Наугольник Л.Б., доцент кафедри практичної психології, к.пс.н., доц. Тема 7

7. Заняття 1. «Судово-психологічна експертиза осіб з психосоматичними розладами та

потерпілих у справах про сексуальні злочини»

Питання:
1. Вплив наявних або перенесених соматичних і психічних захворювань або хворобливих станів на індивідуально-психологічні особливості особистості.
2. Здатність потерпілих від статевих злочинів правильно сприймати характер і значення дій злочинця.

За заг. Ред. д-ра юрид. Наук, проф.. Бандурки О.М.: Монографія.

– Харків: Вид-во нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 367 с.
Нор В.Т., Костицкий М.В. Судебно-психологическая експертиза в уголовном процессе. Изд-во «Вища школа», 1985., 55 с.
Стаття 152 КК України
Додаткова література:
Балабанова Л.М. Судебная патопсихология (вопросы определения нормы и отклонений). – Д.: Стакер, 1998. – 432 с.
Бартол К. Психология криминального поведения. – СПб.: пройм-ЕВРОЗНАК, 2004. – 352 с.
Загальна психологія. 2-ге видання. Підручник. Варій М.Й. Видавництво ЦУЛ. 2009. 968 с.
Клименко Н.І. Судова експертологія: курс лекцій. К. «Ін Юре»; 2007. – 528 с.
Костицкий М.В. Судебно-психологическая экспертиза. – Львов, 1987 – 140 с.
Коченов М.М. Введение в судебно-психологическую экспертизу. – М., 1980.
Кудрявцев И.А. Судебная психолого-психиатрическая экспертиза. ‑ М., 1988.
Максимова Н.Ю., Мілютіна К.Л., Піскун В.М. Основи дитячої патопсихології. ‑ К., 1996.
Манайчук Н.И. Экспертиза личности в судебно-следственной практике. – Спб.: Речь, 2002. – 255 с.
Популярный словарь. Психология / Под ред. И.В. Дубровиной. – М.: 1998.
Шевандрин Н.И. Психодиагностика, коррекция и развитие личности. ‑ М., 1999.
Шепітько В.Ю. Психологія судової діяльності. Навч. посіб. Вид-во «Право». Харків. 2006.

захворювання вплинуло на психічну діяльність конкретної людини,
виявилося в довершеному

злочині,
в здатності сприймати,
оцінювати,
відтворювати події, що мають значення для справи.

а потім
пригнічення,
депресію,
лабільність настрою,
погіршення уваги,
зниження запам’ятовування,

уповільнення інтелектуальних процесів,
відчуття спаду енергії,
апатію,
індиферентизм.
Залежно від сили інфекції або інтоксикації ці порушення психіки можуть наростати, змінювати свою якість, трансформуватися в гострий екзогенний психоз, що коливаєтьсяв своїй інтенсивності впродовж всієї хвороби.

діяльність погіршується,
порушується сон.
Після виходу з хвороби інтоксикації чи вірусного

захворювання: спострерігаються астенічні зміни у вигляді:
нервозності,
нестабільності настрою (з домінуванням пригніченості),
втоми,
зниження уважності,
виснажуваності,
емоційної нестійкості,
тривожності,
гіперчутливості

сфери людини, роблячи її
сугестивною,
нестійкою,
лабільною.
Настрій може коливатися

від глибокого, безпросвітного песимізму і важкої депресії до невмотивованого оптимізму.
Такі хворі стають:
егоцентричними,
афективними,
іноді агресивними,
сентиментальними,
озлобленими.
У особливо важких випадках виникає
реактивна депресія,
афектна деперсоналізація,
реакція паніки.

відчай,
спроби до самогубства.
Для них характерні:
відчуття неповноцінності,
виражена

інтровертованість,
озлоблення,
грубість,
фантомні відчуття.
Особливо важко переживають каліцтва ті, у кого наступило спотворення або деформація обличчя. У них розвиваються
підозрілість,
хвороблива образливість,
збудливість, що пізніше може перерости у
відчуженість,
ослаблення зв'язків з близькими,
друзями,
колегами.

