Руська правда Ярослава Мудрого Підготувала учениця 11-А класу, Чучко Катерина

Чучко Катерина

"Руська Правда" - найвідоміша пам'ятка давньоруського княжого законодавства, основне джерело

пізнання суспільного ладу, держави і права Київської Русі. Мала величезне значення для подальшого розвитку українського, російського, білоруського, а почасти й литовського права.

саме: першого юридичного звіду- "Устав і закон руський", який сформувався

на основі звичаєвого права, яке існувало у східних слов'ян ще в додержавний період, "Уставу земляного"- кодексу законів, створених батьком Ярослава Мудрого- Володимиром), а й в більшості статей доповнений самим творцем- Ярославом Мудрим. У статтях руської правди говориться про встановлення права феодальної властності, не тільки на землю й угіддя, а й на рухоме майно: коней, зннаряддя праці та ін. 

відносин громадян за князювання Ярослава Мудрого було укладено збірник законів,

так звану Правду Ярослава, що становить найдавнішу частину законів руського права — Руської Правди.

покарань "Руська правда" не знала, за винятком кари для холопів

за побиття вільної людини. Смертної кари цим актом також не передбачалося. Розміри грошових виплат, як і в більшості ін. феодальних кодексів, залежали від соціальної належності потерпілих. Найбільші покарання призначалися за шкоду, спричинену представникам панівної верхівки.

княжої дружини. 2. 40 гривень за вбивство простої вільної людини. 3. Половинна

або полувир'я в 20 гривень за вбивство жінки та тяжкі увіччя, відсічення руки, ноги, носа, порчу ока. 4. За княжого сільського старосту платить 12 гривень, а за княжого рядовича 5 гривень.  5. А за вбитого смерда чи холопа 5 гривень.  6. А за княжого коня 3 гривны, а за коня смерда 2 гривні.

Ось деякі зі статей:

ціниться життя холопа. Навіть стягнення за крадіжку бобра з ловища

(12 гривень) перевищує штраф за вбивство холопа чи смерда (5 гривень). І це не єдиний випадок де покарання за матеріальні збитки перевищує покарання за вбивство людини. Але церква прводила інший погляд на холопа і впровадила додаткову "церковну кару " за його вбивство, яку, точно невідомо. Нажаль, у Руській правді мала місце і родова помста, відплата трималась на правилі: життя за життя, зуб за зуб.

ордалії, клятви та різні інші варіанти "божого суду". Існували оригінальні

процесуальні інститути: "заклич" (оголошення з відповідними правовими наслідками у торговий день про річ, втрачену законним власником), "звід" (обов'язок кожного володаря чужого майна "звести" власника чи представника влади з особою, від якої вона набула це майно), "гоніння сліду" (переслідування злочинця "по гарячих слідах").

редакції виходили від князівської влади, мали офіційний держ. характер і

не зачіпали церковну юрисдикцію, яка виникла після хрещення Русі й визначалася окремими князівськими статутами.  Руська правда зберігала свою чинність протягом кількох століть і набагато пережила Давньоруську державу, в якій вона виникла, її норми мали значний вплив на Литовські статути, російське Соборне Уложення 1649 та інші пам'ятки права України, Росії, Білорусії, Литви й деяких інших країн