МОВА ЗМІ – ЗАСІБ УПЛИВУ НА МАСОВУ СВІДОМІСТЬ

мови
2. Мова як соціальна система
3. Інформаційна картина світу, інформаційне суспільство,

інфосфера
4. Соціальна інформація та інтелектуальна комунікація
5. Масова комунікація та масова інформація
6. Впливова функція мови ЗМІ

та зберігання інформації, але й інструмент, за допомогою якого формуються

нові поняття, які багато в чому визначають сам спосіб людського мислення. Вибір конкретних мовних засобів впливає на структуру мислення і на процес сприйняття та відтворення дійсності.

картини світу
- цілісної, змістової інтерпретації навколишньої дійсності;
- особливої ​​концептуально-інформаційної моделі

дійсності в людській свідомості.

проходить тривалий шлях, який, «поряд з активною діяльністю органів почуттів,

включає і активні дії людини, і її колишній досвід, і вирішально важливу участь мови, що зберігає досвід поколінь та дозволяє виходити за межі безпосередньо одержуваної інформації»[1].
[1] Лурия А.Р. Предисловие редактора русского издания // Брунер Дж. Психология познания. М., 1977. С. 5.

обміну інформацією.

Отримувати інформацію з навколишньої дійсності, використовуючи її з

певною метою у взаємодії з середовищем, можуть і повинні всі живі організми. Існує в тваринному світі і біологічно детермінована сигнальна комунікація, яка діє в обмеженому просторово-часовому радіусі.

Діапазон дії людського мови, навпаки, практично необмежений. Значення слів, що відбиває пізнавальний досвід конкретної спільноти людей, що говорять на одній мові, забезпечує людині можливість конвенціональної орієнтації у світі. У цьому насамперед складається роль слова як знака-посередника.

понять. Саме завдяки поняттям здійснюється узагальнення (і уявне виділення) певного

класу предметів або явищ за їх відмітним ознаками, що дозволяє людині орієнтуватися в навколишній дійсності.
Якщо суспільний досвід або суспільну свідомість оцінювати як «соціальну пам'ять», то поняття є базовими одиницями, що акумулюють в цій пам'яті соціальне чи суспільне знання, властиве конкретній мові.

суспільства, а без суспільства немає мови, передусім, мають на увазі

мову як форму існування індивідуальної і суспільної свідомості, тобто особливу сферу буття людини, яку називають мовним існуванням.

що має власною динамікою розвитку. Завдяки загальному соціально-історичному минулому всі

члени даної соціальної системи «успадковують» загальну модель дійсності й загальні когнітивні, емотивні та нормативні принципи її сприйняття.
На базі національної мови утворюються концепти культури, закарбовані в ментальному світі людини.

спілкування, мовна комунікація. Комунікація в цьому контексті визначається як акт

спілкування, тобто зв'язок між двома або більше індивідами, заснована на взаєморозумінні, а також як передача інформації однією особою іншій або кільком особам.

одну її функцію: базисного елемента соціальних систем комунікація, що являє

собою особливу форму взаємодії людей. Це центральний механізм соціальної поведінки людини в суспільстві, провідник її соціальних установок, посередник у маніфестації людських відносин.

соціальної спадковості, завдяки якому людина може звертатися до знань і

досвіду попередніх поколінь, щоб потім отримувати нові знання.

сукупність знакових систем, сигналів і проявів інформаційних зв'язків, то мову

можна розглядати як особливий вид соціальних інформаційних зв'язків. Завдяки мові інформаційна картина світу отримує можливість соціального репродукування, пов'язаного з активним ставленням до минулого досвіду, коли відбирається, зберігається і створюється те, що сприяє подальшому розвитку суспільства, наслідком чого стає створення особливого інформаційно-мовного бачення світу.

динамічний, безперервний процес осягнення світу через конкретну мову. Умови людського

буття, «охарактеризовані мовою», повинні, на думку німецького вченого, підносити людину до вирішення завдань, пов'язаних з її особливим культурно-історичним призначенням.

