Інтерактивні методи та прийоми навчання

консультантом, фасилітатором, який ніколи не «замикає» назчальний процес на собі.
Головними

в процесі навчання є зв'язки між учнями, їх взаємодія та співпраця.
Результати навчання досягаються взаємними зусиллями учасників у процесу навчання, учні беруть на себе відповідальність за результати навчання.
Олена Пометун. «Енциклопедія інтерактивного навчання» К.2007 р.

до побудови дидактичних процесів;
теорія оптимізації педагогічного процесу (Ю.К.Бабанський, М.М.Поташник),

інваріантність процесу навчання, уроку як конкретної форми існування процесу засвоєння знань і методу навчання як мікродіяльності навчання.

зарубіжних педагогів у галузі методів та технологій навчання.
теоретичні та практичні

розробки в цій галузі належать В.Гузєєву, А.Гіну, О.Пометун, Л.Пироженко, А.Фасолі.

навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти

та розвитку (це особливо важливо для старшокласників).
Це забезпечує внутрішню мотивацію навчання, що сприяє його ефективності.
Завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів при правильній їх організації зростає цікавість до процесу навчання.

інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу;
-   навчає формулювати власну

думку, правильно її виражати, доводити свою точку зору, аргументувати й дискутувати;
-    моделює різні соціальні ситуації і збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації;
-   слухати іншу людину, поважати альтернативну думку, прагнути до діалогу;
- навчає будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв’язувати, шукати компроміси;
- допомагає   знаходити спільне розв’язання проблем, розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.

практиці від 2 до 6-ти осіб),
Фронтальні методи: спільну роботу

та взаємонавчання всього класу.
Час обговорення в малих групах – 3-5 хвилин, виступ – 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі – 1 хвилина.

вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в

звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок уроку, події тощо, взяти інтерв’ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед класом про результати.
Робота в трійках. Це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок).

завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну,

один в попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї.
2+2=4. Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2-3 хвилини), обов’язково доходять до спільного рішення, потім об’єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об’єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.

Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу

– для дискусії (відбуваються "попарні суперечки" кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).
Акваріум. У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі класу, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки.

– керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує

завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), "секретар" (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), "посередник" (стежить за часом, заохочує групу до роботи), "доповідач" (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи). Можливим є виділення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.

Він дає МОЖЛИВІСТЬ ВИСЛОВИТИСЯ кожному учневі, продемонструвати різні думки з

теми, обґрунтувати свою позицію або перейти на іншу позицію в будь-який час, якщо вас переконали, та назвати більш переконливі аргументи.

висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі

висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення.
Мікрофон. Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний "мікрофон".

продовження незакінченого речення типу "можна зробити такий висновок…", "я зрозумів,

що…"
Мозковий штурм. Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.

чи проблему (складніше, бо поліваріантно). Кожен каже варіанти, що складаються

внаслідок вибору. Найкраще давати завдання вибору з особистісним сенсом (наприклад, "чи платити податки, якщо країна не здатна їх правильно розподілити?").
Мозаїка. Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми (наприклад, кожна первинна група аналізувала один вірш Т.Шевченка, після переформування перша нова група повинна узагальнити тематику всіх опрацьованих віршів, друга – ідейне навантаження, третя – образи, четверта – форму).

сказане, а не людину! Обдумав, сформулював, висловив! Говори чітко, ясно, красиво! Вислухав, висловився,

вислухав! Тільки обґрунтовані докази! Вмій погодитися і не погодитися! Важлива кожна роль.

учасників виявляти свою уяву та творчість.
Він передбачає вільне висловлення

думок усіх учасників і допомагає знаходити багато ідей та рішень. Учитель на уроці називає тему «Мозкового штурму».

розв’язання висунутої проблеми (ідеї можуть бути будь-якими, навіть фантастичними).
2.  Один

учень («секретар») записує на дошці всі пропоновані ідеї. Коли група вважає кількість поданих ідей достатньою, переходять до наступного етапу.
3.  Ідеї групують, аналізують, розвивають групою. Можна вдосконалювати чужі ідеї.
4.  Обирають найкращі рішення.

щодо вирішення проблеми.
Включити свою уяву: не відкидати ніякої ідеї тільки

тому, що вона суперечить загальній думці.
Ви можете подавати скільки завгодно ідей або розвивати ідеї інших учасників.
Не можна критикувати висловлювання інших та давати оцінку запропонованим ідеям.

