Нормативні акти з охорони праці

нормативних умов охорони праці.

3. Основні законодавчі акти з охорони праці.

4.

Основні положення законодавства України про охорону праці.

5. Охорона праці жінок.

6. Охорона праці неповнолітніх.

7. Охорона праці інвалідів.

8. Положення про медичний огляд працівників.

власниками підприємств, установ, організацій або уповноваженими ними органами
Конкретизують вимоги загальножержавних

нормативно-правових актів

Не можуть містити вимоги з охорони праці менші або слабкіші ніж ті, що містяться в державних нормах

з нагляду за охороною праці
Кабінет Міністрів України
міністерства та інші центральні

органи виконавчої влади

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

та протиправними діями (бездіяльністю) працівника та заподіяною шкодою
наявність прямої дійсної

шкоди

пpoтипpaвнi дії (бездіяльність) працівника

провина працівника (у формі наміру чи необережності)

та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у

діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об'єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної та кримінальної відповідальності.

дисциплінарне стягнення. Ст. 147 КЗпПУ встановлює два види дисциплінарного стягнення:

догана та звільнення з роботи. Законами, уставами та положеннями про дисципліну, які діють в деяких галузях (транспорт, гірничодобувна промисловість тощо), можуть бути передбачені для окремих категорій працівників інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення

вимог законів та нормативно-правових актів з охорони пpaцi тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді накладання штрафу на працівників та, зокрема, посадових ociб підприємств, установ, організацій, а також громадян - власників підприємств чи уповноважених ними ociб.

актами, які торкаються цієї відповідальності у трудових відносинах.
Загальними підставами накладення

матеріальної відповідальності на працівника є
- наявність прямої дійсної шкоди,
- провина працівника (у формі наміру чи необережності),
- пpoтипpaвнi дії (бездіяльність) працівника,
- наявність причинного зв'язку мiж винуватим та протиправними діями (бездіяльністю) працівника та заподіяною шкодою.
На працівника може бути накладена відповідальність лише при наявності вcix перелічених умов; відсутність хоча б однієї з них виключає матеріальну відповідальність працівника.

– 275 КК України, що об‘єднані в розділ Х “Злочини

проти безпеки виробництва”.
Кримінальна відповідальність настає не за будь-яке порушення, а за порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів про охорону пpaцi, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого чи спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

положення";
- другий "Гарантії прав громадян на охорону праці";
- третій "Організація

охорони праці";
- четвертий "Стимулювання охорони праці";
- п’ятий "Нормативно-правові акти з охорони праці";
- шостий "Державне управління охороною праці";
- сьомий "Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці";
- восьмий "Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці";
- дев’ятий "Прикінцеві положення".

СУОП підприємства відносяться: оперативний контроль; відомчий контроль, що проводиться службою

охорони праці підприємства; адміністративно-громадський багатоступеневий контроль. Крім цих видів контролю, існує відомчий контроль вищих господарських органів, державний нагляд та громадський контроль за охороною праці, які будуть розглянуті окремо.

праці».
«Про охорону здоров'я».
«Про пожежну безпеку».
«Про обов'язкове державне соціальне страхування від

нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, що привели до втрати працездатності».
«Про використання ядерної енергії і радіаційний захист».
«Про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення».
«Про цивільну оборону».
Кодекс законів «Про працю України».

праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими

або небезпечними умовами праці;

залучення жінок до підняття і переміщення вантажів, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт із санітарного й побутового обслуговування);

Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітніх дітей, регулюються чинним законодавством.

до вісімнадцяти років, на важких роботах і на роботах зі

шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (ст. 11 Закону).

Загальна тривалість робочого часу підлітків не повинна перевищувати 24 години на тиждень для підлітків 14 – 15 років і 36 годин для підлітків 16 – 17 років. Обов'язковим має бути рівномірний розподіл робочого часу по днях п'яти- або шестиденного робочого тижня

Роботодавець повинен забезпечити обов'язкове проходження працюючими в нього підлітками попереднього і наступних періодичних медичних оглядів.

вихідні дні.

Трудовим законодавством України заборонено приймати неповнолітніх
віком до 18

років на такі роботи:



















Час роботи підлітків з вантажами не повинен складати більше 1/3 часу робочої зміни.

фізичної і психофізіологічної придатності осіб до роботи з конкретно визначеної

професії, спеціальності, посади, попередження захворювань і нещасних випадків, виявлення захворювань, що представляють небезпеку зараження працівників, продукції, що випускається, допуску до роботи осіб у віці до 21 року.

проводяться для осіб, зайнятих на важких роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, відповідно до Переліку шкідливих речовин, несприятливих виробничих факторів і робіт, для виконання яких обов'язкові медичні огляди працівників