Історія розвитку Всесвіту

приймає матерія та енергія, включаючи усі галактики, зорі, планети та

інші космічні тіла.
Всесвіт постійно розширюється. Той момент з якого Всесвіт почав розширюватися, прийнято вважати її початком.
Тоді почалася перша ера в історії всесвіту, її називають
"великим вибухом“.

вибух, який відбувся приблизно 13,73 млрд років з подальшим розширенням

Всесвіту. В результаті Великого вибуху виникла матерія, енергія, простір і час. Вченні вважають, що після Великого вибуху Всесвіт був неймовірно розжарений. Приблизно через 10 секунд сформувались атомні частинки — протони, електрони і нейтрони; атоми водню і гелію, з яких складаються більшість зірок, утворилися лише через декілька сотень тисяч років після Великого вибуху,
коли Всесвіт значно розширився в розмірах і охолов.

втім, втратила прихильників після відкриття реліктового випромінювання в середині 1960-их.





Вчені

підрахували, що якщо Великий вибух відбувся приблизно 14 млрд років тому, Всесвіт мав охолонути до температури близько трьох градусів Кельвіна. Використовуючи радіотелескопи, вчені зареєстрували радіо-шуми, які відповідають даній температурі, на всьому зоряному небі й вважають їх відголосками після Великого вибуху.

не було ні галактик, ні зір і навіть ще не

існували елементарні частинки. Густина та температура новонародженого Всесвіту досягали великих значень. Цей початковий момент народження називають сингулярністю(від. лат. – єдиний)
Потім густина і температура Всесвіту почали знижуватись і стали утворюватися елементарні частинки, атоми і галактики.

разів старший астрономії і взагалі людської культури. Зародження і еволюція

життя землі є лише незначною ланкою в еволюції Всесвіту. І усе ж таки дослідження, проведені у нашому столітті,
відкрили завісу.

Еволюція Всесвіту

років.
На початковому етапі: розширення Всесвіту з фотонів народжувалися частинки

й античастинки.
Усю історію нашого Всесвіту можна розділити на чотири ери – адронна, лептонна, віпромінювання та речовини.

матерія складалася з елементарних частинок. Речовина на етапі складаась, передусім,

з адронів.
Через мільйонну частку секунди з народження Всесвіту, температура T впала на 10 більйонів Кельвинов(1013K).
Нейтрони могли далі розпадатися в протони, які далі не розпадалися, інакше порушився закон збереження барионного заряду. Розпад гиперонів відбувався на етапі з 10-6 до 10-4 секунди.
На момент, коли вік Всесвіту досяг однієї десятитисячної секунди, температура її знизилася до 1012K.

Адронна ера

100 Мев до 1 Мев, в речовині було багато лептонів.

Температура була досить високої, щоб забезпечити інтенсивне виникнення електронів, позитронів і нейтрино. Барионы (протони і нейтрони), котрі пережили адронну еру, стали по порівнянню з лептонами і фотонами зустрічатися набагато рідше.

кілька секунд при температурі 1010K, коли енергія фотонів зменшилася до

1 Мев і матеріалізація електронів і протонів припинилася. Під час цього етапу починається незалежне існування електронного і мюонного нейтрино, які ми називаємо “реліктовими”. Весь простір Всесвіту наповнилося величезною кількістю реліктових електронних і мюонних нейтронів.

знизилася до 1010K , а енергія гама фотонів досягла 1

Мев, відбулася анігіляція електронів і протонів. Анігіляція електронів і протонів тривала далі, поки тиск випромінювання не повністю відокремив речовину від антиречовини. З часу адронної і лептонної ери Всесвіт був заповнений фотонами. Наприкінці лептонної ери фотонів було у два мільярди разів більше, ніж протонів і електронів. Найважливішою складовою Всесвіту після лептонної ери стають фотони.

Фотонна ера чи ера випромінювання

Зі збільшенням відстані у Всесвіті вдвічі, обсяг зріс у вісім

разів. Інакше кажучи, щільність частинок і фотонів знизилася увосьмеро. Але фотони у процесі розширення поводяться інакше, ніж частки. Тоді як енергія спокою під час розширення Всесвіту не змінюється, енергія фотонів у результаті розширення зменшується.
Переважна більшість у Всесвіті фотонної складової над складовою частинок протягом ери випромінювання зменшувалася до тих пір, доки не зникла повністю. На той час обидві складові прийшли у рівновагу.
Закінчується ера випромінювання та водночас період «Великого Вибуху». Так виглядав Всесвіт у віці приблизно 300 000 років.

Ми називаємо її зоряної ерою. Вона триває з часу завершення

«Великого Вибуху» до наших днів.
У порівняні з періодом «Великого Вибуху» її розвиток представляється начебто уповільненим.
Це відбувається за рахунок низької густини і температури. Отже, еволюцію Всесвіту можна порівняти з феєрверком, який закінчився. Залишилися палаючі іскри, попіл і дим.
Вибух суперновітньої зорі чи гігантський вибух галактики - незначні явища порівняно з
великим вибухом.

Зоряна ера.