ТЕМА 1 ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА МЕТА ПОКАРАННЯ

відповідальності.
Поняття та ознаки покарання.
Мета покарання у кримінальному праві.
Система покарань за

чинним КК України.
Призначення основних покарань.
Призначення додаткових покарань.
Призначення покарань, що можуть застосовуватися і як основні, і як додаткові.

не визначається.
В науці кримінального права також немає єдиного розуміння

кримінальної відповідальності. Основні визначення кримінальної відповідальності можна об’єднати у такі групи: «відповідальність – реалізація правових санкцій», «відповідальність – обов’язок», «відповідальність – правовідносини», «відповідальність – засудження».
Сутність кримінальної відповідальності – обмеження прав і свобод злочинця.
Зміст відповідної діяльності – взаємодія його складових елементів, до яких належать її суб’єкти, об’єкти та сама діяльність цих суб’єктів

(п. 22 ст. 92 Конституції України – виключно законами України

визначаються діяння, які є злочинами та відповідальність за них). Об’єкт – права і свободи тих осіб, які потенційно визначені в КК як можливі злочинці.

конкретні права і свободи особи, яка визнана судом винною у

вчиненні злочину, що є підставою покладення на злочинця кримінальної відповідальності. Необхідною умовою індивідуалізації судом кримінальної відповідальності є юридична кваліфікація вчиненого особою. Юридичною формою індивідуалізації кримінальної відповідальності є обвинувальний вирок суду.

це діяльність спеціальних органів виконавчої влади (суб’єкт діяльності) по виконанню

обвинувального вироку суду. З іншого боку, – це перетерплювання цією особою обмеження її тих прав і свобод (об’єкт діяльності), які індивідуалізовані судом.

прав і свобод злочинця, що індивідуалізується судом та здійснюється спеціально

уповноваженими органами держави

Види кримінальної відповідальності. Позитивна (перспективна) та негативна (ретроспективна). Позитивна кримінальна відповідальність. Це потенційна відповідальність, загроза, що існує в санкції кримінально-правової норми і яка може бути реалізована у майбутньому для конкретної особи, яка вчинить злочин. Негативна (ретроспективна) кримінальна відповідальність, тобто відповідальність за минулу негативну поведінку характеризується

є засудження винного, виражене в об­винувальному вироку суду, не пов’язане

з призначенням йому кри­мінального покарання.
Другою формою реалізації кримінальної відповідальності є засудження особи, поєднане з призначенням їй конкретної міри покарання, від реального відбування якого вона звільняється.
Третьою, найбільш типовою формою реалізації кримінальної відповідальності є відбування призначеного винному судом покарання

КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави

за вироком суду до особи, визна­ної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Таке визначення поняття по­карання в законі дано вперше. Його аналіз дозволяє виділити і роз­глянути основні ознаки покарання.

осіб, які вчинили злочинне посягання;
2) покарання – це логічний правовий

наслідок злочину;
3) публічний характер покарання (призначається від імені держави);
4) покарання полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого;
5) у покаранні знаходять своє вираження засудження, не­гативна оцінка з боку держави як вчиненого злочину так і самого злочинця;
6) особистий характер покарання;
7) будь-яке покарання тягне за собою суди­мість (ст. 88 КК).

кінцеві результати, який бажає досягнути держава, встановлюючи кримінальну відповідальність, засуджуючи

винного за вчинений злочин до того чи іншого розміру покарання і застосовуючи це покарання до винного.

КК і обов’язковий для суду вичерпний перелік покарань, розташованих у

певному порядку за ступенем їх суво­рості.

перелік покарань, що утворюють систему, обов’язковий для суду
в) перелік покарань,

що утворюють систему є вичерпним;
г) система покарань передбачає їх розміщення у певному порядку за ступенем їх суворості.

призначаються у вироку лише як самостійні покарання (громадські роботи, виправні

роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмежен­ня волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі); б) додаткові покарання – це такі покарання, то призначають­ся лише на додаток до основних покарань і самостійно застосову­ватися не можуть (конфіскацію майна, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу); в) покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові (позбавлення права обіймати певні посади або займати­ся певною діяльністю, штраф).

без обмеження кола осіб − штраф, конфіскація майна, позбавлення волі

на певний строк; 2) загальні покарання з обмеженням кола осіб – громадські роботи, виправні роботи, арешт, обмеження волі, довічне позбавлення волі; 3) спеціальні покарання призначають­ся лише певному колу засуджених і не можуть застосовуватися до будь-якої особи (позбавлення звання, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, службові обмеження, тримання у дисциплінарному батальйоні).

звання та конфіскація майна; 2) строкові – позбавлення права обіймати

певні посади або займатися певною діяльністю, виправні роботи, службові обмеження, арешт, тримання в дисциплінарному батальйоні, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк; 3) безстрокові – довічне позбавлення волі.
ІV. Залежно від того, на обмеження якого суб’єктивного права спрямоване покарання: 1) покарання, пов’язані з обмеженням права на особисту свободу (арешт, тримання в дисциплінарному батальйоні, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі); 2) покарання, пов’язані на обмеження права власності (штраф та конфіскація майна); 3) покарання, спрямовані на обмеження права на працю (позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадські роботи); 4) покарання, спрямовані на обмеження декількох прав засуджених (комплексні покарання) – позбавлення звання, виправні роботи, службові обмеження, обмеження волі.

