Тема 27. Характеристика основних методів цивілізованого вирішення корпоративних

цивілізованого вирішення корпоративних конфліктів
27.2. Особливості вирішення корпоративних конфліктів у господарських судах
27.3. Переговорний

процес як метод вирішення корпоративних конфліктів
27.4. Медіація як альтернативний спосіб вирішення спорів
27.5. Третейський суд як метод вирішення корпоративних конфліктів
27.6. Напрями поліпшення корпоративного управління

судах);

нетрадиційні (альтернативні способи розв'язання конфліктів без участі державних

судів):
переговори;
медіація (посередництво);
третейський суд.

15 грудня 2006 р. № 483-У "Про внесення змін до

деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів«;
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів"

статутному фонді (майні) господарської організації, що містять правочинності на участь

цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правочинності, передбачені законом та статутом.
Корпоративні відносини - це відносини щодо виникнення, зміни, припинення та реалізації права участі в товаристві.
Корпоративні спори - спори щодо виникнення, зміни, припинення та реалізації права участі в товаристві.

що виникають з корпоративних відносин у спорах між

господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), зокрема, який вибув;
справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, проте лише ті, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства.

спорів у підприємствах з державним елементом;
збільшення спорів за участю або

з ініціативи органів прокуратури;
збільшення "технічних корпоративних спорів" за домовленістю їхніх учасників з метою невиконання зобов'язань перед банківськими установами за кредитними договорами, зокрема, визнання нечинними рішень загальних зборів;
застосування рішень судів іноземної юрисдикції для вирішення корпоративних спорів.

реалізації переговорів.
Перша стадія розпочинається з моменту ініціювання переговорів і

передбачає підготовку до їх проведення: збирання юридичного анамнезу, аналіз проблем та визначення можливих варіантів їх вирішення. На цій стадії розробляють загальний підхід до переговорів, прогнозують їх результат та оцінюють запропоновані опонентом варіанти вирішення спору.
Друга стадія - безпосереднє ведення переговорів, результати яких залежать під першої стадії. Опонентам необхідно знайти спільну мову та подати свої пропозиції щодо оптимального для них вирішення конфлікту, після чого відбувається обговорення, під час якого обґрунтовують та визначають межі можливої домовленості. Фінальним етапом цієї стадії є узгодження пропозицій.
Третя стадія становить собою аналіз результатів переговорів і виконання досягнених домовленостей.

сторони (медіатора).
Основні переваги медіації
Економія часу та коштів.
Виграшне рішення для

обох сторін.
Більша ймовірність виконання рішення.
Збереження ділових стосунків.
Неформальність процесу.

Гнучкість процедури.

про медіацію, у якій зазначені етапи процедури, основні правила і

принципи медіації, а також гонорар посередника;
проведення медіації, яка передбачає формулювання спільної проблеми на основі реальних інтересів сторін конфлікту, а не їхніх вимог і взаємних претензій, спільний пошук варіантів її вирішення та підписання медіаційної угоди, яку виконуватимуть сторони добровільно.

як спільних, так і окремих приватних (медіатор-сторона) зустрічей. Кожній стороні

мають бути забезпечені рівні можливості брати участь у дискусії.

Медіатор може проводити медіацію у спосіб, який він вважатиме доречним, враховуючи обставини справи, побажання сторін та необхідність швидкого і ефективного вирішення спору. Медіатор не уповноважений приймати рішення замість сторін. Медіатор може припинити медіацію, якщо, на його думку, сторони не докладають достатніх зусиль для вирішення спору.

або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у встановленому

законом порядку для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Третейські суди не входять до судової системи України, тому не є органами правосуддя.
Третейський суд керується Конституцією України, Законом "Про третейські суди", іншими законами, нормативно-правовими актами, міжнародними договорами України та регламентом (для постійних третейських судів).

згідно із своїм положенням, порядок формування складу суду і процедура

розгляду спору визначають регламентом третейського суду. Постійні третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих відповідно до чинного законодавства України: всеукраїнських громадських організаціях; всеукраїнських організаціях роботодавців; фондових і товарних біржах, організаціях професійних учасників ринку цінних паперів; торгово-промислових палатах; всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок, Центральній спілці споживчих товариств України; об'єднаннях, асоціаціях суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, зокрема банків.
для вирішення конкретного спору (суди “ad hoc”) - після винесення рішення у справі суд припиняє своє існування.

розглядає і вирішує спори між будь-якими сторонами, які захочуть до

нього звернутися
Закритий третейський суд – третейський суд, що вирішує суперечки тільки між членами відповідної організації (об'єднання, системи органів).
Спеціалізований третейський суд - коли регламентом третейського суду визначено певне коло справ, що підвідомче суду.
Універсальний третейський суд - якщо всі спори підвідомчі, крім тих, що непідвідомчі за Законом.