напругу,
дезадаптацію,
стрес,
порушення гомеостазу,
внутрішні відчуття (інтерорецептивні) починають превалювати

над зовнішніми (екстерорецептивними),
інтерес до зовнішньої інформації знижується,
тілесні відчуття набувають характеру стійкої домінанти.

психіки
У результаті спостерігається видозміна
поведінки,
вчинків,
висловлювань,
ідей, тобто

порушення складного ланцюга мозкових процесів.

свідомості,
дезорієнтація в часі, місці, ситуації,
відсутність чіткого сприйняття оточення,

незв’язність мислення і т. д.;
порушення сприйняття (агнозії, псевдоагнозії, обман відчуттів, ілюзії, галюцинації);
пам’яті (опосередкованості);
порушення мислення (операційної сторони, динаміки, критичності);
особистісні порушення (опосередованості і ієрархії мотивів, мисленнєтворчості, підконтрольності поведінки).

досвіді і таких, що постійно виявляються в:
мимовільних актах,
сновидіннях,

афектах,
змісті психічної діяльності.
Такі явища можуть:
впливати на зміст психопатологічних проявів,
сприяти рецидиву хвороби,
спотворювати характер психічних процесів як хворобливих, так і нормальних.

можуть істотно впливати на прояви психічної діяльності
і при осудності

обвинуваченого, свідка, потерпілого
виявлятися як чинники, що:
породжують злочинну поведінку, її здійсненню,
сприяють неправильній оцінці ситуації і своїх дій,
неадекватному відтворенню сприйнятих обставин і ін.

Встановивши факт перенесеного або наявного психічного чи соматичного захворювання у конкретного учасника кримінального процесу, слідчий або суд можуть призначити
комплексну медико-психологічну
(при соматичних захворюваннях) або
психолого-психіатричну
(при психічних захворюваннях) експертизу.

захворювання вплинуло на психічну діяльність конкретної людини,
виявилося в довершеному

злочині,
в здатності сприймати,
оцінювати,
відтворювати події, що мають значення для справи.

застосуванням фізичного насилля, погрози його застосування або з використанням безпорадного

стану потерпілої особи (ст.152, ч.4).

башибузуками в Болгарії під час придушення Квітневого повстання (1876), -

звільнення болгар.

Безпорадний стан
потерпілої особи

це відсутність у неї фізичної можливості чинити опір вступу з нею в статеві зносини, а також

відсутність можливості правильно розуміти сутність і характер вчинюваних з нею сексуальних дій або керувати своїми вчинками.

Ґвалтівник при цьому усвідомлює, що потерпіла особа перебуває у безпорадному стані. (ст.152, ч.8)

душевної діяльності і
інший хворобливий стан, через який потерпіла особа

не могла розуміти характеру і значення скоюваних з нею дій, або не могла чинити опору звинувачуваному, який розумів, що потерпіла знаходиться в езпорадному стані.

2) фізична безпорадність.
У разі психічної безпорадності потерпіла особа не може

розуміти характеру і значення вчинюваних з нею дій. Про психічну безпорадність свідчать:
а) психічна хвороба, за наявності якої потерпіла особа не усвідомлює свої дії і не може керувати ними;
б) непритомний стан (наприклад, непритомність, що виникла незалежно від дій винного);

в) малоліття потерпілої особи.

розуміють характер, значення і наслідки скоюваних з ними дій (на

підставі висновку КМПЕ) повинні визнаватися такими, що не досягли статевої зрілості,
а особи, винні в статевих стосунках з ними, ‑ відповідати згідно Кримінального Кодексу.
СПЕ з’ясовує
а) чи потерпіла особа не розуміє характеру скоюваних з нею дій
б) чи не може чинити опір здійснюваним з нею діям

або хворобливого стану психіки у момент здійснення з потерпілою статевого

акту;

через вікові особливості потерпілої;

при відставанні психічного розвитку (дебільність в нижніх межах і т.д.).

