Т1 БЗРЗ.ppt

та радіотехнічного забезпечення
Дисципліна “Військова підготовка”

Розділ IV. “Експлуатація і ремонт радіоелектронного

обладнання літаків, вертольотів та авіаційних ракет”

Введення в дисципліну

Доцент кафедри
кандидат технічних наук, доцент Войчук В. А.

Київ 2012

*

IV Зміст та порядок вивчення розділу IV дисципліни.
Радіоелектронне обладнання літальних

апаратів, його призначення та склад.

Навчальна та виховна мета

Ознайомити із змістом, структурою, порядком та метою вивчення розділу IV дисципліни “Військова підготовка”.
Розкрити призначення та склад радіоелектронного обладнання літаків та вертольотів авіації ПС України.
3. Виховувати у студентів – майбутніх фахівців авіації Повітряних Сил ЗСУ самостійність, творчу ініціативу, наполегливість та високу відповідальність за якісну організацію технічної експлуатації та вміле бойове застосування бортових засобів радіозв'язку.

Навчальні питання

*

“Експлуатація і ремонт РЕО літаків, вертольотів та авіаційних ракет” дисципліни

забезпечує військово-технічну та військово-спеціальну підготовку офіцерів запасу по ВОС 461300.
Мета вивчення розділу IV дисципліни:
- надання студентам знань основних тактико-технічних характеристик, особливостей побудови та принципів дії авіаційного радіоелектронного обладнання різного призначення, а також основ його експлуатації та ремонту;
- формування у студентів вмінь та прищеплення їм навичок в підготовці до польотів, експлуатації та ремонту бортового радіоелектронного обладнання різного призначення;
- виховування у студентів поваги до Конституції України, Законів України, які стосуються функціонування Збройних Сил України та їх структурних формувань, указів та розпоряджень Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів та директив Міністра оборони України, Командувача ПС ЗС України та інших старших начальників.

РЕО;
основи організації технічної експлуатації бортового РЕО;
організація і технологія проведення військового

та заводського ремонту РЕО.

Наукове підґрунтя розділу дисципліни:
теорія інформації;
теорія зв'язку;
теорія радіолокації;
теорія радіонавігації;
теорія експлуатації РЕО.

Розділ IV дисципліни вивчається у 7 і 8 семестрах та на навчальному зборі. Об'єм дисципліни у навчальному закладі під керівництвом викладача 222 години (лекцій 22 год, групових занять 42 год, семінарів 4 год, практичних занять 144 год, контрольні заходи 10 год), на навчальному зборі 78 годин (практичних занять 78 год). Разом 300 годин.
Самостійна робота 150 годин.

оцінки виконання контрольних завдань по кожній темі, усного опитування і

летючих контрольних робіт – формується поточна модульна рейтингова оцінка (ПМРО) у балах та за національною шкалою.
Після вивчення кожного модуля методом комп'ютерного тестування проводиться модульна контрольна робота – визначається контрольна модульна рейтингова оцінка (КМРО) у балах та за національною шкалою.
Підсумкова семестрова модульна рейтингова оцінка (ПСМРО) складається з ПМРО і КМРО, визначається у балах та за національною шкалою.
Контроль засвоєння матеріалу у 7 семестрі (модулів 1 і 2) здійснюється диференційованим заліком методом комп'ютерного тестування, а у 8 семестрі (модулів 3 і 4) - проведенням іспиту методом комп'ютерного тестування або по екзаменаційним білетам.
Підсумкова оцінка рівня підготовки офіцера запасу ВОС 461300 здійснюється на навчальному зборі у військовій частині шляхом проведення випускного іспиту.

