Слайд 1ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ СІЛЬСЬКОМУ НАСЕЛЕННЮ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇЇ РОЗВИТКУ. ОРГАНІЗАЦІЯ
МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ ЛІТНЬОГО ВІКУ.
Складач: д.м.н., проф.Н.І.Кольцова
Івано-Франківський національний
медичний університет
Кафедра соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров'я
Лекція з соціальної медицини та організації охорони здоров'я:
Слайд 3ОСОБЛИВОСТІ ПОКАЗНИКІВ ЗДОРОВ’Я, СПОСОБУ ЖИТТЯ ТА МЕДИКО-САНІТАРНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ НА СЕЛІ
Значна частка осіб похилого віку (старших за 60 років –
до 22-25%). Це відповідно збільшує захворюваність, інвалідність, забезпечує переважання смертності над народжуваністю;
Кількість мешканців села убуває за рахунок міграції;
Слайд 4ОСОБЛИВОСТІ ПОКАЗНИКІВ ЗДОРОВ’Я
Характерною є зміна соціальної інфраструктури села, зміна колективних
господарств на дрібнотоварне виробництво, сезонна робота на відкритому повітрі, що
підвищує негативний вплив метеофакторів;
Важка фізична праця;
Менша досяжність медичної допомоги, дефіцит кадрів, значний об’єм долікарської (фельдшерської) допомоги;
Гірший, ніж в містах, рівень санітарної культури.
Слайд 5ПРИНЦИПИ, МЕРЕЖА І ЕТАПИ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ СІЛЬСЬКОМУ НАСЕЛЕННЮ:
І. Особливості
надання допомоги і заклади 1 етапу. Роль сільської лікарської амбулаторії
СМ-ЗП і ФАП-ів у наданні допомоги сільському населенню.
На етапі реформування системи охорони здоров’я в Україні ПМСД на селі надається 2 типами закладів: сільською лікарською дільницею та СЛА СМ/ЗП.
Слайд 6Сільська лікарська дільниця.
Є традиційною первинною ланкою в
системі надання медичної допомоги сільському населенню. В її склад входить:
сільська лікарська амбулаторія або дільнична лікарня (амбулаторія і стаціонар на 25-150 ліжок), розташовані в центрі дільниці (пунктове село); фельдшерсько-акушерські пункти; дитячі садки (постійні і сезонні); профілакторії з фізіотерапевтичними кабінетами на молочнотоварних фермах (якщо є); здоровпункти на промислових підприємствах (якщо є), розміщених на території дільниці, наприклад, цегельний завод тощо; аптеки і аптечні пункти.
Слайд 7Сільська лікарська дільниця.
- обслуговування 5-10 км. В середньому на сільській
дільниці проживає від 5 до 7 тисяч населення. Отже, сільська
лікарська дільниця - це територія, де розташований комплекс лікувально-профілактичних закладів, які забезпечують надання первинної медико-санітарної допомоги сільському населенню, і працюють за єдиним планом та керівництвом головного лікаря дільниці. Штатний розпис СЛА передбачає наявність у ньому терапевта, педіатра, стоматолога, відповідний середній та молодший медичний персонал.
Слайд 8РЕОРГАНІЗАЦІЯ ПМСД
З 2001 року почалася реорганізація ПМСД
на засадах загальної практики – сімейної медицини.
Прийнятий пакет документів,
яким затверджений перелік СЛА, які реорганізуються у амбулаторії загальної практики-сімейної медицини, введені Положення про лікаря загальної практики-сімейної медицини, медичну сестру загальної практики-сімейної медицини, відділення загальної практики-сімейної медицини, денний стаціонар, стаціонар вдома.
Слайд 9РЕОРГАНІЗАЦІЯ ПМСД
Згідно наказу МОЗ України №303 (2001) амбулаторія загальної практики-сімейної
медицини – лікувально-профілактичний заклад, який у своїй діяльності забезпечує проведення
комплексу профілактичних заходів з попередження і зниження захворюваності, інвалідності і смертності, виявлення захворювань, надає прикріпленому за сімейно-територіальним принципом населенню кваліфіковану первинну лікувально-профілактичну допомогу, здійснює його диспансеризацію та моніторинг за станом здоров’я населення.
