Навчальні питання: Тема 3.5.7 Призначення, завдання, склад, організаційна

основні типи озброєння ОВПС НАТО в Європі
Тема Групового заняття 5:

Загальна характеристика основних типів озброєння ОВПС НАТО в Європі

Склад основних авіаційних підрозділів ТА ОВПС держав НАТО в Європі

Основні тактико-технічні характеристики основних типів літаків ТА ОВПС держав НАТО в Європі.

Час: 2 години

є авіаційна ескадрилья (ае).

Всього в угрупуванні ВПС США в

Європі є 18 бойових тае (понад 220 бойових літаків ТА).
Всього у ВПС Великобританії є 27 ае ТА, з них : 10 винищувально-бомбардувальних ае (вбае), 5 винищувальних ае (вае) ППО, 4 розвідувальних ае (рае), 1 ае радіотехнічної розвідки (РТР), 1 ае зв’язку (аез), 3 транспортних ае (трае), 3 базово-патрульних ае (бпае). Загальна кількість бойових літаків – 339.
Всього у ВПС Франції є 33 ае ТА, з них: 6 вбае, 5 вае ППО, 2 рае, 2 ае РЕБ, 14 трае, 4 навчально-тренувальних ае (нтае). Загальна кількість бойових літаків – 478.
Всього у ВПС Німеччини є 23 ае ТА, з них: 9 вбае, 7 вае ППО, 2 рае, 1 ае РЕБ, 4 трае. Загальна кількість бойових літаків – 376.
Всього у ВПС Туреччини є 28 ае ТА, з них: 11 вбае, 7 вае ППО, 2 рае, 5 трае, 3 нтае. Загальна кількість бойових літаків – 445.
Всього у ВПС Італії є 23 ае ТА, з них: 8 вбае, 6 вае ППО, 1 ае РЕБ, 3 аез, 3 трае, 1 бпае, 1 нтае. Загальна кількість бойових літаків – 199.
Всього у ВПС Греції є 25 ае ТА, з них: 11 вбае, 6 вае ППО, 1 рае, 3 трае, 4 нтае. Загальна кількість бойових літаків – 283.
Всього у ВПС Іспанії є 28 ае ТА, з них: 1 вбае, 5 вае ППО, 1 рае, 11 трае, 1 бпае, 9 нтае. Загальна кількість бойових літаків – 177.
Всього у ВПС Нідерландів є 9 ае ТА, з них: 5 вбае, 1 вае ППО, 1 рае, 1 трае, 1 нтае. Загальна кількість бойових літаків – 137.
Всього у ВПС Бельгії є 11 ае ТА, з них: 3 вбае, 2 вае, 1 рае, 2 трае, 3 нтае. Загальна кількість бойових літаків – 90.
Всього у ВПС Данії є 5 ае ТА, з них: 3 вбае, 1 трае, 1 нтае. Загальна кількість бойових літаків – 62.

