Охорона ландшафтів. Культурний ландшафт

направлених на збереження здатності виконання ландшафтом ресурсовиробничих та середоформуючих функцій.

Оскільки ландшафт в цьому визначенні розуміється у екологічному сенсі, то охорона ландшафтів ідентична по суті“охороні природи”. У перелік заходів по охороні ландшафтів включають часто їх покращення для людини, а також рекультивацію, оптимізацію та меліорацію

після техногенного порушення природи (наприклад, відкритими гірськими родовищами).
Рекультивація ландшафтів –

комплекс заходів, направлених на відновлення продуктивності порушених земель, а також на поліпшення умов довкілля, що передбачає перетворення земель у загальній системі заходів з оптимізації техногенних ландшафтів.

Ландшафтна рекультивація – це комплекс робіт, направлених на відновлення господарської,

медико-біологічної та естетичної цінності порушених ландшафтів.

ремонтних робіт (“Нікітртуть”)

придумали нову ідею перетворення списаних нафтових веж в житлові структури.

Враховуючи те, що збереження навколишнього середовища є надзвичайно актуальним, ця тенденція простежується і в їх концепті.

виробництва сонячної енергії. Вітряні турбіни будуть розміщені в стратегічних місцях

вздовж чотирьох фасадних структур. Ті ж, кому цього буде недостатньо, зможуть скористатися приливними генераторами.

над водою, так і під нею. Основне населення буде жити

над водою, в той час як морські біологи і дослідники будуть мати можливість працювати під водою. Там же можуть розміщуватися житлові квартали та зони відпочинку. Периферійні сталеві балки можуть бути використані для захисту всієї структури від сильних вітрів.

27000 кинутих нафтових і газових вишок у Мексиканській затоці. Цілком

можливо, що цей інноваційний проект в майбутньому справді здійсниться і запропонує прекрасне середовище для проживання

фіторемедіації).
Біоремедіація — комплекс методів очищення вод, ґрунтів і атмосфери з використанням

метаболічного потенціалу живих організмів (рослин, грибів, комах, бактерій та ін.) або їх ферментів.

років) значна зміна природного середовища з бажанням її покращити для

ведення господарства (с-г,лісового) та/або для життя людей.
Відрізняють широкі екологічні меліорації (каскад українських водосховищ, осушення Полісся) та часкові - зрошення, боротьба з ерозією грунтів, оползнями, повенями, залуження, збільшення кормової бази угідь для диких видів тварин. Всього існує біля 35 видів меліорацій
Форми меліорацій: фізична та хімічна

природні угіддя з обмеженим або повним припиненням господарського використання.

Землі, що

підлягають консервації

з огляду на те, що подальше їх використання є екологічно

небезпечним, економічно неефективним або унеможливлене одержання екологічно безпечної продукції.

довгострокової перспективи розвитку господарства та збереження умов життя людей) за

допомогою благоприємного поєднання екологічних компонентів та територій (екосистем) з різним ступенем перетворення людиною.
Зазвичай оптимізація регіонально підпорядкована певним господарським цілям.
Досягнення фази екологічної рівноваги, найбільш повно зберігає біологічне різноманіття

утворюючих компонентів та природних процесів, що призводять до тривалого (умовно

нескінченого) існування даної екосистеми.
Це динамічна рівновага приходу та відтоку енергії, речовини та інформації, що підтримує ландшафт (екосистему) в якісно певному стані або ведуть до закономірної зміни однієї екосистеми іншою в ряду сукцесійного розвитку, характерного для даного географічного місця та геологічного періоду

із прилеглими відповідними шарами атмосфери та літосфери), повністю або частково,

постійно або тимчасово виключені людьми з традиційно-інтенсивного господарського обороту та призначені для збереження екологічної рівноваги, підтримки середовища життєдіяльності людства та його здоров'я, охорони природних ресурсів, цінних та штучних об'єктів чи явищ, що мають історичне, господарське чи естетичне значення. За конфігурацією територія природна, що особливо охороняється, може бути монолітною, кружевною, лоскутною.
В світі всього більше 3 тис. крупних територій, що особливо охороняються.

В Україні охоронні території об'єднуються у природно-заповідний фонд.

природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну,

рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного та рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

– це сукупність науково-обгрунтованих екологічних вимог, норм, правил, які визначають

правовий статус,призначення цих територій та об'єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.
Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначається відповідно до вимог Закону з урахуванням їх класифікації та цільового призначення”.

ПЗФ входять кілька десятків ландшафтних заказників, 58 регіональних ландшафтних парків.

