів; Комуністична партія Чехословаччини - 268 голосів; Республіканська партія - 247 голосів; чехословацька народна партія - 36 голосів; єврейська партія - 48 голосів.

масові районні маніфестації та страйки. Що ж стосується статистичних відомостей

окупаційного періоду (1939-1944 рр.), то в цей час с.Ганичі увійшло до складу Тересвянського округу Марамороської адміністративної експозитури. Загальна площа села складала 8.487 кад.гольдів. В селі налічувалося 715 будників, а проживало 3307 мешканців: "русини", "євреї"; за конфесійним складом більшість мешканців села Галичі належали до православних та греко-католиків. Фінансове управління (дирекція) та крайовий суд знаходилася у м. Мараморошсігеті; податкове управління, окружний суд та нотаріат у Тячеві (Tecso); жандармська дільниця в с. Irhoc (Вільхівці). До найближчої залізначної станції в с. Нижия Нересннця було 5 км. Пошта і телеграф також знаходилися у с. Нижня Нересниця (Аlsoneresznice).

частина з яких в роки війни брала активну участь у

боротьбі проти нінецько-угорських загарбників. Зокрема, наприклад, у складі чехословацької армії у роки Великої Вітчизняної війни воювали слідуючі уродженці с.Ганичі :
1. Герич Іван Гаврилович, підполковник чехословацької армії, нар. 12.09.1919 р. с.Ганичі, Тячівського округу ЧСР. В чехословацьку військову частину вступив 31.01.1943р. в м. Бузулук, Оренбурзька обл. СРСР. Нагороди: медалі "За заслуги в захисті Вітчизни", пам'ятна за Соколово, Дукельська пам'ятна, "20 років визволення ЧССР", радянські медалі: "За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941- 1945 рр. ", "30 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. ", польський військовий хрест та інші.
2. Футько Іван Петрович, майор чехословацької армії, нар. 01.07.1921р. в с. Ганичі. Тячівського округу ЧСР. У Чехословацьку військову частину вступив 29.01.1943р. в м. Бузулук, Оренбурзька обл. СРСР. Нагороди: Чехословацький військовий хрест 1939р., орден Червоної Зірки, медалі: "За хоробрість", пам'ятні - Дукельська, " 20 років визволення ЧССР". Радянські медалі: "За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945рр.", "30 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945рр." та інші. Помер 19.06.1980р.
Підпільною діяльністю на території села та округу займалися М.Герич, В.Черевко, Д.Подольський. 24 жовтня 1944р. с. Ганичі було визволено від фашистських окупантів частинами Червоної Армії.

Територія села лежить на південному заході України між 46 і

47° пн. широти. Тут м'який і теплий клімат з тривалим літом і досить короткою зимою. Середньорічна кількість опадів сягає близько 1400-1800 мм. Самий населений пункт розташований в 12 км від ст. Тересва, Львівської залізничної дороги та 22,5 км від районного центру м. Тячів. Через населений пункт проходить шосейна дорога Бедевля -Усть-Чорна, яке має державне значення і є зв'язуючою ланкою для відродження господарської діяльності села Ганичі в єдиному комплексі господарства України. Щоправда, за радянські часи через село проходила вузькоколійна дорога Тересва-Усть-Чорна по ній проводилось вивезення лісу та пило матеріалів до с. Тересва, де успішно в той час працював деревообробний комбінат. В зв'язку з великими повенями 2000 та 2002рр. вузькоколійна дорога була розмита, а в даний час фактично ліквідована, що завдало великої шкоди господарству Тячівського району в цілому і с. Ганичі зокрема.

Вигорлат-Гутинського і Верховинського хребтів г. Карпати у долині р. Тересва

правої притоки ріки Тиси. Важливою особливістю села в економіко-географічному положенні є територіальна близькість її до Румунії, Угорщини і частково Словаччини.
На південному заході село межує з населеним пунктом с. Нересниця, на південному сході з Калинами, на півдні по Вигорлат-Гутинському хребті з румунським селом Глибокий Потік, що входить до складу України, а через р.Тересва з північного боку знаходиться с. Підплеша.
В 15 км від села проходить газомагістральна лінія, але внаслідок високих гір населений пункт поки що не газифікований. Через село проходить потужна лінія електропередач, яка забезпечує тісні економічні зв'язки з іншими регіонами України.
Село – гірське, в 2004р. отримало статус гірського села України. За часи радянської влади за значні успіхи в економічному і соціальному розвитку нагороджено Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР в 1977р.

