Слайд 1Стислий екскурс в історію алгоритмічної мови С
1972 р. - співробітник
фірми Bell Laboratories Деніс Рітчі створив алгоритмічну мову С.
1973 р.
- на мові С Деніс Рітчі реалізував операційну систему Unix
Середина 80-х рр. - Б'ярн Страуструп розробив мову «С з класами», що надалі стали називати мовою C++
Мова C++ є мовою високого рівня і основою багатьох систем програмування: Borland C++, Visual C++, Borland C++ Builder.
Слайд 2Елементи мови Сі
Елементи будь-якої мови:
символи (алфавіт мови) - це основні
неподільні знаки, за допомогою яких пишуться всі тексти на мові
програмування;
слова (лексеми) - мінімальні одиниці мови, які мають самостійний зміст;
словосполучення (вирази) задають правило обчислення деякого значення;
речення (оператори) задають кінцевий опис деякої дії.
Слайд 3Алфавіт
великі та малі латинські літери: A-Z, a-z.
Компілятор мови Сі розглядає літери верхнього та нижнього регістрів як
різні символи;
арабські цифри;
символи: графічні та ескейп-послідовності (символи табуляції, символ переходу на наступний рядок тощо);
символи , . ; : ? ' ! | / \ ~ ( ) [ ] { } < > # % ^ & - + * =
Лексеми – ідентифікатори, ключові слова, константи, рядки,
знаки операцій.
Слайд 4Ідентифікатори
Ідентифікатори використовуються для іменування різних об'єктів:
змінних,
констант,
міток,
функцій тощо.
При
записі ідентифікаторів можуть використовуватися
великі та малі латинські літери;
арабські цифри;
символ підкреслення.
Приклад:
Sum sum sUm SUM sUM
Наочність та зрозумілість file_name
Слайд 5Константи
Константами називають сталі величини, які в процесі виконання програми не
змінюються.
цілі
десяткові (Приклад: 3, 10, 123, 1024);
вісімкові (починаються з 0, після
якого розміщуються цифри 0-7, Приклад: 023, 0701);
шістнадцяткові (починаються з 0х або 0Х, після яких розміщуються цифри 0-F, Приклад: 0xF123, 0X10A);
дійсні
[ ціла_частина ][ . дробова_частина ][ Е [-] степінь ]
Приклад: 2.2 , 220е-2, 22.Е-1, .22Е1
Слайд 6символьні - це один або декілька символів, які заключені в
апострофи. Приклад: ‘A’ ‘*’ ‘\n’
Послідовності символів, які
починаються з символу \ (обернений слеш) називаються керуючими або escape-послідовностями
- рядкові - послідовності символів, заключених в подвійні лапки.
Компілятор долучає в кінець рядка нуль-символ ‘\0’
Записи ‘c’ i “c” є різними.
Приклад: "Це рядковий літерал!\n"
“Національний університет\”КПІ\””
Слайд 7Коментарі
Види:
однорядкові (Приклад: int a = 3; // ініціалізація змінної а)
багаторядкові.
Текст на Сі, що міститься у дужках /* та */
ігноруватиметься компілятором, тобто вважатиметься коментарем до програми. Приклад:
/* функція обчислює cуму матриць */
Слайд 8Ключові слова
Ключові слова - це зарезервовані ідентифікатори, які мають спеціальне
значення для компілятора.
Слайд 9Структура програми
Основними частинами типової структури програми на Cі є такі:
директиви
препроцесорної обробки;
опис зовнішніх змінних (вихідних даних і результатів) та функцій;
функції
програми;
головна функція — програми main().
Слайд 10Функції
Функція – це синтаксично та логічно завершений
самостійний фрагмент, що має ім’я та реалізує певну задачу.
Синтаксис
<тип_функції> <ім’я>([список параметрів])
{
< тіло функції>
}
Тіло – з описів операторів, кожен завершується ;
Тип void - не повертає функція значення ОС,
int - повертає ціле число ( 0. якщо без помилок завершено
програму)
Слайд 11Директиви препроцесора
#include
Використання таких директив призводить до того, що препроцесор
підставляє на місце цих директив тексти файлів у відповідності з
тими, що перелічені у дужках < ... > .
Приклад: #include
main()
{
printf("Hello ! ...\n");
return 0;
}
#define - макропідстановка
#define N 20
Слайд 12Базові типи даних
Тип задає обсяг пам’яті для зберігання даних, визначає
діапазон допустимих значень та встановлює операції, які можуть виконуватись. Типи:
скалярні, агреговані (складені).
Базові типи даних Сі
char - символ
int - ціле
float - число з плаваючою комою одинарної точності
double - число з плаваючою комою подвійної точності
Дані дійсного типу представлені наближено. Точність представлення ( десяткових цифр мантиси)
Float - 7 double - 16
Слайд 13Тип вказується явно в описах, тип констант – встановлюється за
формою запису.
Приклад:
int I, k, letter ;
double sum, result ; int m=10 , symb=‘*’ ;
const double pi=3.14159
Слайд 14Функції введення та виведення
Функція printf() призначена для виведення інформації за
заданим форматом у стандартний вихідний потік ( на екран).
Синтаксис
функції printf():
printf("Рядок формату"[, аргумент1[, аргумент2, [...]]]);
Приклад :
#include
void main()
{
int a=10,b=20,c=30;
printf(" a==%d \n b==%d \n c==%d \n",a,b,c);
}
Специфікації повині бути узгоджені в порядку зліва направо із списком виведення.
Специфікації перетворення для функції printf():
%d - десяткове ціле;
%f - представлення величин float та double з фіксованою точкою;
%e або %Е - експоненціальний формат представлення дійсних величин;
%g - представлення дійсних величин як f або Е в залежності від значень;
%c - один символ (char);
%s - рядок символів;
Слайд 15Так, як і для функції printf(), для функції scanf() вказується
рядок формату і список аргументів. Функція printf() використовує імена змінних,
констант та вирази, в той час, як для функції scanf () вказується тільки покажчики на змінні.
scanf("Рядок формату",&аргумент1[,&аргрумент2[, ...]]);
Кількість параметрів у списку введення повино відповідати кількості специфікацій, а тип змінних – бути сумісним з відповідними спеціфікаціями.
Функція scanf () реалізує буферний принцип введення.
Приклад:
#include
void main()
{
int a,b,c;
printf("A=");
scanf("%d",&a);
printf("B=");
scanf("%d",&b);
c=a+b;
printf("A+B=%d",c);
}
