Історія розвитку уявлень про Всесвіт

кращих умів людства
працювали довго і наполегливо у пошуках
істини.

Їм доводилося вести боротьбу з неуцтвом,
яке підтримувалося церквою, що
насаджувала релігійний світогляд. 
Жерці накопили багато фактичних даних
про небесні явища, але не уміли їх правильно пояснити.
У прадавні часи склалося
уявлення про те, що Земля нерухома і
плоска, прикрита, як ковпаком, твердим
куполом піднебіння.

 Ще в 340г. до н. е.. грецький філософ
Аристотель у своїй книзі "Про небо" наводив різкі доводи на користь того, що Земля не
плоска тарілка, а кругла куля.

вчений Птолемей пояснив петлеподібний рух планет тим, що кожна
планета

рівномірно рухається по колу, центр якого
рівномірно звертається
довкола нерухомої Землі. Система світу із Землею в
центрі називалася геоцентричною.

центрі. Тим самим
Коперник оголосив Землю не центром Всесвіту, а

лише однією з планет, що
обертаються довкола Сонця.
Джордано Бруно стверджував, що зірки теж сонця, подібні нашому, але дуже від нас
далекі.
В планеті Юпітер Галілей відкрив чотири супутники. Їх обертання довкола Юпітера
спростовувало уявлення про те, що лише Земля знаходиться в центрі обертання.
На Сонці Галілей виявив плями і по їх переміщенню зрозумів, що Сонце обертається довкола своєї осі.

думали, що це остання, планета Сонячної
системи.
Рік Нептуна дорівнює

майже 165 земним рокам.
З моменту його відкриття на Нептуні на пройшло ще й
одного року.
До теперішнього часу знайдено більше 40000 астероїдів, і
кожен рік спостерігачі відкривають нові.
У 1845 році астрономи чекали чергової появи комети
Біели, але замість однієї комети вони з подивом виявили дві.
Дослідження метеоритів показали, що в них все ті ж елементи, з яких складається Земля, і Сонце, і віддалені зірки.