Тема 19. НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ ТА ЇХ СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Заняття 1. Поняття та

види
нормативно-правових актів (НПА)

джерел права.
Види нормативно-правових актів.
Систематизація нормативно-правових актів. Інформаційна служба по законодавству.

з рос. – Харків: Консум, 2006. –с.293-343
Кельман М.С., Мурашин О.Г.

Загальна теорія держави і права. Підручник. – К.: Кордон, 2006. – с.236-255.
Кокодій Ю.В., Курбацький С.А., Зьолка В.Л. Теорія права. Курс лекцій. – Хмельницький: Вид-во НАДПСУ, 2005. – с.75-89.


2. Додаткова література:

Навчальний посібник. Загальна теорія держави і права. За ред. В.В. Копейчикова. - К.: Юрінком, 1997. С. 71-80.
Котюк В.О. Теорія права. Курс лекцій. - К.: Вентурі, 1996. С. 162-170.
Хропанюк В.Н. Теория государства и права. Учебное пособие. - Москва “ДБТ”, 1996. С. 62-72.

джерел

компетентних органів держави або всенародного волевиявлення (референдуму).
В нормативно-правових актах

містяться тільки норми права, тобто правила загального характеру, наділені державною обов’язковістю.
Приймається із додержанням певної процедури.

документу, які має обов’язкові атрибути:
а) вид акту (закон, указ,

постанова);
б) найменування органу, який прийняв акт (парламент, президент, уряд, місцевий орган влади);
в) заголовок;
г) дата прийняття акту;
д) місце прийняття акту;
е) номер акту;
ж) відомості про посадову особу, яка підписала акт.
Публікується в офіційних спеціальних виданнях з обов’язковою відповідністю аутентичності тексту офіційного зразку (в Україні закон публікується у “Відомостях Верховної Ради України”, газетах “Голос України” і “Юридичний вісник України”; постанови уряду – в “Зібранні постанов уряду України” і газеті “Урядовий кур’єр”; закони і підзаконні акти – в журналі “Офіційний вісник України”).

норми права
Правотворчість – це діяльність, яка спрямована на підготовку,

видання і удосконалення нормативно-правових актів.
Ознаки правотворчості:
Здійснюється державою безпосередньо або з її попереднього дозволу, а також громадянським суспільством (народом) та його суб’єктами.
Складається в утворенні нових норм права або в відміні діючих норм.
Одержує завершення в письмовому акті-документі, які називаються нормативно-правовим актом.
Відбувається у відповідності з правовим регламентом, тобто з процедурою, яка встановлюється правовими нормами.
Має конкретно-цільову та організаційну спрямованість.

і стабільності
Плановість
Ретельність і скрупульозність
підготовки нормативних актів
Професіоналізм

Техніко-юридичне
вдосконалення

Врахування місцевого досвіду

нових правових норм) діє у тих випадках, коли суспільні відносини

не регулювалися, та вперше виникла необхідність в їх регулюванні (регулювання ринкових відносин в Україні).
Функція оновлення правового матеріалу (відміна, зміна або доповнення діючих норм) передбачає заміну тих законів, які застаріли, не відповідають потребам суспільного розвитку.
Функція ліквідації прогалин в праві, тобто усунення повної або часткової відсутності в діючих нормативно-правових актах необхідних юридичних норм.
Функція впорядкування нормативно-правового матеріалу (кодифікаційна або систематизаційна правотворчість). Організаційною формою цієї функції є кодифікація законодавства, яка передбачає ґрунтовне його обновлення.

нормативно-правових актів.

про необхідність внесення змін в діючу систему норм права –

відбувається на рівні правосвідомості в результаті виявлення волі народу (колективу), яка об’єктивно обумовлена потребами його соціального життя;
б) правотворча ініціатива – обґрунтування юридичної значимості правової регламентації – видання нормативно-правового акту.

підготовку проекту нормативно-правового акту;
б) розробка концепції проекту нормативно-правового акту і

підготовка його тексту;
в) попередній розгляд проекту нормативно-правового акту правотворчим органом;
г) обговорення проекту нормативно-правового акту та узгодження його тексту із зацікавленими особами;

колегіальному правотворчому органу – офіційне прийняття проекту після його обговорення.

реєстраційного коду після включення в Єдиний реєстр нормативних актів України;
5.

Інформаційна стадія.
Офіційне опублікування нормативно-правового акту в засобах масової інформації, доведення його до відома виконавця.

прийняттю законодавчих актів (законотворчості);
б) підзаконна правотворча діяльність, тобто діяльність по

підготовці і прийняттю підзаконних актів (підзаконна правотворчість).
Форми участі держави в правотворчості:
Безпосередня правотворчість держави
Санкціонована правотворчість
Спільна правотворчість
Делегована правотворчість

Правотворчість здійснюється двома соціальними інститутами: державою в особі державних органів та її посадових осіб; громадянським суспільством та його окремими суб’єктами.

