Разделы презентаций


Р Е К Р Е А Ц І Й Н А К Л І М А Т О Л О Г І Я

Содержание

Лекція 1. Введення у спецкурс – об’єкт, предмет, мета. Атмосфера – середовище існування. Клімат – як рекреаційний фактор навколишнього середовища. Особливості змін сучасного глобального клімату. Основні

Слайды и текст этой презентации

Слайд 1Р Е К Р Е А Ц І Й Н

А К Л І М А Т О

Л О Г І Я

Викладач:

Бойченко Світлана Григорівна
професор кафедри міжнародного туризму,
доктор географічних наук

Р Е К Р Е А Ц І Й Н А   К Л І М

Слайд 2Лекція 1. Введення у спецкурс – об’єкт, предмет, мета. Атмосфера

– середовище існування. Клімат – як рекреаційний фактор навколишнього середовища.

Особливості змін сучасного глобального клімату. Основні екологічні наслідки від глобального потепління. Характерні особливості сучасних змін кліматичних умов України та екологічні наслідки від них
Лекція 1.  Введення у спецкурс – об’єкт, предмет, мета. Атмосфера – середовище існування.   Клімат

Слайд 3Перелік рекомендованої літератури



Бойченко С.Г. Напівемпіричні моделі та сценарії глобальних і

регіональних коливань змін клімату. –Київ: «Наукова думка», 2008. –310 с

Бокша

В.Г., Богуцкий Б.В. Медицинская климатология и климатотерапия. –Киев: Здоровье, 1980. -261 с.

Воронин Н.М. Основы медицинской и биологической климатологии. –Москва: Медицина, 1981. -352с.
Клімат України –Київ: Вид-во Раєвського, 2003. –470 с.

Исаев А.А. Экологическая климатология. –Москва:“Научный мир”, 2003. –С.

Чубинский С.М. Биоклиматология. –Москва: Медицина, 1965. -198 с.

Келлер А.А. Кувакин В.Н. Медицинская экология




Перелік рекомендованої літературиБойченко С.Г. Напівемпіричні моделі та сценарії глобальних і регіональних коливань змін клімату. –Київ: «Наукова думка»,

Слайд 4Цілі та завдання дисципліни:
   Ціль дисципліни - познайомити студентів з

основами науки про атмосферу, із закономірностями кліматоутворення, географічним розподілом кліматів,

із впливом клімату на життєдіяльність людини, способами врахування кліматичних впливів для рекреаційних цілей та існуючими кліматичними класифікаціями зон відпочинку і туризму.
   По закінченні навчання по дисципліні студент повинен:
· мати уявлення про основні фактори і процеси кліматоутворення, про клімати окремих регіонів;
· оволодіти системою знань про методи врахування кліматичних впливів у рекреаційних цілях;
· мати уявлення про класифікації клімату для різних видів рекреаційної діяльності та про кліматичні умови відпочинку, туризму, курортного лікування по території країни й краю.






Цілі та завдання дисципліни:     Ціль дисципліни - познайомити студентів з основами науки про атмосферу, із закономірностями

Слайд 5Об'єкт досліджень рекреаційної кліматології:

клімат і властивості атмосфери, як фактор

навколишнього середовища;

вплив метеорологічних елементів і геофізичних факторів на

людину;

явища метеотропності, адаптації та акліматизації людини;

еколого-кліматична оцінка для умов комфортної життєдіяльності, рекреації, лікування населення;





Об'єкт досліджень рекреаційної кліматології: клімат і властивості атмосфери, як фактор навколишнього середовища; вплив метеорологічних елементів і геофізичних

Слайд 6Основні визначення:

Рекреація – відновлення здоров'я і працездатності людини шляхом відпочинку

поза місця проживання на лоні природи, під час туристичних поїздок

або санаторно-курортного лікування.

Рекреалогія - галузь знань про причини та способи здійснення рекреаційної діяльності як невід'ємної складової життя кожної людини і людського суспільства, соціально-культурні, економічні, антропоекологічні механізми організації цієї діяльності та її наслідки.
 
Сучасна курортологія – медична наукова дисципліна, що вивчає цілющі властивості природних фізичних чинників, характер їх дії на організм людини, можливості їх застосування з лікувальними і профілактичними цілями на курортах та у позакурортних закладах, що розробляє показання і протипоказання для санаторно-курортного лікування і методи застосування курортних факторів при різних захворюваннях.

