“СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ СИСТЕМ” №1 Заняття 1/1. Лекція

визначення дисципліни.
Навчальні питання лекції:

визначення дисципліни.
Література:
Закон України «Про телекомунікації».
KM-inform IT magazine (про українські

телекомунікації) //www.km-inform.com.ua/communication/communication.shtml?4
О состоянии телекоммуникационного рынка Украины //www.cdmaua.com/russian/telecom.shtml .
О.Шевчук. О телекоммуникацих Украины //www.fas.com.ua/ 14_06_00/brams.html.
Ю.Соловйов, консультант "Телесистеми України" о рынке телекоммуникаций Украины //www.niss.gov.ua/iso/Table/ Litvin1/03.htm.

дисципліни розподілено на:
20 лекцій;
9 практичних (семінарських) занять;
9 лабораторних занять.

Інформаційна система, як система управління, тісно пов’язується як із системами

збереження та видачі інформації, так і з системами, що забезпечують обмін інформацією в процесі управління. Вона охоплює сукупність засобів та методів, що дозволяють користувачу збирати, зберігати, передавати і обробляти відібрану інформацію. Інформаційні системи існують з моменту появи суспільства, оскільки на кожній стадії його розвитку існує потреба в управлінні. Місією інформаційної системи є виробництво потрібної для організації інформації, необхідної для ефективного управління всіма її ресурсами, створення інформаційного та технічного середовища для управління її діяльністю.

Інформаційна система може існувати і без застосування комп’ютерної техніки –

це питання економічної необхідності.
В будь-якій інформаційній системі управління вирішуються задачі трьох типів:
-задачі оцінки ситуації (деколи їх називають задачами розпізнавання образів);
-задачі перетворення опису ситуації (розрахункові задачі, задачі моделювання);
-задачі прийняття рішень (в тому числі і оптимізаційні).

Автоматизована інформаційна система – це взаємопов’язана сукупність даних, обладнання, програмних

засобів, персоналу, стандартних процедур, які призначені для збору, обробки, розподілу, зберігання, представлення інформації у відповідності з вимогами, які випливають з цілей організації. Сьогодні, у вік інформації, практично кожна інформаційна система використовує комп’ютерні технології, тому надалі під інформаційними системами будемо розуміти саме автоматизовані.

Інформаційні системи включають в себе:
-технічні засоби обробки даних;
-програмне

забезпечення;
-відповідний персонал.

Чотири складові частини утворюють внутрішню інформаційну основу:
• засоби фіксації і збору інформації;
• засоби передачі відповідних даних та повідомлень;
• засоби збереження інформації;
• засоби аналізу, обробки і представлення інформації.

Основними факторами, які впливають на впровадження інформаційних систем, є потреби

організацій та користувачів, а також наявність відповідних засобів для їх формування. Найсуттєвіше на розвиток інформаційних систем вплинули досягнення в галузі комп’ютерної техніки та телекомунікаційних мереж. Причини, що спонукають організації впроваджувати інформаційні системи, з одного боку обумовлюються прагненням збільшити продуктивність повсякденних робіт чи усунути їх повторне проведення, а з іншого боку бажанням підвищити ефективність управління діяльністю організації за рахунок прийняття оптимальних та раціональних управлінських рішень.

Технологія у перекладі з грецької (techne) означає мистецтво, майстерність, уміння

і є процесом.
Під процесом варто розуміти визначену сукупність дій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Процес повинен визначатися стратегією, обраною людиною і реалізуватися за допомогою сукупності різних засобів і методів.
Інформація є одним з найцінніших ресурсів суспільства поряд із такими традиційними матеріальними видами ресурсів, як нафта, газ та інші корисні копалини і процес її переробки за аналогією з процесами переробки матеріальних ресурсів можна сприймати як технологію. Тоді справедливе наступне визначення.

