Тема 3. ОСОБЛИВОСТІ ГОСПОДАРСЬКОГО РОЗВИТКУ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ ПЕРІОДУ

СВІТОВИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ
(VIII СТ. ДО Н.Е. - V СТ. Н.Е.)

у формуванні Східної та Західної цивілізацій.

2. Характеристика рабовласницької систе-ми господарства

та її висвітлення в джерелах країн азійського та античного способів виробництва.

3. Економічні причини розквіту та занепаду країн античного світу.

3

і науки України / За ред. Б. Д. Лановика.- 5-те

вид., стер.- К. Лановик, Б.Д. Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Вікар 2002, Тема 1, 2.
Економічна історія: Конспект лекцій.- Харків. Огієнко С. О., Світлична В. В. ХБІ УАБС, 2004, Пердмова, Тема 2 , 3.
Історія економічних вчень: Опорний конспект лекцій. \Бахчеванова Н. В., Шалімова Л. М. –Х:ХБІ УАБС. 2006, тема 2.

Юхименко П.І., Леоненко П. М. Історія економічних учень: Навчальний посібник. –К.: Знання –Прес, 2006 Гл. 2.

Змістовний модуль1. СТАНОВЛЕННЯ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ ТА РИНКОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ Тема 3. ОСОБЛИВОСТІ ГОСПОДАРСЬКОГО РОЗВИТКУ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ ПЕРІОДУ ФОРМУВАННЯ СВІТОВИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

?

що мичать та німі; ті, що не говорять - раби,

ті, що мичать – воли, а німі – вози”
Марк Варрон

“Єдиний чистий і благородний спосіб збільшити своє багатство – це сільське господарство…
Потрібно, щоб хазяїн турбувався про все. А особливо про людей ( колонів чи рабів)”
Колумела

і люблю її”
Конфуцій. Лунь юй, 7.1

“Шукати істину – і легко,

і важко, бо вочевидь ніхтоне в змозі ні цілком її осягнути, ні зовсім її не помітити, але кожен додає потроху до нашого пізнання природи, і із сукупності всіх фактів складається велична картина”
Аристотель

«Людина – мала, але дім її - світ»
Варрон
“Ученість є солодкий плід кореня”
Катон

більш геніального ніж греки.
Народ цей був нечисленний,…

а тим часом , людство ніколи не забуде Грецію, бо Греція поклала підвалини усього того, з чого ми тепер живемо і чим пишаємось”

М.І. Туган – Барановський

формуванні Східної та Західної цивілізацій
1

соціально-економічного розвитку.
Представник синергетичного підходу англійський історик А. Тойнбі в історії

людства виділив усього 21 локальну цивілізацію. На його думку, останні у своєму розвитку долають фази зародження, росту, розквіту, надлому, старіння і розквіту. А перехідні етапи між цивілізаціями кожної наступної серії можна розглядати як біфуркації цивілізаційного процесу.
Найпомітнішою біфуркацією (розломом) цивілізаційного процесу, за К. Ясперсом, став так званий осьовий час.

– індуській, китайській та європейській – зво-диться до того, що

людина усвідомлює буття в цілому,
саму себе і свої межі… У цей час жили в Китаї Конфуцій
та Лао-Цзи, в Індії виникли Упанішади, жив Будда, у Гре-
ції – Парменід, Геракліт, Платон.
У філософії в Індії, як і в Китаї, були розглянуті всі можли-вості філософського осмислення дійсності, аж до скепти-цизму, матеріалізму, софістики та нігілізму…
Усе те, що пов’язане з цими іменами, виникло майже одно-часно, протягом не багатьох століть у Китаї, Індії і на Заході незалежно одне від одного”

[ Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1994. – с. №№]

породив Новий час – час homo sapiens, К. Ясперс називає

період VIII – II ст. до н.е. Але планетарного масштабу людська цивілізація набуває тільки після великих географічних відкриттів

Світова цивілізація – це співтовариство цивілізацій (Латинської Америки, Африки, зокрема Північної Азії, Полінезії, Європи), які мають свої національно-регіональні відмінності. Спільнім для всіх них є перехід до землеробства