Рішення про організацію СЛА СМ-ЗП приймається територіальним органом місцевого самоврядування. Амбулаторію очолює головний лікар
Слайд 10Структура СЛА СМ-ЗП:
реєстратура;
кабінет лікарського прийому;
стоматологічний кабінет;
палати денного перебування хворих
(від 4 до 6 ліжок);
оглядовий кабінет;
маніпуляційна;
Слайд 11Структура СЛА СМ-ЗП:
процедурна;
операційно-перев’язувальний блок;
лабораторія;
кабінет щеплень;
кабінет функціональної діагностики;
фізіотерапевтичний кабінет;
стерилізаційна;
допоміжні приміщення.
Слайд 12Штати персоналу СЛА
Штати персоналу СЛА СМ-ЗП затверджуються головним лікарем
району згідно діючому наказу і залежать від кількості населення, яке
обслуговується. Відповідно є табельний список обладнання і оснащення. Діє Президентська програма забезпечення САЗП/СМ сучасним обладнанням і устаткуванням.
Слайд 13Долікарська допомога на СЛД
Долікарська допомога на СЛД надається ФАПом –
фельдшерсько - акушерськиим пунктом. Він підпорядкований по медичній роботі СЛА
ЗП/СМ, але утримується на кошти сільської ради. У ньому працює середній медичний персонал, кількість якого залежить від кількості жителів. Посада завідувача (фельдшер, акушерка, медична сестра) вводиться у кожному ФАП-і. Цей заклад відкривається найменше при кількості 300-900 мешканців села
Слайд 14Основні завдання СЛД:
Забезпечення населення дільниці амбулаторною – в СЛА і
вдома (а при наявності сільської дільничної лікарні та денного стаціонару)
і стаціонарною допомогою;
Здійснення лікувально-профілактичних і загальнооздоровчих заходів з охорони матері та дитини;
Організація та проведення заходів щодо профілактики та зниження захворюваності і травматизму (особливо при проведенні польових робіт);
Запровадження сучасних методів діагностики, лікування і реабілітації відповідно до стандартів допомоги;
Слайд 15Основні завдання СЛД:
Підготовка, складання графіків оглядів та організація оглядів пацієнтів
лікарями-спеціалістами з виїзних бригад ЦРЛ чи інших закладів;
Організація швидкої і
невідкладної медичної допомоги;
Своєчасна госпіталізація хворих;
Боротьба із смертністю немовлят та працездатного населення;
Слайд 16Основні завдання СЛД:
Організаційно-методичне керівництво ФАПАми; контроль за підготовкою санітарного активу,
дегельмінтизацією і щепленнями;
Експертиза непрацездатності;
Санітарно - гігієнічне і протиепідемічне забезпечення. Поточний
санітарний нагляд за об’єктами господарської діяльності, навчальними і харчовими закладами тощо.
Слайд 17Особливості надання допомоги і заклади 2 етапу. Роль ЦРЛ у
наданні допомоги сільському населенню
Центральна районна лікарня забезпечує
надання спеціалізованої кваліфікованої допомоги населенню району і є центром організаційно-методичної роботи, оскільки здійснює керівництво всіма лікувально-профілактичними закладами на території району і несе відповідальність за організацію та якість медичної допомоги.
Слайд 18Роль ЦРЛ у наданні допомоги сільському населенню
Очолює ЦРЛ
головний лікар, який одночасно є і головним лікарем району. Він
має 5 заступників (з медичної частини, з медичного обслуговування населення району, з експертизи тимчасової непрацездатності, якщо є 25 посад лікарів на амбулаторному прийомі, з дитинства та пологової допомоги в районах з населенням 70 тис і більше є посада педіатра районного, з економічних питань). Зазвичай тут є районні головні спеціалісти (штатні: терапевт, акушер-гінеколог, педіатр, хірург, епідеміолог і позаштатні), які організують роботу певних напрямків. Є медична рада.
Слайд 19Структура ЦРЛ:
Поліклініка (відділення, кабінети із 15-17 спеціальностей);
Стаціонар (відділення з
7-8 основних профілів).
