Нед окументарні форми міжнародних розрахунків

Management Act, 1999
Central Excise Act, 1944
Excise Tariff Act, 1985
Industrial Policy

Resolution, 1956.
Industries Development and Regulation Act, 1951
Laws of Weights and Measures

Міжнародні закони, банківські правила та звичаї, які регулюють МР

Єдиний чековий закон, затверджений Женевською конвенцією у 1931 р.;
Єдиний закон про переказний та простий вексель, прийнятий Женевською вексельною конвенцією у 1930 р.;
Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів, остання публікація яких (№ 500) здійс­нена Міжнародною торговельною палатою (МТП) у 1993 р.;
Уні­фіковані правила для інкасо, остання редакція яких набула чин­ності з 01.01.1996 р. (публікація МТП № 522);
Уніфіковані правила для контрактних гарантій, виданих МТП у 1978 р. (№ 325);
Уніфіковані правила для гарантій, що підлягають оплаті на вимогу, видані МТП у 1992 р. (№ 458)

на їх ефективність впливає динаміка валютних курсів.
Вільна конвертація національної

грошової одиниці — не тільки форма зв’язку між національним та світовим господарствами. Вона забезпечує країні:
вільний вибір виробниками і споживачами найвигідніших ринків збуту та закупівлі усередині країни і за кордоном;
розширення можливостей залучення іноземних інвестицій і розміщення інвестицій за кордоном;
стимулюючу дію іноземної конкуренції на ефективність, гнучкість і пристосовування підприємств до умов, що змінюються;
підтягування національного виробництва до міжнародних стандартів щодо ціни, витрат, якості та асортименту;
можливість здійснення міжнародних розрахунків у національних грошах.

обмеження, які безпосередньо впливають на валютні розрахунки.
Можливі різні форми валютних

обмежень залежно від їх внутрішнього змісту і структури:
блокування виручки експортерів від продажу товарів у даній країні, обмеження їх можливостей розпоряджатися цими коштами;
обов’язковий продаж валютної виручки експортерів повністю або частково центральному і/або уповноваженим банкам;
обмежений продаж іноземної валюти імпортерам (лише за наявності дозволу різних установ);
заборона оплати імпорту деяких товарів іноземною валютою;
регулювання строків платежів за експортом та імпортом;
численність валютних курсів — різні курсові співвідношення валют за різними видами операцій, товарними групами і регіонами.

платіж і платіж на відкритий рахунок перебувають на різних полюсах.

Це пояснюється тим, що дані форми розрахунків становлять однобічні вигоди або продавцю, або покупцю.

у платоспроможності покупця;
економічна і політична ситуація в країні покупця нестабільна;
при

поставці дорогого обладнання (кораблів, літаків), яке виготовлене за індивідуальним замовленням;
при поставках рідкісних дефіцитних товарів, а також товарів стратегічного призначення (ядерного палива, зброї);
у разі досить тривалих строків дії контракту.
До очевидних недоліків цієї форми розрахунків належить комплексний ризик імпортера: ризик того, що експортер не доставить товар або доставить несвоєчасно і зовсім іншої якості чи специфікації.

Авансові платежі

й органи валютного контролю країни покупця допускають авансові платежі у

розмірі 100% вартості контракту;
відсутні державні обмеження або заборона на імпорт/експорт товарів;
імпортер має вдосталь ліквідних ресурсів для здійснення авансового платежу;
ціна товарів, що купуються за допомогою авансової форми розрахунків, відносно невелика в загальному обороті коштів імпортера.

рахунків, на яких обліковуються суми поточної заборгованості. Після відвантаження товару

і відправлення документів на адресу імпортера експортер заносить суму вартості вантажу на дебет відкритого на покупця рахунку. Імпортер здійснює такий самий запис у кредит рахунку експортера. Після оплати товару експортер і імпортер роблять компенсуючі проведення. Таким чином, ця форма розрахунків передбачає ведення контрагентами великого обсягу роботи з обліку продажу.
Другою особливістю цієї форми розрахунків є те, що товаророзпорядчі документи надходять до імпортера прямо, минаючи банк, у зв’язку з чим весь контроль за своєчасністю платежів покладається на плечі учасників угоди, передусім експортера.
Ще одна особливість цієї форми розрахунків полягає в тому, що рух товарів випереджає рух валютних коштів.

