Особливості національно-визвольного руху Китаю на початку ХХ століття

виконала :

учениця 10 класу
Передерій Карина

і культурний процес неминуче зумовило повалення маньчжурської династії Цін. У

результаті Уханської (Сінхайської) революції 1911-1912 рр. семирічного імператора Пу І було позбавлено влади, а країну проголошено республікою.Національна народна партія (Гоміндан), очолювана тимчасовим президентом Сунь Ятсеном . Національна народна партія (Гоміндан), очолювана тимчасовим президентом Сунь Ятсеном не втримала влади і та номінально перейшла до головнокомандувача китайської армії Юань Шікая. Придушивши повстання прихильників Сунь Ятсена, Юань Шікай став президентом країни і в 1914 р. розпустив парламент. 

роках, 82 дні був імператором.
Новий президент відразу ж перевів

уряд
із революційного півдня до Пекіна,
контрольованого його військами, у
1913 році жорстоко придушив селянські
та робітничі виступи у кантоні і встановив
режим особистої диктатури. Його підтримали
й іноземні держави, надавши велику банківську позику.
При цьому Тибет отримав майже повну незалежність, а Шикай уклав з Російською імперією щодо передачі їй Зовнішньої Монголії.

свої політичні позиції й спрямував зусилля на відновлення втраченої єдності

республіканського руху.Подією, яка спричинила нову потужну хвилю національного руху в Китаї, стало рішення Паризької мирної конференції про передачу колишньої німецької орендної території - півострова Шаньдун під управління Японії. 4 травня 1919 р. пекінські студенти вийшли на демонстрацію під гаслами збереження Шаньдуня за Китаєм, звільнення із займаних посад прояпонських чиновників, бойкоту японських товарів. Виступ, який за датою початку отримав назву «Рух 4-го травня», тривав понад два місяці. «Рух 4-го травня» також пожвавив партійне життя в Китаї. Сунь Ятсен перебудував Гоміндан за ленінськими рецептами створення централізованої організації з жорсткою дисципліною, отримавши у цій справі підтримку з боку Комуністичного Інтернаціоналу. Лідер Гоміндану прихильно поставився до створення в 1921 р. Комуністичної партії Китаю (КПК), вбачаючи в ній політичного союзника. Союз китайських комуністів і соціал-демократичного Гоміндану відіграв важливу роль в об'єднанні патріотичних сил Китаю довкола ідеї національного суверенітету.  На початку  1924 р.  відбулося об'єднання комуністів і гомінданівців у єдиний фронт боротьби за об'єднання країни і звільнення її від японського впливу. У липні 1925 р. в м. Гуанчжоу постав Національний уряд Китаю, а головнокомандувачем НРА було призначено Чан Кайші.

відіграв
важливу роль у поваленні династії Цін під
час Синьхайської революції. Сунь Ятсен

був
першим тимчасовим президентом Республіки
Китай, після її заснування у 1912 році, а
згодом став одним із засновників та лідером
партії Гоміньдан .Сунь Ятсен був об'єднуючою
фігурою в постімперському Китаї і залишається
унікальним серед китайських політиків 20
століття, оскільки є популярним в народі по
обидві сторони Тайваньської протоки.Хоча
Сунь Ятсен вважається одним із найвизначніших
лідерів сучасного Китаю, його політичне життя було постійною боротьбою, яка часто завершувалася вигнанням. Сунь Ятсен не дожив до часу коли його партії вдалося консолідувати свою владу над країною в ході Північного походу.

Гоміндану
і невдовзі очолив республіканську військову
академію. Академія відіграла істотну

роль в
організації Національної революційної армії.
У 1926 р. Його було призначено
головнокомандувачем НРА.