Медична кліматологія – прикладний розділ на стику кліматології і медицини, що вивчає вплив кліматопогодних факторів на організм людини в умовах трудової діяльності і відпочинку, методи їх використання в лікувально-профілактичних цілях;
Кліматотерапія – сукупність методів лікування, що використовують дозований вплив кліматопогодних факторів і спеціальних кліматопроцедур на організм людини. Теоретичні основи кліматотерапії розробляє медична кліматологія;
Основні визначення:Рекреація – відновлення здоров'я і працездатності людини шляхом відпочинку поза місця проживання на лоні природи, під

Слайд 7Курортографія – розділ курортології, до якого належить опис місцерозташування та

природних умов курортів і курортних місцевостей з характеристикою їх лікувальних

факторів, бальнеотерапевтичних, кліматотерапевтичних та інших закладів для лікування і відпочинку.

Природні лікувальні ресурси – мінеральні води, лікувальні грязі, ропа лиманів і озер, лікувальний клімат, інші природні об'єкти та умови, що використовуються для лікування і профілактики захворювань і організації відпочинку. Лікувальні властивості природних об'єктів і умов встановлюються на підставі наукових досліджень, багаторічної практики і затверджуються органом виконавчої влади, що відає питаннями охорони здоров'я;
Курорт – місцевість, що має природні лікувальні фактори та необхідні умови для їх використання з лікувально-профілактичною метою. Курорт, крім досліджених природних лікувальних ресурсів, спеціального обладнання для раціонального застосування курортних чинників (бурові свердловини, пункти грязевидобування та регенераційні басейни, лікувальні пляжі) і рекреаційних закладів, передбачає також наявність культурно-освітніх, спортивних, торгівельних та ін. установ, а також транспортної доступності та ін. умов, необхідних для нормальної життєдіяльності, активного і пізнавального відпочинку та лікування;
   




Курортографія – розділ курортології, до якого належить опис місцерозташування та природних умов курортів і курортних місцевостей з

Слайд 8Атмосфера середовище існування :
Атмосфера (повітряна оболонка Землі) складається із суміші

ряду газів (азот, кисень, аргон тощо). Крім газів атмосфера вміщує

різні рідкі і тверді аерозолі (пил, крапельки, кристали тощо).
Загальна маса атмосфери становить приблизно 5,2∙1021 г.

Вертикальна структура атмосфери
Атмосфера середовище існування :Атмосфера (повітряна оболонка Землі) складається із суміші ряду газів (азот, кисень, аргон тощо). Крім

Слайд 9Хімічний склад атмосферного повітря Землі:

Хімічний склад атмосферного повітря Землі:

Слайд 10 ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНИХ ЗМІН КЛІМАТУ

ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНИХ ЗМІН КЛІМАТУ

Слайд 11ОСНОВИ СУЧАСНОЇ КЛІМАТОЛОГІЇ
Клімат – це статистичний ансамбль станів, які

проходить система атмосфера-океан-суходіл за періоди часу в декілька десятиліть.
Монін О.С.,

2005


Клімат – статистичний опис середньої величини і мінливості відповідних кількісних гідрометеопараметрів протягом періоду часу, який може коливатися від декількох місяців до тисяч і мільйонів років (за визначенням ВМО, класичним періодом вважається 30 років)
Climate change, 2001
ОСНОВИ СУЧАСНОЇ КЛІМАТОЛОГІЇ Клімат – це статистичний ансамбль станів, які проходить система атмосфера-океан-суходіл за періоди часу в

Слайд 12ОСНОВНІ КЛІМАТОУТВОРЮВАЛЬНІ ФАКТОРИ
Вплив природних фізичних і фізико-хімічних факторів, які відповідальні

за формування різномасштабних і різноперіодних коливань глобального та регіонального клімату,

слід вивчати у всіх ланках земної кліматичної системи
(ближній космос – атмосфера – океан – кріосфера – біосфера - літосфера ),
ці фактори розбивають на наступні три групи:

астрономічні фактори, обумовлені варіаціями параметрів земної орбіти (ексцентриситету, нахилу земної осі до екліптики, зміною моменту часу рівнодень, коливаннями центру інерції Сонячної системи тощо), а також фізичними процесами і в Сонячній системі, і, безпосередньо, в Сонці;