Лікувально-допоміжні та діагностичні підрозділи (лабораторія, рентген, фізіотерапевтичне відділення
та інші) часто бувають спільними. Крім цього є відділення швидкої і невідкладної допомоги, організаційно-методичний кабінет або інформаційно-аналітичне відділення, пат анатомічне відділення.
Слайд 20Завдання ЦРЛ:
надання ПМСД населенню райцентру і приписної дільниці:
надання спеціалізованої амбулаторно-поліклінічної
та стаціонарної медичної допомоги населенню району;
організація консультативної допомоги;
забезпечення швидкою і
невідкладною допомогою населення району;
організаційно-методичне керівництво діяльністю всіх ЛПЗ району;
Слайд 21Завдання ЦРЛ:
підвищення кваліфікації персоналу;
оцінка і контроль за якістю
допомоги, стандартизація діяльності;
планування, фінансування та організація матеріально-технічного забезпечення ЛПЗ
району;
впровадження елементів наукової організації праці (НОП);
організація і контроль за експертизою непрацездатності.
Слайд 22Особливості надання допомоги і заклади 3 етапу. Місце ОКЛ/ОЛ у
координації допомоги селу.
Обласна (клінічна) лікарня – лікувально-профілактичний
заклад, в якому надається висококваліфікована, вузькоспеціалізована консультативна амбулаторно-поліклінічна і стаціонарна допомога населенню села (і міст).
Слайд 23Структура ОЛ:
управління, господарська частина, консультативна поліклініка (відділення,
кабінети), стаціонар (відділення, центри), лікувально - допоміжні та діагностичні підрозділи,
відділення екстреної та планово-консультативної допомоги, інформаційно - аналітичний відділ, аптека, кухня, патологоанатомічне відділення. При ОЛ можуть функціонувати пансіонати (для хворих, що приїздять на консультацію чи амбулаторне лікування) та гуртожиток (для медичних працівників).
Слайд 24Структура ОЛ:
Управління: головний лікар, заступники з медичної частини, з хірургічної
допомоги (при 800 і більше ліжок), з організаційно-методичної роботи, з
експертизи непрацездатності (коли є не менше 25 посад лікарі на амбулаторному прийомі).
Слайд 25Основні завдання обласної лікарні:
Забезпечення населення області в повному обсязі високо
спеціалізованою стаціонарною та поліклінічною консультативною допомогою;
Організація та надання екстреної та
консультативної медичної допомоги ;
Впровадження в практику новітніх методів діагностики, лікування, НОП;
Розробка заходів по підвищенню якості надання медичної допомоги;
Підвищення кваліфікації працівників ОЗ;
Експертиза непрацездатності;
Розвиток і впровадження новацій з пошуку додаткових джерел фінансування.
Слайд 26Організаційно-методична робота
Організаційно-методична (інформаційно-аналітична) робота складається з:
Оцінки стану здоров’я
населення;
Аналіз діяльності ЛПЗ області і окремих служб, розробка заходів щодо
покращання їх роботи;
Вивчення, узагальнення і розповсюдження передового досвіду;
Планування, організація підвищення кваліфікації;
Організація планово-консультативних виїздів до районів і міст області лікарів-спеціалістів та статистичні ревізії;
Слайд 27Організаційно-методична робота
Організаційно-методична допомога органам ОЗ та ЛПЗ;
Видавнича діяльність (статистичні довідники,
методики тощо).
Деякі виділяють ІУ етап допомоги ( міжобласні заклади та
державні центри). Але ж, по суті, допомога тут залишається вузькоспеціалізованою, висококваліфікованою.
Слайд 28Основна документація і методика аналізу діяльності закладів ОЗ, що надають
допомогу на різних її етапах.
В основному (крім СЛА
СМ-ЗП) вираховуються звичайні показники, що характеризують роботу поліклініки і стаціонару. Особливістю є розрахунок показників щодо консультативного прийому та виїздів у райони області.
Слайд 29РОЛЬ ДИСПАНСЕРІВ У НАДАННІ ДОПОМОГИ СІЛЬСЬКОМУ НАСЕЛЕННЮ.