*

2, ч. І. - Вінниця, 2000.
Презентації по кожній темі.
О.В.Власов,

И.В.Смокин. Радиооборудование летательных аппаратов. – М.: Воениздат, 1971.
Радиоэлектронное оборудование. Под ред. В.М.Сидорина. – М.: Воениздат, 1990.
Радиоэлектронное оборудование летательных аппаратов. Ч.1. Под ред. В.И.Ветроградова. – М.: Воениздат, 1979.
В.А.Войчук та ін.. Бортові авіаційні радіоелектронні системи. Ч.1. – К.: НАУ, 2006.
В.А.Войчук та ін.. Бортові авіаційні радіоелектронні системи. Ч.2. – К.: НАУ, 2009.
Инженерно-авиационная служба. Эксплуатация и ремонт авиационной техники. Ч.1. Инженерно-авиационная служба и организация эксплуатации летательных аппаратов. Под ред. К.М.Шпилёва. – М.: Воениздат, 1979.
Технічна документація та навчальні посібники по бортовому РЕО.
Накази, наставляння, інструкції, положення, методичні вказівки, регламенти, технологічні карти та інші керівні документи.
Войчук В.А., Романенко В.І., Васягін Д.В. Експлуатація й ремонт радіоелектронного обладнання літаків, вертольотів та авіаційних ракет. (Електронний підручник ЕП000). – К.: НАУ, 2011.

об'єднаних єдиним алгоритмом для рішення одного або кількох завдань різними

способами.
Бортовий комплекс – сукупність функціонально зв'язаних бортових комплексних систем, бортових систем і пристроїв, об'єднаних спільними алгоритмами та ЦЕОМ і призначених для виконання одного чи кількох завдань різними способами.

*

(БЗРЗ.ppt) – 8 год, 5 балів.
Тема 2. Командна радіостанція комбінованого

діапазону (Р-862.ppt) – 8 год, 5 балів.
Тема 3. Бортова короткохвильова радіостанція (Р-864.ppt) – 8 год, 5 балів.
Тема 4. Типовий бортовий комплекс зв'язку (ТКЗ.ppt) – 8 год, 5 балів.
Тема 5. Наземні радіостанції ПС (НРС.ppt) – 10 год, 7 балів.
Модульний контроль – 2 год, 6 балів.

Модульна рейтингова оцінка

*

ракет”

Тема 1. “Бортові засоби радіозв'язку “

Доцент кафедри
кандидат технічних

наук, доцент Войчук В. А.

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Житомирський військовий інститут ім. С.П.Корольова
Кафедра бойових авіаційних комплексів та радіотехнічного забезпечення

*

частоти бортових радіостанцій.

Навчальна та виховна мета
Ознайомити із складом, призначенням, принципами

побудови, особливостями, принципами застосування бортових засобів радіозв'язку.
Розкрити призначення та склад радіоелектронного обладнання літаків та вертольотів авіації ПС України.
3. Виховувати у студентів – майбутніх фахівців авіації Повітряних Сил ЗСУ самостійність, творчу ініціативу, наполегливість та високу відповідальність за якісну організацію технічної експлуатації та вміле бойове застосування бортових засобів радіозв'язку.

Навчальні питання

*

бортових радіостанцій (1 бал).
Наведіть перелік і призначення сигналів різних частот,

що виробляються за допомогою синтезатора частот бортової радіостанції (1 бал).
Поясніть, чому передавачі бортових радіостанцій КХ діапазону хвиль звичайно мають більшу потужність, ніж передавачі УКХ діапазону хвиль (1 бал).
Порівняйте переваги і недоліки бортових радіостанцій з фіксованою сіткою робочих частот і радіостанцій з плавною настройкою на будь-яку частоту в тому ж діапазоні (1 бал).
Поясніть, чому бортові УКХ радіостанції звичайно живляться від бортової мережі постійного струму напругою 27.5 В навіть на літаках (вертольотах), які мають мережу змінного струму (1 бал).
Обґрунтуйте потрібну величину коефіцієнту ділення КДЧ імпульсно-фазового синтезатора (слайд 40) при частоті опорного генератора fОГ=5 МГц і сітки робочих частот з кроком ΔfР 1 та 5 кГц (1 бал).
З яким кроком треба задавати величину коефіцієнту ділення ДЗКД К~ синтезатора частот радіостанції Р-862 (слайд 41), щоб отримати сітку частот fУГ з кроком ΔfУГ 12.5, 25 та 50 кГц (1 бал)?

Примітка. Мінімальна сума балів по темі для отримання позитивної оцінки – 3.0.
Максимальна сума зарахованих балів по темі – 5.0.

