Радиобиология 4

Київського національного університету імені Тараса Шевченка
РАДІОБІОЛОГІЯ

Основні типи дозових залежностей в радіобіології. Види опромінення. Гостре, пролонговане,

фракціоноване, хронічне опромінення.

● Первинні механізми біологічної дії іонізуючого випромінювання. Пряма і непряма дія іонізуючої радіації. Радіоліз води і водних розчинів. Основні активні форми кисню, що утворюються при радіолізі води. Радіоліз органічних сполук.

випромінювання – це енергія іонізуючого випромінювання, що поглинається об'єктом у

розрахунку на одиницю маси цього об'єкта.

Доза випромінювання – це основна величина, що визначає радіаційний вплив на фізичний або біологічний об'єкт.

Величина дози залежить від:
виду випромінювання;
інтенсивності;
енергії частинок або фотонів;
часу опромінення;
елементного складу об'єкта.

У процесі опромінення доза з часом накопичується.
Поглинена доза в одиницю часу називається потужністю дози.

і визначає енергію випромінювання, що перетворюється в кінетичну енергію заряджених

частинок (іонів) в одиниці маси атмосферного повітря. В системі СІ одиницею вимірювання експозиційної дози є кулон, поділений на кілограм ( Кл / кг).
Позасистемна одиниця - рентген (Р), 1 Кл/кг = 3880 Рентген.

Поглинена доза показує кількість енергії випромінювання, що поглинається одиницею маси будь-якої речовини і визначається відношенням поглиненої енергії іонізуючого випромінювання до маси речовини.
За одиницю вимірювання поглиненої дози в системі СІ прийнятий грей (Гр ). 1 Гр - це така доза, при якій масі 1 кг передається енергія іонізуючого випромінювання 1 Дж. Позасистемною одиницею поглиненої дози є рад. 1 Гр = 100 рад .

неоднаковий біологічний вплив на живі організми. Це обумовлено тим, що

більш важка частинка (наприклад, протон) продукує на одиницю довжини шляху в тканини більше іонів, порівняно з легкими (наприклад, електрон). При одній і тій же поглиненої дозі радіобіологічний руйнівний ефект тим вище, чим щільніше іонізація. Щоб врахувати цей ефект, введено поняття еквівалентної дози.

Треки протонів (А) і електронів (Б) з енергією 1 МеВ в пластинці свинцю

доза в органі чи тканині, помножена на коефіцієнт якості даного

виду випромінювання, що відображає його здатність ушкоджувати тканини організму.
В одиницях системи СІ еквівалентна доза вимірюється в джоулях, нормованих на кілограм ( Дж/​​кг) і має спеціальну назву - зіверт (Зв ).

Величина 1 Зв дорівнює еквівалентній дозі будь-якого виду випромінювання, поглиненої в 1 кг біологічної тканини і викликає такий же біологічний ефект, як і поглинена доза в 1 Гр фотонного випромінювання.

Раніше використовували позасистемну одиницю - бер (1 бер = 0,01 Зв) .

на спеціальний коефіцієнт - коефіцієнт відносної біологічної ефективності (ВБЕ) або

коефіцієнт якості.

Величина 1 Зв дорівнює еквівалентній дозі будь-якого виду випромінювання, поглиненої в 1 кг біологічної тканини і викликає такий же біологічний ефект, як і поглинена доза в 1 Гр фотонного випромінювання.

міра ризику виникнення віддалених наслідків опромінення всього тіла людини та

окремих його органів і тканин з урахуванням їх радіочутливості.
Ефективна доза розраховується як сума добутків еквівалентної дози в органах і тканинах на відповідні вагові коефіцієнти.

Зважені коефіцієнти встановлюють емпірично і розраховують таким чином, щоб їх сума для всього організму становила одиницю.

Одиниці виміру ефективної дози збігаються з одиницями вимірювання еквівалентної дози. Вона також вимірюється в зівертах або берах.

щоб їх сума для всього організму становила одиницю.

effective dose equivalent) - це оцінка дози радіації, що діє

на людину в результаті інгаляції або вживання певної кількості радіоактивної речовини.

СЕDЕ виражається в берах або зівертах (Зв) і враховує радіочутливість різних органів і час, протягом якого речовина залишається в організмі протягом усього життя.

Залежно від ситуації, СЕDЕ можна використовувати до дози опромінення певного органу.

у цій групі людей за даний проміжок часу.

Колективну дозу

можна підрахувати для населення окремого села, міста, адміністративно-територіальної одиниці, держави, географічного регіону.

Розраховують як добуток середньої ефективної дози і загальної кількості людей, які перебували під впливом випромінювання.

Одиницею виміру колективної дози є людино-зіверт (люд.-Зв.), позасистемна одиниця - людино-бер (люд.-бер).

Колективна доза може накопичуватися протягом тривалого часу, навіть не одного покоління, охоплюючи декілька наступних поколінь.

в радіаційного захисту та гігієни при розрахунку поглинених , еквівалентних

і ефективних доз від інкорпорованих радіонуклідів.

Порогова доза – це доза, нижче якої не спостерігаються ефекти опромінення.

Гранично допустимі дози (ГДД) – це найбільші значення індивідуальної еквівалентної дози за календарний рік, при якій рівномірне опромінення протягом 50 років не може викликати в стані здоров'я несприятливих змін, які виявляються сучасними методами.