ОСНОВНІ КЛІМАТОУТВОРЮВАЛЬНІ ФАКТОРИВплив природних фізичних і фізико-хімічних факторів, які відповідальні за формування різномасштабних і різноперіодних коливань глобального

Слайд 13геофізичні фактори, пов’язані зі змінами властивостей Землі, як планети: ефективний

розмір, маса планети, швидкість її обертання навколо осі, трансформація гравітаційних

і електромагнітних полів, внутрішні джерела тепла, властивості земної поверхні, тектонічна і вулканічна діяльність, інтенсивність обміну між різними ланками земної кліматичної системи;

метеорологічні фактори, пов’язані з фізичними і фізико-хімічними процесами безпосередньо в атмосфері, а також процесами, які пов’язані з характером загальної циркуляції атмосфери і Світового океану, та взаємообміном теплом і речовиною між Океаном і підстилаючою поверхнею.

геофізичні фактори, пов’язані зі змінами властивостей Землі, як планети: ефективний розмір, маса планети, швидкість її обертання навколо

Слайд 14РОЛЬ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ У ФОРМУВАННІ
ТЕРМІЧНОГО РЕЖИМУ ПЛАНЕТИ
Відносний внесок різних

парникових газів в атмосферний парниковий ефект

РОЛЬ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ У ФОРМУВАННІ ТЕРМІЧНОГО РЕЖИМУ ПЛАНЕТИВідносний внесок різних парникових газів в атмосферний парниковий ефект

Слайд 16ГЛОБАЛЬНІ ЗМІНИ КЛІМАТУ
Зміни глобального клімату, які розпочалися наприкінці ХІХ

ст. і з посилилися в 20 ст. и на початку

21 ст., вважають спровоковані антропогенним підсиленням парникового ефекту (до ~80±10%), а також і природними факторами.

Підвищення вмісту парникових газів в атмосфері (СО2 на 28-30%, СН4 – на 200-215 %, а N2О – на 12-15% тощо) і стало основною причиною підняття глобальної приземної температури та зростання загальної кількість атмосферних опадів.


В результаті статистичного аналізу емпіричних рядів глобальних середньомісячних аномалій температури, опублікованих IPCC, встановлено, що протягом 1900-2000 рр. підвищення температури склало біля 0,60,1 оС/100 років, але в останні 50 років приземна температура підвищувалася з більшими темпами – на 0,150,02 оС/10 років.
Таким чином, темп зростання температури у другій половині ХХ ст. майже вдвічі більший, ніж за останні 100 років.
ГЛОБАЛЬНІ ЗМІНИ КЛІМАТУ Зміни глобального клімату, які розпочалися наприкінці ХІХ ст. і з посилилися в 20 ст.

Слайд 17Віковий хід глобальної приземної температури за
період 1880-2009 рр. та


сценарні оцінки для періоду 2000-2050 рр.

Віковий хід глобальної приземної температури за період 1880-2009 рр. та сценарні оцінки для періоду 2000-2050 рр.

Слайд 18ЗМІНИ СУМ АТМОСФЕРНИХ ОПАДІВ ПРИ ПОТЕПЛІННІ
За оцінками міжнародних експертів

загальна глобальна кількість атмосферних опадів у ХХ ст. збільшилась на

5-10%.

Але у низьких широтах спостерігалось, як збільшення, так і зменшення опадів - в залежності від географічного регіону:

наприклад, у тропіках (10о пн.ш.-10о пд.ш.) відмічено збільшення кількості опадів до 5%, а в у субтропіках на широтах 10-30о пн.ш. і пд.ш. (Сахельська пустеля, Південна Африка і деякі регіони Південної Азії та Середземномор’я) їх кількість зменшилась в середньому на 5-10%.

В регіонах, розташованих у середніх і високих широтах Північної півкулі, де відмічено зростання кількості опадів, мало місце і збільшення повторюваності несприятливих кліматичних явищ.