Залучення до обслуговування сільського
населення міських, обласних, районних і міжрай закладів охорони здоров’я, зокрема
диспансерів, зменшує розбіжності між рівнями медичної допомоги міському і сільському населенню.
Слайд 30ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
Згідно Указу Президента України та
Дорожньої карти реформування галузі охорони здоров’я (2005-2011):
- Здійснити комплекс
заходів щодо підвищення рівня забезпечення сільського населення медичною допомогою та лікарськими засобами, виділення приміщень для СЛА ЗП/СМ.
- Поліпшити забезпечення кадрами, створити належні виробничі та побутові умови для медичного персоналу, який працює на селі.
Слайд 31 ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
- Покращити підготовку на
базі закладів охорони здоров’я обласного і районного підпорядкування бригад для
надання лікувально-консультаційної та організаційно-методичної допомоги, профілактичних медичних оглядів і здійснення санітарно-протиепідемічних заходів у сільській місцевості. Здійснювати виїзди МСЕК.
Слайд 32ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ ПОХИЛОГО ВІКУ Терміни і сучасні тенденції
стосовно осіб похилого віку:
Відповідно до градацій ВООЗ 45 років є
верхньою межею молодого віку, 45-60 років – середній вік, 60-75- похилий вік, 75-90 – старечий вік, 90 і більше – довгожителі.
Ці вікові групи є предметом вивчення цілого ряду наук – геронтології та геріатрії, соціальної медицини тощо.
Геронтологія (geron, gerontos: старець ) – наука про старість и старіння, яка вивчає нормальний процес старіння людини, чинники, що впливають на характер, темпи та інтенсивність старечих змін.
Слайд 33Терміни і сучасні тенденції стосовно осіб похилого віку
Соціальна медицина
– наука про громадське здоров’я, предметом вивчення у якій є
«здоров’я – суспільство – середовище», тобто про громаду і людину з цілим комплексом проблем (біологічних, соціальних, психологічних, оскільки людина є біосоціопсихосистемою).
Геріатрія - область медицини, яка досліджує хвороби людей літнього і старечого віку.
Слайд 34Терміни і сучасні тенденції стосовно осіб похилого віку
Геронтогрупа
– це специфічна соціально-демографічна група із своїми психологічними особливостями, тяжінням
до ретрокультури, с глибинною внутрішньою диференціацією, визначеним розподілом на підгрупи: вікові (похилого віку, старі, довгожителі - рішення ООН від 1980 р.), територіальні (міські та сільські мешканці), соціальний статус і приналежність до передпенсійного, раннього (5 років) і пізнього пенсійного віку.
Слайд 35Загальна характеристика, особливості постаріння і основні проблеми населення літнього віку
в Україні.
Демографічне старіння зафіксовано в Україні у
середині ХХ століття і є невід’ємною частиною її демографічного розвитку: за період між переписами 1959 та 2001рр. частка осіб у віці 60 років і старше зросла з 10,5 до 21,4%.
Сучасними особливостями постаріння населення в Україні є:
формування старіння майже виключно через зниження народжуваності, а не за рахунок підвищення тривалості життя в старших вікових групах. В світі – навпаки;
Слайд 36Сучасними особливостями постаріння населення в Україні є:
різка нерівномірність старіння за
типами поселень (за даними перепису 2001 р. частка осіб у
віці 60 років і старше в міських поселеннях становила 19,1, а у сільській місцевості – 26,1%) та за статтю (на 100 жінок віком 60 років і старше припадає 56 чоловіків, в тому числі в міських поселеннях – 59, а в сільських – 54).
Слайд 37Соціально-економічі і медичні наслідки постаріння населення
Збільшення частки осіб пенсійного
віку приводить до збільшення потреби у громадських ресурсах на соціальне
та медичне забезпечення в старості;
Збільшуються показники захворюваності, інвалідності, смертності.
Зростають потреби у специфічних товарах і послугах, спеціальному житлі, медичному і соціальному обслуговуванні літніх людей;
Загострюється антагонізм між молоддю і старими, платниками податків і пенсіонерами внаслідок конкуренції за робочі місця.