Інформаційна технологія - процес, що використовує сукупність засобів і методів

збору, обробки й передачі даних (первинної інформації) для одержання інформації нової якості про стан об'єкта, процесу чи явища (інформаційного продукту).
Впровадження персонального комп'ютера в інформаційну сферу і застосування телекомунікаційних засобів зв'язку визначили новий етап розвитку інформаційної технології і, як наслідок, зміну її назви за рахунок приєднання одного із синонімів: "нова", "комп'ютерна" чи "сучасна".

У поняття нової інформаційної технології включені також комунікаційні технології, що

забезпечують передачу інформації різними засобами, а саме - телефон, телеграф, факс і ін.
За аналогією і для інформаційної технології повинно бути щось подібне. Такими технічними засобами виробництва інформації буде апаратне, програмне і математичне забезпечення цього процесу. Виділяємо окремо з цих засобів програмні продукти і називаємо їх інструментарієм, а для більшої чіткості конкретизуємо поняття, назвавши програмним інструментарієм інформаційної технології.

Інструментарій інформаційної технології - один чи кілька взаємозалежних програмних продукти

для певного типу комп'ютера, технологія роботи в якому дозволяє досягти поставленої користувачем мети.
Як інструментарій можна використовувати наступні розповсюджені види програмних продуктів для персонального комп'ютера: текстовий процесор (редактор), настільні видавничі системи, електронні таблиці, системи управління базами даних, електронні записні книжки, електронні календарі, інформаційні системи функціонального призначення (фінансові, бухгалтерські, маркетингові тощо), експертні системи і т.д.

конкурентоздатності
Одна зі стратегічних для будь-якої країни галузей відіграє величезну

роль у збалансованому розвитку глобальної та регіональної економіки. Вона є з’єднувальною ланкою як промислової сфери, сфери послуг і споживачів, так і різних географічно розрізнених частин країни та економічних центрів. Стимулюючи людське спілкування за допомогою зв’язку сучасні засоби телекомунікацій стають необхідною умовою для соціальної згуртованості та культурного розвитку всіх країн. Вже зараз величезні потоки інформації – телефонні розмови, факсимільна інформація, електронна пошта, масиви даних та телебачення – показують, наскільки світ стає ще більш залежним від засобів телекомунікацій, які змінюють бізнес, стиль життя, суспільство в цілому.

конкурентоздатності
Комунікаційні послуги стирають кордони між культурами, мовами та часом.

У багатьох країнах світу сектор послуг вже дає близько половини їх валового національного продукту, і ця тенденція не обмежується лише економічно розвинутими державами. В таких різних країнах, як наприклад Сінгапур, Гонконг або Угорщина, сектор послуг забезпечує до 60% економічної активності країни. Навіть у найменш розвинутих країнах частка сектору послуг (43%) перевищує частку сільськогосподарського сектору (37%) або промислового (20%). Зараз близько 80% економіки розвинутих країн знаходяться під значним впливом інформаційних технологій.

конкурентоздатності
Отже, наприкінці ХХ – на початку ХХІ століть світ

перебуває в стані інформаційної революції, вплив якої можна порівняти з впливом індустріальної революції минулого століття. Є всі підстави вважати, що обробка інформації – одна з найвагоміших складових економічної активності. Тому можна стверджувати, що розвиток телекомунікацій як важлива складова інформатизації суспільства та забезпечення населення високоякісними послугами зв’язку є одним з найважливіших напрямів національного та економічного розвитку будь-якої держави і, зокрема, України.

конкурентоздатності
Загальновідомим є той факт, що телекомунікації України значно відстають

від телекомунікацій розвинутих країн як за обсягами, так і за рівнем технологій. Проте ринок телекомунікацій України – достатньо відкритий та лібералізований за останні роки.
Галузь телекомунікацій в Україні поділяється на два сегменти: електрозв’язок та поштовий зв’язок. Електрозв’язок має два основні напрями: наземний (фіксований) та радіозв’язок. До першої групи, як правило, включають телефонний зв’язок (міжнародний, міжміський, міський, сільський). Сюди ж можна віднести Інтернет. До другої групи належать супутниковий, стільниковий, пейджинговий, транкінговий зв’язок.