Інтенсифікація атмосферних опадів привела до збільшення повторюваності злив на 5-10% і, як не дивно, до збільшення повторюваності посушливих явищ (через інтенсифікацію процесів випаровування і синоптичних процесів).
ЗМІНИ СУМ АТМОСФЕРНИХ ОПАДІВ ПРИ ПОТЕПЛІННІ За оцінками міжнародних експертів загальна глобальна кількість атмосферних опадів у ХХ

Слайд 19ЗМІНИ ЗОНАЛЬНОЇ ТЕМПЕРАТУРИ І СУМ АТМОСФЕРНИХ ОПАДІВ
ПРИ ПОДАЛЬШОМУ ПОТЕПЛІННІ


1 – сучасний широтний розподіл,
2 – при потеплінні на 1,5

оС;
3 – при потеплінні на 4,5 оС

Сценарії зміни зональної річної суми опадів в Північній півкулі при змінах глобальної температури:

За матеріалами інструментальних спостережень глобальна кількість атмосферних опадів у ХХ ст. збільшилась в середньому на 5-10%

ЗМІНИ ЗОНАЛЬНОЇ ТЕМПЕРАТУРИ І СУМ АТМОСФЕРНИХ ОПАДІВ ПРИ ПОДАЛЬШОМУ ПОТЕПЛІННІ 1 – сучасний широтний розподіл,2 – при

Слайд 20ОСОБЛИВОСТІ ГЛОБАЛЬНОГО ПОТЕПЛІННЯ КЛІМАТУ:
виражений сезонний хід потепління, що характеризується

проявом ефекту потепління в холодний період року – підвищення температури

в середньому на 0,750,05 оС/100 років, а в теплий період – на 0,550,05оС/100 років. Виявлені тенденції вказують і на прояв ефекту деконтиненталізації клімату на материках (зниження амплітуди сезонного коливання температури);

сезонне зміщення домінуючого рівня потепління протягом минулого століття вперед на 2-3 місяці. Встановлено, що максимум потепління в першій половині 20 ст. був характерний для періоду жовтень-лютий, а мінімум – травень-липень; а в другій половині 20 ст. максимум потепління змістився на лютий-квітень, а мінімум – на липень-вересень. Ймовірно, що цей ефект може бути причиною збільшення повторюваності несприятливих клімато-екологічних явищ, особливо у гірських регіонах;

ОСОБЛИВОСТІ ГЛОБАЛЬНОГО ПОТЕПЛІННЯ КЛІМАТУ: виражений сезонний хід потепління, що характеризується проявом ефекту потепління в холодний період року

Слайд 21
залежність розподілу потепління клімату від широти - в екваторіально-тропічних широтах

темпи потепління менші від загальних глобальних і становлять 0,40,1 оС/100

років, у помірних широтах потеплішало майже на 0,70,2 оС/100 років, а в високих широтах потепління досягає аж 2,00,5 оС/100 років, що у 3,0-3,5 рази перевищує глобальний рівень. Такий розподіл потепління приводить до інтенсивного танення гірських і морських льодів у високих широтах та деградації зони віковічної мерзлоти;

зниження перепаду температур екватор-полюс, що може призводити до змін загальної циркуляції атмосфери. Сучасний перепад температури екватор-полюс в Північній півкулі становить 43±1оС, при потеплінні на 1,5 оС від становитиме 39±1оС, а при 4,5 оС дорівнюватиме 29±1оС.
залежність розподілу потепління клімату від широти - в екваторіально-тропічних широтах темпи потепління менші від загальних глобальних і

Слайд 22Сценарії можливих змін глобальної середньорічної приземної температури для першої половини

ХХІ ст.
1 і 2 – сценарії Інституту Макса Планка, основані

на математичних кліматичних моделях (відповідно, без врахування і з врахуванням впливу аерозольної складової атмосфери);
3 і 4 – розрахунки за логарифмічним законом залежності аномалій температури від варіацій вмісту СО2 в атмосфері для двох граничних значень Т1/2 – 1,5 і 4,5 оС;
5 – екстраполяція лінійного тренду ХХ ст.,
6 – напівемпірична модель (екстраполяція тенденцій ХХ ст.: лінійний тренд + квазіперіодичне коливання в гармонічному наближенні);
7 і 8 – сценарії IPCC, 2007.

За сценарними оцінками, отриманими різними групами міжнародних експертів зі змін клімату, найбільш ймовірно, що через вплив антропогенних і природних факторів до кінця 21 ст. можна очікувати підвищення глобальної температури на 2,0-2,5 оС – у порівнянні з доіндустріальним періодом (1750-1850 рр.).

