Система економічної безпеки підприємства

Методи і алгоритм оцінки рівня економічної безпеки підприємства. 3. Фактори, що

впливають на рівень економічної безпеки. 4. Стратегії реалізації економічної безпеки. 5. Умови досягнення економічної безпеки.

збитків від негативних впливів по різних аспектах його господарсько-фінансової діяльності.
Рівень

економічної безпеки підприємства визначається наявністю і станом використання його ресурсів по основних функціональних складових економічної безпеки.
Функціональні складові економічної безпеки підприємства – це сукупність основних напрямків його економічної безпеки, що істотно відмінні один від одного за своїм змістом: техніко-технологічна складова (виробничий потенціал підприємства), інтелектуальна, кадрова, фінансова, правова та інформаційна складова.

наскільки оперативно службам даного підприємства вдається запобігати загрозам та усувати

збитки від негативних впливів на різні аспекти його господарсько-фінансової діяльності.
Джерелами негативних впливів можуть бути усвідомлені або неусвідомлені дії людей, організацій, у тому числі органів державної влади, міжнародних організацій або підприємств – конкурентів, а також дія таких об’єктивних факторів, як різкі коливання ринкової кон’юнктури, наукові відкриття та нові технологічні розробки, здійснені конкурентами, форс – мажорні обставини та ін. Негативні впливи на економічну безпеку можуть бути об’єктивними і суб’єктивними.
Об’єктивні негативні впливи – це такі негативні впливи, які виникають без участі і поза волею працівників підприємства.
Суб’єктивні негативні впливи – це негативні впливи, які виникають внаслідок неефективної роботи підприємства в цілому або окремих його працівників.

підприємства та його фінансової стійкості і незалежності;
- забезпечення технологічної незалежності

підприємства і досягнення високої конкурентоспроможності його технологічного потенціалу;
- створення системи ефективного менеджменту на підприємстві та оптимізація його організаційної структури;
- підтримка високого рівня кваліфікації персоналу підприємства, його інтелектуального потенціалу, забезпечення ефективності науково – дослідних і дослідно – конструкторських робіт;
- захист інформаційного середовища підприємства, комерційної таємниці і досягнення високого рівня інформаційного забезпечення роботи всіх його служб.

система їх організації, виконання та контролю, які дозволяють досягати найбільш

високих значень рівня економічної безпеки підприємства.
Для оцінки загального рівня економічної безпеки підприємства (Іеб) може бути використана наступна формула:
 
 

де Rі – значення локальних критеріїв оцінки економічної безпеки по основних її функціональних складових;
kі – питома вага і-ої функціональної складової економічної безпеки;
і – кількість функціональних складових економічної безпеки підприємства (і = 1,2,. . . n).

сукупних збитків по і-тій складовій економічної безпеки підприємства до суми

витрат на реалізацію заходів із попередження збитків від негативних впливів за певною функціональною складовою:

де Зі – загальні витрати на реалізацію заходів по попередженню збитків по і-тій функціональній складовій економічної безпеки підприємства;
ОЗЗі – очікувані загальні збитки за і-тою функціональною складовою економічної безпеки підприємства.

і по підприємству в цілому, а також питомої ваги збитків

по функціональним складовим заносяться в таблицю .

використовують абсолютні (натуральні або вартісні) значення ключових показників. За належного

інформаційного забезпечення ці методи є найточнішими.
Експертні методи прості у використанні, не потребують збирання повної інформації про конкурентів, оскільки базуються на висновках (оцінках) досвідчених фахівців. Проте перевага таких методів є водночас і їхнім недоліком, бо іноді суб’єктивізм експертів може спотворювати результати оцінки.
За способом відображення кінцевих результатів виокремлюють графічні, математичні та логічні методи оцінки.
Графічні методи забезпечують найвищий рівень сприйняття кінцевих результатів оцінки, інтерпретованих у графічних об’єктах (рисунках, графіках, діаграмах та ін.).
Математичні методи базуються на факторних моделях оцінки, які полягають у розрахунку одного (інтегрального) показника або кількох цифрових значень показників, за якими формується остаточна оцінка. Ці методи вважають найточнішими, хоч іноді вони потребують обтяжливих математичних обчислень, тобто спеціальної підготовки працівників.
Логічні методи є алгоритмізованими методами оцінки, які базуються на логічних припущеннях.

оцінки.
Одномоментні методи – це, по суті, статичні методи тому, що

оцінюють тільки фактичний стан справ, не забезпечуючи можливості розроблення заходів на перспективу.
Стратегічна методи уможливлюють не тільки оцінку стану конкурентоспроможності потенціалу підприємства на конкретну дату, а й розроблення стратегічних заходів з покращання цього потенціалу.

