Особистість в клінічній психології

індивіда та особистості.
Коституціонально-типологічні особливості особистості, темперамент, характер.
Структура особистості.
Механізми

психологічного захисту та їх роль у формуванні соматичних та психічних порушень

зафіксував неповторну історію розвитку конкретного суб’єкта й інтегрує поведінку суб’єкта.

індивідні характеристики: задатки, природні потреби, властивості ВНД тощо та закономірності

їх дозрівання в онтогенезі);

витоки її розвитку (сукупність умов індивідуального виховання, "вростання в людську культуру");

рушійні сили (внутрішні конфлікти, місія) її формування;

структуру особистості.

процесів: "все пов’язано зі всім".

Тому кожний окремий симптом розглядається

як прояв цілісної ситуації суб’єкта.

біологічна сутність, її належність до біологічного виду Homo Sapiens.

психічного розвитку індивіда і його розвитку як особистості, що характеризується

сукупністю закономірних фізіологічних і психологічних змін, не пов’язаних із розбіжністю індивідуальних особливостей.

Віковий розвиток людини характеризується нерівномірністю та гетерохронністю.

організму, нервової системи, зношеності організму;

соціальний вік – визначається виходячи з

тих функцій і ролей, які людина виконує;

психологічний вік визнається характером планів, перспектив майбутнього життя: чим більше нереалізованих планів, тим молодшою є людина.

Гетерохронність знаходить своє відображення також у декількох
видах віку:

– період найбільшої чутливості функцій, готовність до різних видів діяльності

(напр., 2-3-роки – розвиток мовлення).

Критичний період розвитку – характеризується, з одного боку, зниженням деяких показників, які охоплюють різні рівні індивідуальності; з другого боку, появою суперечностей, що призводить до нових продуктивних тенденцій розвитку. Це перехідні фази від одного віку до іншого.

диференціацію і охоплює всі рівні фізіологічної і психологічної структури людини.

витривалість НС (за Павловим).
Встановлено зворотній зв’язок між силою НС

і чутливістю.

Рухливість нервової системи – легкість переробки сигнального значення подразників, основою якої є наявність слідових процесів та їх тривалість.

Лабільність НС – швидкість виникнення і зникнення нервового процесу, в основі якої лежить засвоєння ритму імпульсів, які проходять по тканинах. Одним з найважливіших життєвих проявів є швидкість переробки інформації, лабільність емоційної сфери. Лабільність позитивно впливає на навчальну діяльність і успішність інтелектуальної діяльності.

роблять висновок по тому, яка найменша сила необхідна для виникнення

психічної реакції.
Активність – з якою мірою енергійності людина впливає на зовнішнє середовище і долає перешкоди при реалізації мети. Проявляється у наполегливості, цілеспрямованості, зосередженості у тривалій роботі тощо.
Реактивність – яка міра мимовільності реакцій на зовнішні чи внутрішні впливи (критичне зауваження, загроза, різкий звук, образливе слово тощо).
Співвідношення активність/реактивність – співвідношення свідомого і несвідомого у регуляції вчинків людини; від чого найбільше залежить діяльність: від настрою, випадкових обставин чи від цілей, намірів, планів. У деяких дослідженнях встановлене зворотне співвідношення реактивності/активності.

винахідливість, швидкість запам’ятовування тощо.
Пластичність/ригідність – наскільки легко й гнучко пристосовується

людина до зовнішніх змін, змінює прийоми і способи дії, не знижуючи якості і швидкості, як часто змінює свої звички.
Екстраверсія/інтроверсія – визначає, від чого переважно залежать реакції людини – від зовнішніх вражень, які виникають тут і зараз, чи від образів та думок, які пов’язані з минулим.
Емоційна збудливість – виражає емоційну сприйнятливість, емоційну чутливість.
Емоційна лабільність – визначається швидкістю, з якою виникає і припиняється емоційна реакція чи стан. Від емоційної лабільності залежить, як швидко відбувається заміна одного переживання іншим.

Для характеристики темпераменту важливо описання не окремих його характеристик, а їх сполучення.

основі спадкових і набутих властивостей, і яка зумовлює такі властивості

як реактивність, здатність до певного росту, обміну речовин, розмноженню, схильність до захворювань і соціальної поведінки.

Форма тілобудови – генетично детермінована характеристика зовнішнього вигляду тіла. Це соматотип, який є лише соматичним вираженням конституціонального типу.

займає певне положення у суспільстві і виконує певні соціальні функції.

Аспекти

психічного образу особистості (за Рубінштейном):

Чого хоче особистість? – це питання про спрямованість особистості.
Що може особистість? – це питання про здібності й обдарованість людини .
Що особистість є? – це питання про характер людини.

Особистість

особистості є життєвий шлях людини у суспільстві.

звичку - пожнеш характер;
Посієш характер - пожнеш долю!!!