моря. Долина р.Тересва сильно порізана і ерозійно небезпечна, оскільки часті

повені і паводки завдають величезної шкоди ґрунтам.

на пагорбах і горах. Гори вкриті густим лісом переважно з

бука, граба і ліщини. В низинній частині села ґрунти каштанові і сіроземи. Дещо вище жовтоземи, сірі лісові, підзолисті, які досить бідні на гумус і не мають економічного значення для господарської діяльності. З північного і південного боків село оточують гори, що входять до складу Карпат. Це молоді складчасті гори, але вже досить зруйновані. Це пояснюється тим, що вони складені переважно мергелями, пісковиками, сланцями, які легко руйнуються під дією зовнішніх сил: сонце, вода, вітер. Гори мають плоскі вершини і пологі схили, що надає їм вигляду середньовисотних. Вирівняні поверхні безлісих вершин називають полонинами.
Клімат помірно континентальний. Річні амплітуди температур коливаються в межах 20°-22°. Зима порівняно тепла. Особливості клімату є значне коливання погодних умов з року в рік. Такі погодні коливання зустрічаються часто і пояснюється це тим, що західні вітри помірних широт буквально заганяють тепло, або холодне повітря з заходу, неначе в мішок, що безперечно завдає шкоди сільському господарству села. В селі кліматичні умови змінюються з висотою. Це проявляється в зменшенні величини сонячної радіації з висотою та в збільшенні кількості опадів.
Річка Тересва має й невеликі притоки і потічки, що мають вузьку долину, розливаються в різні пори року, але найчастіше осінь-весна, оскільки живлення їх переважно дощове.

куниця. Характерними птахами є горобець, ворона, сорока, дятел, яструб. В

р.Тересві водяться лосось дунайський, морена, харіус та інші форми. Щодо корисних копалин то село має поклади солі, яка раніше добувалася в с.Солоне (раніше присілок Ганич), а найбільш відомою копалиною є каолінова глина яка є сировиною для цегельних заводів і кахельних цехів колгоспу, зараз сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ганичі". Глина ліцензована і видобувається тільки в кар'єрах відкритим способом.
Порівнюючи з іншими селами Тячівського району, природні ресурси Ганич досить значні. Щоправда зустрічається і кам'яне вугілля, однак промислового розвитку не може мати, оскільки поклади його є незначними.
За роки радянської влади розвідані в с.Галичі джерела мінеральних вод з великим вмістом сірководню, але сьогодні перебувають у стадії їх довивчення.
Необхідно відмітити відносно мале промислове значення природних ресурсів села, хіба що винятком для цього є вогнетривкі каолінові глини. Безперечно, що при детальному вивченні географічної будови гір, що знаходяться в населеному пункті, можливо при наявності великої кількості трудових ресурсів і відповідне виробництво. Існують певні проблеми охорони й раціонального використання природних ресурсів і вони особливо актуальні для Закарпаття. І це особливо стосується відтворення лісових угідь, що мають винятково можливе значення для карпатського регіону.

даний час немає. Однак роком заснування його вважається 1506, коли

першії переселенці-верховинці з Мароморош-Сігетщини почали заселяти Верхнє Потисся, а відтак і гористі місцевості р. Тересва, правої притоки р.Тиси. Наскільки вірогідно, але угорські джерела 1525р. повідомляють, що в с.Ганичі того часу нараховувалося близько 20-30 курних будинків, вкритих соломою, збудованих з бука на дубовій основі. Угорські джерела 1581р. повідомляють також проте, що невелика кількість селян с.Ганичі брала участь у повстанні куруців в Угорщині (тоді Австро-Угорщина) 1525р. під проводом Д. Дожі Очевидно, що це вірогідний факт, оскільки вчені Ужгородського держуніверситету (Я.І.Штемберг, М.В.Троян і ряд інших) опиралися на ці джерела в своїй науковій роботі.
Офіційну назву с.Ганичі отримало за першою версією від перших поселенців на прізвище - Ганич, а за другою версією про те, що в роках 1531-1533 був голод і селяни зганили, згудили село і переселилися на правий берег де через пару років знов повернулися на лівий берег, де було більше лісових угідь і землі.