Сценарії можливих змін глобальної середньорічної приземної температури для першої половини ХХІ ст.1 і 2 – сценарії Інституту

Слайд 23ЕКОЛОГІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ
ВІД ГЛОБАЛЬНИХ ЗМІН КЛІМАТУ
Глобальні зміни у

навколишньому середовищі, які вже відбулися і будуть в майбутньому, можуть

призвести до різних крупномасштабних змін у геофізичних, геохімічних і біологічних системах Землі і істотним чином вплинути на екологічні та соціально-економічні умови життєдіяльності людства, а саме:

підвищення рівня Світового океану за останні 100-150 років рівень Світового океану піднявся на 0,15-0,20 м, а згідно зі сценаріями до кінця 21 ст. можна очікувати підняття рівня до 0,5-0,6 м і, навіть, до 1 м, і як наслідок, – трансгресія океану на прибережні низовинні ландшафти;

інтенсифікація процесів ерозії берегів через захоплення океанічними водами частини прибережних територій (особливо для перенаселених прибережних територій з розвинутою туристичною інфраструктурою); деградація земних і морських екосистем (на початок 21 ст. майже 10% морських екосистем уже повністю зникли, а 30% знаходяться в критичному стані), пов’язана з підвищенням поверхневої температури океанічних вод, змінами у циркуляції океанічних течій та антропогенним забрудненням вод - може стати причиною зниження якості туристичних послуг;
ЕКОЛОГІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ ВІД ГЛОБАЛЬНИХ ЗМІН КЛІМАТУГлобальні зміни у навколишньому середовищі, які вже відбулися і будуть

Слайд 24деградація морських льодів в полярних регіонах. За останні 100 років

льодовикова маса Землі зменшилась на ~1,9 тис. км3. Протяжність морського

льодового покриву в Північній півкулі теплого сезону зменшилася, починаючи з 1950-х років, на 10-15%. Матеріали полярних досліджень вказують на зростання температури води на 2оС в районі Північного полюса, внаслідок чого розпочалося танення льодового покриву і знизу. Загальна товщина морських льодів за останні 30 років стала меншою на 1,8-3,0 м;

деградація зони віковічної мерзлоти у Північній півкулі провокує ще більші зміни клімату, через дегазацію метану в атмосферу із заболочених ділянок та через зменшення альбедо земної поверхні, а також інтенсифікує ряд небезпечних явищ і процесів, наприклад, берегову ерозію на північних узбережжях (берег Карського моря відступає щорічно на 2-4 м) та розвиток термокарсту, що призведе до нерівномірних просадок ґрунту, порушення рельєфу і спровокує руйнування фундаментів, поховань радіоактивних відходів і транспортних та нафтогазових магістралей. За різними сценаріями площа вічної мерзлоти при потеплінні на 20С може скоротитися на 15-20%;

деградація площі снігового покриву в ХХ ст. становить 7-10%, крім того, зафіксовано скорочення на ~73 днів тривалості покриття льодовим покривом озер і річок в середніх і високих широтах, а також відступ гірських льодовиків. Все це може призвести до зменшення альбедо, змін у водному балансі підземних і поверхневих вод;
деградація морських льодів в полярних регіонах. За останні 100 років льодовикова маса Землі зменшилась на ~1,9 тис.

Слайд 25деградація ґрунтів, пов’язана з сучасними темпами приросту населення призводять до

необхідності збільшення площ землекористування. За останні 40 років втрачено біля

третини орних земель внаслідок урбанізації, будівництва доріг, ерозії, засолення і заболочування ґрунтів;

деградація гірських материкових зледенінь, через інтенсивніший прояв потепління з висотою, що у свою чергу може призвести до зсуву строків водотоків від весняного до зимового періоду та зміщення зон дислокації флори і фауни, притаманної гірським регіонам, а також до фінансових збитків, в тому числі в туристичній індустрії;

просторова трансформація природних зон дислокації флори і фауни в сторону полярних регіонів і вверх по висоті ландшафтів над рівнем моря;

трансформація загальної циркуляції атмосфери, з посиленням меридіонального характеру циркуляції атмосфери і, як наслідок, до зростання повторюваності і загостреності небезпечних явищ погоди: тривалих і сильних морозів на загальному фоні теплих зим, циклонів - тайфунів або торнадо в тропічних регіонах, катастрофічних синоптичних утворень в помірних широтах тощо;

деградація ґрунтів, пов’язана з сучасними темпами приросту населення призводять до необхідності збільшення площ землекористування. За останні 40

Слайд 26опустелювання. Уже збільшились географічні масштаби аридизації, особливо в літний період,

а також повторюваність та інтенсивність посух в деяких регіонах Азії,

Африки і Південної Європи;

