Посилення колоніальної політики Російської імперії. Ліквідація гетьманату

тема 29, Хорькова Л.В., КЗШ №114

дати оцінку гетьманства І. Скоропадського, Д. Апостола;
з’ясувати, як

українська правляча верхівка намагалася протистояти політиці російських царів щодо України.

І. Мазепи на бік шведів - привід для розгортання терору.

Спеціальна слідча комісія розглядала справи прибічників гетьмана.
Сотні українців було репресовано й страчено, а їхнє майно конфісковано.
Форсований наступ на українську
автономію.

у внутрішні справи козацької України.
для нагляду за гетьманом приставлений

царський міністр-резидент (від 1710 р. їх уже було двоє), обмежено функції Генерального суду.
У Глухові розміщено два полки російської армії.

з 1719 р. Гетьманщина і Слобожанщина входили до Київської губернії,

яка поділялася на провінції.
губернатор мав більше повноважень, ніж гетьман.
у 1715 р. - новий порядок виборів полкової старшини- обирали іноземців.
росіянам надавали великі землеволодіння

лише через російські прибалтійські порти й до того ж не

українськими купцями. Водночас заборонялося ввозити деякі товари в Гетьманщину із Західної Європи (голки, сукна, полотна, панчохи, цукор, тютюн тощо), а замість них треба було купувати продукцію російських фабрик. Запроваджувалося особливе мито для російської скарбниці.
У 1721 р. на території Гетьманщини російський уряд запровадив
«мідні гроші, щоб срібні й золоті залишалися в обігу населення
Росії та якомога більше зосереджувалися в державній скарбниці».

на території Гетьманщини російський уряд запровадив «мідні гроші, щоб срібні

й золоті залишалися в обігу населення Росії та якомога більше зосереджувалися в державній скарбниці».
Козаків використовують за межами Гетьманщини: на будівництві каналів, фортець, у військових походах тощо.
Крім того, населення Гетьманщини страждало від постоїв російських військ.

всіх студентів і викладачів із Правобережжя,
заборонялося друкувати в Україні

будь-які книжки, крім церковних,
наступ на українську мову, насильницька русифікація та духовне поневолення українського народу.

Він намагався засвідчити свою вірність царю.
Разом із

тим І. Скоропадський намагався захистити українську автономію.
У соціальній політиці І. Скоропадський продовжував політику І. Мазепи. Він роздавав землі старшині й монастирям. За його правління близько 30 % оброблюваних земель було в приватній власності старшини, деякі з них перетворювалися на справжніх магнатів.

до Москви, щоб остаточно визначити статус Гетьманщини у складі Російської

імперії.
І. Скоропадський отримав указ про утворення Малоросійської колегії (29 квітня 1722 р.).
Ця новина приголомшила І.Скоропадського й остаточно підірвала його здоров’я. Повернувшись до Глухова, він передав «правління діл» П. Полуботку. 3 липня 1722 р. гетьман помер.

гетьмана І. Скоропадського всю владу в Гетьманщині перебрала на себе

Малоросійська колегія – це руйнувало українську державність.
Колегія на чолі з бригадиром С. Вельяміновим почала прибирати до рук усе гетьманське правління.
Петро І не дозволив обирати нового гетьмана, а доручив наказному гетьману Павлу Полуботку (1722—1723 рр.) слухатись колегію.

цар говорив про Полуботка, що він «небезпечніший за Мазепу».

Він не змирився з претензіями Малоросійської колегії на контроль за владою, а й на саму політичну владу.
П. Полуботок згуртував навколо себе старшинську опозицію, розпочав судову реформу, розгорнув боротьбу з хабарництвом.

дати дозвіл на обрання гетьмана. Коли ці чолобитні отримав Петро

І, то наказав ув’язнити П. Полуботка разом із 15 опозиційними українськими старшинами в Петропавлівській фортеці.
Там 18 грудня 1724 р. наказний гетьман П. Полуботок помер.

Росії змінив політику щодо козацької України.
Загроза нової війни

з Туреччиною та зростання невдоволення діяльністю Ма-лоросійської колегії спричинили її скасування в 1727 р. і деяке пом’якшення російської політики щодо України.
Було дозволено провести вибори гетьмана.
Ним став Д.Апостол(Миргород).

згодою царя;
Гетьманщина з підпорядкування Сенату поверталася під юрисдикцію Міністерства закордонних

справ;
зменшення кількості російських військових, що розміщувалися на території України;
гетьман не мав права без дозволу царя страчувати старшину й проводити зовнішню політику;
уведення російських представників до складу Ге-нерального суду;

затверджувати цар, а не гетьман;
скасовувалися податки, запроваджені Малоросійською колегією;
відновлювався Генеральний

військовий скарб, але підконтрольний російському уряду.

старшинське землеволодіння,
налагодив українську торгівлю,
підпорядкував гетьманській владі Київ,
реорганізував

судову систему,
домігся дозволу на повернення запорожців із володінь кримських татар в Олешках,
заснував в 1734 р. Нову Січ на річці Підпільній (Підпільненська Січ).

р. розпочала створювати звід законів «Права, за якими судиться малоросійський

народ», що мав юридично закріпити автономний статус і привілеї Гетьманщини у складі Російської імперії. Звід було завершено вже після смерті гетьмана, але російський Сенат категорично відмовився його затвердити.

1734 р. імператриця Анна Іоанівна заборонила обрання гетьмана,
відання українськими справами

було передано «Правлінню гетьманського уряду» (1734—1750 рр.).
«Уряд» складався з трьох представників козацької старшини й трьох російських урядовців.

«Слово і ді-ло государеве» та вказати на когось, як його

вже вважали державним злочинцем і віддавали до рук ката.
Так, за підозрою в державній зраді в повному складі був заарештований Київський магістрат.

до широкомасштабного наступу на українську державність.
Проте зовнішні обставини

змусили пригальмувати процес ліквідації козацької держави, і владу гетьмана було відновлено на короткий період (1727—1734 рр.).

права, який призвів до скасування більшості атрибутів автономії.
Загальний напрямок російської

політики щодо України залишався незмінним: перетворити її на звичайну провінцію Російської імперії. Українська козацька еліта докладала зусиль для збереження давніх автономних прав. Проте у своїх діях вона уникала радикальних заходів і не спиралася на народну підтримку.