Презентація студента групи Е-617-21 Левченка Дмитра Демограф і чний розвит

її демографічного розвитку.
Скорочення чисельності населення, низька тривалість життя і

стрімке падіння народжуваності стали характерними ознаками демографічних процесів упродовж останніх двох десятиріч і свідчать про демографічну кризу в країні.

Вступ

населення, яке супроводжується деформацією процесів його відтворення. За період незалежності

Україна втратила 6 млн 327 тис. осіб та на 1 лютого 2012р. Чисельність населення становила 45 млн 617 тис. мешканців. Природне зростання населення і найвищий коефіцієнт народжуваності спостерігались і у Волинській, Закарпатській, Рівненьській областях і м. Києві. В інших областях зафіксовано природне скорочення населення, яке коливалось від 116 осіб у Чернівецькій та до 20989 в Донецькій областях.
Падіння народжуваності пов’язано із загостренням проблем
функціонування сімей. Поширились відкладання шлюбів і народження дітей, безшлюбне материнство, зменшилась кількість і частка зареєстрованих шлюбів, підвищився рівень розлучуваності та овдовіння. Найменше розлучень зафіксовано в західних регіонах, найбільше – у східних.

жінок (63,8 та 74,9 років). Цей розрив є більшим у

сільських поселеннях – 11,9 років, ніж у міських – 10,6 років. Найбільше перевищення спостерігається в Чернігівській обл. Найменші відмінності у тривалості життя чоловіків і жінок характерні для м. Києва – 9 років та Чернівецької обл. – 9,6 років. Спостерігається нерівномірність старіння за типами поселень. Тривалість життя в міських поселеннях на 2,2 роки вища, ніж у сільських. Це характерно для всіх регіонів України, за винятком Закарпатської обл., де тривалість життя в сільській місцевості на 0,9 роки вища, ніж у містах. Найбільше перевищення тривалості життя в міських поселеннях над сільськими – у Чернігівській (5,5 роки) і у Житомирській (4,4 роки). Зростання частки осіб пенсійного віку веде до збільшення витрат на соціальне забезпечення в старості, що призводить до поширення бідності та поглиблення соціальної нерівності за віком. Бідність населення похилого віку обумовлює посилення тиску осіб пенсійного віку на ринок праці. Так, у 2011 р. на одного українця, який працює, припадає 2,48 осіб, що не працюють. У великих містах цей показник склав 2,12, в малих містах– 2,42, на селі – 3,28. Серед регіонів найгірша ситуація у Волинській (3,26), Тернопільській (3,25), Рівненській (3,17), Вінницькій (3,02), Івано-Франківській (2,99) та Житомирської (2,97)

Середня тривалість життя

старіння населення, що відбувається майже виключно через зниження народжуваності, а

не за рахунок підвищення
тривалості життя в старших вікових групах.
Зростає смертність, підвищується частка осіб пенсійного віку, загострюються проблеми функціонування сімей.
Країна перетнула межу зниження народжуваності, за
якою відбуваються незворотна руйнація демографічного потенціалу.

Висновок