СУДОВІ ДЕБАТИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

2)потерпілий, 3)його представник та 4)законний представник, 5)цивільний позивач, 6)його представник

та 7)законний представник, 8)цивільний відповідач, 9) його представник, 10) обвинувачений, 11) його законний представник, 12) захисник.
2. Якщо в судовому розгляді брали участь декілька прокурорів, у судових дебатах на їхній розсуд має право виступити один прокурор або кожен із них обґрунтовує у промові свою позицію у певній частині обвинувачення.
3. Якщо в судовому розгляді брали участь декілька захисників обвинуваченого, порядок виступів у судових дебатах визначається ними за взаємною згодою. У разі відсутності згоди порядок їх виступів встановлює суд.

діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа;
2) чи містить це діяння

склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений;
3) чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення;
4) чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення;
5) чи є обставини, що обтяжують або пом’якшують покарання обвинуваченого, і які саме;
6) яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати;
7) чи підлягає задоволенню пред’явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку;

кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності;
9) чи є підстави для

застосування до обвинуваченого, який вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності, примусового заходу медичного характеру, передбаченого частиною другою статті 94 Кримінального кодексу України;
10) чи слід у випадках, передбачених статтею 96 Кримінального кодексу України, застосувати до обвинуваченого примусове лікування;
11) чи необхідно призначити неповнолітньому громадського вихователя;
12) що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами;
13) на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі;
14) як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

досліджених в ході судового слідства;
юридичне обґрунтування кваліфікації кримінального правопорушення;
характеристика особи

обвинуваченого та аналіз обставин, що пом’якшують та обтяжують його винність, а у справах про злочин проти особи – характеристика потерпілого;
аналіз причин та умов, що сприяли вчиненню кримінального правопорушення та пропозиції щодо їх усунення;
міркування щодо міри покарання;
пропозиції щодо вирішення цивільного позову та інших питань, що мають значення при постановленні вироку;
закінчення.

оратора,
4) аудиторія.

кримінальної відповідальності;
обсяг обвинувачення;
характер наявних доказів та їх джерел;
особа обвинуваченого, позиція

й активність захисту в судовому провадженні

справи по нескладних кримінальних провадженнях;
в) констатація факту кримінального правопорушення, поєднана

з емоційною оцінкою;
г) виклад програми виступу.
д) розкриття характеру і ступеня суспільної небезпеки кримінального правопорушення, його наслідки, заподіяну шкоду;
е) характеристика обвинуваченого;
ж) характеристика потерпілому;
з) аналіз причин та умов, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення.

завжди небезпечне явище, адже, воно виходить за межі норм суспільного

життя, врегульованого законом, правил поведінки людей. Тим більше незбагненними виглядають порушення закону, які супроводжуються насильством, глумом над людським життям.
Закон захищає людське життя як найвищу соціальну цінність нашої держави. Наше завдання – сприяти попередженню кримінальних правопорушень проти життя та здоров’я громадян, а щодо осіб, які вчинили такі кримінальні правопорушення, то вони повинні відповідати за них перед судом»,

обставини справи в тій послідовності, в якій вони встановлювалися на

досудовому слідстві і в суді;
систематичний – державний обвинувач аналізує обставини справи в такій послідовності, в якій вони мали місце в дійсності. Таким чином, обставини вчиненого злочину відображаються так, як їх суб’єктивно бачить державний обвинувач;
змішаний – поєднує в собі елементи хронологічного і систематичного.

кримінального праовпорушення і вину обвинуваченого в його вчиненні, причому не

просто перерахувати (переказати) суду докази, а критично їх оцінити, проаналізувати, пояснити, чому одні докази він вважає суттєвими і безспірними, а інші викликають сумнів.
Аналізувати докази – означає давати критичну оцінку кожному окремому показанню свідка, потерпілого, обвинуваченого, експерта висновкам експертів, документам, речовим доказам зібраним по справі, а також у їх сукупності і взаємозв’язку між собою.

і правосвідомістю розглядає за своїм внутрішнім переконанням кожний доказ зокрема,

і всю сукупність доказів, визначаючи їх 1) належність, 2) допустимість, 3) достовірність і 4) достатність 5) взаємозв’язок для прийняття процесуального рішення.

визначеному складу кримінального правопорушення, тобто сукупності всіх вказаних в законі

ознак, притаманних даному складу кримінального правопорушення.
якщо кваліфікація кримінального правопорушення є безспірною і прямо випливає з обставин справи, прокурору немає необхідності детально зупинятися в обвинувальній промові на аналізі складу злочину.

лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах

висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених КПК України.
2. Під час судового розгляду прокурор може 1) змінити обвинувачення, 2) висунути додаткове обвинувачення, 3) відмовитися від підтримання державного обвинувачення.
3. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

були вжиті вичерпні заходи, спрямовані на вивчення особи підсудного. Із

долучених до справи та досліджених документів добре видно, що Біловецький С. В. раніше працював слюсарем на цукровому комбінаті, але роботу покинув і в січні 2006 р. був звільнений за прогули, після чого протягом 3-х місяців не мав постійного місця роботи, жив на батькову пенсію.
У побуті зарекомендував себе негативно у зв’язку з неодноразовими сімейними сварками, вживанням алкогольних напоїв. Водночас раніше засудженим ніколи не був, до кримінальної і адміністративної відповідальності не притягувався, це кримінальне правопорушення вчинив вперше.

були вжиті вичерпні заходи, спрямовані на вивчення особи підсудного. Із

долучених до справи та досліджених документів добре видно, що Біловецький С. В. раніше працював слюсарем на цукровому комбінаті, але роботу покинув і в січні 2006 р. був звільнений за прогули, після чого протягом 3-х місяців не мав постійного місця роботи, жив на батькову пенсію.
У побуті зарекомендував себе негативно у зв’язку з неодноразовими сімейними сварками, вживанням алкогольних напоїв. Водночас раніше засудженим ніколи не був, до кримінальної і адміністративної відповідальності не притягувався, це кримінальне правопорушення вчинив вперше.

розгляді даної справи встановлені причини і умови, що сприяли скоєнню

Батрухом і Бондарем злочинів. Немає сумніву, що частка вини лягає на командування частини. Так, безконтрольність посадових осіб військової частини дала можливість Батруху і Бондарю безперешкодно, неодноразово викрадати військове дорогоцінне майно…
Серед умов, що сприяли злочинній діяльності підсудних, слід виділити: низький рівень організації внутрішньої та вартової служби у військовій частині. У цьому винні посадові особи військової частини”

Біловецького Станіслава Васильовича винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121

Кримінального кодексу України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 9 років. Оскільки, злочин є тяжким, відбування покарання призначити у кримінально-виконавчій установі максимального рівня безпеки.

вчинив кримінальне правопорушення, повинен бути притягнутий до відповідальності, і завдання

суду – неухильно дотримуватися цієї вимоги закону. Вважаю, що Ваш вирок буде справедливим і стане не тільки суворим уроком для підсудного, але й пересторогою для тих, хто порушує закон у надії на безкарність.