Тема 2

цивілізацій

і науки України / За ред. Б. Д. Лановика.- 5-те

вид., стер.- К. Лановик, Б.Д. Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Вікар 2002, Тема 1, 2.
Економічна історія: Конспект лекцій.- Харків. Огієнко С. О., Світлична В. В. ХБІ УАБС, 2004, Передмова, Тема 2 , 3.
Історія економічних вчень: Опорний конспект лекцій. \Бахчеванова Н. В., Шалімова Л. М. –Х:ХБІ УАБС. 2006, тема 2.

Юхименко П.І., Леоненко П. М. Історія економічних учень: Навчальний посібник. –К.: Знання –Прес, 2006 Гл. 2.

Загальні основи генези господарства та господарських форм у ранніх цивілізаціях

країн Давнього Сходу.

3. Господарство та господарська діяльність у первісній історії України. Трипільська культура.

думки Стародавнього Світу
Завдання:
дати загальну характеристику господарства та його форм

у Стародавньому світі;
визначити загальні особливості економічної думки цього періоду;
скласти уявлення про її відображення у відповідних пам’ятках економічної думки;
узагальнити особливості господарського розвитку та економічної думки в первісній історії України (на самостійний розгляд);
вивчити категоріальний апарат теми.

до виникнення
стародавніх цивілізацій
(тобто до IV – III тис.

до н.е.).

Переломним моментом стало оволодіння вогнем, що виділило людину із світу

тварин

Поділ праці

перший великий поділ праці
(відокремлення скотарства
від землеробства)

другий великий поділ праці
(відокремлення ремесла від
сільського господарства)

в основі первіснообщинного способу господарської діяльності
лежали примітивна колективна праця та споживання,
обумовлені низьким рівнем розвитку
продуктивних сил, надзвичайною залежністю від навколишнього середовища.

розвиток обміну, спочатку натурального
без участі грошей, потім товарного виробництва

революція
(10 тис.р. до н.е.)
Епоха цивілізацій
Етнополітична
революція (7 тис.р.)
епоха виробляючого
господарства, найголовніше

значення стало мати
землеробство разом з тваринництвом

переходу
до виробляючого господарства
Вичерпання запасів дичини
і корисних рослин, що

викликало
потребу у заміщенні втрат

Зростання населення

достатньо «високий»
технічний рівень знарядь праці, зачатки знань

Сприятливі природні умови, розвиток
землеробства та скотарства

йде дуже повільно
Колективна праця
Общинна власність на засоби виробництва та продукти

виробництва
Відсутність суспільних класів та держав
Велика залежність людини від природи.
Характер господарства:
- привласнююче господарство (до неоліту)
- відтворююче господарство
- 1-й і 2-й суспільний поділи праці
формування в умовах натурального господарства на основі 1-го і
2-го суспільних поділів праці простого товарного господарства
Основна форма організації господарства (виробнича одиниця) – сім’я

Головні риси первісного способу виробництва

чи іншого племені, економічних умов, відносин із сусідніми народами тощо

складалися громади «азійського» та «античного» типу, які і дали початок формуванню ранньорабовласницьких держав.
У свою чергу, «германські» або «слов’янські» громади стали колискою ранньофеодальних держав Центральної та Східної Європи.
Громада у докласовому суспільстві пройшла три стадії:

Господарство первісної доби мало натуральний характер, а головною господарською формою цього часу була громада (колектив із повною або частково спільною власністю на засоби виробництва та певними формами самоуправління).

родова або кровнородинна громада – заснована на сумісному
веденні господарства і сумісному використанні та
володінні землею родичами

землеробська громада – в якій власність
на територію сполучалась із розділом
орних ділянок великими сім’ями

сусідська – в якій домінувала
індивідуальна власність малих сімей на орні
ділянки при збереженні колективної власності громади на інші угіддя

поділ праці
Виникнення приватної
власності
Розвиток торгівлі
Перехід до землеробства, розпад громади, розширення

меж
приватної власності викликали майнову
та соціальну нерівність, обумовили утворення держави.