Запобігаюча доза – це прогнозована доза при радіаційній аварії, яка може бути зменшена захисними заходами.

клітин
Дозова залежність частоти мутацій

людинни
Дозова залежність тривалості життя мишей

залежності від часу дії:
гостре опромінення (секунди, хвилини, години);
пролонговане (протягом декілька

діб, місяців, років);
хронічне (тривалий при низькій потужності дози опромінення);
фракціоноване (багаторазове опромінення тривалістю від декількох секунд, хвилин, годин протягом однієї або декількох діб, місяців).

В залежності від зони ураження:
локальне (регіональне) опромінення (малі площі);
широке опромінення (великі площі);
загальне (тотальне) опромінення (весь організм).

Пряма і непряма дія іонізуючої радіації.
● Радіоліз води і

водних розчинів.
● Основні активні форми кисню, що утворюються при радіолізі води.
● Радіоліз органічних сполук.

організму в цілому відбуваються первинні фізичні явища поглинання енергії випромінювання

атомами і молекулами біологічного об'єкта, в результаті відбувається збудження електронних орбіталей, іонізація внаслідок втрати електронів і утворення вільних радикалів і вільних електронів.
Процес розкладання молекул речовини під впливом іонізуючого випромінювання називають радіолізом.
При радіолізі можуть утворюватися як іони і вільні радикали, так і окремі нейтральні молекули.
Радіоліз слід відрізняти від фотолізу, який формально приводить до тих же результатів, але для менш міцних хімічних зв'язків.

що утворились внаслідок дії іонізуючої радіації, взаємодіють з органічними і

неорганічними речовинами за типом окисно-відновних реакцій.

Вільнорадикальні реакції є ланцюговими реакціями, вони породжують нові ланцюги неконтрольованого вільнорадикального пошкодження біологічних структур, а також призводять до утворення токсичних низькомолекулярних сполук.

призводять до змін функцій і структури клітин, органів і фізіологічних

систем, що відбиваються функціональному стані цілісного організму.

Ці зміни зрештою визначають особливості розвитку і специфіку системних патологічних процесів в організмі.

біологічної молекули-мішені в результаті безпосередньої взаємодії іонізуючого випромінювання з цією

молекулою, тобто в результаті прямої дії випромінювання.

Другий механізм обумовлений пошкодженням молекули-мішені хімічно активними продуктами радіолізу (наприклад, вільними радикалами, що утворюються при радіолізі води), які утворились з інших молекул в результаті їх безпосередньої взаємодії з випромінюванням.
В цьому випадку пошкодження молекули-мішені відбувається в результаті непрямої дії випромінювання.

механізми:
пряма дія, коли іонізація молекули відбувається безпосередньо при взаємодії

з випромінюванням;

непряма дія, коли молекула безпосередньо не поглинає енергію іонізуючого випромінювання, але отримує її шляхом передачі від іншої молекули, радикала або іону.

вода, вона є головною молекулярною мішенню іонізуючої радіації. Початкові процеси

радіолізу води, що призводять до утворення вільних радикалів, представлені на схемі:

Н2О → Н2О+ + е‑ → е‑(aq) (гідратований електрон)
↓
ОН● + H+
Н2О + Н2О+→ Н3О+ + ОН●
Н2О++ е‑→ Н● + ОН●
H+ + е‑→ Н●
Н● + Н● → H2
ОН● + ОН●→Н2О2
Н2О2 + е‑→ ОН ‑ + ОН●
2Н2О2 + 2 е‑→ 2Н2О + O2

Радіоліз води

радікал)
НО2● + НО2● → Н2О2 + О2*(синглетний кисень)
О2 + е‑→

О2‑● (супероксиданіонредикал)
ОН‑ + НО2● → Н2О + О2‑● (супероксиданіонредикал)
О2‑● + H+ → НО2● (пероксидний радікал)
НО2● + е‑ + Н+→ Н2О2

фактором, який сприяє посиленню біологічної дії іонізуючого випромінювання.
Залежність радіобіологічних ефектів

від концентрації кисню називають кисневим ефектом.

Вміст кисню в біологічних тканинах перед опроміненням є одним із факторів модифікації радіочутливості організму.

Кількісною характеристикою оцінки радіомодифікуючого ефекту кисню є коефіцієнт кисневого посилення (ККУ / Oxygen Enhancement Ratio – OER), який організму розраховується:
ККУ = LD50 в умовах аноксії (або гіпоксії) / LD50 в нормальних умовах,
де LD50 – доза опромінення, що викликає загибель 50% особин за певний термін спостереження.

-> CH3CHOH+H ;

С8Н17-С-Н
||
H-C-C8H17

транс изомер

С8H17-C-H
||
C8H17-C-H
цис-изомер

? ―CH2―S¯*―S―CH2― ?
? ―CH2―S¯* + *S―CH2― ?

―CH2―S―S―CH2―

Руйнування та переформування дисульфідних зв'язків

і води: RH + OH● ? R● + НОН
Внутрішньомолекулярна перебудова

з утворенням дієнового кон'югату

Перекисний радикал реагує з іншою молекулою ліпіду (RН) з утворенням гідроперекису ліпіду : ROO● + RН ? ROOН + R●

Подальше вільнорадикальне окиснення призводить до створення епоксидів, які розпадаються з утворенням альдегідів та кетонів.