РЛП “Межрічинський”, Чернігівська обл. Найбільший РЛП в Україні (охороняються природні та антропогенно-природні ландшафти міжріччя Дніпра та Десни: заболочені ділянки у заплавах, численні рукави, протоки, стариці, озера, блюдце подібні западини). Ландшафт парку представлений 7 типами місцевості: від заплав до піщаних рівнин.

особливо охоронні території найбільш поширені в країнах, де природа змінена

людиною в значній мірі: Велика Британія, Німеччина, Японія.

РЛП “Кінбурнська коса”, Миколаївська обл. (Завдяки своєму розташуванню — одного боку вона омивається морською водою, з іншого — прісними водами Дніпра, — Кінбурнська коса має свій неповторний мікроклімат.)

до його складу увійшли три раніше створені об'єкти природно-заповідного фонду

України:
пам'ятка природи місцевого значення «Гай піцундської сосни і ялівця високого на мисі Айя» (створений в 1947), «Урочище Батіліман» (1964), заповідне урочище «Роща сосни Станкевича» (1980).
Акваторія шириною 300 метрів уздовж берега (208 га) охороняється з 1972 року як частина Ласпі-Сарицького аквального комплексу («Прибережний аквальний комплекс біля мису Айя»).
Флора мису Айя нараховує до 500 видів рослин, з яких 28 видів занесені до Червоної книги України. У прибережній смузі біля мису ростуть реліктові сосна Станкевича, ялівець високий, 16 видів орхідеї, фісташка туполиста тощо.
В акваторії водяться всі три види чорноморських дельфінів: афаліна, білобочка, азовка, а також катран, краб, рапан, чорноморська мідія, кефаль, ставрида чорноморська, морський йорж.
Плазуни представлені кількома видами ящірок та змій, у тому числі: кримський гекон, полоз леопардовий.

ландшафтів дуже мало, реально існує поняття ОПТИМІЗАЦІЯ ландшафтів ЕКОЛОГО-ГОСПОДАРЧА.
Еколого-господарча оптимізація

– оптимізація екологічна за участю певних господарчих заходів (с/г, рекреаційні), що переслідують певні господарчі цілі. Здійснюється завдяки в тому числі і застосуванню комплексу спеціальних технічних методів (агротехнічних, агромеліоративних, агрохімічних тощо).

Так, для збереження найкращої екологічної рівноваги у землеробських районах не можна застосовувати важку техніку, що ущільнює грунт, що порушує його структуру.

методи прикладної ходології.
Прикладна ходологія – це дисципліна, що вивчає рухомість

людини, його улюблені заняття, здатність долати природні перепони при відпочинку на лоні природи та розробляє методи управління людськими потоками (насамперед у національних парках).
!!!!! Так, виявилося, що лише 2 % людей здатні відірватись від доріг та проторених смужок, а для більшості людей густий єльник смугою в 300 м шириною представляються неподоланною перепоною.

для людського суспільства структуру та функціональні властивості
(за Н.Ф. Реймерсом).
Культурний

ландшафт – це образ простору, освоєного духовно і матеріально певним носієм культури, значення та конфігурація місць якого закріплені на рівні колективної свідомості і підсвідомості.
(За М.Д.Гродзинським)

суспільством функцій і при цьому його середовище є сприятливим для

життя людини, а деструктивні ландшафто руйнуючі процеси відсутні: садово-парковий ансамблі Санкт-Петербургу, парки та сади Японії та Китаю, регулярні пейзажні парки Західної Європи, національні парки США.

Головні відміни оптимального ландшафту:

Наприклад, в українському Закарпатті, український етнос має свої місця ландшафту

і конфігурації, що несуть символічні, культурні, сакральні та інші значення.

Середовище життя людини та соціальних груп – територія зовсім інтерпретується передусім як те “життєве середовище”, яке наповнює смислом буття людини у світі. Окрім матеріальних елементів він включає також ідеальні сутності - вірування, культурні норми, символічні значення, міфи, легенди, асоціації із певними і історичними подіями і особами, важливим для культури певної групи. Через матеріальні елементи і місця ландшафту культурні групи виражають свої цінності, ідеали, етику і все це стає важливою складовою ландшафту: собори, монументи, гори, річки, гаї.
Ця інтерпретація характерна для американського культурного ландшафтознавства.

гармонійне поєднання природних та культурних компонентів. Такі ландшафти являють собою

видатний “зразок” (за сутністю та ступенем збереження) “сумісної діяльності людини та природи”.
Далеко не всі ландшафти, які змінені людиною навіть раціонально та екологічно грамотно. Можуть претендувати на унікальність та всесвітнє значення.