та матричні методи. Індикаторні

методи ґрунтуються на використанні системи індикаторів, за допомогою якої проводиться оцінка конкурентоспроможності потенціалу підприємства (фірми) і національної економіки в цілому. Під індикатором розуміють сукупність характеристик, які дають змогу у формалізованому вигляді описати стан параметрів того чи іншого об’єкта, що досліджується, і на цій підставі сформулювати рекомендації з підвищення результативності функціонування об’єкта. Кожний індикатор, у свою чергу, розпадається на низку показників, які відображають стан окремих елементів досліджуваного об’єкта.

Матричні методи. В основу цих методів покладено ідею дослідження ринкових процесів в їх взаємозалежності та динаміці.
Використовуючи матричні методи, управлінці мають змогу оцінити рівень потенціалу не тільки свого підприємства, а й найближчих конкурентів, що допоможе розробити стратегію поведінки на ринку.

і комплексу робіт, зокрема:
Визначення можливих джерел одужання необхідної інформації щодо

потенційних загроз;
Збирання різних видів необхідної інформації, що здійснюється за допомогою офіційних контактів з різноманітними джерелами і відкритої інформації;
Одержання неофіційних носіїв інформації за допомогою спеціальних технічних заходів;
Аналізу одержуваної інформації з дотриманням загальноприйнятих принципів організації робіт (систематизації, безперервності надходження, усебічного характеру аналітичних процесів) і методів (локальних із специфічних проблем, загально корпоративних);
Прогнозування тенденцій розвитку науково-технічних, технологічних, економічних і політичних процесів на підприємстві та за його межами, у країні, світі стосовно кон'юнктури ринку.

причини, які негативно впливають на зниження рівня економічної безпеки і

можуть привести підприємство до критичної межі, тобто до фінансової неспроможності його життєдіяльності

Економічна криза підприємства виникає тоді, коли воно з прибуткового стає збитковим.
Фактори, які можуть призвести до економічної кризи на підприємстві, поділяють на зовнішні, які не залежать від діяльності підприємства, та внутрішні, що залежать від організації роботи самого підприємства.
Здатність підприємства пристосуватись до змін зовнішніх і внутрішніх факторів може бути гарантією не тільки виживання, а й розвитку виробництва.

кон'юнктури в економіці в цілому;
- зменшення рівня доходів у населення

і зниження купівельної спромож­ності;
- політична нестабільність і спрямованість політики держави, що позначається на рівні інфляції;
- нестабільність господарського та податкового законодавства;
- нестабільність фінансового та валютного ринків;
- низький розвиток науки і техніки, його вплив на процеси виробництва товарів та їх конкурентоспроможність;
- кризові явища в окремій галузі;
- сезонні коливання попиту;
- посилення монополізму на ринку;
- дискримінація підприємств органами влади та управління.

згрупувати таким чином:
- неефективна організація служби менеджменту;
- недосконала організаційна структура

виробництва, яка не відповідає вимогам часу;
- недостатній рівень кваліфікації персоналу і його вмотивованості;
- недоліки в організації виробничої сфери;
- прорахунки у використанні ресурсного потенціалу;
- недостатній рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції;
- прорахунки в інвестиційній політиці;
- незадовільно поставлена робота з винахідництва (інновації) та раціоналізаторства;
- непередбачений дефіцит у фінансуванні;
- недостатній оперативний контроль за діяльністю і процесом виробництва;
- можливі конфлікти між засновниками підприємства (власниками).

кризи підприємства.
Легка економічна криза — це криза, яка безпосередньо не

загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління). Підприємство тимчасово на невеликий період внаслідок внутрішніх труднощів (поламки технологічного устаткування, невеликих аварій та простоїв) або неплатоспроможності споживачів продукції потрапляє в скрутне фінансове становище. Але шляхом короткотермінової фінансової підтримки самостійно швидко виходить із цього критичного фінансового стану, повертає кредит фінансуючій установі (банку) і надалі нормально здійснює свою виробничу, господарську та економічну діяльність.
Важка економічна криза належить до другої фази, яка загрожує існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації.

Катастрофічна економічна криза - це кризовий стан, який не сумісний з подальшим існуванням підприємства і призводить до його ліквідації. Як правило, вона залежить від форс-мажорних явищ, які практично не залежать від підприємства (стихійні лиха, пожежі, паводки, землетруси).

