Слайд 2Організація виробництва – єдність структури та змісту системи, її форми
як юридичної особи, з одного боку, і процесу функціонування системи
відповідно до її місії по переробці входу системи в її вихід з метою випуску конкурентноздатного товару – з іншої.
Об'єктами організації виробництва є підприємства, фірми, компанії, об'єднання й інші організації машинобудування, приладобудування, електротехніки, металургійної, паливної, харчової, меблевої й інших галузей промисловості, а також транспорту, будівництва, сільського господарства та інших галузей національної економіки ,що випускають різні види продукції і надають послуги.
Предметом організації виробництва є система знань щодо вивчення: основ теорії організації, системного підходу до керування, методів економічного обґрунтування рішень у сфері організації виробництва, основ стратегічного маркетингу як інструмента досягнення конкурентноздатності виробництва, основ планування й інноваційної діяльності, проектування структур, організації праці, основного й обслуговуючого виробництва, організації контролю якості та сертифікації продукції, тактичного маркетингу і логістики.
Основні методи, застосовувані в організації виробництва: системний підхід, інші наукові підходи (функціональний, відтворювальний, маркетинговий, динамічний і ін.), аналіз і синтез, класифікація і кодування, сегментація ринку, стратегічне і тактичне планування, дедукція й індукція, узагальнення тощо.
Слайд 3Організація виробництва передбачає рішення таких специфічних задач:
поглиблення спеціалізації;
удосконалювання форм організації
виробництва;
швидка (гнучка) переорієнтація виробництва на інші види продукції;
забезпечення безперервності, пропорційності
і ритмічності виробничого процесу;
удосконалення організації праці та виробництва в часі та просторі;
створення логістичної системи управління ресурсами;
виключення внутризмінних простоїв обладнання;
скорочення тривалості виробничого циклу;
безперебійне постачання сировини, матеріалів при зменшенні запасів сировини та матеріалів;
удосконалення асортименту продукції;
визначення оптимальної спеціалізації підрозділів і робочих місць;
визначення оптимальної потужності, необхідності реконструкції і технічного переозброєння виробництва.
Слайд 4Закони організації, що виявляються переважно в статиці (структурах):
закон композиції відбиває
необхідність узгодження цілей організації: вони повинні бути спрямовані на підтримку
головної мети більш загального характеру;
закон пропорційності закон висвітлює необхідність співвідношення між частинами цілого, а також їх домірність, відповідність або залежність;
закон найменших. Структурна стійкість системи визначається її найменшою частковою стійкістю. Наприклад, міцність ланцюга визначається, за інших рівних умов, найменш міцною ланкою;
закон онтогенезу визначає, що кожна організація проходить у своєму розвитку наступні фази життєвого циклу: становлення, розквіт, угасання. Онтогенез характеризує сукупність перетворень від зародження до кінця життя.
Закони організації, що виявляються переважно в динаміці (процесах):
закон синергії – сума властивостей організованого цілого не дорівнює арифметичній сумі властивостей кожного з його елементів окремо;
закон інформованості – упорядкованості стверджує, що в організаційному цілому не може бути більше порядку, ніж у упорядкованій інформації;
закон єдності аналізу і синтезу. Процеси аналізу (тобто поділу, диференціації і т.п.) доповнюються синтезом (тобто протилежними процесами з'єднання, інтеграції і т.п.). Спочатку здійснюється аналіз, потім – синтез;
закон самозбереження – будь-яка реальна фізична (організована) система прагне зберегти себе як цілісне утворення і, отже, ощадливіше витрачати власний ресурс.
Слайд 5До головних принципів організації виробничих систем слід віднести:
цілеспрямованість, що полягає
у відповідності функцій менеджменту запланованим цілям виробництва;
економічність – раціональність, простота
й ефективність організації і структури управління;
адекватність – відповідність економічних методів управління суті відбиваних ними процесів, а також відповідність прийнятих рішень, змін функцій персоналу кожного рівня ієрархії;
комплексність – врахування взаємодії між ієрархічними ланками по вертикалі та горизонталі, спрямованої на забезпечення функціонування виробництва, а також облік можливих наслідків успіху чи невдачі;
сконцентрованість – передбачається в двох аспектах: по-перше, спрямування зусиль усіх працівників на вирішення основних завдань і, по друге, концентрація однорідних функцій в одному підрозділі, що усуває дублювання;
науковість – ґрунтується на досягненнях науки в галузі управління виробництвом, враховує зміни законів суспільного розвитку, а також полягає у виборі оптимального критерію при прийнятті та реалізації рішень;
можливість створення мотиваційних, організаційних і матеріальних умов для реалізації господарських рішень;
доступність і планомірність контролю над ходом виробництва;
адаптивність – гнучкість і динамічність, пристосованість системи управління до змін зовнішнього і внутрішнього середовища.