час революції в Угорщині 1848р. селяни Тячівщини брали участь у

цих подіях і цілком вірогідно, що вони були з с.Ганичі.
В роки Першої світової війни 1914-1918р.р. у складі австро-угорської армії багато потрапило в російський полон і прийняло участь у Жовтневій революції в Росії 1917р. Серед них Корсак І., Герич М., Калинич М.
За Сен-Жерменською угодою 1919р. село увійшло до складу Чехословаччини. Слід відмітити, що лояльний чехословацький уряд на чолі з Масориком приділяв неабиякої уваги Закарпаттю (тодішня назва Підкарпатська Русь). В ці часи в селі було відкрито народну школу, побудовано автосполучення з Тересвою і Тячевом, а також закінчена вузькоколійка Тересва-Усть Чорна. Враховуючи те, що Тячівщина була багата на ліс, вузькоколійкою та шляхом сплаву по р.Тересва вивозиться до Чехословаччини.

цех по народних промислах - килимарство. Базою для килимарства було

вівчарство, яке на той час було найпоширенішим видом господарства на Закарпатгі.

окуповане німецько-угорськими військами, а в жовтні 1944р. визволено радянськими військами.

Після визволення села від німецько-угорських загарбників в січні 1945р. Закарпаття було приєднано до Української РСР. В 1949р. створено колгосп ім. Калініна, побудовано будинок культури, цегельний завод, кахельні цехи, плиточні, тваринні приміщення, швейний і килимний цехи. За кошти місцевого господарства зведена лікарська амбулаторія, добудовано середню і дев'ятирічну школи.

зумовлено насамперед багатьма природно-історичними й економічними особливостями освоєння земель.
Середня густота

населення 120 чол. на 1 кв. км. Населення с.Ганичі багатонаціональне. Проте, слід сказати, що майже 96,2%, українці, росіяни та білоруси. Загальна площа - 2870 га, яка об'єднує два населених пункти: с. Ганичі і с. Солоне в тому числі в розрізі населених пунктів: с. Ганичі - 2070, с. Солоне - 800 дворогосподарств.
Щодо чисельності населення станом на 01.01.04р. 5367 чол. В розрізі сіл: Ганичі - 4053 чол., Солоне - 1314 чол.

превеликий жаль, в селі дуже великий, майже 75 відсотковий надлишок

трудових рерурсів. Внаслідок закриття досить великих підприємств, де були зайняті трудові ресурси села, зокрема Дубівського вертолітного об'єднання (кількість працюючих 5 тис. чол., Тячівського ДОКУ 3,5 тис. чол., заводу „Імпульс" 800 чол. та деяких інших) працездатне населення змушене виїзджати за межі держави, а саме: Росію, Чехію, Польщу, Німеччину, Італію і Іспанію.
В цілому частина працюючих у сфері нематеріального виробництва за останні роки скоротилася майже в 20 разів, у сільському господарстві майже в 10 разів. В даний час спостерігається різке переміщення трудових ресурсів села в інші країни світу.

Росію, Чехію і Німеччину. Це негативна тенденція, яка може бути

усунена тільки з оздоровленням промисловості та інтенсивним розвитком сільського господарства. За даними інтерфакс України за 9 місяців 2004р. виїхало на заробітки з нашої держави близько 7 млн. чол. Ця сама тенденція спостерігається в с. Ганичах, оскільки промислових підприємств на території села немає.
Отож, підводячи деякі висновки до вищеописаного констатуємо, що питання зайнятості населення цілком розрішимі при наявності будівництва бодай невеликих промислових підприємств лісової промисловості, але найекономніше лісопереробної.

кооперованого сільського виробництва вони входять. Пояснюється це тим, що за

роки незалежності змінилися форми власності та з'явились нові форми і методи господарства. Найбільш розвиненим з них є цегельні, кахельні, плиточні заводи, які колись входили до колгоспу імені Калініна, а з 1992 року до ксгп „Ганичівське". На даному етапі розвитку ці підприємства приватизуються із конкретної форми власності переходять в приватну. Таким чином, зробимо спробу охарактеризувати саме сільське господарство села, оскільки воно є домінуючим.
У 1996р. у господарстві почався процес паювання землі, який завершився в 1999р. В результаті цього землі як сільськогосподарського так і несільськогосподарського призначення відійшли від господарства у приватну власність членів трудового колективу (0,4 га на одного колгоспника), які зараз займаються одноосібним веденням сільського господарства, забезпечуючи в основному свої потреби.
Внаслідок цього, нині в селі виробляється у приватному секторі за рік біля 8000 літрів молока, 1500 кг м'яса, картоплі -670 т.
Проте в господарстві не висівають такі зернові як пшеницю і ячмінь. Це пояснюється тим, що в селі, яке отримало Статус гірського, земельні площі незначні і малопродуктивні.