референдум. Це основна конституційно-правова форма прийняття законів громадянським суспільством.
Підзаконна правотворчість:

а) органів місцевого самоврядування (представницьких органів – Рад народних депутатів, виконавчих органів та виборних посадових осіб);
б) громадських організацій (партій, профспілок та ін.; та їх посадових осіб);
в) комерційних організацій (акціонерних товариств різного типу та ін.; та їх посадових осіб);
г) трудових колективів (колективні договори та угоди).

містить норм права) загальне введення, в якому надається обґрунтування акту,

визначаються цілі, завдання.
Пункти статті – містять вихідні одиниці нормативно-правового акту – нормативні приписи. Статті можуть поділятися на частини, а пункти – на абзаци і підпункти.
Глави – містяться у великих за об’ємом нормативно-правових актах.
Розділи – об’єднують глави у великих за об’ємом нормативно-правових актах.
Частини – найбільші підрозділи закону, містяться, як правило, в кодексах.

і підзаконні акти
за змістом: за галузями законодавства (трудове, сімейне, кримінальне

законодавство ...);
за об’ємом і характером дії: на акти загальної дії; акти обмеженої дії; акти виключних (надзвичайних) дій;
за суб’єктами їх утворення:
Верховна Рада України – закони і постанови;
Верховна Рада Автономної Республіки Крим – постанови і рішення;
Президент України – укази (нормативні і ненормативні) і розпорядження;
Кабінет Міністрів України – постанови і розпорядження;
керівники міністерств і відомств – нормативні накази, інструкції, розпорядження, положення, вказівки міністра; .......
за характером волевиявлення: акти встановлення норм права; акти заміни норм права; акти відміни норм права.;

в особливому законодавчому порядку, наділений вищою юридичною силою і регулює

найбільш важливі суспільні відносини з точки зору інтересів і потреб населення країни

народом в результаті референдуму.
Закони приймаються за основними, найбільш суттєвими питаннями

суспільного життя.
Закони – це завжди письмові акти-документи, які закріплюють норми права.
Закони не підлягають контролю або затвердженню з боку будь-якого іншого органу держави.
Закон уявляє собою ядро всієї правової системи держави.
Закони – це акти, які приймаються з дотриманням особливої законодавчої процедури, яка називається законодавчим процесом.

стадій – самостійних, логічно завершених етапів та організаційно-технічних дій.

доручення розробити законопроект, розробка законопроекту та його попередня експертиза, Внесення

законопроекту до парламенту, прийняття його до розгляду, обговорення законопроекту та його узгодження)

ІІІ. Стадія прийняття законопроекту

(прийняття законопроекту)

ІУ. Підтверджуюча стадія

(санкціонування (підписання) закону головою держави)

У. Інформаційна стадія

(промульгація закону, включення закону в Єдиний державний реєстр нормативних актів, опублікування закону)

Стадії

політичного, економічного життя суспільства, права і свободи громадян: кодифіковані і

некодифіковані
Конституційні закони – закони на які посилається Конституція або необхідність прийняття яких прямо передбачена діючою Конституцією.
Звичайні закони регламентують певні та обмежені сфери суспільного життя у відповідності з Конституцією: загальні закони і спеціальні закони
Забезпечувальні (оперативні) закони – нормативно-правові акти, якими вводяться в дію окремі закони, ратифікуються міжнародні договори та ін.

обмеження строку;
тимчасові – закони, які діють з обмеженням строку (наприклад,

закон “Про бюджет на 2008 рік”);
надзвичайні (як різновид тимчасових законів) – приймаються в певних, передбачених Конституцією, ситуаціях і діють на період надзвичайного стану (наприклад, проголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної небезпеки та ін.).

на всі випадки “вперед”; все що було до дня вступу

закону в дію, під нього не підпадає.
Зворотна дія.
Коли закон розповсюджується на всі випадки і “вперед” і “назад”, тобто на випадки, які відбувалися раніше, в минулому, до введення закону в дію.
Загальним є правило: закон зворотної сили не має.
Продовжена дія.
Коли закон, який втратив юридичну силу, за спеціальною вказівкою нового акту (закону) повинен продовжувати діяти по окремим питанням

прийняті;
зміною обставин на які вони були розраховані;
прямою відміною (призупиненням дії)

даного закону іншим законом або спеціально призначеним актом;
фактичною відміною, коли прийнято новий закон з того ж питання, а старий формально не відмінений.

законом, на підставі закону для конкретизації законодавчих приписів або встановлені

первинних норм.

і вдосконалення правових норм, зведення їх в єдину внутрішньо-узгоджену систему.

систематизованого, нормативно-правового акту, яке здійснюється шляхом глибокої і всебічної переробки

діючого законодавства і внесення в нього нових суттєвих змін.

у визначеному порядку без змін змісту.

нормативно-правових актів, діючих в одній і тій самій області суспільних

відносин, в єдиний вільний нормативно-правовий акт без зміни змісту.