виснаження запасів прісної води. На даний час біля 2 млрд. людей в 80 країнах світу живуть в умовах обмеженого забезпечення питною водою, а у 9 країнах споживання води перевищує швидкість її відновлення;

збільшення кількості «екологічних біженців». За даними ООН в найближчі роки у світі з'явиться майже 50 млн. чоловік, які покинуть свої місця проживання, рятуючись від стихійних лих. Причинами появи мільйонів «екологічних біженців» є підвищення рівня Світового океану, опустелювання та інші несприятливі стихійні явища. По оцінках Організації Червоного Хреста природні катаклізми є причиною появи більшого числа біженців, чим війни.

опустелювання. Уже збільшились географічні масштаби аридизації, особливо в літний період, а також повторюваність та інтенсивність посух в

Слайд 27
РЕАКЦІЯ КЛІМАТИЧНИХ УМОВ УКРАЇНИ
НА ГЛОБАЛЬНІ ЗМІНИ КЛІМАТУ

РЕАКЦІЯ КЛІМАТИЧНИХ УМОВ УКРАЇНИ НА ГЛОБАЛЬНІ ЗМІНИ КЛІМАТУ

Слайд 28РЕАКЦІЯ КЛІМАТИЧНОГО ПОЛЯ ПРИЗЕМНИХ ТЕМПЕРАТУР НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ НА ГЛОБАЛЬНЕ

ПОТЕПЛІННЯ
Просторовий розподіл кліматичного поля приземної температури на території України зумовлений,

головним чином, притоком сонячної енергії, регіональними особливостями загальної циркуляції атмосфери, географічним положенням регіону та його орографічними особливостями.

Сучасна середньорічна температура приземного повітря на рівнинній частині території України UR становить 7,58,5 оС, а після приведення її до рівня моря – 6,07,0 оС.

РЕАКЦІЯ КЛІМАТИЧНОГО ПОЛЯ ПРИЗЕМНИХ ТЕМПЕРАТУР НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ НА ГЛОБАЛЬНЕ ПОТЕПЛІННЯ		Просторовий розподіл кліматичного поля приземної температури на

Слайд 29
Сезонний хід метеорологічної норми приземної температури за

період 1961-1990 рр. для окремих метеостанцій України та усереднена оцінка

для всієї території України

Максимальні температури літніх місяців коливаються в межах 15-24оС, а мінімальні температури зимових місяців – в межах –8 +5оС. Просторово-часовий розподіл кліматичного поля середньомісячних приземних температур на території України досить задовільно моделюється напівемпіричними моделями, конструкція яких розглянута в подальшому.

Сезонний хід метеорологічної норми приземної температури за період 1961-1990 рр. для окремих метеостанцій України

Слайд 30
Для літніх місяців середній для території України

коефіцієнт лінійного тренду приземних температур, приведений до рівня моря, дійсно

приймає від’ємні значення (~ –0,35оС за 100 років).

Проведене додаткове дослідження сезонного ходу коефіцієнту лінійного тренду температур робить достатньо вірогідним висновок щодо літніх похолодань при загальному глобальному потеплінні на території України.

Отримані результати приводять до висновку, що за останні 100 років на території України амплітуда сезонного ходу температури (річної гармоніки) знизилась в середньому на ~0,4 оC .

Тим самим можна вважати доведеною для території України гіпотезу щодо можливої деконтиненталізації клімату в деяких регіонах планети при глобальному потеплінні.

Сезонний хід коефіцієнта лінійного тренду температур України

Для літніх місяців середній для території України коефіцієнт лінійного тренду приземних температур, приведений до

Слайд 31
Реакція кліматичного поля атмосферних опадів на території

України на глобальне потепління

Середня річна сума атмосферних опадів на рівнинній

території України становить 60050 мм/рік, що приблизно на ~15% менше від зонального рівня (700-800 мм/рік) для широтної зони, в якій вона розташована.
Основною причиною такого зниження кількості опадів є прояв ефекту циркумконтинентальності поля опадів. Для рівнинної території України характерно зменшення кількості опадів у напрямку з північного заходу до південного сходу. Істотні зміни у розподіл кліматичного поля атмосферних опадів вносить також рельєф, який визначає, в тому числі, і регіональні особливості циркуляції атмосфери.