злочинного посягання, а також
частковим або неповним усвідомленням того, що

відбувається
фізичними чинниками:
фізична слабкість,
соматична хвороба і ін.) і
психологічними чинниками:
страх,
стрес,
фрустрація,
постафективний стан і так далі

примикає психічна хвороба, коли особа не усвідомлює своїх дій і

не може керувати ними);
2) стан фізичної безпорадності (хвороба);
3) стан, при якому безпорадність обумовлена ситуацією (групове зґвалтування у безлюдному місці).

явища навколишньої дійсності;
2) нездатності правильно оцінювати ситуацію і соціальне

значення того, що відбувається;
3) відсутність в потерпілої особи здатності виражати свою волю;
4) нездатність чинити опір через фізичний стан (наявність фізичних недоліків, соматичних захворювань, алкогольного сп'яніння і т.п.).

і значення скоєних з ними дій залежить від таких факторів:
а) складність,

структура і динаміка ситуації, аналізованої події;
б) рівень інтелектуального розвитку й індивідуальних особливостей протікання психічних процесів у потерпілої;
в) специфічний життєвий досвід потерпілої;
г) емоційний стан в момент подій, що складають зміст кримінальної справи.

ситуації
б) особливостей характеру (загальмованість, активність, вміння приймати самостійні рішення, сміливість, вироблені

способти подолання перешкод і т.п.);
в) тимчасового емоційного стану, обумовленого ситуацією, чи стійких психічних станів.

загрозливого характеру ситуації на ранніх етапах її розвитку за ознаками

поведінки обвинувачуваного, що можуть сигналізувати про його справжні наміри;
б) адекватність поведінки за основними її ознаками та вимогами до ситуації;
в) правильність розуміння морально-етичної сторони того, що відбувається;
г) здатність надалі раціоналізувати те, що трапилось, і свою власну поведінку та вказати на реальні можливості виходу із загрозливої ситуації.

до зовнішніх впливів;

в) відсутність у період зазіхань обвинувачуваного психічних станів

потерпілої, здатних робити астенізуючий і гальмуючий вплив на психічну діяльність

першої групи входять особи з рисами
астенічного,
психастенічного,
сензитивного типу

акцентуації характеру.
Їм властиві риси гальмівного типу:
сугестивність,
підкореність,
несамостійність,
довірливість, боязкість,
труднощі в прогнозуванні наслідків своїх дій,
схильність до розгубленості в стресових ситуаціях.
Позитивна соціальна спрямованість,
правослухняна поведінка.
В ситуації делікту для них характерне
підпорядкування волі ґвалтівника,
стан страху,
фрустрації і
розгубленості, що позбавляє їх здатності до активного опору.
Емоційне замикання,
«відхід у себе»
у критичній ситуації здатність до активних дій обмежена
До того ж часто
не самі агресивні дії нападника,
а тільки погрози побиття
паралізують волю таких
потерпілих ‑ вони сприймають їх як дуже реальні.

Друга група потерпілих характеризується іншими ознаками (рисами):
збудливого,
істероїдного,
нестійкого типу акцентуацій характеру.
Їм властиві:
вразливість,
розгальмування,
збудливість,
Слабкість сформованості вольового контролю поведінки,
асоціальність,
педагогічна занедбаність,
несформованість морально-етичних рис особистості,
раннє формування шкідливих звичок.
Прогностичні здібності не дозволяють їм вчасно усвідомити справжню небезпеку ситуації і почати необхідні дії, а коли становище стає критичним, воля таких потерпілих, здатність пручатися виявляються зломленими активними і грубими діями особи нападника.

(при психічних захворюваннях) експертизи при встановленні факту перенесеного або наявного

психічного, соматичного захворювання у конкретного учасника кримінального процесу.
2. Ознайомлення з практичними прикладами СПЕ потерпілих у справах про сексуальні злочини.
3. Історія правового регулювання питання на території України (доповідь на с.з.).