Презентац ію підготувала учениця 10 класу Диканської гімназії№2 Неділько

строк одним із головних рушіїв світового науково-технічного прогресу. Вона стимулює

розвиток електроніки, матеріалознавства, машинобудування, обчислювальної техніки, енергетики і багатьох інших галузей. 

українського походження запропонував схему першого у світі реактивного літального апарату.

В проекті Кибальчич обґрунтував вибір робочого тіла і джерела енергії апарата, висунув ідею про можливість застосування броньованого пороху для реактивного двигуна і про необхідність забезпечення програмованого режиму горіння пороху, розробив пристрої для подачі палива і регулювання, способи запалювання. Подачу порохових шашок в камеру згорання Кибальчич планував забезпечувати за допомогою автоматичних годинникових механізмів.

можна відповідним розподілом мас і за допомогою крил-стабілізаторів. В проекті

досліджене питання про гальмування апарата при спуску. В кінці пояснювальної записки Кибальчич виказав думку про те, що успіх у вирішенні проблеми залежить від вибору співвідношення між масою корисного вантажу, габаритами порохових шашок і геометричними розмірами камери згорання двигунів. Страчений за замах на імператора Олександра II.

для космічних польотів. Він у загальних рисах (на рівні концептуальних

рішень) спроектував ракету для міжпланетних сполучень.

вчений-винахідник Кондратюк Юрій Васильович у січні 1929 року в Новосибірську за власний кошт випустив книгу «Завоювання

міжпланетних просторів».

створив працюючий прототип. 16 березня 1926 року він запустив першу рідинну ракету, паливом

для якої були бензин та рідкий кисень.

Практичне освоєнню космічного простору почалось 4жовтня1957 року запуском першого штучного супутника Землі в

Радянському Союзі.

між державами (так звані Космічні перегони). Міжнародна співпраця почала інтенсивно розвиватися

тільки на початку двотисячних років, найперше, завдяки спільній побудові Міжнародної космічної станції і дослідженням на її борту.

VfR Йоханнес Вінклер здійснив перший у Європі вдалий запуск рідинної ракети. У

VfR працював і Вернер фон Браун, який з грудня 1932 року почав розробку ракетних двигунів на артилерійському полігоні німецької армії в Куммерсдорфі. Після приходу нацистів до влади в Німеччині були виділені кошти на розробку ракетної зброї, і навесні 1936 року була схвалена програма будівництва ракетного центру в Пенемюнде, технічним директором якого призначили фон Брауна. У центрі розробили балістичну ракету А-4 з дальністю польоту 320 км. Під час Другої світової війни 3 жовтня 1942 року відбувся перший успішний запуск цієї ракети, а 1944 року почалося її бойове застосування під назвою V-2.

повоєнні держави — США і СРСР — також почали розробку балістичних ракет.
Для створення ядерної зброї і засобів

її доставки 13 травня 1946 року Рада Міністрів СРСР прийняла постанову про розгортання масштабної роботи з розвитку вітчизняного ракетобудування. Відповідно до цієї постанови був створений Науково-дослідний інститут артилерійського і реактивного озброєння№ 4.

балістичні ракети» — полковник М. К. Тихонравов, соратник С. П. Корольова у ГВРР і РНДІ. Михайло Клавдійович Тихонравов був відомий як

творець першої рідинної ракети, що стартувала в Нахабіно 17 серпня 1933 року. Він же 1945 року очолив проект підйому двох космонавтів на висоту 200 кілометрів за допомогою ракети типу «Фау-2» і керованої ракетної кабіни. Проект підтримала Академія наук і схвалив Сталін. Проте у важкі повоєнні роки керівництву військової галузі було не до космічних проектів, які сприймалися як фантастика, що заважає виконанню головного завдання зі створення «далекобійних ракет».

дійшов висновку непридатності їх для міжконтинентальних відстаней. Дослідження, виконані під

керівництвом Тихонравова, показали, що пакетна схема з ракет, створених в КБ Корольова, забезпечить швидкість вчетверо більшу, ніж можлива при звичайному компонуванні. Впровадженням «пакетної схеми» група Тихонравова наблизила здійснення своєї заповітної мрії про вихід людини у космічний простір. В ініціативному порядку тривали дослідження проблем, пов'язаних із запуском і поверненням на Землю ШСЗ.

науково-дослідну роботу з космічної тематики «Дослідження з питання створення першого

штучного супутника Землі». Група Тихонравова, що мала солідний доробок з цієї теми, виконала її оперативно.
1956 року М. К. Тихонравова з частиною своїх співробітників переводиться з НДІ-4 в ОКБ Корольова начальником відділу з проектування супутників. За його безпосередньої участі створюються перші ШСЗ, пілотовані кораблі, проекти перших автоматичних міжпланетних і місячних апаратів.

балістичну ракету Р-7, яка того ж року була використана для запуску

першого у світі штучного супутника Землі.

(СРСР).

був перший у світі переліт космічного апарата з Землі на

іншу планету. (СРСР).

експедиції корабля «Аполлон-11», що доставив на Землю, серед іншого і перші

проби місячного ґрунту. (США).