Підготувала студентка групи СРз -21 Горішна софія миколаївна

до практики соціальної роботи

найвищу цінність; почуття любові до людини, повага до її гідності.
Реалізується

у процесі спілкування та діяльності через сприяння, допомогу, співучасть, підтримку, повагу до людської особистості.
Поставивши людину в центр соціального буття, гуманізм мислить все проектоване на сьогодні й на майбутнє від і для людини. Ніщо не може бути вищим за людину, і жодна людина не може бути нижче іншої.

в особистості людини, у початково закладених у неї силах добра,

психічного здоров'я і бажання до самовдосконалення. Клієнтам відводять роль активних творців власного життя, стиль якого може обмежуватися лише фізичними або соціальними, впливами.

Перлза.
Карл Роджерс є автором «клієнтрованої» психотерапії, яку пізніше почали

називати «особисто центрованою»

індивід існує у світі досвіду,
що постійно змінюється і він є

центром цього досвіду. Тому тільки сам індивід може найкраще орієнтуватися у власному досвіді та використовувати його для свого росту, однак це стає можливим за умови, що людина здатна усвідомлювати (символізувати) свій досвід без будь-яких винятків.
Усвідомленню власного досвіду заважають відмінності - між тим, яка людина реальна і якою хоче бачити
Самість - реальне (організмічне) «я» індивіда.
«Я-концепція» - уявлення про самого себе, яке не завжди відповідає власному переживанню і формується внаслідок засвоєння зовнішніх норм, цінностей.

є, не цінить себе такою, якою вона є, а прагне

відповідати певним стандартам, втрачаючи при цьому контакт зі своїм реальним «Я».
Самоактуалізація особистості, за Роджерсом, - це спряйняття себе з позиції реальності, справжністі, відкритісті.

є повністю актуалізованою люд­ською істотою. Зокрема, американський психолог Абрахам Маслоу

виді­ляв як основну потребу людини її прагнення до самоактуалізації.
Самоактуалізація - повне використання талантів, здібностей, можливостей або вибору людиною рішення на користь розвитку за кожної можливості.
Самоактуалізація є вершиною у піраміді людських потреб, прагнення до неї стає актуальним після задоволення первинних потреб або дефіцитів.

екзистенційну тривогу:
смерть, свобода, ізоляція і беззмістовність (брак у житті будь-якого

очевидного, заданого сенсу).
Базові конфлікти:
- між усвідомленням власної смертності та бажанням бути;
- між усвідомленням порожнечі навколо і потребою в ґрунті та укоріненості;
- між усвідомленою абсолютною ізоляцією і потребою в контакті, належності;
- між потребою людей у смислі і байдужим світом, у якому немає жодного сенсу!

прагне набути сенсу і відчуває безнадійність, якщо це прагнення залишається

нереалізованим.
Рушійною силою людської поведінки і розвитку особистості є пошук логосу, смислу життя, що має здійснюватися конкретною людиною за її власною потребою.
Людина не вибирає сенс свого існування, а радше виявляє, знаходить його за допомогою совісті.
Сенсу не можна навчити, однак його можна усвідомити.
Кожна людина незалежно від статі, віку, соціаль­ного статусу, професії, релігійних переконань та іншого, несе відпові­дальність за реалізацію власного унікального сенсу життя.

бібліотерапії як підвищення само­усвідомлення пропонує клієнтові повернутися до себе, «досліджувати»

власні психологічні стани, емоційні реакції, які виникають у зв'язку з читанням. Як правило, свідомість людини вихоплює з оточення те, що хвилює її зсередини, і фокусується на цьому. Цей метод сприяє розкрит­тю ціннісних орієнтацій клієнта, відкриває його світобачення і робить його [світобачення] усвідомлюваним, «зрозумілим» самому клієнту з усі­ма «викривленнями» і «помилками», що дає основу для подальшої корекційної роботи.