Слайд 38Основні проблеми осіб літнього віку
Проблеми осіб літнього
віку, з точки зору трактування людини к біо-соціо-психо-системи, полягають у
тому, що із віком відбуваються зміни у самопочутті, здоров’ї, функціональних спроможностях, які впливають на фізичну і соціальну активність, задоволеність життям (якість життя). В даному разі наявність захворювання, а навіть і багатьох захворювань, не відповідає на головне питання: як людина літнього віку справляється із виконанням своєї повсякденної діяльності? Тому при медичному обслуговуванні людей літнього віку виходять із комплексного підходу.
Слайд 39Види і надавачі медико-соціальної допомоги
Види медико-соціальної допомоги: власне медико-соціальна
допомога – первинна, вторинна, третинна (державна, страхова, приватна) і власне
соціальна. Вона надається службами соціального забезпечення, сім’єю людини похилого віку, благодійницькими і релігійними організаціями, окремими людьми (друзями, сусідами). Надавачі, структура і функції медико-соціальної допомоги в Україні.
Надавачі медико-соціальної допомоги (послуг) особам літнього віку: держава, громадськість, сім'я. Їх роль – у підтримці якості життя осіб похилого віку, допомога в адаптації до новітніх умов ринкової економіки, соціальна підтримка, забезпечення активного довголіття і соціального сприйняття.
Слайд 40Правовий і соціальний захист
Захист літніх
людей на державному рівні здійснюється шляхом:
пенсійного забезпечення;
реалізації права на
працю відповідно до професійної підготовки, трудових навичок з урахуванням стану здоров'я (КЗПП);
надання безплатної медичної допомоги відповідно до стандартів;
забезпечення повноцінної участі в усіх сферах громадського життя;
формування гуманного, шанобливого ставлення до старості, підтримку активного довголіття за допомогою позитивних факторів оточення.
Слайд 41Правовий і соціальний захист
Утримання і функціонування структури закладів державного
захисту (рис.1): Міністерство праці та соціальної політики України; управління органів
праці та соціального захисту, в сфері діяльності яких є стаціонарні установи: будинки-інтернати для соціального утримання громадян похилого віку та інвалідів - 83, пансіонати для ветеранів війни та праці - 28, психоневрологічні інтернати. Основним надавачем соціальних послуг є територіальні центри соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян.
Слайд 42Правовий і соціальний захист
Центр є спеціальною державною
установою, що надає послуги пенсіонерам, інвалідам, одиноким непрацездатним громадянам та
іншим соціально незахищеним громадянам вдома, в умовах стаціонарного, тимчасового та денного перебування, які спрямовані на підтримання їхньої життєдіяльності і соціальної активності. Такі установи діють у кожному районі, місті, районі міста.
Медичні послуги надаються переважно ЛПЗ системи МОЗ, МНС, військових відомств.
Слайд 43Правовий і соціальний захист
Для підтримання життєдіяльності і соціальної
активності інвалідів, ветеранів війни і праці, пенсіонерів у складі територіальних
центрів діють:
відділення соціальної допомоги вдома (соціальні робітники відділення соціальної допомоги вдома надають соціально-побутові послуги самотнім непрацездатним громадянам, у тому числі інвалідам І і ІІ груп, які згідно висновку лікаря про стан здоров'я, потребують сторонньої допомоги в побуті і не мають протипоказань до перебування вдома);
Слайд 44Правовий і соціальний захист
відділення соціально-побутової реабілітації (забезпечує виконання комплексу заходів,
якими передбачено надання конкретних видів послуг, спрямованих на відновлення знань,
вмінь та навичок по орієнтуванню у домашніх умовах, веденню домашнього господарства, по самообслуговуванню, поведінки у суспільстві тощо (побутова реабілітація), працетерапія; організацію дозвілля і відпочинку (лекції, бесіди, зустрічі, екскурсії, створення самодіяльних художніх колективів, гуртків тощо); надання консультацій фахівцями з різних спеціальностей у разі потреби;
Слайд 45Правовий і соціальний захист
відділення медико-соціальної реабілітації. На обслуговування приймаються
непрацездатні громадяни незалежно від сімейного стану, у тому числі інвалідам,
які не потребують постійного стороннього догляду і не мають медичних протипоказань для перебування в колективі, на підставі направлень медичних закладів району, особистої заяви і карти медичного огляду. Відділенням проводиться комплекс оздоровчих заходів, консультації лікаря та інших спеціалістів, організовується дозвілля, спрямоване на підтримання життєдіяльності і соціальної активності пенсіонерів та інвалідів;
Слайд 46Правовий і соціальний захист
стаціонарні відділення для тимчасового або постійного проживання;
відділення організації надання грошової та натуральної допомоги малозабезпеченим непрацездатним громадянам.