На території України найбільша кількість атмосферних опадів випадає за рік у гірських регіонах – в Українських Карпатах і Кримських горах. А, взагалі, їх річна кількість і сезонний розподіл істотно залежать від орієнтації і відкритості схилів, висоти ландшафтів над рівнем моря і регіональних особливостей циркуляції.

В центральній частині Українських Карпат випадає, наприклад, найбільша кількість опадів (до 1200200 мм/рік), в Передкарпатті кількість опадів за рік досягає, в середньому, 750150 мм/рік, а в Закарпатті – 9002000 мм/рік. У Кримських горах кількість атмосферних опадів за рік становить, в середньому, 1100200 мм/рік. Деяке підвищення кількості опадів характерне також і для Донецької, Волинської, Подільської, Придніпровської і Приазовської височин – через вплив висоти місцевості над рівнем моря, яка для цих височин досягає 350100 м.

Реакція кліматичного поля атмосферних опадів на території України на глобальне потепління	Середня річна сума атмосферних

Слайд 32

На рівнинній частині території України найбільша кількість

атмосферних опадів випадає у Поліссі (до 650-700 мм/рік) – зона

надмірного зволоження. Найменша кількість опадів на території України випадає на узбережжях Чорного моря і Азовського морів та у Присивашші (біля 200-300 мм/рік) – зона недостатнього зволоження. В лісостепу кількість атмосферних опадів за рік досягає, в середньому, значень біля 57525 мм/рік, а в степу - до 45050 мм/рік.

Сезонний хід розподілу кількості атмосферних опадів на території України має чітко виражені риси помірно-континентального клімату, для якого притаманна максимальна кількість опадів у теплий період року (70-80%), а холодний період року – мінімум (20-30%).
В теплий період року просторовий розподіл атмосферних опадів на території України співпадає приблизно з річним – зменшення їх кількості з північного заходу на південний схід (за теплу половину року – від 250 мм до 500 мм для рівнинної території, а за цей же період року в Карпатах випадає біля 600-900 мм).
В холодний період року (холодну половину) кількість опадів для рівнинної території України становить, в середньому, 150-250 мм. В Карпатах в теплий період такої тривалості випадає біля 600-900 мм, а в холодний в межах - 300-400 мм.
На рівнинній частині території України найбільша кількість атмосферних опадів випадає у Поліссі (до 650-700

Слайд 33
Сезонний хід метеорологічної норми середньомісячної температури для

окремих метеостанцій України (1) та усереднена оцінка для всієї рівнинної

частини території України

Найбільша кількість атмосферних опадів характерно для теплого періоду з максимумом у літні місяці в межах 1,5-3,5 мм/дб, а мінімальна кількість атмосферних опадів в холодний період 0,8-1,5 мм/дб з мінімум березні і жовтні.
Просторово-часовий розподіл кліматичного поля місячної кількості атмосферних опадів на території України моделюється напівемпіричними моделями, конструкція яких розглянута в подальшому, але їх точність ускладнена досить великою мінливістю.

Сезонний хід метеорологічної норми середньомісячної температури для окремих метеостанцій України (1) та усереднена оцінка

Слайд 34середньорічна приземна температура підвищилася приблизно на 0,6±0,1 оС в середньому

по території України, причому в північних і північно-східних регіонах температура

– на 1,0±0,2 оС, а в південних і південно-західних регіонах – на 0,5±0,1 оС;

відбувся процес деконтиненталізації клімату України (зниження континентальності кліматичних умов);

амплітуда сезонного ходу приземної температури знизилася на ~0,4 оС, причому підвищення температури характерне для зимових місяців, а для літніх місяців істотних змін не відбувалось;

проявилося загальне вирівнювання кліматичного поля річних сум опадів. В північно-західних регіонах України, де річна сума опадів була відносна висока (650-750 мм/рік), вона зменшилась на 10-15%, а в південно-східних регіонах, де річна сума опадів була відносно низька (350-450 мм/рік) – вона підвищилась на 10-12 %;

виявлено зростання кількості опадів в деякі місяці літнього періоду в північно-західних регіонах, і, навпаки, їх зменшення для цих місяців у південних і південно-східних регіонах;

встановлено також різке зниження кількості опадів весінні місяці, особливо в травні та восени, особливо у вересні.