в Європі

Douglas, США). Серійне виробництво почато 11 грудня 1986 р. Постачання

перших літаків на озброєння у ВПС США здійснювалось з квітня 1988 р., з подальшим його закінченням у 1994 р. Одномісцевим варіантом F-15E є літак F-15F.
Літак F-15E виконаний за класичною схемою, має мале навантаження на стріловидне крило, силову установку з двома турбореактивними двоконтурними двигунами з форсажною камерою згоряння (ТРДДФ) типу F-100-PW-229 і двохкільове хвостове оперення.
Він призначений, в основному, для нанесення ударів по наземних цілях. Склад авіаційного озброєння такий: керовані авіаційні ракети (КАР) класу “повітря-поверхня” (“Пв-Пх”) – до 6×AGM-65А Maverick; протирадіолокаційні ракети (ПРЛР) – до 2×AGM-88А HARM; некеровані авіаційні ракети (НКАР) – 19×LAU-3; керовані авіаційні бомби (КАБ) – до 7×GBU-10 Paveway II, до 15×GBU-12, до 2×GBU-15, до 5×GBU-24 Paveway III, до 2×GBU-28, AGM-130; бомби вільного падіння (БВП) – 20× Mk.20, до 26×Mk.82, до 7×Mk.84; напалмові бомби BLU.
Літак F-15E, при необхідності, застосовується в якості носія ядерної зброї, для чого передбачена підвіска ядерних бомб – до 5×В-51 (В-61). Однак, F-15E успішно виконує завдання щодо поразки (знищення) повітряних цілей, для чого у складі його авіаційного озброєння є такі засоби: КАР класу “повітря-повітря” (“Пв-Пв”) – до 8×AIM-120 AMRАAM, до 4×AIM-7F/M Sparrow, AIM-9L/M Sidewinder, а також 20-мм гармата M61A1 Vulcan (512 набоїв). Крім того, F-15E застосовується у якості літака цілевказівок з передачею інформації про виявлені цілі для інших ударних літаків або забезпечує наведення зброї, що управляється на ціль шляхом підсвітлювання її променем лазеру.
Склад бортового радіоелектронного обладнання (БРЕО) F-15E такий: центральний комп’ютер IBM Honeywell ASK-6, багатофункціональна радіолокаційна станція (РЛС) APG-70 з системою управління зброєю AWG-27, підвісна оптико-електронна прицільна навігаційна система LARTIN і радіовисотомір AN/APN-232. Додаткове обладнання, у тому числі розвідувальна апаратура і лазерний цілепокажчик, встановлюється у конформних паливних баках. Тактична обстановка і пілотажно-навігаційна інформація відображаються за допомогою системи нашоломної і відображення інформації на лобовому склі, а також за допомогою індикаторів (інформація від інфрачервоної станції системи LARTIN, від приймача попередження про радіолокаційне опромінювання, для виведення карти місцевості тощо).

на озброєння – 1984.
Літак F-16C є монопланом з посередньо розташованим

крилом, що має інтегральну аеродинамічну компоновку, що відрізняється плавним спряженням фюзеляжу і формою крила у вигляді трапеції з порівняно малою стрілоподібністю по передній кромці. Фюзеляж типу напівмонокок. Силова установка з одним двигуном (1×ТРДДФ F-114-GE-400) знаходиться у хвостовій частині фюзеляжу. Він обладнаний засобами зниження помітності (металізований ліхтар кабіни із зовнішнього боку, застосовані матеріали радіопоглинання у зоні повітрязаборників), що дозволяє знизити ефективну площу розсіяння (ЕПР) на 40%.
Він призначений для завоювання переваги у повітрі, а також нанесення ударів по наземних цілях і розвідки. Склад авіаційного озброєння такий: КАР класу “Пв-Пв” – до 4×AIM-7F/M Sparrow, до 6×AIM-9L/M Sidewinder, до 8×AIM-120 AMRAAM; 20-мм гармата M61A1 Vulсan (515 набоїв); КАР класу “Пв-Пх” – до 6×AGM-65 Maveric; ПРЛР – до 2×AGM-88А HARM; КАБ – до 2×GBU-10 Paveway II, до 10×GBU-12; БВП – до 19×Mk.82, до 4×Mk.84.
Склад основного обладнання БРЕО F-16С такий: електродистанційна система управління польотом, ширококутовий індикатор на лобовому склі, допплерівська РЛС APG-68, підвісна оптико-електронна прицільна навігаційна система LARTIN, 2 контейнери з обладнанням системи радіоелектронного придушення (РЕП) ALQ-131.