“Цивілізація” фіксує увагу не лише на економічній стороні, а й на сукупності усіх форм життєдіяльності суспільства: матеріально-економічній, політичній, культурній, моральній.
Основу цивілізації становить не лише економічний базис, але й в більшій мірі сукупність ціннісних орієнтирів, цілей, мотивів, ідеалів, що перетворюються у певні психологічні настанови людей

Осьовим часом, коли в людській цивілізації відбувся “первинний вибух”, що породив Новий час – час homo sapiens, К. Ясперс називає період VIII – II ст. до н.е. Але планетарного масштабу людська цивілізація набуває тільки після великих географічних відкриттів

Світова цивілізація – це співтовариство цивілізацій (Латинської Америки, Африки, зокрема Північної Азії, Полінезії, Європи), які мають свої національно-регіональні відмінності. Спільнім для всіх них є перехід до землеробства

Світова цивілізація – це співтовариство цивілізацій (Латинської Америки, Африки, зокрема Північної Азії, Полінезії, Європи), які мають свої національно-регіональні відмінності. Спільнім для всіх них є перехід до землеробства

“Цивілізація” фіксує увагу не лише на економічній стороні, а й на сукупності усіх форм життєдіяльності суспільства: матеріально-економічній, політичній, культурній, моральній.
Основу цивілізації становить не лише економічний базис, але й в більшій мірі сукупність ціннісних орієнтирів, цілей, мотивів, ідеалів, що перетворюються у певні психологічні настанови людей

з’явилася людина сучасного типу і на основі фор-мування світових релігій

від-булося “одухотворення буття”.
В результаті виникли локальні цивілізації другої серії – греко-римська, іудейська, іранська, індійська, китайська. Лідерами серед них були цивілізації Сходу – Китай та Індія.
Величні цивілізації першої серії – вавилонська, єгипетська, індійська, китайська та ін. продовжували існувати лише у тих своїх елементах, які ввійшли до осьового часу і були сприйняті цивілізаціями другої серії.

БІФУРКАЦІЇ (РОЗЛОМИ) ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В ДОІСТОРИЧНИЙ ПЕРІОД
(за К. Ясперсом)

Осьовий час
період між 800 та 200 рр. до н.е.

1-й етап

2-й етап

Локальні цивілізації

Грекоримська

Іудейська

Індійська

Іранська

Китайська

“Осьовий час” -

Кожному типу цивілізації притаманні
свої визначальні чинники розвитку,
свій власний механізм детермінації

азійського та античного способів виробництва
2

розвитку суспільства та його особливості у межах:

азіатського способу

виробництва (держави Стародавнього Сходу)

античного способу виробництва (Стародавня Греція та Стародавній Рим)

та

Ст.Китай)
Існувало у Ст. Греції та у Ст. Римі
Основу економіки складало

зрошувальне землеробство, що вимагало будівництва
та обслуговування складних іригаційних систем.
Державна система тяжіла до автаркії: самозабезпечення та самоізоляції від ін-ших країн, захоплення життєвого просто-ру та побудови територіальних імперій.
Панівною була державна власність на землю, рабів при збереженні общинного землекористування, державний контроль над розподілом, споживанням, поведінкою і навіть образом мислення громадян.
Натуральне господарство як основа суспільного розвитку, слабкий розвиток товарного виробництва і ринкових відно-син.
Патріархальне рабство: незначна чисельність і частка рабів, зайнятих в основному на будівництві та обслуговуванні іригаційних систем, культових споруд, царського господарства.

Основу економіки становило землеробство, тваринництво, ремесло, торгівля (переважно у містах).
Поєднання різних політичних та господарських моделей: демократії, деспотії, аристократії, олігархії, республіки, монархії, військової та адміністративно-бюрократичної систем управління тощо.
Панівною була власність рабовласника на рабів та продукти їх праці.
Основу суспільного розвитку становило натуральне господарство, водночас значного розвитку досягло просте товарне виробництво і ринкові відносини, особливо зовнішня торгівля.
Головною продуктивною силою були раби, водночас зберігалась селянська община, ремесло розвивалось переважно в містах.
Античне рабство: висока частка рабів у загальній чисельності населення. Раби зайняті у всіх сферах економіки.