вражаючим. Коли наприкінці травня 1925 р. поліція розстріляла мирну демонстрацію

в Шанхаї, Національний уряд розпочав збройну боротьбу за об'єднання країни. Значну роль у вишколі НРА відіграли радянські військові радники в Китаї. Зокрема, майбутній радянський маршал Василь Блюхер узяв участь у розробці оперативного військового плану Північного походу НРА 1926-1928 рр. Під час операції, що розпочалася влітку 1926 р., війська Чан Кайші чисельністю 150 тис. бійців восени 1926 р. оволоділи м. Уханем, а навесні 1927 р. - Нанкіном і Шанхаєм.  Чисельність НРА стрімко зростала ,але її бойовий дух залишався невисоким. Більшість особового складу над усе дбала про власну вигоду; процвітали корупція та прагнення до наживи, армія мала дуже слабке управління. 12 квітня 1927 р., вирішивши, що потреба в єдиному з КПК фронті вже відпала, Чан Кайші створив у м. Шанхаї власний Національний уряд, під контролем котрого перебувала 1/3 території Китаю,

але тепер розпочалася громадянська війна між Гомінданом і комуністами, які

єдині з політичних сил країни не визнали Національного уряду Чан Кайші. Після влаштованої Гомінданом у 1927 р. чистки серед комуністів, КПК намагалася підняти на повстання селян Хунаня та Цзянси. Селянське повстання під назвою «Осінній врожай» у 1928 р. зазнало поразки, поклавши початок партизанській селянській війні. Під контролем створеної КПК китайської Червоної армії перебували стратегічно важливі райони Шаньксі і Яньаня; у центральній частині країни вони розгорнули партизанську війну проти уряду. Уряд, який постійно підкреслював, що він є урядом Гоміндану, втратив масову соціальну опору в народі. Уряд Чан Кайші також докладав значних зусиль для розвитку транспорту, зв'язку та освіти на підконтрольній йому території Китаю. Після того як Шаньксійська республіка вкотре була оточена військами НРА і нарешті зазнала поразки, армія, чисельністю 100 тис. чоловік, вирушила у свій знаменитий «Довгий похід» (жовтень 1934 - жовтень 1935 рр.).

р. перейшло до Мао Цзедуна .
Незважаючи на те що під його

керівництвом під Січуанем зазнала нищівного розгрому 4-а армія, Мао вчасно перемістив наголос комуністичної революції на сільську місцевість і рішуче повів своїх людей у малозаселений район Шанхая.
Відбиваючи атаки НРА і долаючи важкодоступну місцевість, Мао вивів з оточення до м. Унаня в Шанхайській провінції 6 тис, чоловік, пройшовши з боями за рік понад 9,5 тис. км. Пізніше основні сили Червоної армії з'єдналися з іншими її групами, зокрема із залишками 4-ї армії. У цілому по завершенні цього епічного походу живими залишилися близько 30 тис. бійців Червоної армії.

переїхав до Пекіна, де працював у
бібліотеці Пекінського університету.
Один

із 12 засновників КПК, Мао Цзедун
у 1923 р. Був обраний членом її центрального
комітету ; засновник окремої течії в
коміністичному русі - маоїзму

у таємні переговори з КПК про створення загальнокитайського фронту боротьби

проти Японії. У грудні 1936 р. він запросив до свого штабу Чан Кайші нібито для обговорення стратегічного плану боротьби проти комуністів. По прибутті Чан Кайші той був підданий домашньому арешту й після 13 діб перебування під ним нарешті погодився припинити громадянську війну й створити Об'єднаний фронт з комуністами проти Японії. Ця друга коаліція між КПК, Гомінданом та іншими націоналістичними групами проіснувала до закінчення Другої світової війни. КПК взяла на себе зобов'язання співпрацювати з усіма патріотичними силами в період китайсько-японської війни і направила своїх представників на чолі з Мао Цзедуном до новоствореної Народної політичної ради. Національним лідером антияпонської війни залишався Чан Кайші.   Проте альянс Гоміндану з КПК був дуже хитким, адже утворився партіями, які впродовж 9 років протиборства перейнялися глибокою недовірою одна до одної. Мао так визначив цілі КПК у період Об'єднаного фронту: 70 % зусиль спрямовуються на поширення впливу комуністичних ідей, 20 % - на співпрацю з Гомінданом і 10 % - на опір Японії.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!