конкурентоздатності
Одним з таких, який найбільш динамічно розвивається, є мобільний

зв’язок. Але довготривала економічна криза суттєво пригальмувала розвиток українського ринку мобільного зв’язку. За останні роки спостерігалися спроби накласти як на суб’єктів ринку, так і на його споживачів різного роду додаткові збори, податки, акцизи і т.д. Український ринок мобільного зв’язку поступово набуває цивілізованих рис, незважаючи на активну боротьбу п’яти мобільних операторів зв’язку (МТС, KyivStar, DCC, Wellcom, Golden Telecom) за невелику частину платоспроможної клієнтури.

конкурентоздатності
Динамічною сферою українських телекомунікацій можна назвати Інтернет. Загальна кількість

користувачів Інтернетом в Україні на початок 2000 року становила приблизно 100-120 тис. По відношенню до загальної кількості користувачів у світі вона складала менше 0,1%, а точніше 0,065%. Але в середньому за кожен рік кількість користувачів збільшувалась приблизно вдвоє, що вище середніх темпів зростання у світі в цілому. Зараз кількість користувачів Інтернетом в Україні складає близько 1,5% по відношенню до загальної кількості користувачів у світі.

конкурентоздатності
Щодо сегменту електрозв’язку, то рівень телефонізації в Україні на

сьогодні майже у два рази нижчий, ніж у країнах Центральної та Західної Європи. Із загальної кількості задіяних у телефонній мережі АТС близько 25% належать до електронних та квазіелектронних АТС, а решта – до морально застарілих аналогових.
Для світового телекомунікаційного ринку характерні процеси інтеграції та глобалізації, тому що в цілому світовий ринок стає все більш інтегрованим. В Україні капітальні інвестиції в розвиток телекомунікацій складають лише 0,3% ВВП. Для порівняння, у Німеччині – 4,8%, у Франції – 3,1%.

конкурентоздатності
Способи розв’язання проблеми, що склалася на ринку телекомунікацій України.

1.Підвищити

технологічний рівень галузі.
2.Усунути монополію на ринку.
3.Створити належне законодавче підґрунтя функціонування галузі.
4.Створити сприятливий інвестиційний клімат для залучення іноземних інвестицій у галузь.
5.Виділяти належні кошти на наукові дослідження всередині галузі.

конкурентоздатності
Щоб галузь телекомунікацій України дійсно вийшла на належний рівень

конкурентоспроможності необхідно втілювати в життя усі вищезазначені пропозиції у комплексі. А як це буде відбуватися залежить, насамперед, від політики держави, а також від діяльності тих організацій, які мають безпосереднє відношення до галузі. Щодо технологічного розвитку галузі, то можна запропонувати дві альтернативи розвитку.
Перша: застосовувати більш дешеві, але застарілі технології – виграш у кількості, програш в якості.
Друга: брати більш дорогі, але сучасніші технології. Значно виграємо у якості, але програємо у кількості.

конкурентоздатності
Умови для подальшого успішного розвитку телекомунікацій в Україні:
1.Досить висока

ємність ринку – 46 млн. чоловік.
2.Низький рівень телекомунікацій – отже, досить низьке насичення ринку телекомунікаційних послуг.
3.Транзитне положення країни на основних комунікаціях з Європи в Азію, висока інтенсивність зовнішніх товарних, фінансових, транспортних, людських потоків.
4.Високий рівень освіченості населення: за кількістю осіб з вищою освітою на 1000 мешканців України – серед перших 20 країн світу.

конкурентоздатності
5.Високий рівень урбанізації – більше 70% населення України мешкає

у містах і значне розосередження великих міст по території країни.
6.Культурна та споживча орієнтація значної частини населення на європейські стандарти та умови життя внаслідок високої інтенсивності культурного, міграційного та господарського обміну з країнами Західної Європи, де рівень телекомунікацій значно вищий, ніж в Україні.
7.Досить високий рівень розвитку організацій та установ сфер громадського життя та тих галузей, які є найбільш інтенсивними споживачами телекомунікаційних послуг, в першу чергу фінансової сфери та сфери державного правління.