зумовлені загальною специфікою розвитку суспільних відно-син цих держав, а саме:

кастовим устроєм в Індії та чиновницько-бюрократичною системою в Китаї.

Ці особливості сприяли збереженню традиційних релігійно-міфологічних уявлень, а економічна думка ґрунтувалася переважно на категоріях моралі і ети-ки.

Економічні проблеми в Стародавньої Індії окремо не досліджувалися, а розглядалися лише у зв'язку зі спробами розв'язання конкретних соціальних та політичних завдань.

В основу староіндійських уявлень про суспільство було покладено концепцію станової ієрархії та кас-тової визначеності професійних занять.

(IV – III ст. до н.е.) та ін.
Економічна думка Стародавньої

Індії

тваринний та рослинний світ, надра)
Зрошуване землеробство, розвинуте тваринництво
Країна дорогоцінного каміння,

країна прянощів

Багаті надра та розвиток ремесел

Активна зовнішня торгівля

Земля – власність сусідської общини

Індія – колиска людської цивілізації

між IV та III ст. до н. е. і присвячений

матеріальній вигоді, користі («артха» - вчення, «шастра» - дохід). У ньому подано ґрунтовні відомості про економіку, адміністрацію, соціальні та юридичні інститути, зовнішню та внутрішню політику індійської держави, показано величезну роль держави в господарському житті країни.
За «Артхашастрою», головною метою економічної політики держави є поповнення скарбниці. Відповідно до цього у трактаті викладено вчення про управління і державні доходи, зокрема розглянуто їх основні джерела, подано рекомендації щодо організації оподаткування та з інших питань економічної політики.
Уявлення про соціальну структуру давньоіндійського суспільства дають і писемні джерела середини I тисячоліття до н.е. – буддійські та брахманістські (індуїстські) релігійні трактати, вони містять цікавий матеріал щодо специфіки сприйняття окремих економічних категорій, зокрема власності і майна.

Шан Ян, Хань Фей);

Моїзм (Мо-цзи), даосизм (“Дао де цзинь”Лао-цзи);

Трактат “Гуань-цзи”

(IV - VI ст. до н.е.).

Економічна думка Стародавнього Китаю

ураховувати, що вона виникла та розвивалася в рамках тогочасних філософ-ських

та політичних вчень IV – III ст. до н.е., основними з яких були конфуціанство, легізм, даосизм та моїзм.

Необхідно розглянути кожний з них, вивчити економічні ідеї та погляди їх засновників і представників.

Особливу увагу при цьому слід приділити спадщині Конфуція (близько 551—479 до н.е.) та його збірці «Лунь-юй» («Бесіди та судження»), а також ідеям популярного в IV – III ст. до н.е. колективного трактату невідомих авторів «Гуань-цзи».

античних пам'ятках її виражено в найрозвиненішому вигляді, а також чому

висловлювання античних авторів з економічних проблем, хоч іще й не склалися в цілісну систему поглядів, проте є вже серйозною спробою теоретично осмислити та науково узагальнити характерні для цієї доби економічні процеси та явища.

При цьому обов'язково треба звернути увагу на еволюцію економічної думки античного світу.
Так, якщо перші вияви економічної думки Стародавньої Греції пов'я-зано з ідеалізацією общинного ладу, натурального господарства, землеробства, то згодом все більша увага приділяється питанням землеволодіння, приватної власності, рабства, становища селянства, поділу праці, розвитку ремесла, торгівлі, грошового обігу.

Оскільки ідеї давньогрецьких мислителів, висловлені в «Домострої» Ксенофонта (бл. 430-355/354 до н.е), «Державі» та «Законах» Платона (428/427348/347 до н.е.) та «Політиці» і «Нікомаховій етиці» Аристо-теля (384-322 до н.е.) увійшли до скарбниці економічної спадщини людства, необхідно спеціально, докладніше розглянути їх.

н.е.)
Сократ (470-399 рр.до н.е.)