авіації і короткі відомості з організації радіозв'язку
Оперативне управління літальними апаратами

(ЛА) в повітрі і на землі забезпечується засобами радіозв'язку.
Р/зв'язок наземного (корабельного) ПУ з ЛА забезпечує управління ЛА при зльоті і посадці, для наведення ЛА на ціль, передачі розпоряджень старшого начальника, передачі донесень екіпажів про виконання завдань, передачі розвідданих на ін.
Засоби р/зв'язку між ЛА забезпечують управління командирами груп підлеглими, взаємодію окремих ЛА та груп ЛА.
Повітряний р/зв’язок – це зв’язок між ПУ та ЛА або групами ЛА.
Наземний р/зв'язок – це зв’язок між наземними ПУ.
Р/зв'язок організується за радіонапрямками та радіомережами.
Радіонампрямок – спосіб організації р/зв'язку між двома об'єктами.
Радіомережа – спосіб організації р/зв'язку між кількома об'єктами.

*

частот.


Переваги:
малі витрати радіозасобів;
мало робочих частот.
Недоліки:
невелика пропускна здатність;
утруднене маскування.


*

встановлення:
- бортові,
- наземні, корабельні.
По цільовому призначенню:
- командні.
-

дальнього зв'язку.
передачі даних,
розвідувальні,
- аварійні.
По способу управління:
- з місцевим управлінням.
- з дистанційним управлінням.
По діапазону хвиль:
- короткохвильові (КХ) 2 … 18 МГц,
- ультракороткохвильові (УКХ) метрового діапазону 100 … 150 МГц і дециметрового діапазону 220 … 400 МГц.

*

обміну інформацією:
симплексні (тільки в одному напрямку),
дуплексні (в обох напрямках одночасно),
напівдуплексні

(в будь-якому з двох напрямків).

чинниками (потужністю передавача і чутливістю приймача, поглинанням в атмосфері, перешкодами),

а в УКХ діапазоні ще і дальністю прямої видимості (відстанню до радіогоризонту; для мало пересіченої місцевості DПВ[км]=4,12{ + }).
Діапазон робочих частот. В УКХ діапазоні використовується 9200 фіксованих робочих частот з кроком 25 кГц, а в КХ діапазоні – 28000 робочих частот з кроком 1 кГц.
Потужність випромінювання. В УКХ діапазоні десятки Вт, а в КХ діапазоні – сотні Вт … одиниці кВт.
Стабільність частоти. Для забезпечення безпошукового і безпідстроєчного входження в зв’язок не гірше 10-4.
Вид модуляції. В УКХ діапазоні застосовується АМ, ЧМ та ЧТ – частотна телеграфія для передачі інформації телекодом (Тлк). В КХ діапазоні застосовується АМ, односмугова АМ, амплітудна (АТ) і частотна (ЧТ) телеграфія.
Чутливість приймача в режимі Тлф (телефон) не гірше 5 … 10 мкВ, а в режимі Тлг (телеграф) - 1 … 5 мкВ.
Порядок обміну інформацією для бортових радіостанцій – напівдуплекс, для наземних – напівдуплекс або дуплекс.
Висотність бортових радіостанцій в межах 20000 … 35000 м.
Вага, габарити, параметри живлення.

радіостанції
Сучасна бортова радіостанція комбінованого МХ-ДМХ діапазону забезпечує двохсторонній напівдуплексний зв’язок

між літаками та між літаком і наземним (корабельним) КП в межах прямої видимості на дальність до 400 км.
Система управління забезпечує безпошуковий і безпідстроєчний зв'язок в діапазоні 100 … 150 МГц та 220 … 400 МГц на будь-якій з набору фіксованих робочих частот з кроком 25 кГц.
Черговий режим – прийом. Радіостанція переходить на передачу по команді екіпажу або спряженої апаратури передачі даних.
Склад радіостанції:
приймальний канал,
передаючий канал,
антенно-фідерний тракт,
синтезатор частот,
система дистанційного управління,
система живлення,
органи управління.

ПНЧ, – підсилювачі високих, проміжних та низьких частот.
ПП - підсилювач

потужності.
Зм – змішувач.
Д – детектор.
СЧ – синтезатор частот.
АК – антенний комутатор.
Зб – збудник.
М – модулятор.

не показано) приймачів.
Приймач основного каналу супергетеродинного типу з підсилювачем високої

частоти, багаторазовим перетворенням частоти, амплітудним та частотним детекторами, підсилювачем низьких частот. ПНЧ має окремі виходи для прослуховування мовних та телеграфних повідомлень і для прийнятої телекодової інформації. Приймач дистанційно настроюється на одну з набору фіксованих робочих частот. Приймач має систему подавлення шумів і автоматичне регулювання підсилення.
Аварійний приймач на фіксованій робочій частоті 121.5 МГц (МХ) або 243 МГц (ДМХ) працює в режимі чергового прийому і призначений для прийому аварійних повідомлень. В приймачі використовуються окремі елементи основного каналу.
Передавач синхронно з приймачем дистанційно настроюється на одну з набору фіксованих робочих частот, якій відповідає необхідна частота збудника. Сигнали мовної інформації підсилюються модулятором і здійснюють амплітудну модуляцію підсилювача потужності або частотну модуляцію збудника.