кризи: шоку, оборонного відступу, визнання кризи, адаптації і зміни поведінки.
Економічну

кризу не завжди можна передбачити, оскільки вона іноді не залежить від безпосередньої діяльності підприємства. Безперечно, незалежно від форми власності керівники, колективи підприємств негативно реагують на такі явища, як криза. Коли підприємство потрапляє в такий стан, що саме вже не в змозі вибратись з нього, наступає шокова фаза. Щоб вивести підприємство з шокової фази, в першу чергу, частково або повністю замінюють його керівний склад, реформують організаційну структуру управління підприємством, здійснюють значне скорочення працівників. Підприємство має борги, які самостійно ліквідувати вже не в змозі, тому потрібна відповідна фінансова підтримка, в іншому випадку підприємство може повністю збанкрутувати.

за якого воно може вижити. На основі глибокого аналізу стану

виробництва розробляються і впроваджуються заходи з його стабілізації. Підприємство переходить у фазу визнання кризи. Здійснюється жорстка політика щодо економії всіх видів ресурсів, скорочення витрат, пов'язаних із реалізацією продукції, утриманням основних фондів, персоналу, що може також призвести до скорочення виробництва в цілому. Підприємство поступово адаптується і стабілізує свою виробничу діяльність. Проте така тактика може бути ефективною лише для окремих підприємств за сприятливих ринкових умов.

Зміна поведінки характеризується наступальною тактикою, тобто поряд з оперативними заходами розробляються стратегічні. З цією метою здійснюється активний маркетинг із вивчення та освоєння нових ринків збуту продукції, установлення більш високих цін, збільшення витрат на удосконалення виробництва за рахунок модернізації, оновлення основних фондів, впровадження перспективних технологій.

в кожній галузі виробництва мають свою специфіку. Однак є і

загальні типові умови, які впливають на належний рівень економічної безпеки підприємства незалежно від форм власності й галузі виробництва.
1. Безпосередні чинники виробництва — це основні чинники, що безпосередньо забезпечують діяльність виробництва. Сюди зараховують: безпосереднє розміщення підприємства (територія); наявні природні ресурси та умови їх розміщення на цій території, доступність їх використання та якісні показники; наявність трудових ресурсів, їх освітньо-кваліфікаційний рівень; наявна виробнича інфраструктура, можливий обсяг її використання; соціально-економічна інфраструктура.
2. Стабільний попит на продукцію — чинник, який відіграє також важливу роль у рівномірному про позиційному розвитку виробництва. Він охоплює: укладені довготермінові контракти на реалізацію продукції з її споживачами; рівень конкурентоспроможності продукції, що виробляється; якісно гарантійні показники виробів; обґрунтовані прогнози щодо стабільності ринку, щодо певного виду продукції якості; наявність державного та регіонального замовлення на виготовлену продукцію.

Для цього потрібно: мати довготермінові договори на поставку необхідної сировини

і матеріалів, враховуючи терміни поставки і їх якісні показники; знати можливості постачальників і не допускати монопольності в їх поставках, як правило, потрібно мати 3-4 і більше постачальників сировини і мате­ріалів, щоб була гарантованість цінової політики на сировину, матеріали й інші комплектуючі вироби.
4. Зовнішня конкурентоспроможність продукції, яка йде на експорт. Продукція має: відповідати міжнародним стандартам; за якісними показниками і сервісним обслуговуванням, мати обґрунтований прогноз продажів на перспективу; бути конкурентоспроможною щодо продукції, яка імпортується в нашу країну з метою скорочення ввезення в Україну продукції, яка може виготовлятись своїми підприємствами.

незалежно від форм власності на засоби виробництва; регулюванні державної податкової

політики; сприянні виробництву, враховуючи економічні, територіальні та інші аспекти; сприянні виробництву продукції, яка ввозиться як критичний імпорт; державному замовленні на товари, які фінансуються за рахунок бюджету і скорочення імпорту на ці товари.
Надійний захист комерційної таємниці. Держава повинна гарантувати таємницю на науково-технічні досягнення, розробку нових технологій, інтелектуальну власність, "ноу-хау", в тому числі й комерційні таємниці.
Компетентність керівництва підприємства. Найважливіші чинники, які можуть найбільш активно впливати на належний рівень економічної безпеки підприємства, - це високий професіоналізм керівництва і команди його менеджерів (висококваліфіковані кадри; система підготовки і форми навчання кадрів; створення для кадрів відповідних виробничих і соціально-економічних умов).
Є ще й інші чинники економічної безпеки підприємства, які не пов'язані з безпосередньою виробничою діяльністю, але чинять суттєвий вплив на стан виробництва. Вони пов'язані з поведінкою окремих людей, їх мораллю, духовністю (розкрадання, шахрайство, обдурювання, убивство тощо).