Слайд 6Виробничі системи – це особливий клас систем, що включають працівників,
знаряддя, предмети праці та інші елементи, необхідні для функціонування системи,
у процесі якого створюється продукція та послуги.
На первинному рівні виробничу систему можна розглядати як групу механізмів (обладнання, апарати і т.п.), що обслуговуються працівниками (оператором, машиністом і т.п.). Кожен механізм і обслуговуючий його працівник являють собою систему «людина-машина», що складається з двох взаємодіючих і взаємозалежних елементів.
«Вхід» може бути представлений сировиною, замовником або готовою продукцією, отриманої з іншої виробничої системи.
Операційні ресурси містять у собі п'ять основних елементів, що отримали назву 5Рs операційного менеджменту від наступних англійських слів:
персонал (People);
підприємства (Plants);
матеріали і комплектуючі вироби (Parts);
процеси (Processes);
системи планування та управління (Planning and Control Systems).
Слайд 7
Схема фармацевтичного підприємства як складної виробничої системи
Слайд 8Персонал – це робоча сила, що безпосередньо або побічно зайнята
у виробництві продукції або послуг .
Підприємства – це виробничі і
сервісні підрозділи компанії, на яких виготовляється продукція або надаються послуги.
Матеріали і комплектуючі проходять перетворення у виробничій системі.
Процеси охоплюють обладнання та технолгії виробництва продукції і послуг.
Системи планування та управління – це процедури та інформація, що використовуються менеджерами в процесі експлуатації виробничої системи.
Виробниче перетворення може мати різний характер:
фізичне перетворення як результат виробничого процесу;
зміна місця розташування як результат транспортування;
обмін як результат роздрібної торгівлі операції;
складське збереження як результат складського обслуговування;
фізіологічне перетворення як результат медичного обслуговування;
інформаційне перетворення як послуга телекомунікації.
Слайд 9Взаємозв’язок “вхід – перетворення – вихід” у типових виробничих системах
Слайд 10Характерними ознаками функціонування фармацевтичного підприємства як виробничої системи є:
цілеспрямованість, тобто
здатність створювати готові лікарські засоби, надавати послуги (оскільки такі системи
створені для задоволення визначених потреб);
поліструктурність, тобто одночасне існування на підприємстві (як системи) підсистем, які взаємно перетинаються, (цехів, ділянок, відділів і т.п.), де майже кожен елемент системи одночасно є складовою кількох підсистем і функціонує відповідно до їх вимог і цілей;
відкритість, яка проявляється у тісній взаємодії підприємства із зовнішнім середовищем – у матеріальному, енергетичному, інформаційному, фінансовому й іншому видах обміну з зовнішнім середовищем;
складність, яка обумовлена таким головним елементом системи, як працівники, а також поліструктурністю, стохастичними змінами стану елементів системи і впливом зовнішнього середовища, та полягає у величезній кількості елементів системи з численними складовими та альтернативними зв'язками, великою кількістю здійснюваних процесів.
Слайд 11Підприємство являє собою динамічну систему, здатну змінюватися, переходити з одного
якісного стану в інше, залишаючись системою завдяки визначеним властивостям. До
властивостей системи організації виробництва відносяться:
результативність – здатність виготовляти готові лікарські засоби або надавати послуги, що забезпечується організацією виробничої системи;
надійність – стійке функціонування, здатність локалізувати у порівняно невеликих частинах системи негативні наслідки стохастичних збурювань, що відбуваються як усередині системи, так і в зовнішньому середовищі. Надійність системи підвищується при обмеженні величин і частоти стохастичних збурювань, а також за рахунок збільшення внутрисистемних резервів і забезпечується системою керування;
гнучкість – можливість пристосовувати виробничі системи до умов зовнішнього середовища, які змінюються ( підвищення рівня конкуренції, змін потреб ринку й ін.);
керованість – характеристика процесу керування фармацевтичним підприємством як системою. Система керована, якщо в заданий час досягає мети керування та укладається при цьому в обмеження по ресурсах. Система некерована, якщо не досягає мети. Система погано керована, якщо досягає наміченої мети не точно, а приблизно або виходить за встановлені обмеженнями по ресурсах.