У відділенні організації надання натуральної допомоги обслуговуються малозабезпечені непрацездатні громадяни, у тому числі інваліди, які відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання потребують різних видів натуральної допомоги у вигляді продуктів харчування, харчування в їдальні або вдома, одягу, взуття, білизни, предметів першої необхідності, перукарських послуг тощо.
Слайд 47Правовий і соціальний захист
Новою формою надання соціальних послуг є створення
у регіонах спеціалізованих житлових будинків для одиноких ветеранів війни і
праці, пенсіонерів та інвалідів з комплексом служб соціально-побутового призначення та медичного обслуговування.
Види медико-соціальних послуг і санаторно-курортне забезпечення осіб літнього віку.
Територіальні центри, як основні надавачі соціальних послуг за місцем проживання, на сьогодні надають непрацездатним громадянам, у тому числі інвалідам, понад 45 видів соціальних послуг.
Слайд 48Правовий і соціальний захист
Соціальні пансіонати. Підпорядковані і направляються
пацієнти управлінням праці та соціального захисту. Соціальний пансіонат складається з
управління (директор-головний лікар закладу), відділень: стаціонару (50 ліжок із функціями забезпечення підопічних харчуванням і доглядом, лікуванням, реабілітацією – соціальною, психологічною, протезуванням), відділення поховання померлих, АГЧ (забезпечення устаткуванням і обладнанням , в тому числі і побутовим). Особи, які тут утримуються – це люди без родичів, без визначеного місця проживання. Їм оформлюють пенсію, 75% якої іде на їх утримання, а 25% - на руки підопічним. Ведеться підсобне господарство. Фінансуються певною мірою і за рахунок держави.
Слайд 49Правовий і соціальний захист
Госпіс –
це заклад для надання допомоги інкурабельним онко- та іншим хворим
у термінальній стадії, яким на основі клініко-діагностичних методів встановлено стан безповоротного прогресування. Утримується переважно за державні і доброчинні кошти. Перші госпіси були створені римською матроною Фабіолою, яка організувала дім для тих, хто потребував допомоги. Переклад слова “гість, гостинність ”. В середні віки їх відкривали для хворих пілігримів, які йшли у святу землю. Для догляду за помираючими госпіс був відкритий у Ліоні (Франція) мадам Жаною Гарн’є саме для хворих на рак. У 1879 р. такий заклад відкривається у Дубліні, 1905 р. – у Лондоні.
Слайд 50Правовий і соціальний захист. Госпіс:
Сучасний госпіс Святого Кристофера
був заснований у Лондоні з ініціативи баронеси Сесіль Саундерс. Зараз
у світі є 3,6 тис таких установ. В колишньому СРСР виходець з Західної України Віктор Борза, який пережив заслання, війну емігрував у Великобританію і став відомим журналістом із світовим ім’ям, відкрив перший госпіс у Санкт-Петербурзі у 1990р. При цьому він виконував заповіт своєї дочки, яка померла від меланоми у англійському госпісі у віці 25 років. Так розпочався рух госпісів у країнах пострадянського простору.
Слайд 51Правовий і соціальний захист. Госпіс:
Поступлення пацієнтів у цей заклад формується
переважно через поліклінічні установи. Як виключення допускається і платний догляд
(не більше 1 місяця) для лежачих хворих, що потребують сторонньої допомоги (десь до 20%).
Санаторно-курортне лікування осіб літнього віку - інвалідів забезпечують за рахунок коштів державного бюджету безплатними путівками до санаторно-курортних закладів інвалідів усіх категорій в порядку черговості та у міру їх надходження.