гарантують як внутрішню, так і зовнішню економічну безпеку.
Надійне електропостачання. Як

правило, щоб гарантувати надійну роботу підприємства необхідно мати два джерела електропостачання, а на особливо важливих виробництвах має бути передбачене власне резервне джерело електропостачання (дизель-електростанція).
Резервне тепло і паропостачання, якщо підприємство підключене до районної теплоцентралі.
Технічна, технологічна і питна вода, яка використовується на виробничі цілі в більшості підприємств: має бути власне джерело води, а якщо вода використовується з центрального водопроводу, то відповідний резерв води.

створений на підприємствах, що сприятиме стабільній роботі підприємства за певних

ситуацій.
Платоспроможність споживачів продукції підприємства, яке повинне володіти ситуацією.
Надійність транспортних засобів з доставки матеріальних ресурсів і постачання продукції споживачам.
Надійну систему захисту інформації.
Передбачені заходи з охорони ресурсів і матеріальних цінностей, складських приміщень, організована охорона всього підприємства. З цією метою мають бути створені відповідні засоби як внутрішньої, так і зовнішньої інформації і сигналізації.

(організації). Як правило, такі служби в основному створюються на великих

підприємствах. В окремих випадках залежно від важливості вони можуть створюватись і на середніх підприємствах.

Головні функції, які виконує служба безпеки підприємства можна сформулювати таким чином:
- охорона виробничо-господарської діяльності та захист відомостей, що є комерційною таємницею підприємства;
- організація роботи з правового та інженерно-технічного захисту комерційних таємниць підприємства;
- запобігання необґрунтованому допуску й доступу до відомостей, які становлять комерційну таємницю;
- організація спеціального діловодства, яке унеможливлює одержання відомостей, віднесених до комерційної таємниці;
- виявлення та локалізація можливих каналів витоку конфіденційної і інформації в процесі діяльності та екстремальних ситуацій;
- створення і організація такого режиму безпеки всіх видів діяльності, які б виключали зустрічі, переговори й наради в рамках ділового співробітництва підприємств з іншими партнерами;
- забезпечення охорони приміщень, устаткування, офісів, продукції та технічних засобів, необхідних для виробничої або іншої діяльності;
- організація особистої безпеки керівництва та провідних менеджерів і спеціалістів підприємства;
- оцінювання маркетингових ситуацій та неправомірних дій конкурентів і зловмисників.

володіє інформацією, яка є комерційною таємницею;
- матеріальні цінності та фінансові

кошти (будівлі, споруди, устаткування, транспорт, валюта, коштовні речі, фінансові документи);
- нематеріальні активи;
- інформаційні ресурси з обмеженим доступом;
засоби та системи комп'ютеризації діяльності підприємства (організації); технічні засоби та системи охорони й захисту матеріальних та інформаційних ресурсів;
система документації підприємства.
Залежно від специфіки підприємства (організації) можуть бути і інші об'єкти охорони і захисту.

внутрішньо об'єктного режиму в приміщеннях; порядок несення служби; контроль працівників

служби економічної безпеки дотримання режиму персоналом підприємства і партнерами (відвідувачами).
Участь у розробці основоположних документів (статуту, правил, внутрішнього розподілу, договорів тощо) з метою відображення в них вимог організації і безпеки й захисту комерційної таємниці.
Розробка та здійснення заходів із забезпечення роботи з документами, що містять відомості, які є комерційною таємницею, контроль виконання вимог матеріалів інструктивного характеру.
Виявлення і перекриття можливих каналів витоку конфіденційної інформації, облік та аналіз порушень режиму безпеки працівниками підприємства, клієнтами та конкурентами.
Організація та проведення службових розслідувань за фактами розголошення або втрати документів, інших порушень безпеки підприємства.
Розробка, оновлення і поповнення переліку і відомостей, що є комерційною таємницею, та інших нормативних актів, які регламентують порядок організації безпеки й захисту інформації.
Забезпечення суворого виконання вимог нормативних документів з питань захисту комерційної таємниці.
Організація та регулярне проведення навчання працівників підприємства й служби безпеки за всіма напрямками захисту комерційної таємниці.
Ведення обліку сейфів і металевих шаф, що в них дозволено постійне або тимчасове зберігання конфіденційних документів, а також облік та охорона спеціальних приміщень і технічних засобів у них.
Підтримка контактів із правоохоронними органами та службами безпеки сусідніх підприємств (організацій) в інтересах вивчення криміногенної обстановки в районі (зоні).