Слайд 12Основою виробничої діяльності фармацевтичного підприємства є виробничий процес.
Виробничий процес –
це сукупність взаємозв’язаних операцій, у результаті яких субстанції, основні та
допоміжні матеріали перетворюються на лікарські засоби.
У виробничому процесі розрізняють основні, допоміжні та обслуговуючі процеси.
Основні процеси – це такі процеси, в результаті яких предмет праці перетворюється на основну продукцію підприємства. Наприклад, виробництво таблеток, синтез лікарських речовин тощо.
Допоміжні процеси – це процеси, що безпосередньо не впливають на предмети праці, повинні забезпечувати нормальне протікання основних процесів і проводяться паралельно з основним процесом. Наприклад, виробництво різних видів енергії, ремонт обладнання та споруд тощо.
Обслуговуючі процеси створюють умови для виконання основних процесів і проходять послідовно до них (наприклад, контроль якості, транспортування і т.п.).
Слайд 13Структура будь–якого процесу звичайно не залишається постійною, тому що залежить
від багатьох факторів, які змінюються (методів виробництва, його організації і
т.п.).
Структура виробничого процесу
Слайд 14За характером об’єкта виробництва виробничі процеси поділяються на прості та
складні.
Простий виробничий процес – це послідовність операцій, результатом яких
є виробництво готової продукції.
Складний виробничий процес поєднує декілька простих процесів, які складаються з проміжних процесів, і характеризуються певною завершеністю етапу виробництва. Прикладом складного виробничого процесу є виробництво на фармацевтичному підприємстві субстанції, яка використовується в подальшому для виробництва лікарських засобів або реалізується іншим замовником.
Виробничий процес
Слайд 15Головними принципами організації виробничого процесу є:
спеціалізація;
паралельність;
пропорційність;
безперервність;
прямоточність;
ритмічність.
Спеціалізація – розподіл виробничого процесу на складові та закріплення
за кожним виробничим підрозділом підприємства (цехом, дільницею, робочим місцем) випуску окремого виду готової продукції чи здійснення окремої виробничої операції.
Паралельність – одночасне виконання деяких стадій чи операцій виробничого процесу.
Пропорційність вимагає відповідності продуктивності за одиницю часу всіх виробничих підрозділів (основних, обслуговуючих і допоміжних цехів, а також ділянок, груп обладнання і робочих міст).
Прямоточність – принцип раціональної організації виробництва з метою забезпечення найкоротшого шляху проходження предметів праці за всіма стадіями та операціями виробничого процесу.
Слайд 16Виробничий процес поділяється на операції.
Операція – частина виробничого процесу,
яка виконується на одному робочому місці одним або декількома робітниками
над одним і тим же предметом праці. Розрізняють основні та допоміжні операції.
Основні операції полягають безпосередньо у зміні складу предметів праці.
Допоміжні операції – це транспортні, контрольні, маркірувальні, ремонтні та ін.
За способом впливу на предмети праці операції поділяються на ручні, машинно-ручні, машинні, автоматичні та апаратні.
Слайд 17Основними факторами скорочення тривалості виробничих процесів на підприємствах різних галузей
є:
– спрощення кінематичної схеми виробу, його конструкції, підвищення рівня блочности
для виробів крупносерийного та масового виробництва;
– спрощення та удосконалення технологічних процесів виготовлення виробу;
– уніфікація та стандартизація складових частин виробу, його конструктивних елементів, елементів технологічних процесів, обладнання, оснащення, організації виробництва;
– поглиблення подетальної, технологічної і функціональної спеціалізації на основі уніфікації і збільшення програми випуску виробів і його складових частин;