цивілізаціях країн Давнього Сходу.

вибух», що породив Новий час – час homo sapiens, вважається

VIII-II ст. до н.е.

є:
війни;
піратство:
заборгованість селян громадам;
діти рабинь (тобто по народженню) тощо.
Загальновизнано, що виникнення

перших цивілізацій налічує кілька тисячоліть і локально охоплює країни Стародавнього Сходу та античні держави

Історична доба

Історія древней цивілізації охоплює період IV тис. до н.е.
до V в. н.е. У IV-ІІІ тис. до н.е .- Месопотамія, Єгипет;
у ІІІ-ІІ тис. до н.е. - Індія, Китай

Єгипет, Стар. Індія, Стар. Китай


Основи економіки

Зрошувальне землеробство в умовах

річних долин, тривалих розливів річок, нестачі опадів.
Державна власність на землю, державне управління системами іригації.
Натуральне господарство, слабкий розвиток товарного виробництва і ринкових відносин.
Патріархальне рабство: рабство мало переважно домашній характер. Чисельність і питома вага рабів незначні. Основна виробнича сила – вільні селяні, ремісники
Економіка характеризується найсуворішою державною централізацію:
надмірне регулювання господарства через регламентацію торгівлі та лихварства;
основну роль в економіці відіграє державна власність.

Індія і Китай) стало прагнення до стабільності, пріоритет влади над

власністю, що гальмувало економічний розвиток, привело до відставання від Європи, що сприйняла та впровадила досягнення Сходу.

“Азія виступає у порівнянні з невеличкою Європою у всій величі простору. Хронологічно вона - основа з якої вийшли усі люди.
(К. Ясперс)

натурально-общинних формах
господарювання, широкому
застосуванні ручної праці, традиціях, звичаях
Відбувалося формування

основних соціальних
інститутів суспільства:
власності (приватної та колективної),
сім’ї (патріархальної), релігії,
держави

Важливим фактором розвитку
людського мислення у цей період став винахід писемності
(у древніх єгиптян і шумерів (у другій половині 4 тисячоліття до н.е.),
у стародавній індійців (з 3-го тисячоліття до н.е.),
у стародавніх китайців (з 2-го тисячоліття до н.е.) .

Два сектори економіки
державний, у якому земля належала державі у особі
царя;
общинний, у якому земля належала територіальній
громаді; інші засоби виробництва – у приватній власності

виразниками економічної думки
були правителі рабовласницьких
країн та мислителі-філософи
намагання

ідеалізувати
і зберегти назавжди рабовласництво
та пріоритет натурального господарства

намагання осудити з позиці звичаїв,
моралі та етики великі торгово-лихварські
операції, що нібито порушують
еквівалентний обмін
товарів за їх вартостями

були:
рабство;
громада;
держава;
натуральне та товарне господарство.

Головна особливість «азійського способу виробництва» - масштабні

господарські функції держави, головна проблема економічної думки – визначення ідеальної моделі соціально-економічного устрою суспільства, заснованого на рабській праці.

ХХІІ ст.до н.е.)
Розглядаються правила мистецтва державного
управління та господарювання
Речення Іпусера
(Стар.

Єгипет, ХVІІІ ст.до н.е.)

Критична оцінка некерованого росту
масштабів боргового рабства і лихварства,
завдяки чому навіть “простолюдини” могли
стати багатими

Збірка законів царя Хаммурапі
(Вавилон, ХVІІІ ст.до н.е.),
створена близько 1760 р. до н.е.

зрівняв силу царя з силою закону і визнав за
підлеглими право самим турбуватися про своє життя;
зміцнення приватної власності, влади рабовласників
над рабами;
захист інтересів общини і дрібних товаровиробників;
охорона інтересів царських службовців;
впорядковання лихварства (20% від первинної суми);

культура.

