Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України Тернопільський

імені Володимира Гнатюка
«Моя творчість ішла у парі з моїм життям,

моїми переконаннями»
(Степан Васильченко)

Індивідуально-дослідне завдання студентки УФ-31 Рудан Мар'яни

сільських та хутірських глибин«
3. "Співучий край, Ічня здавна славилася голосами«
4.

З оптимізмом у серці.
5. "Сільський учитель - се загнаний, зморений чоловік, забитий нуждою«
6. З теплотою і гумором про дітей.
7. Висновки
8. Список використаних джерел

вищою мірою був притаманний цій людині, виявляючись у творчості Васильченка,

в його життєвих вчинках... Шляхетність, інтелігентність, відданість обов'язкові - все це було у Васильченка, все це він...проніс крізь роки десятиліття. Ще було в ньому якесь по-юнацькому загострене почуття прекрасного, той вроджений оптимізм, життєрадісність міцної народної натури, що надавали світлого, стверджуваного характеру навіть тим його творам, в яких відбивалися похмурі картини минулого".
Олесь Гончар

відмінну від народницької. Основні тематичні цикли - селянське життя, народна

вчительська інтеліґенція, школа, діти.

Сюжети для своїх творів я беру з сільських та хутірських глибин. Переважну більшість своїх тем Васильченко черпав з українського терену, з життя українського селянства та інтеліґенції.

До всього написаного підходив з перспективи суворої правди - не ідеалізуючи дійсності і не прикрашуючи її.

Ставив перед собою мету: показати найбільш близьке і знане читачу життя так, щоб повернути його лицем до власного життя, до близьки йому людей, до рідного народу.

Був упевнений: співаків лише з Ічні вистачить для будь-якої опери.

З пісенної стихії Ічні виріс сам письменник. Через багато років, ставши визнаним і відомим, Степан Васильченко з теплим почуттям згадуватиме зоряні, співучі ночі своєї Ічні, вірних товаришів, і мрії тих літ, і лукавий блиск дівочих очей...

"Співучий край, Ічня здавна славилася голосами"

1. оповідання "У панів"(1910) 2. етюд "На хуторі"(1915) 3. новела "На розкоші"(1914)

що підносять тему народни зворушень 1902-1904 рр. Участь селян у

революції 1905-1907 рр. засвідчили пробудження села, його розум і життєву енергію. Цій темі присвячено кращі новели Васильченка:

1. "Мужицька арихметика"; 2. "Осінній ескіз"; 3. "Чайка"; 4. "Фіалки"; 5. "На калиновім мості".

побутовий дискомфорт, політичне переслідування властей і поліції; деградацію і фарисейство

своїх колег, повністю адаптовних до рабського стану.

"Сільський учитель - се загнаний, зморений чоловік, забитий нуждою".

……такого висновку дійшов Васильченко в перші роки свого вчителювання. Як справжній художник, довіряє переконливій силі образу; як знавець дитячої душі, він відкриває в ній дедалі нові якості.

Першою художньою спробою С. Васильченка стали "Записки вчителів" (1898-1905), де в нарисовій, щоденниковій формі, з документальною точністю зафіксовано конкретні спостереження, роздуми автора над долею сільського вчительства, відбито характерні факти власного життя.

коло юних, ставали здобутками дитячої літератури. У його доробку -

чимало справжніх перлин про долю сільської дитини, зокрема школяра.

З теплотою і гумором про дітей.

В оповіданнях Васидьченко завжди звертає увагу на: щирість; природність дій; вчинки дітей; чистоту й шляхетність їніх помислів, бажань, поривань.У змалюванні дитячих персонажів письменник виявив багато теплоти і спостережливості, його маленькі герої допитливі, наполегливі, життєрадісні, тому привабливі.

демократична творчість Васильченка була надійним орієнтиром. Чи не тому академік

О.Білецький знаходив барви Васильченкової палітри у творчості молодого П.Тичини? чи не тому Максим Рильский, який називав Васильченка поетом української природи, залюбленим у слово і в пісню народу, відчув його вплив у пейзажних зарисовках Остапа Вишні і в пісенному ритмі новел Г.Косинки? що ж до літератури для дітей і юнацтва, то тут і Головка, і Копиленка, і Донченка, і багатьох інших єднає з Васильченком безпосередній спадкоємний зв’язок. Талант Степана Васильченка неповторний, невмирущій. Його твори озвучують в людських серцях найпотаємніші ліричні струни, оживляють веселі усмішки, утверджують високі пориви до краси і гуманізму.

Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. —

С. 278—279.
2. Історія української літератури кінець ХІХ - початок ХХ ст. за ред. проф. О. Д. Гнідан. - Київ, 2006. 3. Талант: Оповідання та повісті. — К., 1986.
4.Шевчук В. Теплий талант Степана Васильченка // Наука і культура. Україна: Щорічник. — Випуск 22. — К., 1989. — С. 418-428.