тематиці. Її автором вважається грецький філософ Ксенофонт Афінський. Під економікою

він розуміє мистецтво вести домашнє господарство (від грецьких слів „ойкос” – дім та „номос” – правило, закон).
„Економія” – за Аристотелем, це природна сфера діяльності людини (землеробство, ремесло, дрібна торгівля тощо), а також вміння вести домашнє господарство, метою якого є споживання.

справедливості; кожен займається тим, до чого має здібності.
- справедливість,

за Платоном, – це цілковита доброчинність, об’єднує мудрість, мужність і просвітлений (ефективний) стан у рівновазі;
- характеристики ідеальної держави – ліквідація приватної власності, єдність дружин і дітей, державне регулювання браків, суспільне виховання дітей, які не повинні знати своїх батьків.

Платон «Держава»

була цілком пов’язана зі зміцнен-ням і розквітом античного способу виробництва,

а центральне місце з-поміж соціально-економічних проблем належало проблемам рабства і аграрним проблемам, особливо питанням раціональної організації рабовласницьких господарств.

Саме вони знайшли відображення в законах, аграрних проек-тах, спеціальних творах давньоримських авторів.

Найвідоміші з них: трактат «Землеробство» Катона Старшого (234-149 до н.е.), «Про сільське господарство» Варрона (116-27 до н.е.) та праця з такою самою назвою Колумелли (1 ст. н.е.), проекти аграрних реформ братів Гракхів – Тіберія (162-133 до н.е.) і Гая (153-121 до н.е.).

використання праці величезної кількості рабів. Їх праця використовувалась в різних

сферах матеріального виробництва, що сприяло досягненню високого економічного і культурного розвитку держав.
У античному рабстві, на відміну від східного, рабська праця стала основною продуктивною силою суспільного виробництва.
Однак поступово продуктивність невільничої праці падала.
З’явилися цілі покоління людей, які народилися, жили і працювали в умовах рабства. Такі люди не хотіли і не могли ефективно працювати.
Наприклад, це стало особливо відчутним, коли Греція почала зазнавати поразок у війнах, внаслідок припинився приплив нових рабів.

з рабовласниками паралізували економічне життя країни. У 338 р. Грецію

завоювала Македонія, а в II ст. до н.е. Балканський півострів став легкою здобиччю Римської держави.
Історія останньої, як відомо, - одна з найцікавіших сторінок розквіту і занепаду рабовласницького господарства, яке досягло класичних (завершених, найповніших) форм.
Причиною кризи і занепаду господарства Ст. Риму у III – IV ст. н.е. стало загострення внутрішніх суперечностей та конфліктів.
Вичерпала себе рабовласницька система господарювання.

невеликих полісів (міст-держав), найчастіше ремісни-чого типу, які розширювали свою територію

та поповню-вали робочу силу у воєнних походах. Більш високі про-дуктивність праці та темпи економічного розвитку забез-печували значно ширшим, ніж на Давньому Сході, вико-ристанням техніки (залізні знаряддя праці у землероб-стві, будівництві тощо). Удосконалювалась гірнича спра-ва та металургія. Проте технічний прогрес зачіпав лише ті галузі, у яких використовувалась здебільшого праця вільних громадян, а не рабів. Подумайте:ЧОМУ ?

Змістовний модуль1. СТАНОВЛЕННЯ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ ТА РИНКОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ Тема 3. ОСОБЛИВОСТІ ГОСПОДАРСЬКОГО РОЗВИТКУ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ ПЕРІОДУ ФОРМУВАННЯ СВІТОВИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

розподіл праці?

Які економічні риси моделі „ідеальної держави” Платона вам відомі?

Що представляє собою „рівняння обміну”, яке запропонував Аристотель? Як він вирішує проблему „справедливої ціни”?

Змістовний модуль1. СТАНОВЛЕННЯ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ ТА РИНКОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ Тема 3. ОСОБЛИВОСТІ ГОСПОДАРСЬКОГО РОЗВИТКУ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ ПЕРІОДУ ФОРМУВАННЯ СВІТОВИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