Мисливство,
збиральництво

період. Навіть тоді оброблялося не менш як чотири види сільськогосподарських

культур (в основному пшениця, жито, овес). Участки знаходилися близько від поселень. Було відоме мотичне землеробство. Крім мотик, вироблених з лосячого чи оленячого рога, використовувалися і серпи, але їх знайдена невелика кількість, тому, можливо, землероби здебільшого збирали колосся руками. Звичайно, екстенсивне ведення господарства призводило до виснаження грунтів, і тому трипільцям приходилося кожні 30-60 років залишати засновані поселення й освоювати нові землі.
Для переробки продуктів землеробства використовувалися зернотерки, які складалися з двох частин, вернього і нижнього каменів. Ймовірно, що це було роботою для жінок, і доказом тому є знайдені у трипільських хатах фігурки жінок, які мололи зерно.

воно завдяки нечастим врожаям не могло повною мірою задовольнити потреби

племен. Тому паралельно з землеробством розвивалося скотарство, а також такі невідтворюючі види господарства, як рибальство, мисливство, збиральництво.
Про існування скотарства свідчать знахідки кісток тварин. Так, на Коломийщині знайдено кістки биків, а також корів і овець (хоча їхня кількість була значно меншою), а в Халеп’ї та Усатові – свиней. Також ймовірно, що на той час уже був приручений кінь, а також собака. Про існування скотарства свідчить і знаходження таких керамічних виробів, як сосуди зі стінками в дірках. Ймовірно, що вони використовувалися для виготовлення творогу й сиру.
Також, крім кісток, було знайдено міфологічні зображення таких істот. Так, наприклад, це фантастичні фігури биків з кігтями з Петрен, виконані чорною фарбою, що свідчить, можливо, про те, що у трипільців,як і в середземноморських народів, існував культ бика.

трипільської культури. Полювали трипільці в основному на благородного оленя, лося,

косулю, бобра, зайця, використовуючи при цьому такі знаряддя, як наконечники стріл з кременю, скребки, кам’яні сокири-клини. Займалися також і рибальством, і це теж було характерно більш на ранньому етапі, оскільки для цього були сприятливі умови (поселення біля річок). Ловили здебільшого щук, сомів, осетрів.

в купах сміття біля будинків, які ще називають “черепашковими купами”.

Очевидно ці черепашки варили, а потім їх мясом годували свиней. У давнину черепашки використовувались також для розпису, прикрас. Збиралися також жолуді, які сушилися в закритих печах, розтиралися на зернотерках і домішувалися в тісто.

тому логічно, що, як і скотарство, набула свого розвитку у

пізній період трипільської культури. Уже тоді тканини підкладалися під дно керамічних виробів, щоб їх легше було виліпити (Петрени), була відома в’язка простого панчішного типу, а матерії вироблялися двох видів – полотна і килими; також, ймовірно, трипільці вміли плести сіті.

вироби – просто витвір мистецтва для того часу. Керамічний посуд того

часу виготовлявся з гончарської глини з домішками кварцового піску і черепашок прісноводних молюсків. Він ліпився без гончарського кола на твердій основі, товщина його днища переважала товщину стін, а самі стіни були нерівномірної товщини і не завжди правильної форми. Великий посуд ліпився з двох окремих частин. Зовнішня поверхня була рівною і вкривалася нанесеною до розпису і обпалення червсоною фарбою. Посуд був розписним і нерозписним.

невеликих полісів (міст-держав), найчастіше ремісничого типу, які розширювали свою територію

та поповнювали робочу силу у воєнних походах. Більш високі продуктивність праці та темпи економічного розвитку забезпечували значно ширшим, ніж на Давньому Сході, використанням техніки (залізні знаряддя праці у землеробстві, будівництві тощо). Удосконалювалась гірнича справа та металургія. Проте технічний прогрес зачіпав лише ті галузі, у яких використовувалась здебільшого праця вільних громадян, а не рабів.
Подумайте: ЧОМУ ?