на озброєння – 2002.
Літак виконаний за аеродинамічною схемою “качка” з

низькорозташованим трикутним крилом зі стріловидністю 530 по передній кромці та однокільовим хвостовим оперенням.
Фюзеляж типу напівмонокок. Конструкція планеру виконана із застосуванням композиційних матеріалів для вирішення завдання малопомітності. Силова установка – два двигуна (2×ТРДДФ – EJ200).
Літак EFA оптимізований для виконання завдань ППО і завоювання переваги у повітрі. У якості другорядного завдання розглядається нанесення ударів по наземних цілях. Основні види авіаційного озброєння такі: КАР класу “Пв-Пв” – до 8×AIM-9L/M Sidewinder, до 4×AIM-120 AMRAAM; 27-мм гармата Mauser BK-27 (150 набоїв); ПРЛР – до 6×ALARM; КАБ – до 8×GBU-12; керовані авіаційні бомбові касети (КАБК) BL-755; БВП – до 24×Mk.82.
Бортове радіоелектронне обладнання винищувача складається з таких основних інтегрованих елементів: квадродуплексна адаптивна електродистанційна система управління польотом, що немає резервної механічної підсистеми; система управління озброєнням, що включає багаторежимну завадозахищену імпульсно-допплерівську РЛС ECR-90 (супроводження до 6 цілей) та інфрачервону систему переднього огляду PIRATE контейнерного типу для виявлення повітряних і наземних цілей; інерційна навігаційна система з кільцевими лазерними гіроскопами; нашоломний приціл-індикатор; оборонна система DASS, головною функцією якої є попередження про найбільш небезпечну загрозу; апаратура аналізу, розпізнавання і визначення пріоритету засобів нападу противника, що загрожують, обчислювачами області ймовірного застосування зброї, а також оборонних і наступальних маневрів.

ФРН/Великобританія/Італія). Рік прийняття на озброєння – 1977. Варіантами Tornado є:

Tornado ADV (Air Defence Variant) – винищувач ППО, Tornado ECR (Electronic Combat Reconnaissance) – літак розвідки і РЕБ.
Літак Tornado IDS виконаний за нормальною аеродинамічною схемою з високим розташованим крилом зі змінною геометрією (стрілоподібність кореневих частин консоль – 600) та має однокільове хвостове оперення.
Силова установка – два двигуна (2×ТРДДФ – RB199-34R-OH).
Основні завдання винищувача Tornado IDS такі: завоювання переваги у повітрі та безпосередня авіаційна підтримка та ізоляція району бойових дій. Для виконання цих завдань застосовуються такі основні види озброєння: КАР класу “Пв-Пв” – до 2×AIM-9В/L Sidewinder, до 4×AIM-120 AMRAAM, Aspide-1A, Active Sky Flash; 2×27-мм гармати Mauser BK-27 (125 набоїв); КАР класу “Пв-Пх” – до 4×AGM-65 Maverick; ПРЛР – до 2×AGM-88 HARM, до 7×ALARM; КАБ – до 3×GBU-15; KАБК BL-755; запальні авіабомби (ЗАБ) – Mk.78, Mk.79; БВП – JP233.
Бортове радіоелектронне обладнання винищувача складається з таких основних інтегрованих елементів: багаторежимна імпульсно-допплерівська РЛС GEC AI-24 (супроводження до 10 цілей), прицільно-навігаційна система, система попередження про радіолокаційне випромінювання MSDS Hermes, контейнери з передавачами активних перешкод Sky Shadow та пасивних перешкод.

на озброєння – 2001.
Літак Rafale C виконаний за схемою “качка”,

з трикутним крилом і повітряними забірниками двигунів, які розташовані під фюзеляжем.
Літак обладнаний зниженим запасом статичної стійкості.
Електронна дистанційна система управління літаком забезпечує: добру керованість на великих кутах атаки з автоматичним захистом від виходу на критичні режими; зменшення впливу турбулентності в польоті з великою швидкістю на малої висоті; автоматичне регулювання тязі двигунів при заході на посадку.
На літаку встановлена система зменшення навантажень при впливі поривів вітру і при руху літака по ЗПС з нерівною поверхнею.
На літаку застосовано обладнання речової системи управління з дешифратором речі і речової аварійної сигналізації. Словник системи представляє собою біля 100 слів у вигляді команд для змінення формату відображення інформації для льотчика на цифрових кольорових індикаторах, перемикання каналів радіозв’язку і режимів роботи відповідних систем літака.
Основні компоненти БРЕО літака такі: бортова РЛС RBE2; інфрачервоні датчики DDM, для слідкування за пуском КАР противника; інерційна навігаційна система SAGEM 52X з лазерними гіроскопами; автоматична система огинання рельєфу місцевості; оборонна радіоелектронна система SPEKTRA; оптоелектронна система переднього огляду; нашоломний індикатор OSF; обладнання завадозахищеного прихованого радіозв’язку; система радіолокаційного розпізнавання.
У підвісних контейнерах встановлюється обладнання для ведення повітряної розвідки і засобів РЕБ.

