Політика як суспільне явище.Види політики

взаємин, які виникають між соціальними одиницями: громадянами і їх різноманітними

угрупуваннями - громадськими організаціями, рухами, партіями, трудовими колективами - одним словом між соціальними суб'єктами. Існування цих суб'єктів ґрунтується на задоволенні їхніх потреб та інтересів.Політика - це ще й засіб організації, підтримання певного порядку у суспільстві, узгодження інтересів окремих спільнот, збереження цілісності суспільства.Політика-одна зі сфер суспільного життя; особливий вид діяльності, пов'язаний із владою як інструментом регулювання суспільного життя через задоволення інтересів соціальних суб'єктів при одночасному збереженні цілісності суспільства.

Зазвичай в структурі виокремлюють:
1. Політичну організацію- сукупність інститутів публічної влади

(державних інститутів, партійних, громадсько-політичних об'єднань, груп тиску, громадських організацій, рухів).
2. Політичну свідомість - у її межах визначається зміст, мета, засоби політичної діяльності.
3. Політичні відносини та політичну діяльність.

житті, - які потреби життєдіяльності суспільства вона задовольняє.
1. З попередньо

сказаного випливає, що головною функцією політики є керівництво та управління суспільними процесами в кінцевому підсумку заради збереження єдності та цілісності суспільства. Цій генеральній функції підпорядковується решта функцій:
2. Виявлення, формулювання і задоволення соціальних інтересів. Це теоретичне формулювання більше відображає один з ідеалів політики. Що стосується практичної політики з конкретною командою, що перебуває при владі, то дана функція трансформується наступним чином: задоволення владно значущих інтересів усіх груп і верств суспільства. Це пов'язано насамперед з відставанням росту суспільних ресурсів від росту суспільних потреб.

функції полягає у тому, що зусилля влади, спрямовані на інтеграцію

суспільства можуть у поточному політичному житті викликати гострі соціальні конфлікти, навіть загрозу руйнування цілісності суспільства.
4. Раціоналізація соціальних суперечностей і конфліктів. Дана функція випливає з потреби усувати прояви дестабілізації політичного життя через цивілізовані засоби, ґрунтовані на об'єктивних прорахунках щодо ефективності тих чи інших дій, на здобутках науки, використанні деідеологізованого діалогу і т.д.
5. Легітимація політичного життя, тобто приведення усіх проявів політичного життя у відповідність з політичними та правовими нормами - законами.

особистість як громадянина та створити йому умови для включення його

у цій якості у світ суспільних відносин. Для цього вона має надати йому засоби для активного впливу на соціальне середовище з метою досягнення балансу між необхідністю пристосуватися до соціального середовища і одночасно змінювати та вдосконалювати його відповідно до своїх потреб та інтересів.
7. Забезпечення послідовності, наступності та іноваційності суспільного поступу. оскільки політична система відкрита, то люди неспроможні чітко визначати мету розвитку, особливо з огляду на змінювані параметри довкілля, тобто вплив інших систем. У кращому разі в можливостях соціально суб'єкта є виявлення домінантного напряму еволюції, який і може бути потрактований як мета суспільного розвитку.

попередній досвід людства, чи окремого суспільства, максимально скористатися вчорашніми ресурсами

для вирішення актуальних проблем, а з іншого боку запроваджувати новації, що найадекватніше відповідають викликам сьогодення.

рисах, абстрагуючись від її конкретних проявів та форм. Проте у

поточному житті суспільства „політики взагалі” не існує. Вона завжди набуває конкретних форм, які групують у окремі типи і види, використовуючи для цього різноманітні критерії. Так, за критерієм геополітичного спрямування розрізняють внутрішню і зовнішню. За масштабами: світову, міжнародну двосторонню чи багато сторонню, регіональну, локальну, врешті політику окремої самоврядної громади. За суб'єктами прийняття рішень розрізняють політику міжнародного співтовариства, союзу держав, окремої держави, партії, блоку, коаліції, суспільно-політичних сил, окремого лідера.

половинчату, недолугу, злочинну.
Уже названі типи і види політики дозволяють зробити

висновки про всеосяжну роль політики у суспільному житті. Така роль насамперед забезпечується такими фундаментальними властивостями політики як:
– універсальність - всеосяжність здатність впливати на будь-який прояв суспільного життя, включаючи індивідуальні характеристики особистості;
– інклюзивність (від. лат. includere - включати) - здатність проникати в усі сфери суспільного життя;

включаючи й неполітичні феномени, відносини й сфери.
Дані властивості дозволяють виділити

цілий ряд різновидів політики відповідно до сфер суспільного життя: економічна, правова, культурна, демографічна, національна, науково-технічна, освітня і т.д.

певному етапі розвитку людства, характерною появою міської цивілізації. Політики, як

суспільного явища, вимагають соціальні структури, інститути, закони і норми, з допомогою яких людина адаптується до умов колективного життя, що змінюються в просторі та часі. Політика існує автономно від інших суспільних підсистем. Поняття політики має свої матеріальні та ідеальні підстави