*

приймача, частоту збудника передавача, частоту гетеродину аварійного приймача та інші

частоти. Необхідна стабільність частот синтезатора забезпечується шляхом їх формування з гармонічного сигналу високостабільного опорного генератора.
Антенно-фідерний тракт включає широкосмугову прийомопередаючу антену, фідер і антенний перемикач. В черговому режимі антенна підключена до приймача. В режимі передачі повідомлень вона підключається до передавача.
Система дистанційного управління забезпечує відпрацювання команд, які надходять від органів управління і спряженої апаратури.
Органи управління включають багатофункційний пульт управління і кнопку (тангенту) РАЦІЯ (включення режиму передачі).
Система живлення включає стабілізовані модулі живлення всіма необхідними напругами. Радіостанція живиться від бортової мережі постійного струму (акумулятора або генератора) напругою 27,5 В.

*

діапазону забезпечує двохсторонній напівдуплексний зв’язок між літаками та між літаком

і наземним (корабельним) КП за межами прямої видимості на дальність до 1000 км і більше, а також між КП і літаком при польоті на малій висоті та над сильно пересіченою чи гірською місцевістю.
Система управління забезпечує безпошуковий і безпідстроєчний зв'язок в діапазоні 2 … 18 МГц на будь-якій з набору фіксованих робочих частот з кроком 1 кГц.
Черговий режим – прийом. Радіостанція переходить на передачу по команді екіпажу або спряженої апаратури передачі даних.
Склад КХ радіостанції аналогічний складу УКХ радіостанції, до якого додається антенний узгоджуючий пристрій, призначений для узгодження комплексного опору антени з опором вихідного контуру передавача.
В КХ радіостанції додатково використовується режим односмугової амплітудної модуляції.

*

опорний генератор.
СЧ – синтезатор частот.
ПП – підсилювач потужності.
ГК – головний

канал.
ВП – вихідний пристрій.
Антенний узгоджуючий пристрій забезпечує ефективну роботу передавача на невелику за розміром антену.
Вузол плавної настройки забезпечує роботу АУП у діапазоні 2 … 18 МГц.
Головний канал прийому-передачі включає канали селекції та підсилення передаваємих та приймаємих сигналів на проміжних частотах, які значно вищі, ніж робочі частоти – зменшуються габарити радіостанції. Частина елементів загальна для прийому і передачі.
Вихідний пристрій забезпечує обробку передаваємих та приймаємих низькочастотних сигналів.

дискретних робочих частот може створюватись набором кварцових резонаторів або синтезом

з сигналу одного стабілізованого кварцем генератора (діапазонно-кварцова стабілізація частоти – ДКСЧ).
В сучасних бортових радіостанціях, як правило, застосовується ДКСЧ, яка здійснюється методами прямого або непрямого синтезу.
Сутність методу прямого синтезу є отримання за допомогою перетворювача частоти (ПЧ) сітки дискретних частот шляхом складання, віднімання, множення та ділення частоти fОГ стабільного опорного генератора (ОГ). Сигнал потрібної робочої частоти fРk з отриманої сітки частот ΣfРі виділяється вузькосмуговим фільтром (ВСФ).

*

плавною настройкою (“плавний генератор” - ПГ), частота або фаза якого

порівнюється з частотою або фазою ОГ. Канал управління (КУ) частотою ПГ відповідно підстроює ПГ, забезпечуючи необхідну стабільність робочої частоти ПГ.





При синтезі робочої частоти будь-яким методом необхідно виділяти сигнал потрібної частоти із сукупності сигналів інших частот – здійснювати вузькосмугову фільтрацію одного з сигналів із створеної сітки частот ΣfР.
Методи фільтрації:
- звичайними пасивними фільтрами,
- компенсаційні,
- шляхом автоматичної підстройки частоти - АПЧ.