Аналіз матеріалів інструментальних спостережень на мережі метеостанцій України показав, що потепління на території України відбувається приблизно з тими ж темпами, що і в цілому на планеті

середньорічна приземна температура підвищилася приблизно на 0,6±0,1 оС в середньому по території України, причому в північних і

Слайд 35На основі математичного моделювання і аналізу регіональних палеокліматичних реконструкцій отримані

наступні сценарні оцінки:

підвищення середньорічної приземної температури до кінця

ХХІ ст. в середньому на території України на 2,0±0,5 оС;

збільшення загальної річної кількості атмосферних опадів на всій території України на 10-15% (при підвищенні глобальної температури на 1,5-2,0 оС);

зниження кількості опадів і підвищення випаровування в південних і південно-східних регіонах України при глобальному потеплінні більше, ніж на 2-3 оС – через зсув північної периферії поясу субтропічних антициклонів на південні і південно-східні регіони України.

Сценарії можливих змін клімату на території України
при подальшому глобальному потеплінні

На основі математичного моделювання і аналізу регіональних палеокліматичних реконструкцій отримані наступні сценарні оцінки: підвищення середньорічної приземної температури

Слайд 36Серед несприятливих клімато-екологічних явищ і процесів на території України, які

спровоковані глобальним потеплінням, можна виділити наступні:

підняття рівня Чорного

та Азовського морів (на 0,15-0,20 м за останні 100 років, а при подальшому потепління до кінця ХХІ ст. можна очікувати підвищення рівня цих морів до 0,5 м), що призведе до інтенсивної ерозії узбережжя та деградації морських екосистем;

зростання меридіоналізації загальної циркуляції атмосфери, що призведе до підвищення повторюваності ряду аномальних синоптичних утворень над територією України (посухи, зливи, буревії, аномальні температурні прояви тощо);


Екологічні наслідки від змін клімату на території України

Серед несприятливих клімато-екологічних явищ і процесів на території України, які спровоковані глобальним потеплінням, можна виділити наступні: підняття

Слайд 37

опустелювання південних і південно-східних регіонів України в результаті повільного

зміщення північної периферії поясу субтропічних антициклонів, що призведе до виснаження

ресурсів прісної води, зміщення дислокації природних зон, підвищення повторюваності посух, пилових буревіїв, смерчів в цих регіонах;

зростання повторюваності катастрофічних повеней в регіоні Українських Карпат, спричинене інтенсифікацією зливових процесів і ускладнення наслідків від злив через нтенсивним вирубуванням лісів, які відігравали роль демпфіруючого фактору;

активізація катастрофічних зсувів і просадкових деформацій в гірських регіонах Карпат і Криму через зміни режиму зволоження, водного балансу підземних та грунтових вод тощо.
опустелювання південних і південно-східних регіонів України в результаті повільного зміщення північної периферії поясу субтропічних антициклонів, що

Слайд 38
Сучасні тенденції зменшення кількості опадів на північному заході до 10-15%

і зростання кількості атмосферних опадів на південному сході України до

10% є відносно позитивними для сільськогосподарського виробництва.

Сценарні оцінки для ХХ ст. врожайності основних агрокультур при глобальному потепленні на 2-3оС і при подвоєнні вмісту СО2 в атмосфері дають позитивні оцінки для агросфери України (для С3-рослин (пшениця, соя, рис тощо) – збільшення врожайності на 15-20%, а для С4-рослин (сорго, кукурудза) – практично, без змін).

Але подальші зміни клімату при вищих рівнях потепління істотно ускладнять землеробство, особливо в південних і південно-східних регіонах України – через зниження кількості опадів і збільшення випаровування.

Оцінки на майбутнє дають, на жаль, досить песимістичні прогнози для природних і окультурених екосистем.
Сильно ускладнює екологічні наслідки від глобального потепління нераціональне використання іригаційних технологій, що відзначиться на запасах прісної води і стані ґрунтів.
Сучасні тенденції зменшення кількості опадів на північному заході до 10-15% і зростання кількості атмосферних опадів на південному

Обратная связь

Если не удалось найти и скачать доклад-презентацию, Вы можете заказать его на нашем сайте. Мы постараемся найти нужный Вам материал и отправим по электронной почте. Не стесняйтесь обращаться к нам, если у вас возникли вопросы или пожелания:

Email: Нажмите что бы посмотреть 

Что такое TheSlide.ru?

Это сайт презентации, докладов, проектов в PowerPoint. Здесь удобно  хранить и делиться своими презентациями с другими пользователями.


Для правообладателей

Яндекс.Метрика