Слайд 52Правовий і соціальний захист
Громадські заходи полягають у створенні
соціальної підтримки людям літнього віку, формуванні позитивного стереотипу сприйняття старості
(старість – це свято всіх, хто мав честь до неї дожити), створенні асоціацій, організацій підтримки і захисту прав. Україна підтримує міжнародний досвід, коли саме громадські організації, зокрема, Всеукраїнська асоціація паліативної допомоги, Рада захисту прав та безпеки пацієнтів, тощо беруть безпосередню участь у процесі створення та розвитку системи медико-соціальної допомоги особам літнього віку (між секторальна співпраця).
Слайд 53Правовий і соціальний захист
Сім'я є оптимальним середовищем для підтримання фізичного
здоров'я і психічного стану літньої людини. З метою забезпечення належних
умов перебування літніх людей у родині певного значення набуває пропаганда в засобах масової інформації шанобливого ставлення до людей старшого покоління, їх воєнних та трудових заслуг, виховання дітей у дусі поваги до них.
Але корисними є й сусіди та друзі, які допомагають особам третього віку, у яких є поганою функціональна спроможність.
Церковні общини (Василіянки, Мальтійський Орден тощо) також надають допомогу.
Слайд 54Концептуальні принципи медико-соціального забезпечення за (ВООЗ):
визначити соціально-демографічну характеристику (вікова група,
соціально-побутові умови, ставлення в середовищі і підтримка, психологічний комфорт, суб’єктивне
сприйняття життя); виділити чинники, які впливають несприятливо;
встановити рівень самооцінки та функціонального стану і спроможності (поганий, задовільний, хороший) особи третього віку (згідно розроблених ВООЗ індексів оцінки);
визначити потреби у допомозі (медичного, психологічного, особистого, побутового, матеріального характеру тощо);
допомогти шляхом звертання до відповідних структур (організацій, установ);
Слайд 55Концептуальні принципи медико-соціального забезпечення за (ВООЗ):
інформувати суспільство, відповідальних осіб про
проблеми людей третього віку, виступати з цим питанням у засобах
масової інформації (функція комунікації);
сприяти подоланню агресії оточення по відношенню до старих людей;
зв’язати пацієнта (призначити, знайти, виділити людей) із джерелами задоволення потреб;
сприяти у наданні фізичної, матеріальної, психологічної допомоги та догляду для особи третього віку;
контролювати та корегувати задоволення потреб;
розвивати паліативну медицину і підготовку спеціалістів із паліативної та професійної соціальної допомоги.
Слайд 56Індекси оцінки якості життя, функціональної спроможності і ризику для осіб
літнього віку (зважена сума змінних):
1. Індекс функціональних здібностей .
Змінні кодуються таким чином:
1.1 Задовільні здатність (виконання будь-якої домашньої роботи не утруднене);
1.2. Обмежена здатність: є труднощі при виконанні домашньої роботи або пересуванні;
1.3. Незадовільна спроможність: труднощі при виконанні багатьох або всіх завдань, при пересуванні з кімнати в кімнату.
Слайд 57Індекси оцінки якості життя
2. Індекс соціальної діяльності.
2.1.
Активний ( відвідує знайомих, кіно, клубів, асоціацій тощо);
2.2. Пасивний (не відвідує) .
3. Індекс медико-санітарного обслуговування.
3.1. Кількість відвідувань медичного персоналу за рік, що минув (лікарем, лікаря, медичної сестри, медичною сестрою).
4. Індекс соціальної підтримки.
4.1. Задовільна підтримка (проживає із кимось, часто контактує із родичами);
4.2. Обмежена підтримка (проживає один і не часто контактує із родичами).
Слайд 58Індекси оцінки якості життя
5. Індекс чинника ризику.
5.1. Незадовільні
житлові умови (+ або -);
5.2. Низький рівень освіти
(систематичне навчання продовжувалось менше, ніж 5 років);
5.3. Низька соціальна активність (є відсутнім проведення часу, присвяченого соціальній активності і спілкуванню);
5.4. Низька фізична активність (відсутність занять фізичними вправами: невелике навантаження – 1 км/ 1 година, помірне навантаження – ходіння пішки 1 - 2 км/ 2 години, велике – більше, ніж 2 км/ більше, ніж 2 години)