озброєння – 1978.
Літак Mirage F.1C за своєю конструкцією являє собою

моноплан з високорозташованим крилом у формі трапеції (кут стрілоподібності по передній кромці складає 47,50) та однокільовим хвостовим оперенням. Фюзеляж типу напівмонокок. У конструкції літака застосовані, в основному, сплави з алюмінію. Силова установка – один турбореактивний двигун з форсажною камерою згоряння (ТРДФ) – SNECMA Atar 9K50.
Основними бойовими завданнями винищувача Mirage F.1C є: завоювання переваги у повітрі та нанесення ударів по наземних цілях. Для виконання цих завдань застосовуються такі основні види озброєння: КАР класу “Пв-Пв” – до 2×Matra R550 Magic, до 2×Matra Super 530; 2×30-мм гармати DEFA 553 (135 набоїв); КАР класу “Пв-Пх” – до 3×AS.30(L), до 1×AS-37 Martel, КАБ – Durandal і БВП.
Основні елементи БРЕО Mirage F.1C такі: РЛС управління зброєю Sirano, допплерівська БРЛС для виявлення повітряних цілей, 2×УКХ-радіостанції, система радіолокаційного розпізнавання, прицільно-навігаційна система, апаратура радіонавігаційної системи TACAN, лазерний далекомір.
У контейнерах розміщується розвідувальне обладнання: РЛС бокового огляду, апаратура РТР.

озброєння – 1980.
Літак Alpha-Jet 2 за своєю конструкцією являє собою

моноплан з високорозташованим крилом (кут стрілоподібності по лінії четвертин хорд складає 280) та однокільовим хвостовим оперенням. Силова установка – два двигуна (2×ТРДД – Larzak-04 C20).
Основними бойовими завданнями штурмовика Alpha-Jet 2 є: поразка (знищення) наземних цілей противника та надання безпосередньої авіаційної підтримки СВ.
Для виконання цих завдань застосовуються такі основні види озброєння: КАР класу “Пв-Пв” – до 2×Matra R550 Magic; 1×27-мм гармата Mauser BK-27 (150 набоїв); КАР класу “Пв-Пх” – до 2×AGM-65 Maverick; КАБ – Matra BGL400.
Основні елементи БРЕО Alpha-Jet 2 такі: інтегрована інерційна навігаційна система SAGEM Uliss 81 INS, радарний альтиметр TRT (на базі методу вимірювання часових інтервалів між прийомами сигналів при скануванні у прямому і зворотному напрямках, пропорційних положенню літака у відповідній площині), гіромагнітний компас SFIM, пілотажно-проекційний індикатор HUD, лазерний далекомір TMV 630.

– 1989.
Літак АМХ виконаний за нормальною аеродинамічною схемою з крилом

з незмінною геометрією та однокільовим хвостовим оперенням.
Силова установка – один двигун (ТРД – Spey RB.168).
Основні бойові завдання штурмовика АМХ такі: надання безпосередньої авіаційної підтримки СВ та виконання завдань ППО.
Для виконання цих завдань застосовуються такі основні види озброєння: КАР класу “Пв-Пв” – до 2×AIM-9L Sidewinder; 20-мм гармата M61A1 Vulcan (350 набоїв); КАР класу “Пв-Пх” – до 2×AGM-65 Maverick; КАБ – до 8×Durandal; БВП – Mk.83, Mk.83.
Основні елементи БРЕО АМХ такі: радіолокаційний далекомір, комплексна прицільна-навігаційна система із застосуванням ЕОМ, апаратура управління зброєю, електронно-оптичний індикатор з відображенням обстановки на фоні лобового скла та багатофункціональний індикатор аеродинамічних параметрів.

в Європі