НАСЕЛЕННЯ І ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУСПІЛЬСТВА

відтворення населення.
3. Економічно активне населення.
4. Трудові ресурси як соціально-економічна категорія.
5.

Трудовий потенціал суспільства.

ресурсів.
Як фактор економічного розвитку людські ресурси — це працівники,

що мають певні професійні навички і знання і можуть використовувати їх у трудовому процесі.
Специфіка людських ресурсів порівняно з іншими факторами економічного розвитку :
- люди не лише створюють, а і споживають матеріальні та духовні цінності;
- багатогранність людського життя не вичерпується лише трудовою діяльністю, а отже, щоб ефективно використовувати людську працю, потрібно завжди враховувати потреби людини як особистості;
- науково-технічний прогрес і гуманізація суспільного життя стрімко збільшують економічну роль знань, моральності, інтелектуального потенціалу та інших особистих якостей працівників, які формуються роками і поколіннями, а розкриваються людиною лише за сприятливих умов.

(в країні, області, місті, районі, селі тощо). Нерідко в цьому

ж розумінні в соціально-економічній літературі використовується поняття "народонаселення'.
Населення — це всі люди незалежно від їхніх характеристик, тобто це найширше поняття для означення людських ресурсів

з якого утворюються всі інші угруповання людей (наприклад, ті, що

в економіці праці означаються економічно активним населенням, трудовими ресурсами).
Тому вивчення чисельності, складу і динаміки населення (це є предметом дослідження науки демографії) надзвичайно важливе і для економіки праці

обумовлений процес постійного і безперервного поновлення людських поколінь.
Основними характеристиками відтворення

населення є види руху населення, типи і режими відтворення.
Види руху (природний, міграційний, соціальний, економічний) визначаються особливостями зміни чисельності та складу населення в країні в цілому і в окремих регіонах.

людей. Залежно від того, які процеси переважають, відбувається природний приріст

або природне зменшення населення.
Чисельність і склад населення змінюється також в результаті міграційних процесів (механічного просторового переміщення населення).
Такі переміщення викликані різними, але завжди дуже серйозними причинами (політичними, економічними, релігійними тощо).
Розрізняють міграцію зовнішню, пов'язану зі зміною країни постійного проживання (еміграцією називається виїзд за межі держави, імміграцією — прибуття з інших країн), та внутрішню, що відображає зміну людьми місця проживання в межах однієї країни. Внутрішня міграція найчастіше обумовлена особистими або економічними причинами, зокрема значну її частку становить рух населення з сіл у міста (або навпаки) у пошуках підходящої роботи.

інших структур населення. Кожне нове покоління людей відрізняється від попереднього

рівнем освіти та культури, професійно-кваліфікаційною структурою, структурою зайнятості, статево-віковим складом і багатьма іншими характеристикам.
Економічний рух населення, що пов'язаний із зміною трудової активності населення. Результати цього руху обумовлені передусім економічними чинниками: люди розпочинають або припиняють трудову активність, що призводить до відповідного збільшення або зменшення ресурсів для праці

та сучасний (інтенсивний).
Традиційний тип відтворення характеризується високою нерегульованою народжуваністю і

високою смертністю (з причин нерозвиненості медицини, низького рівня життя, війн, епідемій).
Сучасний тип відтворення обумовлений соціально-економічним розвитком, зростанням рівня життя, досягненнями медицини, емансипацією і залученням в економічну діяльність жінок та іншими причинами, в результаті яких різко зменшився рівень народжуваності, значно збільшилася середня тривалість життя, знизився рівень смертності, зросла частка людей старшого віку в структурі населення.

характеризується переважанням народжуваності над смертністю (і в абсолютних показниках, і

в розрахунку на 1000 осіб) та, відповідно, природним приростом населення.
Просте відтворення означає постійну кількість населення в результаті приблизно однакової народжуваності і смертності.
Звужене відтворення, або депопуляція, характерне для країн, в яких показники смертності перевищують показники народжуваності, в результаті чого відбувається абсолютне зменшення кількості населення, що ми і спостерігаємо зараз в Україні

застосувати на практиці наявні у неї здібності до праці, знання

та досвід за винагороду в грошовій або іншій формі. Реалізація цього прагнення виявляється у зайнятості людини економічною діяльністю. Нереалізація його виявляється у безробітті.

— це населення обох статей віком від 15 до 70

років включно, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили на ринку праці.
Кількісно економічно активне населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних, до яких за цією методикою належать чітко визначені групи людей.

