Паталогії лімфатичної системи

та характеризується витіканням лімфи в зовнішнє середовище або в порожнину

рани. Травми, що призводять до порушення цілісності лімфатичних судин, зокрема при переломах кісток, оперативних втручаннях. При пошкоженні грудного протоку можливий розвиток хільозного плевриту або хільозного асциту, в залежності від рівня пошкодежння.

Лімфорея (лимфорагія) -

відтоку лімфи. Поразка на рівні периферійних капілярів призводить до розвитку

набряків кінцівок, а запалення лімфатичних колекторів і судин вражає внутрішні органи і грудні протоки

Лімфостаз або лімфедема

що і при гострому лімфаденіті (див.). Поверхневий гострий лімфангіт найчастіше

можна спостерігати на кінцівках. Розрізняють дві форми лімфангіта: ретикулярну (сітчасту), тобто запалення безлічі дрібних лімфатичних судин, і трункулярную (стовбурову) - запалення одного або декількох великих судин

Лімфангіт -

супроводжується різко вираженим застоєм лімфи.
Причиною хронічного застою

лімфи є багаторазові запалення шкіри та підшкірної клітковини, бешиха, лімфаденіти, метастази рака у регіонарні лімфатичні вузли.
Причиною хвороби може бути паразит Brugia malayi. Інший варіант захворювання — вроджена вада лімфатичної системи, що полягає у закупорці лімфатичних судин або у порушенні циркуляції лімфотока.

Cлоно́вість, або елефантіа́з або слоно́ва хворо́ба

яке викликається стафілококами, стрептококами, що розповсюджуються лімфатичними шляхами з розташованих

поблизу вогнищ запалення
Симптоми
Біль у області запаленого лімфатичного вузла, припухлість, почервоніння шкіри. При пальпації визначаються збільшені, овальні, болючі вузли, поодинокі або цілі групи. При рано розпочатому лікуванні та ліквідації основного вогнища процес отримує зворотній розвиток.
У важчих випадках з'являються симптоми загальної інтоксикації: підвищення температури, гарячка, тяжкий загальний стан, а місцево утворюється абсцес або флегмона.
Лікування
Ліжковий режим, місцево грілка, мазеві компреси, опромінення лампою солюкс тощо
При ознаках гнійного розплавлення запаленого вузла або розвитку флегмони показана операція — розтин з наступним лікуванням як при абсцесі.

є наявність гігантських клітин Рид — Березовського — Штернберга, які

виявляють при мікроскопічному дослідженні уражених лімфатичних вузлів.
Етіологія
Помітне підвищення захворюваності в межах певного регіону й у певний час указує, що причиною можуть бути віруси (вірус Епштейна-Барра) або фактори навколишнього середовища. Існує сімейна форма лімфогранулематозу, що може свідчити про генетичну схильність. Імовірність виникнення захворювання зростає при імунодефіцитах (придбаних і вроджених), аутоімунних захворюваннях. 
Патогенез
Лімфогранулематоз є одною з частих форм злоякісних лімфом. Характеризується злоякісною гіперплазією лімфоїдної тканини з утворенням у лімфатичних вузлах і внутрішніх органах лімфогранульом. Ураження починається в одній із груп лімфатичних вузлів (ділянки шиї, паху, середостіння), надалі розповсюджуючись на інші групи, причому одночасно уражаються внутрішні органи, що містять лімфоїдну тканину (селезінка, шлунково-кишковий тракт, печінка).і внутрішні органи.

Лімфогранулемато́з, або хворо́ба Го́джкіна

клітинних елементів лімфоїдної тканини в лімфовузлах, мигдаликах, селезінці, печінці та

в місцях накопичень однойменної тканини різноманітних органів.
Частіше захворювання протікає у вигляді локального процесу, коли вражається окрема група лімфовузлів або будь-які окремі органи (шлунок, кишечник, кістки, печінка, селезінка, легеня та інші). Рідше захворювання може носити дисемінований характер (лімфосаркоматоз).

Лімфосарко́ма