Тема 2 Стан та перспективи розвитку в’їзного туризму в Україні

трудові ресурси);
туристична та тарнспортна інфраструктура;
технології виробництва туристичного продукту;
державно-правове регулювання.

вимагає додаткових витрат на дослідження ринку;
особлива роль органів державної влади

та місцевого самоврядування, що здійснюють підтримку розвитку в’їзного туризму;
конкурентні переваги національних туроператорів при створенні туристичного продукту;

знання іноземних мов, міжнародних стандартів якості турпослуг, володіння нормами оподаткування

та стандартів бухгалтерського обліку в сфері в’їзного туризму;

також умови (правові, економічні, соціальні, технічні тощо) їх виробництва;
Наявність повноважень

з надання візової підтримки в’їзним туристам;

з нафтогазовою та переробною галузями промисловості;
тісне переплетіння інтересів різних сфер

суспільної життєдіяльності – культури, транспорту, безпеки, міжнародних відносин, екології, зайнятості, готельного бізнесу та санаторно-курортного комплексу.

на міжнародній арені,
якісні характеристики національного туристичного продукту, що вигідно

його відрізняють від турпослуг-конкурентів;

бренду як країни, що безпечної для туризму, з розвинутою інфраструктурою;
Складові

національного бренду – туристичний ринок, люди, ринки та продукти, туристична політика, інветсиції в галузь. культурні цінності та традиції тощо.

так і закордоном;
Сучасний рівень послуг та професійно підготовлений персонал;
Залучення інвестицій

в розвиток туристичної інфраструктури.

визначені ресурси (природні, трудові, капітал і ін.), наявність яких дозволяє

організувати процес виробництва і створити необхідні для цього умови.
Виробництво туристичного продукту можливе тільки при наявності трьох основних факторів: туристичних ресурсів, капіталу і трудових ресурсів.

віднести практично кожен об'єкт, комплекс об'єктів, образ чи ідею, які

можуть викликати туристичний інтерес, тобто усвідомлене бажання індивіда безпосереднього ознайомлення (побачити, відчути, спробувати і т.д.), заради якого останній готовий пожертвувати певною кількістю матеріальних (як правило, грошових) ресурсів і власним вільним часом.
Основною ознакою, за якою класифікують туристичні ресурси, є їх походження, за яким виділяють:
- природні ресурси;
- антропогенні ресурси (створені людиною чи суспільством); - змішані ресурси (природно-антропогенні).

у туристичній сфері має загальноприйняте визначення для будь-якого типу виробництва:

це матеріальні чи нематеріальні цінності, придатні до використання у виробництві і створення у результаті їх використання доходу. Як індивідуальний, так і суспільний капітал знаходяться у постійному русі - це сфера його життя.
Другою головною умовою для функціонування туристичного виробництва є наявність капітальних ресурсів у вигляді грошових коштів, матеріальних та нематеріальних активів.

наявність трудових ресурсів, тому що виробництво і реалізація турпродукту пов'язані,

перш за все, з необхідністю особистого спілкування виробника і споживача такого виду послуг. Процес виробництва туристичного продукту вимагає значної кваліфікації і професіоналізму, тобто є не просто трудомістким, а персоніфікованим. Будь-який працівник даної сфери не просто виробляє турпродукт, але завдяки своїм знанням, здібностям і вмінням може збільшити його цінність. Людський капітал за своїм походженням є неоднорідним. Умовно його можна поділити на набутий і природний.

та капіталу, що визначають можливість існування туризму, на розвиток в'їзного

туризму значним чином впливає географічне положення. Воно є фактором, що обумовлює особливості формування туристичних потреб та туристичного попиту.
Так, місцеположення України в Європі, що є одним з найбільших регіонів туристичного попиту, надає їй переваг перед більш віддаленими країнами. Західноєвропейські країни давно вийшли на той рівень розвитку продуктивних сил, коли формування рекреаційних потреб відбувається під впливом наслідків науково-технічного прогресу, що докорінно змінили характер і умови життєдіяльності людини.

попиту на рекреаційні послуги та товари рекреаційного призначення впливає рівень

цін. Так, на успіх центрально- та східноєвропейських країн у розвитку лікувально-оздоровчого туризму впливає не тільки наявність значного потенціалу відповідних ресурсів, на які багаті й західноєвропейські країни, але і значно нижчий рівень цін на дані послуги. Це приваблює сюди значну кількість західноєвропейських туристів. На зміну інтенсивності та напрямів міжнародних туристичних потоків впливає зміна валютних курсів.

розвитку в'їзного туризму здійснюють вплив соціально-психологічні фактори, серед яких виділяються

регіональні ціннісні критерії вибірковості, мода на певні види відпочинку та індивідуальні смаки й уподобання.
Важливе значення для формування туристичного попиту з боку іноземців має інформованість потенційних споживачів про рекреаційні можливості країни та послуги, що тут надаються, а також їх впевненість у надійності суб'єктів, що надають рекреаційні послуги, та безпеці останніх.
Сезонність (мається на увазі не лише зміна пір року, що впливає на придатність використання в рекреаційних цілях природних ресурсів, але й певні періоди в житті суспільства, що характеризуються появою додаткового вільного часу: свята, відпустки, канікули) вносить свої корективи у величину попиту на різні види відпочинку та у різних країнах.

