Тема 20. ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА. ЗАСТОСУВАННЯ ПРАВОВИХ НОРМ Заняття

Основні стадії процесу
застосування норм права

норм права.
Акти застосування правових норм: поняття, види. Прогалини в праві.

Застосування права по аналогії.

з рос. – Харків: Консум, 2006. –с.386-400.
Кельман М.С., Мурашин О.Г.

Загальна теорія держави і права. Підручник. – К.: Кордон, 2006. – с.295-303.
Кокодій Ю.В., Курбацький С.А., Зьолка В.Л. Теорія права. Курс лекцій. – Хмельницький: Вид-во НАДПСУ, 2005. – с.94-102.
2. Додаткова література:
Навчальний посібник. Теорія держави і права. За загальною ред. В.В. Копейчикова. - К.: Юрінформ, 1995. С. 130-140..
Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. - Т.2, Москва “Зерцало”, 1998. С. 258-276.

правові норми (правомірну поведінку), практична діяльність людей по використанню прав

і виконанню юридичних обов’язків.

можуть бути:
реалізація загальних правових приписів та установлень – це втілення

в життя загальних установлень, які містяться в преамбулах законів, в статтях, які фіксують загальні завдання і принципи права та правової діяльності;
реалізація загальних правових норм поза правовідносинами – це втілення в життя загальних норм, які встановлюють правовий статус і компетенцію суб'єктів права.

користуються суб’єкти права по відношенню до всіх інших суб’єктів.

б)

пасивна – передбачає реалізацію норм, які містять заборону, через утримання суб’єкта від дій, за які встановлюється юридична відповідальність.

участю або без участі держави):
проста, безпосередня (без участі держави)

– дотримання, виконання, використання;
складна, опосередкована (за участю держави) – застосування.

виходять з дозволеного (активна поведінка суб’єктів).
Дотримання – форма реалізації, яка

виражається в тому, що суб’єкти поводять себе згідно з юридичними заборонами. (пасивна поведінка суб’єкта).
Виконання – форма реалізації, яка виражається в обов’язковому здійсненні активних дій, які приписані нормами права. (активна поведінка суб’єктів).

находяться в рівному становищі, не підпорядковуються один одному.
Адміністративна реалізація -

правовідносини виникають між суб’єктами, де одна сторона має спеціальні владні повноваження.

Діяльність органів, організацій і окремих осіб, пов’язана з виконанням, дотриманням, використанням норм права, в свою чергу поділяються на дві самостійних групи

по реалізації правових норм відносно конкретних життєвих випадків і індивідуально-визначених

осіб.

Застосування норм права

за уповноваженням держави;
має державно-владний характер;
зміст виражається у виданні на

основі норм права індивідуальних правових актів;
здійснюється в суворому порядку, який встановлений законом (процедурно-процесуальний характер);
має індивідуалізований персоніфікований характер,;
правозастосувальний акт виграє роль юридичного факту, який породжує, змінює або зупиняє конкретні правовідносини.

Характерні ознаки застосування норм права

осіб і реалізуватись без їх державно-владної діяльності.
Існують певні бар’єри

для використання суб’єктивних юридичних прав громадянином чи організацією.
Юридичні обов’язки не виконуються добровільно.
Завжди необхідна, якщо здійснено правопорушення і потрібно визначити відповідну міру юридичного стягнення до правопорушника.

Випадки необхідності застосування норм права

і т.п.)
Правоохоронна
(суд, прокуратура
та інші
правоохоронні органи)
форми застосування
норм права

законодавством порядку.
Обґрунтованість – винесення рішення лише на підставі повного
та

всебічного вивчення обставин справи.

Доцільність – урахування особливостей конкретної ситуації,
в умовах якої відбувається правозастосування,
а також особливостей особи, стосовно якої приймається рішення.

Справедливість – рішення приймається на підставі норм права,
але до уваги беруться й існуючі у даному суспільстві норми моралі.

послідовних дій – стадій:
Встановлення
фактичних
обставин справи.
2. Вибір і аналіз

норми права

3. Винесення рішення
і доведення цього
рішення до зацікавлених
осіб та організацій.

встановлення юридичних фактів;

встановлення фактичних обставин справи;

Дія норм права за часом, у просторі та за колом осіб.
чи діє норма на той момент, коли на її підставі
можливо вирішити конкретну справу;
чи діє вона на тій території, де ця справа повинна
бути вирішена;
чи поширюється дія даної норми на осіб, у
відношенні до яких вона повинна бути застосована.

нормами права, які не співпадають чи навіть суперечать одна одній

за своїм змістом

нормою федеративного закону і нормою республіканського закону, то необхідно застосувати

норму федеративного закону;
якщо існує колізія між нормами, які видані різними органами, то застосовується норма вищестоящого органу;
при протиріччі між нормами, які прийняті одним і тим же державним органом, але в різний час, застосовується норма, яка прийнята пізніше;
у випадку колізії між загальною і спеціальною нормою застосовується остання.

Застосування права по аналогії

індивідуальне державно-владне твердження компетентного органу, яке виноситься ним в результаті

вирішення конкретної юридичної справи.

владний характер і охороняється примусовою силою держави;

це індивідуальний правовий акт, він відноситься до конкретно визначених осіб;

виносяться у суворій відповідності із законом і мають підставою певні норми права. видаються у встановленій законом формі і мають точну назву.

назва органу, який видав його, час видання, конкретний адресат;
описову частину,

в якій викладені фактичні обставини справи;
мотивована частина, яка надає підтвердження щодо прийнятого рішення;
резолютивна частина, в якій викладений зміст рішення.

від суб’єктів, які застосовують норми права
В залежності від змісту

суспільних відносин і застосованих норм права

За галузевою приналежністю норми, яка застосовується

За юридичною формою

В залежності від елементу правової норми

За характером індивідуальних тверджень

За характером юридичних наслідків

За зовнішньою формою

За значенням у юридичному процесі

За характером індивідуальних приписів

життєвих випадків, які охоплюються правовим регулюванням і повинні вирішуватися на

основі права.

норми, яка розрахована не на даний, а на подібні випадки.

загальних принципів і сутності права.
(застосовується тоді, коли при наявності

прогалин неможливо підібрати подібну і аналогічну норму права).