Слайд 1Організаційно – розпорядчі документи
Слайд 2Інструкція
Інструкція – правовий акт, створюваний органами управління для встановлення правил,
що регулюються організаційно науково-технічні, технологічні, фінансові та інші спеціальні сторони
діяльності установ, підприємств, певних їх підрозділів та служб, а також посадовим осіб і громадян.
Вона належить до категорії організаційних документів, що видаються міністерствами, установами, є нормативним актом, регламентуючим різні питання.
Слайд 3Існують інструкції посадові, з техніки безпеки, експлуатації і різного устаткування
та інші. Кожна з них має бути затверджена вищими стоячими
органами або керівниками або організаціями.
Інструкції затверджуються керівником або його ж наказом.
Приклад Інструкції
Слайд 4Інструкція, крім грифа про затвердження, має такі реквізити, як найменування
її виду, короткі формулювання змісту (заголовок), текст, посада і прізвище
особи, відповідальної за її складання її підпис, дата, номер (індекс) за класифікатором.
Текст викладають у логічній послідовності групують за розділами, до який іноді видають підзаголовки, розбивають на параграфи.
Найзручніше застосовувати наскрізну нумерацію.
В інструкції вживають слова: повинен, зобов’язаний, необхідний, не припускається, слід. Розділ об’ємних інструкцій позначають римськими цифрами, а пункти – арабськими.
Слайд 5Положення
Положення – це правовий акт, що встановлює основі правила підприємств
та установ, а також їх структурних підрозділів.
Положення складають переважно
при створені нових підприємств або установ.
Ці документи можуть бути як типовими так і індивідуальними.
Слайд 6індивідуальні положення для окремих установ, організацій, підприємств розробляються на основі
типових і затверджуються керівниками підприємств, організацій установ.
Розглянути правові акти
розробляються високо кваліфікованими спеціалістами.
В цьому передує велика робота по вивченню різних аспектів діяльності підприємства або його структурних підрозділів.
Слайд 8Положення може мати такі реквізити: герб, найменування виду документа, назву
установи, дату, місце видання, заголовок, гриф затвердження, текст. Текст звичайно
складається з таких розділів:
Загальні положення.
2. Власність і кошти підприємства.
3. Виробничо господарська діяльність.
4. Права та обов’язки підприємства або його підрозділів.
5. Структура управління.
6. Реорганізація і ліквідація установи, організація підприємств.
Слайд 9ПОСТАНОВА
Постанова – це правовий акт, що приймається вищими і деякими
центральними органами колегіального управління для розв’язання найважливіших і принципових завдань,
що стоять перед даними органами і встановлення стабільних норм і правил поведінки.
Слайд 10Постанови видають Кабінети міністрів республік на основі законів у порядку
їх виконання.
У деяких випадках особливо важливі постанови приймають Верховна
Рада, профкоми.
Слайд 11Текст постанови як правило, складається з двох частин – констатуючої
та ухвалюючої. Перша мітить вступ, оцінку стану і при необхідності,
підстави для видання або посилання на правовий акт вищестоячого органу.
В ухвалюючій частині наводяться перелік запропонованих заходів, визначається виконавець та термін виконання.
Проекти постанови не рідко готують багато установ чи відомств. Постанови узгоджують з установами, інтересів яких вони торкаються і представляється для візування керівника. Якщо виникають розбіжності до проекту постанови додається довідка з викладом їх суті.
Слайд 12Статут
Так називають зведення правил, що регулюють: а) основи організацій та
підприємств і установ певної галузі господарства; б) умови утворення, склад
і структура діяльності конкретного підприємства, організації або установи з певної галузі або сфери управління кооперативів, малих підприємств.
Слайд 13Статути покладені в основу керівних громадських, кооперативних організацій, добровільних спортивних
організацій.
Слайд 14Статут містить такі реквізити:
Гриф затвердження вищестоящого організацією або органом управління.
Найменування
виду документа.
Заголовок.
Текст.
Текст містить такі розділи:
Загальні положення, де розкриваються головні завдання
і мета, найважливіші функції.
Основна діяльність у чому вона полягає, її порядок.
Планування та облік роботи.
Призначення допоміжних служб.
Взаємодія з іншими органами, що здійснюють аналогічну діяльність.
Специфічні особливості діяльності.
Відповідальність організацій за належне виконання зобов’язань і порядок розгляду спорів, подання позовів.