*

fОГ, 3 fОГ, …
Смуговий фільтр (СФ1) здійснює попередню грубу фільтрацію

частини спектру ГГ так, щоб у смугу пропускання вузькосмугового фільтру (ВСФ) попадала тільки одна з комбінаційних частот змішувача (Зм). Додатковий генератор (ДГ) виконує роль гетеродину.
Частота сигналу на виході ВСФ відрізняється від потрібної k·fОГ на частоту fДГ, тому для отримання робочої частоти fР =k·fОГ потрібне ще одне перетворення частоти в протилежному напрямку. При цьому автоматично компенсується нестабільність частоти ДГ.
Шляхом узгодженої перестройки ДГ, СФ1 та СФ2 забезпечується отримання будь-якої з сітки дискретних робочих частот в заданому діапазоні. Частота настройки ВСФ низька і незмінна і тому просто забезпечити високоякісну фільтрацію.

*

шляхом їх змішування і наступної вузькосмугової фільтрації.
Щоб отримати будь-яку одну

частоту з сітки, змінюють настройку фільтру. Якщо треба синтезувати одночасно декілька частот, застосовують декілька відповідно настроєних паралельних фільтрів.
Щоб отримати сітку частот з постійним кроком, одна з опорних частот повинна в ціле число разів відрізнятись від другої, тобто f1=n·f2 і f1=>>f2.
Нестабільність синтезованої сітки частот зростає при збільшенні кількості незалежних опорних генераторів.

ОГ – опорний генератор
ГГ – генератор гармонік
Зм – змішувач
Ф - фільтр

частот з відповідними опорними генераторами.

Сітка частот буде з постійним кроком,

коли опорні частоти кратні.

*

(НЕ) та наступної вузькосмугової фільтрації гармонік опорної частоти. Опорний генератор

з нелінійним елементом являється генератором гармонік (ГГ). Через складності побудови смугових фільтрів для високих гармонік, коефіцієнт множення не перевищує кількох десятків.






Для отримання великої кількості синтезованих частот застосовується послідовне з'єднання кількох перемножувачів частот, але при цьому неможливо синтезувати сітку частот з постійним кроком.

*

робочих частот звичайно застосовують декадні перетворювачі частоти (генератор гармонік ГГ

та комутуємий або перестроюємий фільтр гармонік ФГ однієї з 10 перших гармонік). Гармонічні сигнали для всіх перетворювачів формуються дільниками та перемножувачами частоти (ДЧ та ПЧ). Частоти сигналів на входах сусідніх перетворювачів відрізняються в 10 разів. Частоти вихідних сигналів декадних перетворювачів додаються (змішувачі Зм та смугові фільтри СФ), формуючи с сигналу ОГ частоти f0 необхідну робочу частоту fp в десятковій системі зчислення:
fp=(100k1+10k2+k3+0.1k4+0.01k5)·f0

fР

*

(П) і подається на частотний дискримінатор (ЧД). В разі неспівпадіння

частот плавного і опорного генераторів дискримінатор формує сигнал управління Uу, полярність і величина якого відповідають величині і напрямку відхилення частоти ПГ від частоти ОГ. Цей сигнал через управляючий елемент (УЕ) коригує частоту ПГ – робоча частота fР синтезатора автоматично підстроюється під опорну частоту.
Конструктивно управляючий елемент може впливати на частоту електронним, механічним або електромеханічним способом.
Робочою являється вузька лінійна частина характеристики ЧД. Тому синтезатор звичайно включає ще і елементи грубої настройки та пошуку.

Синтезатор з частотною автопідстройкою (ЧАПЧ)

формувач сітки частот (ФСЧ) і сигнал одної з обраних частот

сітки подається на змішувач (Зм).
Можливе інше рішення. Перед порівнянням з опорним сигналом в перетворювачі частоти (ПЧ) із змінним коефіцієнтом перетворення. Частота ПГ змінюється так, щоб після ПЧ вона співпадала з опорною частотою.

При ЧАПЧ управляючий елемент ПГ під дією сигналу управління Uу змінює частоту його коливань так, що вона прив'язується до частоти ОГ безпосередньо, до відповідної гармоніки частоти ОГ або прив'язується до частоти ОГ після відповідного перетворення.
Будь-яка система автоматичної підстройки частоти (АПЧ) не може точно відслідковувати частоту еталонного сигналу – завжди залишається невелике відхилення частоти ПГ від еталонної частоти.