з ізоляцією від суспільства (арешт, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців,

позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі); 2) покарання, не пов’язані з ізоляцією від суспільства.
VІ. За можливістю чи неможливістю призначення певного виду покарання у випадках, коли воно не передбачене санкцією статті Особливої частини КК: 1) покарання, які можуть бути призначені лише у випадках, якщо вони передбачені у санкції статті (крім випадків призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом); 2) покарання, які можуть бути призначені у випадках, якщо вони передбачені в санкції статті, так і на підставі Загальної частини; 3) покарання, які взагалі не передбачені санкцією статті Особливої частини КК і призначається виключно на підставі Загальної частини.

на працю, права на відпочинок, права власності.
ВИПРАВНІ РОБОТИ. Зміст правообмежень

виправних робіт: обмеження права на працю, права власності, права на вільне пересування.
СЛУЖБОВІ ОБМЕЖЕННЯ ДЛЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ. Зміст право обмежень: обмеження права на працю, права на власність.
АРЕШТ. Зміст правообмежень при арешті є практично таким же, як і при позбавленні волі на певний строк, хоча і поєднується з більш суворими режимними обмеженнями: обмеження особистої свободи, права на працю, права на власність тощо.

працю.
ТРИМАННЯ В ДИСЦИПЛІНАРНОМУ БАТАЛЬЙОНІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ. Зміст право обмежень: обмеження

права на особисту свободу.
ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ НА ПЕВНИЙ СТРОК. Зміст право обмежень: обмеження права на особисту свободу (основне право обмеження).
ДОВІЧНЕ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ. Зміст право обмежень: основним правообмеженням є обмеження права на особисту свободу, що відбувається на основі підвищених режимних вимог.

КВАЛІФІКАЦІЙНОГО КЛАСУ. Зміст правообмежень: право на працю, право власності
КОНФІСКАЦІЯ МАЙНА.

Зміст правообмежень: обмеження права власності на майно, що належить винному на законних підставах

ЯК ДОДАТКОВІ
ШТРАФ. Зміст правообмежень. Основним правообмеженням є обмеження права власності

на певну суму грошей, які законно належать винному.
ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА ОБІЙМАТИ ПЕВНІ ПОСАДИ АБО ЗАЙМАТИСЯ ПЕВНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ. Зміст правообмежень. Основним правообмеженням при застосуванні цього виду покарання є звуження права засудженого на працю. Крім цього, обмежується право власності засудженого.

кримінального покарання: Монографія. – К.: Атіка, 2004.
Бажанов М.И. Назначение наказания

по советскому уголовному праву. – Киев: Вища школа. Головное изд-во, 1980.
Безверхов А.Г., Жуков А.В. Теории наказания (в истории философской мысли): Учеб. пособие / Самарский гос. ун-т. Кафедра уголовного права и криминологии. — Самара : Самарский университет, 2001.
Благов Е.В. Назначение наказания. Теория и практика. – Ярославль, 2002.
Благов Е.В. Применение уголовного права. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004.
Галиакбаров Р. Р. Система и виды наказаний. Горький, 1986.
Денисова Т.А. Кримінальне покарання та функції його призначення і виконання за законодавством України: Навч. посіб. для студ. юрид. ф-тів вищ. навч. закл. / Гуманітарний ун-т "Запорізький ін-т держ. та муніципального управління". − Запоріжжя : ГУ "ЗІДМУ", 2004.
Денисова Т.А. Покарання: кримінально-правовий, кримінологічний та кримінально-виконавчий аналіз: монографія. – Запоріжжя, 2007.
Детков М., Зубкова В.И. Уголовное наказание и его социальная роль: теория и практика. – М.: Издательство НОРМА, 2002.
Зубкова В. И. Уголовное наказание и его социальная роль: теория и практика. – М.: Изд-во НОРМА, 2002.

М., 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во НОРМА,

2000.
Маляренко В.Т. Про покарання за новим Кримінальним кодексом України. – К.: Фонд «Правова ініціатива», 2003.
Мицкевич А.Ф. Уголовное наказание: понятие, цели и механизмы действия / Ассоциация "Юридический центр". — СПб.: Издательство Р.Асланова "Юридический центр Пресс", 2005.
Ной И.С. Вопросы теории наказания в советском уголовном праве. Саратов. Изд-во Саратов-го ун-та, 1962.
Пономаренко Ю. А. Виды наказаний по уголовному праву Украины : [монография] / Ю. А. Пономаренко. – Харьков : Изд-во «ФИНН», 2009.
Про практику призначення судами кримінального покарання: постанова Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 р. (з наступними змінами і доповненнями).
Становский М.И. Назначение наказания. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 1999.
Старков О.В., Милюков С.Ф. Наказание: уголовно-правовой и криминопенологический анализ. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001.
Уголовное наказание / Национальная академия наук Украины. Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины. Донецкий институт внутренних дел МВД Украины. – Киев – Донецк, 1997.
Фролова О.Г. Злочинність і система кримінальних покарань (соціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи вирішення за допомогою логіко-математичних методів). – К.: АртЕк, 1997.
Шаргородский М.Д. Наказание по советскому уголовному праву. -М.: Госюриздат, 1958.