ситуація, нестабільна політична ситуація, національна та релігійна нетерпимість можуть бути

факторами, що обмежують попит на туристичні послуги в країні. Хоча, можуть бути і виключення: відвідування туристами Чорнобильської АЕС та 30-ти кілометрової зони, масовий приїзд іноземців до Києва у дні помаранчевої революції тощо.
Фактором, що суттєво впливає на розвиток в'їзного туризму, є його нормативно-правове забезпечення: візовий та прикордонно-митний режим, рівень міграційних обмежень, система прав та гарантій туристів.

туристичною метою кордон України перетнуло 24,6 млн. іноземців, що на

2,8 відсотка перевищує показники 2011 року, з них послугами вітчизняних туроператорів скористалися 500 тис. іноземних туристів у складі організованих груп.
За даними Концепції державної цільової програми розвитку туризму та курортів України до 2020 року

України найчастіше з Росії, Польщі, Білорусі, Німеччини, США, Італії, Румунії,

Туреччини, Великобританії, Ізраїлю. У 2012 році перетнуло державний кордон з туристичною метою 21,4 млн. українців, з них послугами вітчизняних туроператорів скористалося близько 1,5 млн. туристів.

в Україні функціонує понад 3800 готелів та інших аналогічних засобів

розміщення. Разом з тим кількість вітчизняних готелів, що отримали свідоцтва про встановлення категорій “одна зірка” - “п’ять зірок”, становить 181 одиницю.

в Україні видано 2385 ліцензій на провадження туроператорської діяльності, з

яких 372 ліцензії - на провадження туроператорської діяльності тільки з внутрішнього та в’їзного туризму.

на основі даних Міндоходів та державних статистичних спостережень, обсяг надходжень

до державного бюджету від провадження туристичної діяльності за 2012 рік становив понад 1,5 млрд. гривень.
Крім того, за 2012 рік сплачено 38,4 млн. гривень туристичного збору, що на 38,3 відсотка більше, ніж у 2011 році. Загалом протягом 2008-2011 років обсяг надходжень до державного бюджету від провадження туристичної діяльності збільшився з 208,2 млн. до 1,5 млрд. гривень.

та системного підходу до розроблення та виконання державної, регіональних і

місцевих програм розвитку туризму та курортів, зокрема сприятливих умов для розвитку внутрішнього та в’їзного туризму;
недосконалість системи ведення статистичного обліку у сфері туризму та курортів, а також здійснення заходів, спрямованих на комплексне освоєння та розвиток туристичних ресурсів;

туристичних об’єктах і маршрутах, несвоєчасне надання невідкладної допомоги туристам, які

постраждали під час подорожі;
відсутність механізму акредитації та сертифікації об’єктів туристичної інфраструктури;
відсутність планів комплексного розвитку природних курортних територій;

охорони лікувально-оздоровчих територій;
недостатній рівень розвитку туристичної інфраструктури і обслуговування в

окремих курортних закладах.

стандартизації, що призводить до відсутності належного інфраструктурного облаштування та інформаційного

забезпечення туристичних об’єктів і маршрутів;
недостатність критеріїв, на підставі яких здійснюється категоризація об’єктів туристичної інфраструктури, зокрема готелів та інших аналогічних засобів розміщення, та їх неузгодженість із сучасними стандартами розвинутих туристичних країн;

Виконання Програми дасть змогу забезпечити:
збільшення кількості туристів, які здійснюють подорожі

в межах України, зокрема іноземців;
створення нових робочих місць;
збільшення обсягу наданих туристичних послуг;
підвищення рівня валового внутрішнього продукту;

надходжень до бюджетів усіх рівнів від провадження туристичної діяльності;
створення умов

для надання туристичних послуг особам з інвалідністю, у тому числі з вадами зору, слуху і порушеннями опорно-рухового апарату, та іншим, пов’язаним з інвалідністю групам населення.

розвитку міжнародного туризму.
3. Проблеми розвитку інкамінгу в Україні.
4. Визначте та

обгрунтуйте фактори, що впливають на розвиток в'їзного туризму в Україні.
5 . Місце України в індустрії світового в’їзного туризму. Прогнози та перспективи розвитку

324/95-ВР. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/324/95-вр
КОНЦЕПЦІЯ Державної цільової програми розвитку туризму

та курортів на період до 2022 року. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/638-2013-%D1%80
ДЕРЖАВНА ТУРИСТИЧНА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ. Н А К А З Про затвердження Методики розрахунку обсягів туристичної діяльності (Методика, п.2.1) 12.11.2003 N 142/394
Ушаков Д.С, Технология вьездного туризма Учебно-метод. комплекс. Ростов н/Д.: Изд-во СКАГС, 2010. 24 с.
Зима О.Г. Організація туризму в Україні / О.Г. Зима, Н.А.Дехтяр. – Харків. Вид. ХНЕУ, 2008. – 272с.