*

точно відслідковувати фазу еталонного сигналу – завжди залишається невелика різниця

миттєвих фаз ОГ і ПГ. Частота – похідна від фази. Тому залишкове відхилення миттєвої фази ПГ від фази ОГ не супроводжується відхиленням частоти: fПГ = fОГ.
Чутливим елементом являється фазовий детектор (ФД), який формує сигнал управління UУ=F(Δφ). Як і в системах ЧАПЧ, сигнал управління відповідно коригує частоту ПГ. Робочою ділянкою характеристики ФД являється її лінійна частина поблизу нуля сітки координат. В багатьох випадках характеристика ФД має періодичний характер.
В синтезаторах з ФАПЧ можна здійснювати додавання частот сигналів та формування сигналів з кратною частотою. Це потрібно для формування сітки робочих частот з діапазонно-кварцовою стабілізацією.

*

- fОГ, фаза якого порівнюється з фазою сигналу додаткового кварцового

генератора (ДГ). Система ФАПЧ забезпечує рівність частот сигналів на виході змішувача і додаткового генератора. Тому ПГ формує сигнал з частотою fР= fОГ+ fДГ.





Для формування сітки дискретних робочих частот здійснюють перестройку частоти ДГ з кроком ΔfДГ в діапазоні m·ΔfДГ і ОГ з кроком ΔfОГ в діапазоні n·ΔfОГ. Сумарна кількість робочих частот Nр= m·п.
Щоб сітка частот була з постійним кроком. необхідна умова ΔfОГ= m·ΔfДГ, тобто крок перестройки опорної частоти повинен дорівнювати діапазону перестройки частоти ДГ.

*

2, 3, … >>1, застосовують кільце ФАПЧ з діленням частоти

плавного генератора.
Сітка дискретних робочих частот, кратних опорній частоті, створюється шляхом зміни коефіцієнту ділення.




Дільник частоти із змінним коефіцієнтом ділення (ДЗКД) просто реалізується на елементах цифрової техніки. Щоб його застосувати, синтезатор доповнюється формувачем імпульсів (ФІ) з гармонічного сигналу ПГ і формувачем гармонічного сигналу (ФГС) з послідовності імпульсів.

*

– формувач імпульсів
ІФД – імпульсно-фазовий детектор
кДЧ, кДЗКД – коефіцієнти ділення

частоти

Синтезатор з імпульсною фазовою автопідстройкою (ІФАПЧ)

Формувач імпульсів перетворює гармонічний сигнал у послідовність однополярних імпульсів тої ж частоти. Кільце ІФАПЧ шляхом підстройки частоти сигналу ПГ забезпечує рівність частот сигналів на входах ІФД. Тому частота сигналу ПГ становить fПГ = fОГ ·кДЗКД /кДЧ.. Сітка дискретних робочих частот формується шляхом встановлення потрібного кДЗКД.
Переваги синтезатора з ІФАПЧ:
достатньо мати один опорний генератор,
застосування елементної бази цифрової техніки.

(вертольоту).
Застосування засобів радіозв'язку в авіації ПС.
Принципи побудови бортових радіостанцій УКХ

та КХ діапазонів.
Стабілізація частоти бортових радіостанцій.

*

навчального посібника і підручників:
Презентація БЗРЗ.ppt.
О.В.Власов, И.В.Смокин. Радиооборудование летательных аппаратов.

– М.: Воениздат, 1971, с. 34-39, 169-172, 183-197.
Радиоэлектронное оборудование. Под ред. В.М.Сидорина. – М.: Воениздат, 1990, с.6-9, 110-112, 144-155, 163-176.
Радиоэлектронное оборудование летательных аппаратов. Ч.1. Под ред. В.И.Ветроградова. – М.: Воениздат, 1979, с. 6-33.
В.А.Войчук та ін.. Бортові авіаційні радіоелектронні системи. Ч.1. – К.: НАУ, 2006, с. 6-18.
В.А.Войчук та ін.. Бортові авіаційні радіоелектронні системи. Ч.2. – К.: НАУ, 2009, с. 7-43.
В.А.Войчук, В.І.Романенко, Д.В.Васягін. Експлуатація й ремонт радіоелектронного обладнання літаків, вертольотів та авіаційних ракет. (Електронний підручник ЕП000). – К.: НАУ, 2011, введення, вступ і тема 1.

*