Національний університет фізичного виховання і спорту України Мирослав

оздоровчо-рекреаційної рухової активності

дослідження енергозатрат під час рухової активності.
Електронні пристрої для оцінки рухової

активності.
Спостереження за рівнем рухової активності.
Самозвіти та опитування в системі оцінювання рухової активності.

до практического применения / О. Бар-Ор, Т. Роуланд; пер. с

англ. И. Андреев. – К.: Олимп. л-ра, 2009. – С. 437–450.
Дутчак М.В. Спорт для всіх в Україні: теорія та практика / М. В. Дутчак . – К.: Олімп. л-ра, 2009. – 279 с.
Круцевич Т. Ю. Рекреація у фізичній культурі різних груп населення: навч. посібник / Т. Ю. Круцевич, Г. В. Безверхня. – К.: Олімп. л-ра, 2010. – С. 113–148

людини або популяції для прогнозування впливу на стан індивідуального та

громадського здоров’я, а також для проектування та реалізації відповідних програм, спрямованих на створення сприятливих умов для залучення людей до оздоровчо-рекреаційної рухової активності.

активністю протягом тижня.
У 2004 році ВООЗ у Глобальній стратегії з

харчування, рухової активності та здоров’я рекомендує кожному індивідууму забезпечувати адекватний рівень рухової активності протягом усього життя (щонайменше 30 хв. середньої інтенсивності майже щодня). Для дітей та молоді – щоденно не менше години.

для здоров’я вказує на доцільність для дорослих людей 18-64 років

не менше 150 хв. в тиждень занять аеробікою середньої інтенсивності (або 75 хв. високої інтенсивності). Силовим вправам необхідно приділяти не менше 2-х занять протягом тижня.

2009 р. тут 9% громадян старше 15 років регулярно займались

спортом та фізичними вправами (не менше 5 разів на тиждень), а іншими видами рухової активності – 27%; від 1 до 4 разів на тиждень – відповідно 31% та 38%; від 1 до 3 разів протягом місяця – 21% та 20%; не займалось – 39% та 14%. Найбільше громадян залучено до регулярної рухової активності в Ірландії (23 %), Швеції (22 %), Фінляндії (17 %), Бельгії (16 %), а найменше у Греції, Італії та Болгарії (по 3 %).

бездіяльними визнаються особи, витрати енергії на рухову активність яких становлять

щоденно менше 1,5 ккал на 1 кг маси тіла протягом останніх 12 місяців;
(2) помірно активні – 1,5-3,0 ккал;
(3) активні – більше 3,0 ккал.
Канадський науково-дослідний інститут фітнесу і способу життя у 2009 р. встановив, що 35% чоловіків та 19% жінок Канади старше 20 років є активними.

активності:
неактивні – відсутність рухової активності поза межами повсякденної діяльності;

низька активність – не менше ніж 150 хв. рухової активності помірної інтенсивності протягом тижня (або 75 хв. високої інтенсивності);
середня активність – від 150 до 300 хв. рухової активності помірної інтенсивності протягом тижня (або від 75 до 150 хв. високої інтенсивності);
висока інтенсивність – понад 300 хв. рухової активності помірної інтенсивності протягом тижня.

громадян до оздоровчо-рекреаційної рухової активності:
достатній, що передбачає не менше

4-5 занять помірної інтенсивності на тиждень, або більше 240 разів на рік; тривалість одного заняття – не менше 30 хв.;
помірний – 2-3 заняття помірної інтенсивності на тиждень, або від 120 до 240 разів на рік; тривалість одного заняття – не менше 30 хв.;
низький – 1-2 заняття помірної інтенсивності на тиждень, або від 1 до 120 разів на рік.

Україні достатній рівень оздоровчо-рекреаційної рухової активності мало 3 % громадян

старше 16 років, помірний – 6 %, а низький – 33 %. Більшість дорослого населення України не залучалось до вказаної рухової активності.

максимальної частоти скорочення серця (ЧССмакс). Визначено, що помірна інтенсивність рухової

активності – це 70-85 % ЧССмакс.
ЧССмакс = 220 – вік в роках.
70 % ЧССмакс доцільно використовувати для осіб, які тільки приступили до занять оздоровчо-рекреаційною руховою активністю, а далі – доцільно підвищувати інтенсивність до 85 %.

(МЕТ) – це співвідношення рівня метаболізму людини під час рухової

активності до рівня його метаболізму в стані спокою організму. Один МЕТ – це кількість енергії, яка витрачається людиною в стані спокою, та еквівалентна 1 ккал/кг·год. Підраховано, що рухова активність помірної інтенсивності – це 3-6 МЕТ, а висока – більше 6 МЕТ.

