Старий і море

до конца, вам кажется, что все это случилось с вами,

и так оно всегда при вас и останется: хорошее или плохое, восторги и печали, и сожаления, люди и места”
Э. Хемингуэй

покладено реальний випадок із життя кубинця, який близько 80 днів

рибалив біля берегів Гавани. Йому пощастило піймати гігантську рибину, але так і не вдалося доставити її до берега. Здобич розшматували акули. Цю історію Хемінгуей наситив новими деталями, збагатив глибоким життєвим і філософським змістом. Повість була надрукована 1952р. на сторінках журналу “Life”. Тираж у 5,5 млн був розпроданий за 48 годин

риби. Молодий хлопчик допомагав і обнадіював його, проводжаючи на 85-й

день в море. Відплившему далеко в море старому насилу вдалося зловити величезну рибу.
Три доби у боротьбі з нею, знесилений, він пустився в зворотний шлях, прив'язавши рибу до човна. Але на рибу напали акули і з'їли її, як не боровся старий з ними.
Старий повернувся зі скелетом риби тільки на четверту добу, голодний, знесилений, але з упевненістю, що його ніхто не переміг.

Но я убью тебя прежде, чем настанет вечер”.

- Піклується: “Худо

тебе, рыба?”

“Если ты еще не устала, то на самом деле – необыкновенная рыба…”

- “Как хорошо, что нам не приходится убивать звезды!”

- “Жалко рыбу, которой нечего есть. Сколько людей она насытит! Но достойны ли люди ею питаться? Конечно, нет. Никто на свете не достоин ею питаться: поглядите только, как она себя ведет и с каким благородством.”

- “Может быть, грешно было убивать рыбу. Хоть я и убил ее для того, чтобы не умереть с голоду и накормить еще уйму людей.”

ее одолею. Хоть это и несправедливо, но я ей докажу,

на что способен человек и что он может вынести.”

- “Мне жаль, рыба, что все так получилось. Ты уж прости меня, рыба.”