обробітку ґрунту, посіву та збирання врожаю. Тому ці виробничі процеси

проводяться в основному вручну, що в свою чергу не дає змоги здешевлювати сільськогосподарську продукцію. Однією з галузей, яка непогано розвинута є вівчарство. Воно не вимагає великих затрат, оскільки влітку вівці випасаються на полонинах і лише при зимово-стійловому утриманні необхідно заготовляти корми ( сіно, комбікорм, гілковий корм ).
За попередні роки, внаслідок непродуманої економічної політики держави, вівчарство занепало і тільки в 2004 році державою надані значні дотації тим селянам, які утримували понад - 40 гол. виробництва в умовах с. Ганичі не було прибутковим і не могло бути.

років давало стабільні прибутки, було виробництво допоміжних промислів (цегла, художній

кахель, блоки, мраморна плитка і т.д.).
Спочатку це було примітивне виробництво, де більшість виробничих процесів виконуваних вручну, але згодом в 70-80 рр. механізувалось, побудовані сушильні цехи та освоєний випуск черепиці для крівлі виготовлення меліоративної дренажної трубки. Цікаво відмітити, що майже на всіх заболочених землях Закарпатської області прокладені дренажі з цієї меліоративної трубки.

80-років у с. Ганичі побудовано будинок культури на 500 місць,

лікарську амбулаторію, аптеку, стадіон, двоповерховий магазин, дитсадок.

-дев'ятирічна, або як тепер прийнято називати школа І-IIІ ступеня і

І-ІІ ступеня. Загальна кількість учнів - 857, а чисельність вчителів - 94 чоловіка. Школи забезпечені всім необхідним: підручниками, комп'ютерними класами для успішного навчання учнівської молоді. Крім цього є філіал Тячівської музичної школи, де навчається близько 40 дітей.

фельдшерсько-акушерський пункт, де працює 25 чоловік обслуговуючого персоналу. Діють три

аптеки, з яких одна приватна.

також стадіон з трибунами, роздягальнею. Футбольна команда „Ганичі" фінансується від

збору ринку і успішно виступає на першості району. Щоправда, раніше ця футбольна команда була провідною на першість області і фінансувалась за рахунок кгсп „Ганичівське".

Усть-Чорна загальною протяжністю 55 км -асфальтне шосе з впорядкованими в

селі тротуарами. В Ганичах прекрасний телефонний зв'язок на 600 абонентів. Внаслідок прокладання теле-і телефоно-комунікацій жителі села можуть набрати номер телефону в будь-якій точці земного шару.
Щодо економічних зв'язків з іншими країнами світу, то вони відсутні, хоча невеличке транспортне підприємство „Транзит" здійснює перевезення лісоматеріалів та інших вантажів на територію Угорщини та Словаччини.

глухого і богом забутого, село зуміло в соціально-економічному розвитку піти

значно вперед і це тільки за останні 25 років.
Слід відмітити, що одним із багатств села є ліси, так як воно наче віночком оточене горами Карпатами. Значення лісу величезне. У біосфері він виконує унікальні функції: поглинає С02, поставляє 50% кисню, сприяє збільшенню запасів підземних вод, зберігаючи вологу атмосферних опадів, завдяки лісові поверхневі води отримують рівномірне живлення підземними водами. Зменшуючи поверхневий стік, ліси уповільнюють вітрову і водну ерозію ґрунтів. В останні роки жителями села було вирубано чимало дерев. Вважають, що саме через таку необдуману людську діяльність значно почастішали катастрофічні повені, зсуви, селі.

березня 2001 року. На річці Тересва рівень води піднявся на

3-5 метрів. Це стихійне лихо не обминуло і село Ганичі. Були підтоплені великі площі сільськогосподар-ських угідь, зруйновані людські оселі, мости, дамби, дороги.

що з'єднає село Ганичі із селом Підплешою. Таким чином екологічна

ситуація в селі залишилася стабільною.

марку населеного пункту, а ми, молодь, будемо робити все для

його розбудови та розквіту…