які:
працювали вподовж обстежуваного тижня хоча б 1 годину за наймом

за винагороду в грошовому або натуральному виразі; працювали індивідуально (самостійно) на власному (сімейному) підприємстві або в окремих громадян;
працювали впродовж 30 годин на тиждень безоплатно на підприємстві, у бізнесі, що належить будь-кому з членів домогоспо-дарства або в особистому селянському господарстві з метою реалізації продукції, що вироблена внаслідок цієї діяльності;
були тимчасово відсутні на роботі, тобто формально мали робоче місце, власне підприємство (бізнес), але не працювали впродовж обстежуваного періоду з незалежних від них особисто обставин (хвороба, відпустка, в тому числі і без збереження заробітної плати з ініціативи адміністрації або за власним бажанням, сезонний характер роботи тощо).

того, була це у них постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи

інша робота.
До складу зайнятого населення не включаються особи, які виконують неоплачувану громадську чи добровільну роботу, та особи, які виконують тільки домашні обов'язки

років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості),

які одночасно задовольняють три умови:
а) не мають роботи (прибуткового заняття);
б) активно шукають роботу або намагаються організувати власну справу, тобто протягом останніх 4 тижнів, що передували обстеженню, робили
конкретні кроки з метою знайти оплачувану роботу за наймом чи на власному підприємстві;
в) готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів. До категорії безробітних належать також особи, які не шукають
роботу через те, що вже її знайшли і готуються до неї приступити через деякий час, але на даний момент ще не працюють, а також ті, що навчаються за направленнями державної служби зайнятості населення.

віці 15—70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті

або безробітні. До цієї категорії належать:
учні, студенти, слухачі, курсанти денної форми навчання;
особи, що одержують пенсії за віком або на пільгових умовах;
особи, що одержують пенсії за інвалідністю;
особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими;
особи, які зневірилися знайти роботу, тобто готові приступити до роботи, але припинили її пошуки, оскільки вичерпали всі можливості для її одержання;
інші особи, які не мають необхідності або бажання працювати, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.

населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і

знаннями здатна працювати в народному господарстві.

Трудові ресурси включають в себе як реальних працівників, що вже зайняті в економіці країни, так і потенційних, котрі не зайняті, але можуть працювати. Тобто це поняття спеціально створене та ідеально підходить для радянської ідеології поголовної примусової зайнятості, проте, як уже зазначалося, продовжує використовуватися і в наш час.

населення,
- працездатний вік,
- працюючі підлітки,
- працюючі пенсіонери

визначається системою законодавчих актів. Нині в Україні працездатним віком вважається

для жінок 16—54 роки, для чоловіків — 16—59 років включно.
Нижня межа працездатного віку передбачає, що до початку трудової діяльності людина повинна здобути певний рівень фізичного та розумового розвитку, для чого потрібен час (мінімум перші 16 років життя).
Верхня межа працездатного віку показує думку суспільства про те, в якому віці людина може претендувати на соціальну допомогу по старості. Для деяких видів трудової діяльності, що пов'язані з роботою у несприятливих умовах праці або вимагають від працівника якостей, що з віком помітно зменшуються (наприклад, спорт, балет), пенсійний вік настає раніше на 5—10 років, а інколи і більше. Такі люди звуться пільговими пенсіонерами. Найчастіше вони продовжують працювати і залишаються в складі трудових ресурсів.

кількісних, і якісних характеристик економічно активного населення.
Розрізняють трудовий потенціал окремої

людини, підприємства, території, суспільства. Трудовий потенціал складається з багатьох компонентів, головними з яких є здоров'я, освіта, професіоналізм, моральність, мотивованість, вміння працювати в колективі, творчий потенціал, активність, організованість, ресурси робочого часу та ін.

узагальненими показниками, такими як:
- Здоров'я населення країни (характеризується середньою тривалістю

життя, часткою інвалідів, смертністю за віковими групами залежно від різних причин, розміром та часткою витрат на охорону здоров'я тощо);
- Моральність суспільства (визначається його релігійністю, ставленням до інвалідів, дітей, престарілих, показниками соціальної напруги, злочинності тощо)

доходами від авторських прав, кількістю патентів та міжнародних премій і

т. ін.)
Організованість на рівні суспільства ( оцінюється якістю і стабільністю законодавства, обов'язковістю дотримання законів і угод, стабільністю політичної ситуації, якістю доріг та громадського транспорту тощо).
Рівень освіти населення характеризується середньою кількістю років навчання в розрахунку на одну людину, часткою витрат на освіту в державному бюджеті, доступністю різних рівнів освіти тощо.