Тарас Григорович Шевченко

Академії мистецтв. Де він вчився впродовж 1838-1845 рр. і закінчив

її зі званням «некласного вільного художника».

творів: «Думи мої...», «Перебендя», «Катерина»,
«Тополя»,
«Думка»,
«До Основ'яненка», «Іван

Підкова», «Тарасова ніч».

Форзац першого видання

1842 році з'явився уривок з п'єси «Никита Гайдай», написаної російською

мовою та поема «Слепая». У 1843 р. Шевченко завершив драму «Назар Стодоля», у 1844 р. в Петербурзі окремим виданням вийшла його поема «Гамалія».

Батьківщину. Поїздки Україною (1843, 1845 і 1846 рр.), мали свій видбиток

в подальшій творчості поета.

Україні, пробудили гострий протест поета проти російського панування та кріпацтва.

Саме тому національно-визвольними мотивами пронизана його поезія, що ввійшла до збірки «Три літа», зокрема поеми «Сон» (1844), «Єретик» (1845), «Кавказ» (1845).

«Заповіт»
Працюючи в складі Археографічної комісії, Шевченко захворів на двостороннє запалення легенів.У той час мало хто видужував від цієї хвороби
Поету було боляче, що залишилися невиспіваними його думи, що гарячу, чисту, нерозтрачену любов до рідного народу доведеться забирати з собою в домовину. Ось у таку годину Шевченкові страшенно захотілося сказати народові, Україні, своїм друзям тепле щире слово, і на папері лягли рядки:
«Як умру, то поховайте…»
Вірш написано на Різдво — 25 грудня 1845 року.

спричинили його зближення навесні 1846 р. з членами Кирило-Мефодіївського товариства.

Наприкінці березня 1847 р. почались арешти членів Кирило-Мефодіївського товариства. Шевченка заарештували 5 квітня 1847 року на дніпровській переправі, коли він повертався до Києва. Жандармам вдалося встановити зв'язок поета з тільки що розгромленим братством. Всі твори були конфісковані, а його відправили до Петербурга, де тримали в казематі «Третього відділення».

Петербурга і ув'язнено.



Під час слідства, яке тривало півтора місяця,

Шевченко написав тринадцять віршів («Ой одна я, одна ...», «За байраком байрак ...», «Мені однаково ...», «Ой три дороги широкі ... » та ін.).

Протягом заслання поет перебував в Оренбурзі (червень 1847 р., вересень 1849 — травень 1850 р.), Орській фортеці (червень 1847 — травень 1848 р.), Новопетровській фортеці (травень 1850 — літо 1857 р.). Був учасником Аральської експедиції (травень 1848 — вересень 1849 р.).

перебування письменника в казематі у 1847 р.
Тема: відтворення почуття громадянської

мужності, духовної стійкості і незламності, відданості Батьківщині й народові, роздум поета над важкою долею власного рідного краю.

рр.), до складу якої він офіційно увійшов як художник. У

цей час ходив у цивільному одязі, жив на приватній квартирі. Але, за доносом одного з офіцерів про порушення царської заборони писати й малювати, 23 квітня 1850 року Шевченка знову було заарештовано і відправлено до Орської фортеці.

безлюдний півострів Мангишлак, де поет і перебував протягом семи років.

Друге заслання негативно позначилося на творчості поета.

лібералізації режиму група українських і російських інтелігентів за посередництвом сестри

Олександра II княжни Марії Миколаївни виклопотала дозвіл на звільнення
Т. Шевченка від військової служби (1 травня 1857 р.) та проживання в Петербурзі, однак під суворим наглядом поліції. Чекаючи дозволу на звільнення, Шевченко почав вести «Щоденник».

він проживав у Нижньому Новгороді.За зиму 1857-1858 рр. Шевченко створив

багато портретів, малюнків, редагував і переписував у «Більшу книжку» свої поезії періоду заслання, написав нові поетичні твори: «Неофіти», «Юродивий», триптих «Доля», «Муза», «Слава». Згодом, одержавши дозвіл на проживання в столиці.

заборони щодо друку своїх творів. І вже на початку 1859

року виходить збірка «Новые стихотворения Пушкина и Шевченка», пізніше нове видання «Кобзаря», друкується Незважаючи на фізичне знесилення внаслідок заслання, поетичні сили Шевченка були невичерпні.

звання академіка гравірування.
Присудження Т. Шевченку звання академіка

його «Букварь южнорусский».

дозвіл виїхати в Україну. Він мав намір придбати землю і

побудувати будинок. Влітку Тарас Григорович приїхав у рідну Кирилівку, де жили його брат і сестра, щоб побачитися з ними після довгої розлуки.

в Київську фортецю. Після допиту його зобов'язали негайно повернутися до

Петербурга під нагляд жандармів. У другій половині листопада 1859 р. його здоров'я різко погіршало. Наслідки ревматизма, набутого у засланні, все більше давали про себе знати. Напружена робота, погані умови життя і загальна невлаштованість побуту лише сприяли розвитку хвороби. Тарас Григорович з кожним днем слабшав.

помер Тарас Григорович Шевченко.
26 квітня 1861 року домовину з тілом

поета поїздом перевезли до Москви, потім до Києва, а далі на пароплаві «Кременчуг» до Канева. Тут на Чернечій (тепер Тарасова) горі поета поховали