Освіта в Україні в 1917-1920 рр

боротьба за утворення суверенної української держави, глибокі соціально-економічні зрушення і

пов'язана з цим хвиля сподівань та надій викликали духовне піднесення в суспільстві, яке проявилося у галузі культурного життя. Кожен політичний режим, що утверджувався в Україні, прагнув вести власну лінію в галузі освіти.

культурно-освітні організації — «Просвіти», які створювали бібліотеки, різноманітні гуртки й

курси, видавали українські книги та журнали. В їхній роботі активну участь брали відомі діячі української культури, науки й освіти.

Восени 1917 р. в Україні діяли 952 відділення «Просвіти». На цей час було відкрито 57 середніх шкіл з українською мовою навчання, які існували на приватні або громадські кошти, а через рік їх число зросло до понад 150. Велика увага приділялася виданню українських підручників.

«Просвіти»

заможне селянство, поміщики й фабриканти не мають права брати участь

у роботі «Просвіт».

У липні 1920 р. було вироблено зразковий статут «Просвіт», який визначив комуністичний характер їхньої діяльності. На той час число «Просвіт» уже перевищувало 1500 і продовжувало зростати. У червні 1921 р. їх було вже 4227. Однак перебудувати діяльність «Просвіт» виявилося неможливим, і тоді більшовики в 1921 р. пішли на знищення цих національних культурно-освітніх організацій.

будівництво української школи. За короткий час на приватні й громадські

кошти було засновано 53 українські гімназії, укладено навчальні програми для шкіл, розроблено план українізації школи.

українізації шкіл, особливо початкових, найбільше гальмувалася за відсутності кваліфікованих педагогів,

Міністерство народної освіти приділило увагу впровадженню вивчення української мови в учительських семінаріях.

Освіта у період гетьманату

зв'язку зі швидким перебігом політичних подій закріпити її результати не

вдалося.
1919 р. українізація народної освіти була перервана.

Освіта за доби Директорії

Склад Директорії в другій половині 1919 р. : Андрій Макаренко, Федір Швець, Симон Петлюра

проголосили Українську Радянську Республіку. Але їх влада в Україні в

перші роки поширювалася лише на сході (Донбас), території УНР вони окуповували лише періодами.

зусилля, передусім, на ліквідацію старої системи освіти, відокремлення школи від

церкви, формування нового апарату управління освітою, втягнення у революцію і привернення на свою сторону широких мас учительства тощо.

У грудні 1917 р. вони створили Народний Комісаріат Освіти України на чолі з В. Затонським.

школу УРСР".
«Положення» передбачало:
запровадження безплатного і спільного навчання дітей обох

статей з 8-ми років
загальноосвітній і політехнічний характер навчання
заборону релігійного виховання
введення в основу роботи школи продуктивної праці дітей
заперечувалися перевідні і випускні екзамени
не допускалися домашні завдання учням
поділ на класи замінювався поділом на групи за рівнем підготовленості дітей до певних видів занять
ліквідовувалася 5-бальна система оцінювання знань

виховання дітей".
"Декларація" вказувала на необхідність виховання дітей в дусі комунізму,

трудового виховання, поєднання навчання і виховання у єдиному процесі.

яка діяла з різними доповненнями десять наступних років.
Її автор тодішній

Нарком освіти Г. Гринько виходив з важливих потреб українського народу:

– необхідність підготовки кваліфікованих робітників для потреб відбудови господарства;

– необхідність організації захисту дітей і турботи про них через велику кількість сиріт і напівсиріт, які з’явилися у результаті революції та війни (~ 1 млн. або 1/8 всіх дітей).

1917-1920 рр. відбулися позитивні зрушення. Наприкінці 1920 р., згідно з

офіційними даними, в Україні налічувалося 21,9 тис. загальноосвітніх шкіл -дещо більше, ніж напередодні революції. За ці роки обліковий склад учнів зріс з 1,7 до 2,25 млн. Однак близько 1 млн дітей усе ще залишалося поза школою, а сотні тисяч записаних у відповідні класи, за умов голоду і розрухи, не відвідували заняття.