Тема 3. Екологія популяції та виду

Структура, динаміка і гомеостаз популяції.

популяцій? Які показники характеризують стан популяції? Що таке структура популяції?

Чим вона визначається? Чим спричинені популяційні хвилі? Від чого залежить народжуваність і смертність особин популяції? Як регулюється чисельність популяцій? Основні стратегії. Що таке ємність середовища існування? Яким чином забезпечується гомеостаз популяцій?

межі якої співпадають із межами біоценозу, що включає даний вид.

біогеоценозі займає певну площу або об'єм (популяції мешканців водойм)
Густота популяції

визначається середньою кількістю особин, що припадає на одиницю площі або об'єму
Біомаса - це маса особин у перерахунку на одиницю площі або об'єму.
Народжуваність - кількість особин популяції, які народилися за певний час, а смертність - кількість особин, яка гине за цей самий час.
Різниця між народжуваністю і смертністю становить приріст популяції. За певних умов він може бути або позитивним, або негативним.

взаємодії особин популяції з умовами довкілля.
Вона динамічна, тобто зміни

умов середовища життя спричинюють і відповідні зміни структури популяції.

однієї популяції.

незалежні й відокремлені одна від іншої.
Пр.: скорпіони, павуки, тетеруки,

качка-крижень.

(птахи, деякі ссавці);
батьківського типу (виховання здійснює самець, наприклад африканський

страус, колюшка);
материнського типу (саламандра, черв'яга).
Поведінка: різні сигнали, маркування, ритуальні форми загрози і пряма агресія забезпечують володіння ділянкою, достатньою для вигодовування нащадків.

можуть існувати тривалий час або виникати лише на період розмноження,

як, наприклад, у багатьох птахів – чайок, гагар, берегових ластівок, бабаків.
Можуть утворюватися внаслідок того, що дочірні особини залишаються сполученими з материнською (губки, поліпи кишковопорожнинних).
Поведінка: захист від ворогів і попереджувальна сигналізація

в яких здійснюються, як правило, всі основні функції життя виду:

добування корму, захист від хижаків, міграції, розмноження виховання молодняка тощо.

Основа групової поведінки – взаємовідносини домінування-підпорядкування.

проявляють біологічно корисну організованість дій.
Пр.: сарана, горобці, вовки
Поведінка: сильно

розвинені наслідувальні реакції і орієнтація на сусідів.

В — на С, а С підпорядковує собі А;
лінійна ієрархія

в ряду рангів А — В — С (особини наступного рангу підпорядковані попередньому). Подібні відносини виникають у зграях їздових собак;
паралельна ієрархія (окремо серед самців і серед самок); наприклад, у популяціях мавп;
деспотія (домінування однієї особини над усіма іншими (мавпи)).

в свою чергу, характеризує певну систему шлюбних відносин у тій

чи іншій популяції. Моногамія – система шлюбних відносин, при якій один самець та одна самка утворюють шлюбну пару.
Полігамія – це така система шлюбних стосунків, при якій одна особина вступає в шлюбний зв'язок з більш як одним представником протилежної статі.
Типи полігамії:
Полігінія (один самець має одночасно шлюбні зв’язки з двома або більшою кількістю самок);
Поліандрія (одна самка має одночасно шлюбні зв’язки з двома або більшою кількістю самців)

пострепродуктивна.
Відносна тривалість кожного з цих періодів у різних видів тварин

різна. У багатьох тварин перший період — найдовший. Наприклад, личиночна стадія (пререпродуктивний період) одноденки триває декілька років, а репродуктивний (імагінальна стадія) — декілька днів. У сучасної людини ці три періоди приблизно однакові, на кожний з них припадає до третини життя.

рідко, за гострої внутрішньовидової боротьби особин.
Частіше члени популяції розподіляються в

просторі нерівномірно, що обумовлено двома причинами: неоднорідністю простору і деякими особливостями біології видів, які сприяють виникненню скупчень індивідуумів.

більш різноманітні у порівнянні з рослинами.
За типом використання простору

всі рухомі тварини поділяються на  основні групи: кочові і осілі.
При осілому існуванні тварина протягом всього або більшої частини життя використовує доволі обмежену ділянку середовища. Така тварина відрізняється інстинктами прив’язаності до своєї ділянки («почуття дому» або «хомінг»).
Переваги: вільна орієнтація, менша витрата часу на пошук їжі, запас їжі, менше ворогів.
Недолік: є загроза швидкого виснаження ресурсів, якщо густота популяції виявиться надто високою.
Перевага кочового образу життя полягає в тому, що тварина не залежить від запасів їжі на конкретній території.

є наслідком вегетативного розмноження, слабкого розповсюдження насіння (проростання поблизу материнської

особини).
З часом спостерігається рівномірне розміщення особин внаслідок внутрішньовидової конкуренції.
У цілому для рослин та для деяких нижчих тварин можна застосувати екологічне правило: тенденція до групового розміщення, до агрегації перебуває в зворотному зв'язку з рухливістю стадій розселення (насіння, спори).