Платіж на відкритий рахунок

оскільки у нього немає ніяких гарантій, що покупець врегулює свою

заборгованість в обумовлений строк. Після того, як всі права на товар перейшли до покупця разом з товаророзпорядчими документами, постачальнику залишається тільки покладатися на платоспроможність і розрахункову дисципліну покупця.
Доцільно використовувати, як правило, у разі, якщо:
між покупцем і продавцем існують надійні, стійкі і довгострокові ділові стосунки;
торгівля між країнами відносно вільна від державних обмежень і міжнародного регламентування.
Платежі у формі відкритого рахунку займають значне місце в торгівлі багатьох країн світу, особливо Західної Європи — до 60% усіх платежів.

на прохання і за рахунок переказника іноземному отримувачу (бенефіціару) із

зазначенням способу відшкодування банку-платнику сплаченої ним суми.

Банківський переказ

товару експортером:
банківська гарантія на повернення авансу;
документарний або умовний переказ.
Якщо йдеться

про переказ авансу під гарантію першокласного бан­ку на повернення авансу, то до переказу авансу фірма-експортер (принципал по гарантії) звертається в один із банків своєї країни (банк-гарант) з проханням надати гарантію на повернення авансу на користь імпортера (бенефіціара по гарантії). Як правило, банки беруть високу комісію за надання такої гарантії (до 10—15% суми гарантії). Основний зміст гарантії полягає в тому, що банк гарантує імпортеру повернення переказного авансу у разі непоставки товару (невиконання контракту). Крім того, обумовлюється те, що гарантія має безвідкличний і безумовний характер, а також, що банк-гарант поверне суму авансу з урахуванням від­сотків, отриманих за весь період користування коштами.
Під документарним (умовним) переказом розуміють переказ авансу з умовою, що банк експортера (бенефіціара) здійснить фактичне перерахування авансу на його рахунок тільки проти подання транспортного документа. При цьому вказується період, протягом якого має здійснитися відвантаження, і подання документа, який свідчить про таке відвантаження.

на користь того, хто отримує переказ, тобто клієнтів банку або

клієнтів банків-кореспондентів цього комерційного банку усередині країни — за умови визначення в платіжному дорученні одного із зазначених нижче способів відшкодування сум, що виплачуються:
зарахування суми переказу на рахунок «Ностро» в банку переказника;
зарахування суми переказу на рахунок «Ностро» в третьому банку;
надання права дебетувати сумою переказу рахунок «Лоро» банку переказника в комерційному банку.

Банківський переказ у розрахунках за експортні товари та надані послуги

на основі заяви на переказ, в якій, зокрема, вказується:
сума переказу

в іноземній валюті (цифрою та прописом);
спосіб виконання переказу (поштою або СВІФТ);
назва сторони, що отримує переказ, її точна адреса і номер рахунку в банку;
назва банку, клієнтом якого є той, хто отримує переказ;
мета та призначення переказу;
номер і дата зовнішньоторговельного контракту;
назва товару;
номер рахунку клієнта, з якого має бути списана сума переказу, а також можливі витрати і комісія за виконання переказу.
При переказуванні коштів за фактично поставлений товар (надані послуги) необхідно вказати дату його прибуття в країну, при переказуванні для оплати авансу — відсоток авансу.

Банківський переказ у розрахунках за імпортовані товари й отримані послуги

банк одержувача платежу або платіж повинен проводитися у валюті третьої

країни - дол США), то банки-кореспонденти включаються в платіжну операцію лише опосередковано. Їм дається доручення не про проведення платежу, а про виплати за виписаними на них чеками. Отримання платежу здійснюється по пред'явленню чека банку одержувача або банку-посереднику.
Слід розрізняти два види виставлення чеків. А. Виставлення чеків банком на банк. Якщо одержувачу не повідомляється кореспондент банку або якщо спеціально вимагається платіж у чековій формі, то виставлений на філію або банк-кореспондент чек виписується з «наказом» до відповідного закордонного банку і пересилається йому з дорученням записати еквівалентну суму на рахунок його клієнта з зазначенням призначення платежу.
Чек може бути також направлений безпосередньо одержувачу платежу. Одержувач платежу в цьому випадку погашає чек через обслуговуючий його банк в банку-посереднику за кордоном.
Платіж за допомогою ордерного банківського чека більш вигідний для отримувача платежу, оскільки рахунок платника дебетується вже при виписці чека, що гарантує погашення чека за будь-яких обставин

Використання чеків

(експортером та імпортером) існують довірчі відносини, платіж може бути зроблений

і за допомогою звичайного чека, який платник виписує на обслуговуючий його кредитний інститут.
Чек виписується з «наказом» до одержувача платежу і безпосередньо пересилається йому. Платіж здійснюється банком, обслуговуючим одержувача, який в свою чергу отримує відповідну суму від банку-посередника - кредитний інститут платника.