людини (його частин) у просторі та часі), яке призводить до

додаткових енерговитрат.
В організмі людини перехід енергії з одного виду в інший в кінцевому випадку супроводжується виділенням тепла. Вся енергія, створена в організмі, рівна кількості виділеного тепла організмом в оточуюче середовище. Тепло вимірюється в ккал., а отже і енергію, яка забезпечує скорочення скелетних м'язів, також можна вимірювати в цих же одиницях.

в спеціальній повністю ізольованій лабораторії. В такому приміщенні розміщені труби,

у них циркулює вода. Організм людини, яка поміщена в таку камеру, виділяє тепло, що нагріває вказану воду. В залежності від різниці температури води до і після визначають кількість тепла, яке виділив організм людини. В сучасних умовах кількість виділеного тепла уже фіксується спеціальними датчиками.

спожитого О2 та виділеного СО2 дозволяє визначити кількість утвореного в

організмі тепла):
закритий спосіб (спеціальні респіраторні кімнати);
відкритий спосіб (мішок Дугласа).

в якій молекули кисню і водню мітять нерадіоактивними ізотопами. Далі

впродовж 5-14 днів періодично вимірюють концентрацію вказаних ізотопів в біологічній рідині (сечі та слині). Різниця у швидкості виділення вказаних ізотопів відображає швидкість виділення СО2 , що пропорційна енергозатратам.

природних умовах. Він базується на лінійній залежності між споживанням кисню

і ЧСС.
Впродовж 48 годин здійснюють моніторинг ЧСС далі динаміку зміни ЧСС трансформують динаміку споживання кисню і енерговитрат.
Для моніторингу ЧСС найчастіше використають пульсометри Polar, Sigma, Beurer та ін.

які здійснює особа впродовж дня, тижня, швидкість руху, пройдену відстань,

кількість витраченої енергії в ккал.
менше 5000 кроків – це малорухливий спосіб життя;  5000-7500 кроків – більш-менш рухливий;  7500-10000 – активний спосіб життя;  10000-125000 кроків – рекомендований спосіб життя;  більше 12500 кроків – дуже рухливий.

виникає під час кожного руху, а не тільки кількість рухів

(наприклад, кроків). Сучасні акселерометри дозволяють реєструвати рухи в трьох площинах. Пристрої фіксуються біля центру маси тіла, або на іншій частині (стегні, плечі, зап'ясті тощо).

підготовленими спостерігачами, які протягом певного періоду фіксують у протоколах види

та інтенсивність рухової активності. Цей метод дуже корисний під час визначення ефективності використання для рухової активності певних місць (наприклад, парків, інших місць масового відпочинку населення, спортивних споруд тощо).

рухової активності (особливо в частині її інтенсивності);
так звана «реактивність»

осіб, за якими здійснюється спостереження (усвідомлення, що за тобою спостерігають на предмет твоєї рухової активності, впливає на поведінку особи, яка намагається бути активнішою у порівнянні із ситуацією, коли відсутній такий подразник). У зв’язку з цим спостереження частіше практикується у громадських місцях, де спостерігачі не упізнаванні (така анонімність мінімізує реактивність та забезпечує звичайну рухову активність осіб, за якими спостерігають).

доби з подальшою її інтерпретацією щодо енерговитрат на здійснену рухову

активність (з використанням розрахункової вартості окремих видів діяльності).
Ефективною для дітей та підлітків методика хронометражу, розроблена науковцями Фремінгемського університету (США).

щоденник – особи записують дані про свою рухову активність

через певні проміжки часу протягом дня (вид рухової активності, її інтенсивність та тривалість). Згодом дослідник аналізує щоденник і здійснює оцінку рухової активності;
карта формалізованого самозвіту про добову рухову активність (Використання метаболічного еквіваленту в оцінці рівня рухової активності дітей шкільного віку: Методичні рекомендації. – К., 2011).

анкетування;
інтерв'ю;
бесіда.

анкети.
Суб’єктивні оцінки, що базуються на спогадах. Надійність оцінки обумовлюється

когнітивними здібностями респондента (здатністю пригадати відповідні події та коректно їх зафіксувати). Як правило, чим менша давність спогадів, ти вища валідність.
Анкети можуть бути послані поштою або на електронну адресу. Вони ефективні під час опитування різних організованих груп.
Анкетні опитування не рекомендуються для дітей молодше 12 років.

чи групою осіб. Опитування проводиться інтерв’юером, що дозволяє отримати значно

достовірнішу та об’єктивнішу інформацію. Враховуючи високу вартість індивідуальні інтерв’ю рідко використовуються для масових досліджень. Використання інтерв’ю телефоном дозволяє зменшити витрати на проведення дослідження.

на систему питань, що усно задає дослідник.
Під час бесіди можна

отримати більш вірогідніші дані про предмет зацікавленості, проте вона потребує чимало часу для проведення.

оздоровчо-рекреаційної рухової активності