думку з досліджуваної теми.
2.  Найбільш чітко виражені позиції (думки) записують

на 2—5 плакатах.
3.  Учневі потрібно стати в групу учнів біля того плакату, на якому записана позиція, що збігається з його точкою зору.
4.  Учні готуються до обґрунтування своєї позиції.
5.  Якщо після обговорення дискусійного питання учень змінив свою точку зору, він може перейти в іншу групу й пояснити причину свого переходу, а також назвати найбільш переконливу ідею або аргумент протилежної сторони (іншої групи).

навчанні та передачі своїх знань іншим, у даному разі своїм

однокласникам під час уроку.
Роботу організовують таким чином:
1.    Після того як учитель назвав тему та мету уроку, роздав картки із завданнями, учні ознайомлюються з інформацією, що міститься на картках.
Якщо щось не зрозуміло, учень запитує про це та перевіряє в учителя, чи правильно він зрозумів інформацію.
Учні готуються до передавання цієї інформації іншим у доступній формі.
Всім необхідно ознайомити зі своєю інформацією однокласників. Учень має право говорити тільки з однією особою одночасно. Завдання полягає в тому, щоб поділитися своєю інформацією з іншими учнями й самому дізнатися про щось від них.
Коли всі поділилися та отримали інформацію, розкажіть у класі, про що ви дізналися від інших.

дискутування. Вчитель на такому уроці є ведучим.
Роботу він організовує так:
Оголошує

тему дискусії.
Запрошує висловитися із запропонованої теми «запрошених гостей».
3.  Надає слово глядачам, які можуть виступити зі своєю думкою протягом 1 хв або поставити запитання «запрошеним».
4.   «Запрошені» мають відповідати лаконічно та конкретно.
5.   Ведучий теж має право поставити своє запитання або перервати виступаючого.
Ця форма роботи допоможе учням навчитися брати участь у загальних дискусіях, висловлювати та захищати свою позицію.

визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри.

Рольова гра імітує реальність та дає можливість діяти «як насправді». Учень може розігрувати ситуації зі свого особистого досвіду.
Правила участі у рольовій грі:
• чітко дотримуватися своєї ролі;
• намагатися слухати партнерів по грі та вчителя;
• не коментувати дії інших;
• намагатися поставитися до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації, вжитися в роль;
• вийти з ролі по закінченні сценки;
• взяти участь в обговоренні розіграної ситуації та поділитися своїми відчуттями під час перебування в ролі.

інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує учнів допомагати

одне одному «вчитися навчаючи»
Під час роботи за допомогою методу «Ажурна пилка» учні працюють в різних групах.
Порядок роботи:
Спочатку вони працюють в «домашній» групі.
Потім в іншій групі учні виступають в ролі «експертів» з питання, над яким працювали в«домашній» групі, та отримують інформацію від представників інших груп.
Потім учні повертаються в свою «домашню» групу, для того щоб поділитися тією новою інформацією, яку їм надали учасники інших груп.

(допоміжної) мети конкретно­го методу.
Чим багатший арсенал прийомів у структурі

методу, тим він повноцінніший та ефективніший.

сукупність методичних прийомів.
Прийом – це елемент методу.
Елементи методів не

є сумою окремих частин цілого, а системою, що об’єднана логікою дидактичного завдання.
Якщо метод є способом діяльності, що охоплює весь шлях її протікання, то прийом – це окремий крок, дія в реалізації методу. 

та ін., а також прийоми навчальної роботи – розв’язування задач,

прикладів, граматичний розбір тощо.
Логічні прийоми є однаковими в різних методах. Тільки системне поєднання прийомів утворює певний метод навчання, тому важливою є послідовність їх застосування.

методи навчання, але в поєднанні з іншими прийомами вони утворюють

зовсім інший метод навчання.
Наприклад, прийом запам’ятовування має місце як в репродуктивних, так і в проблемно-пошукових методах навчання. Але, якщо в першій групі методів він домінує, то в другій – є допоміжним, бо сприяє запам’ятовуванню основних результатів проблемних міркувань. 

Коли прийом починає виконувати основне навчальне навантаження (допомагає розкрити суть

того чи іншого питання), він стає методом.
Наприклад, корегування відповідей учнів (як прийом) під час проведення бесіди може трансформуватися у дискусійну площину. За такої умови цей прийом може стати самостійним методом навчання (дискусія).
Важливо підкреслити, що діалектика переходу методу в прийом чи навпаки обумовлена логікою процесу навчання, наявністю суперечливих аспектів між метою і засобами її досягнення, різними елементами пізнавальної діяльності.