Особливості державного устрою, політичного життя та соціально-економічного

світу на початку ХХ ст.

країнах світу.
3. Робітничий та соціалістичний рух

здійснили нечуваний економічний ривок, справжнє економічне диво. Країна, випередивши Велику

Британію, вийшла на перше місце у світі за обсягом промислового виробництва і не поступається цією позицією аж до наших часів.

Автомобіль «Форд», 1918 р.

мирні умови існування давали змогу вільно розвивати господарство, не витрачаючи

значних коштів на воєнні потреби. У США вартість продукції промислового виробництва переважала вартість сільськогосподарського в 1900 p. у 3 рази.

гігантської території США розвинута мережа шосейних доріг та залізниць сприяла

становленню внутрішнього ринку;
Бурхливий розвиток промисловості супроводжувався підвищенням рівня життя населення, у першу чергу - робітників. Їхнє становище ставало кращим, ніж у робітників європейських країн.
Завдяки застосуванню новітньої техніки та технологій, створенню нормальних умов праці її продуктивність у промисловості США була у 4 рази вищою, ніж у державах Європи.

світу, була найбільшою колоніальною імперією, але поступилася США місцем головної

індустріальної держави.
Це було пов'язано з низкою чинників:

Наявність у Великій Британії колоніальних володінь з гарантованими ринками збуту, дешевою робочою силою і сировиною дозволяла отримувати високі прибутки, використовуючи застарілу техніку, що не сприяло оновленню британської застарілої технічної бази.

Вивіз капіталу до колоній та інших країн позбавляв вітчизняну економіку капіталовкладень, що уповільнювало темпи економічного розвитку.

Британський уряд, а також британські промисловці, фінансисти, торговці, переконані у довічному зберіганні панування Англії у світовому виробництві та торгівлі, поступово втратили гнучкість у конкурентній боротьбі. Британські товари з кінця XIX ст. витіснялися з ринків німецькими та американськими. Німецькі комерсанти краще за англійців вивчили особливості ринків у різних країнах, враховували інтереси споживачів.

застій у техніці. Фабрична індустрія працювала на застарілому обладнанні. Модернізація

техніки відбувалася повільно, оскільки була складною та дорогою справою.

за темпами розвитку, а й за структурною перебудовою промисловості. Так,

за 1884–1909 pp. загальна продукція промисловості зросла на 75 %, а за 1909–1914 pp. — лише на 25 %. Це можна пояснити втратами у франко-прусській війні, переважаючим розвитком легкої промисловості, низьким технічним рівнем виробництва.

світових інвестицій;

Інтенсивно розвивалося транспортне машинобудування, зокрема виробництво автомобілів, суднобудування.

У

легкій промисловості зберігалося значення виробництва предметів розкоші, текстилю, галантереї.


Перед Першою світовою війною відставання французької промисловості від американської, німецької, англійської досягло відповідно: в металургії — 6,3 і 2 рази; за видобутком вугілля — 12,4; 6 і 7 разів; за виробництвом чавуну — 6,6; 3,9 і 1,6 раза; за виробництвом сталі — 6,3; 7 і 1,9 раза.

темпами промислового виробництва посіла друге місце у світі та перше

в Європі. Завершилося об’єднання Німеччини під владою Пруссії. Утворилася так звана друга імперія.

науки і техніки, передову технологію.

Зростання промисловості стимулювали великі державні

замовлення на виробництво озброєння, будівництво фортець, залізниць і морських портів. Держава заохочувала розвиток важкої індустрії та охороняла її інп тереси від іноземної конкуренції на внутрішньому ринку.

Економічний прогрес Німеччини був обумовлений і традиційними рисами німецького народу - працьовитістю, дисциплінованістю й ощадливістю.

до 67 млн у 1913 р.) сприяло збільшенню обсягу внутрішнього

ринку.

У країні бурхливо розвивалися нові галузі промисловості - електротехніка та електроенергетика, хімічна промисловість, машинобудування.

Швидко росли монополії.

Розвиток сільського господарства відбувався значно повільніше через збереження напівфеодальної системи поміщицьких (юнкерських) господарств і малоземелля (або безземелля) селян.

Головною ознакою соціально-економічного розвитку Німеччини була мілітаризація. Воєнний бюджет країни у 1900-1914 рр. напередодні Першої світової війни становив майже половину усіх витрат Німеччини.

Росії мав свої особливості, порівняно з країнами Європи: тут промисловий

сектор повністю перебував під контролем держави, розвивався нерівномірно, виходячи зі стратегічних завдань і планів російського уряду.

концентрації виробництва та капіталу;
наявність значної питомої ваги іноземного капіталу;
невисокий ступінь

активності Росії у вивозі капіталів.
Столипінська аграрна реформа.

на Далекому Сході авантюристичну політику, яка спричинила прямий конфлікт з

Японією. Царський уряд, не зумівши правильно оцінити зовнішньополітичне становище Росії, рівень військової підготовки країни до війни, штовхав Миколу II до її розв’язання.

заводу у Петербурзі, що розпочався 3 січня 1903 р. А

вже 8 січня страйк охопив всі заводи та фабрики столиці. Уранці 9 січня 1905 р. народний похід до царя на чолі з Гапоном закінчився розстрілом беззбройних робітників. Понад тисяча вбитих і п’ять тисяч поранених — такою була відповідь «доброго царя-заступника».

у світовому масштабі торгувала усього на 5 600 млн марок,

що складало 3,3 % усієї світової торгівлі. Найбільший товарообмін відбувався з Німеччиною, Англією, Італією, Сполученими Штатами Америки і потім з балканськими державами (Сербією, Румунією, Болгарією і Грецією).

обсягом промислової продукції вона посідала 4 місце в Європі після

Англії, Німеччини та Франції, хоча й суттєво відстала від них.

На структуру промисловості імперії визначальний вплив мав аграрний характер її економіки. Провідна роль належала харчовій промисловості .

фінансової олігархії зі старою землевласницькою аристократією;
у середовищі селян відбувалось розшарування

на багатіїв, господарів середнього достатку та бідноту;
в пошуках засобів існування проходила масова еміграція.

рубежі XІХ–XX ст. стала поява соціалістичних партій різного спрямування: від

соціал демократичних до націонал-соціалістичних.

р. до нього входили представники соціалістичних та соціал-демократичних партій з

23 країн. Соціалісти були обрані до парламентів деяких країн Західної Європи і мали там свої фракції. Вони відігравали провідну роль в організації масових акцій за права робітників.

в яких влада належала монархам.
3. В якій країні існували партії

консерваторів та лібералів?
4. В якій країні до вищої палати парламенту входило 300 сенаторів?
5. В якій країні парламент називався рейхсрат?
6. Назвіть 2 переваги та 2 недоліки політичної системи країн, історія яких вивчалась протягом уроку.
7. Яка країна була дуалістичною монархією?