якої створюється нове «інформаційне суспільство».
Поряд з традиційними засобами інформаційного

зв'язку (телеграф, телефон, радіо і телебачення) сьогодні дуже широко застосовуються такі системи електронних телекомунікацій, як електронна пошта або факсимільна передача інформації. Новітні інформаційні технології забезпечують швидкий двосторонній керований зв'язок, що використовує звук, зображення, буквено-цифрові дані, а також комбінації різних видів інформації, відомі під назвою «мультимедіа» і «гіпертексти».

який являє собою небачену раніше інформаційну інфраструктуру, звану «кіберпростором» або

«інфосферою».

як результат конкретної діяльності людини, її здатності активно, цілеспрямовано реагувати

на інформацію, що надходить, постійно розширюючи зону її сприйняття, виробництва і передачі.

настільки ж невідчутний, як і енергія, проте чи не найпоширеніший

у всіх сферах людської діяльності»[1].

[1] Маккарти Дж. Информация // Информация. М., 1968. С. 7–39.

повідомлення, виражене в мовній формі в логічно послідовному несуперечливому вигляді;
2.

Інформація - це відомості, що є об'єктом зберігання, передачі, перетворення.
3. Інформація - основний зміст інтелектуальної комунікації. При цьому інтелектуальна комунікація - обмін інформацією між індивідами за допомогою спільної для них знакової системи.

знання.
Знання та інформація по суті своїй нерозривні, хоча між

ними не можна ставити знак рівності.
Інформація нерідко розглядається як знання, відчужене від його індивідуального носія й усуспільнене в системі комунікації.

що в процесі передачі інформації виділяються три рівні - синтаксичний,

семантичний і прагматичний, обумовлені внутрішньою структурою переданих знаків, а також їх змістом і цінністю.

соціальної взаємодії, в центрі уваги якої перебуває людське суспільство, що

виступає як обмежений соціальний простір зі специфічними внутрішніми процесами та культурними характеристиками

за допомогою якого каналу комунікації, кому, з яким результатом»
«учасники комунікації

- перспективи - ситуація - основні цінності - стратегії - реакції реципієнтів - ефекти».

систематичне поширення повідомлень серед чисельно великих, розрізнених аудиторій з метою

впливу на оцінки, думки і поведінку людей»[1]. Основними засобами масової комунікації є преса, радіо, кіно і телебачення, які визначаються також як засоби масової інформації.
[1]  Философский энциклопедический словарь. M., 1989. С. 344.

на основі переведення комунікативного наміру (інтенції) в комунікативну діяльність. Предметом

текстової діяльності в даному випадку є не смислова інформація взагалі, а смислова інформація, визначена конкретним задумом, комунікативно-пізнавальним або комунікативно-спонукальним наміром. Велику роль при цьому відіграють фонові знання одержувача інформації, що є членом конкретної державно-комунікативної спільності, носієм певної культури.

тільки в тому випадку, якщо ця інформація цікавить вас або

якщо передбачається, що вона може впливати на поведінку людей».

фіксації, трансляції, консервації, тиражування інформації та художньої продукції, ЗМІ дуже

скоро перетворилися на наймогутніший засіб впливу на масову свідомість.

насамперед певне повідомлення, комунікація, то мова газети в ідеалі є

повідомлення переважно комунікація, оголена і абстрагуватися до крайніх мислимих своїх меж. Подібну комунікацію ми називаємо "інформацією" ... Газетне слово є, звичайно, теж слово риторичне, тобто слово виразне і розраховане на максимальний вплив ... проте головною і специфічною особливістю газетної мови є саме ця переважна установка на голе повідомлення, на інформацію як таку»[1]
[1] Винокур Г.О. Язык газеты. М., 1923.

світ, впливу якого свідомо чи ні піддається кожен з нас,

що змушує серйозно ставити питання про відповідальність засобів масової інформації перед суспільством.