Слайд 1Тема лекції: Історія України княжої доби.
Підготував викладач:
Перешлюга М.М.
Слайд 2План лекції:
Формування централізованої держави - Київська Русь.
Економічне життя та
суспільно-політичний устрій. Розвиток медицини.
Причини розпаду Київської Русі. Її історичне значення.
Галицька
та Волинська землі у ХІІ ст. Утворення Галицько-Волинського князівства.
Розквіт Галицько-Волинського князівства та його історичне значення. Розвиток культури Галицько-Волинської держави.
Слайд 3Джерела інформації:
Основні:
Бойко О. Д. Історія України.-К .,1999.- с.31-74.
Грушевський М.С.
Ілюстрована історія України. – К., 1990.-с.49-110.
Крип'якевич І. Історія України. –
Л.,- 1992.-с. 33 -74.
Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство.-К.,1984.
Полонська-Василенко Н. Історія України. Т. 1-2. – К. 1992.
Субтельний О. Україна. Історія. - К 1993.
Історія України / Керівник авторського колективу Ю.Зайцев. – Л.,
1996. – 488с.
Історія України / Під редакцією В.А.Смолія. – К 1997. –423 с.
Ісаєвич Я. Галицько-Волинська держава.-Л.,1999.
Толочко П. Київська Русь.- К., 1996.
Додаткові:
Котляр М.Ф., Смолій В. А. Історія в життєписах. – К. 1994.
Котляр М. Ф. Галицько-Волинська Русь. - К.,1998.
Довідник з історії України. Т. 1. - К. 1993.
Слайд 4Формування централізованої держави - Київська Русь.
Важливим моментом у становленні
держави Київська Русь, було заснування Києва (він виник наприкінці V
першій половині VІ ст.).
Першим київським князем, згідно з літопису “Повісті минулих літ”, був Кий.
Слайд 5Сучасний пам’ятник у столиці України: Кий, Щек, Хорив, Либідь
Слайд 6Наприкінці VIII — у першій половині IX ст. у Середньому
Подніпров'ї склалося стабільне державне об'єднання Руська земля.
Слайд 9Важливим етапом в історії становлення Руської землі, був період князювання
останніх представників династії Києвичів — Діра і Аскольда.
Слайд 10Територія держави охоплювала сучасні Київщину, Чернігівщину та Переяславщину
Слайд 11У 860, 863, 866 та інших роках князь Аскольд на
чолі великої дружини нападав на Константинополь після чого було підписано
між Візантією та Руссю союзницький договір, який, по суті, був дипломатичним визнанням Київської Русі.
За договором Візантія платила Русі щорічну данину, а Русь зобов'язувалася надавати їй військову допомогу в боротьбі з арабами.
Важливою була стаття про прийняття християнства Аскольдом.
Слайд 12У той час як Руська земля розвивалася й міцніла, на
півночі розгорялися внутрішні чвари.
Для їх подолання на місцевий престол
у 862 р. було запрошено норманського (за іншою версією, прибалтійсько-слов'янського) князя Рюрика.
Слайд 13Прибувши разом зі своїми братами Синеусом і Трувором та військовою
дружиною, Рюрик заходився підпорядковувати собі ворогуючі племена.
Слайд 14Рюрик зробив м. Новгород своєю столицею
Слайд 15У 879 р. Рюрик помирає і влада переходить до його
малолітнього спадкоємця Ігоря. Оскільки Ігор був малолітнім, то насправді фактичним
правителем був його опікун - воєвода Олег.
Слайд 16У 882 р. Олег організував похід на кривичів, головним містом
яких був Смоленськ.
Підступно вбив Аскольда і заволодів Києвом.
З цього моменту
на історичній арені появляється династія Рюриковичів.
Слайд 17Олег на чолі 80 - тисячного війська у 907 р.
здійснив успішний похід на Константинополь.
Слайд 18Русько-Візантійський договір
Олег домігся вигідного для своєї держави договору:
1) значні
дари війську,
2) Візантія мала платити Русі щорічну данину,
3) надавати
руським купцям право безмитної торгівлі, утримувати їх у столиці за свій рахунок протягом шести місяців,
4) послів — увесь час їхнього перебування у Константинополі,
5) забезпечити русів усім необхідним при поверненні додому.
За це Русь зобов'язувалася допомагати Візантії в боротьбі з арабами та іншими кочівниками.
Слайд 19У 909—910 рр. відбулися воєнні походи руських дружин на Каспійське
узбережжя, у 912 — на Закавказзя.
За однією з версій,
в останньому з походів і загинув київський князь Олег.
Слайд 20Будівництво держави продовжив князь Ігор (912—945).
Він здійснив кілька походів
на Візантію, один з них у 941 р. не вдався.
У
944 р. було укладено русько-візантійську угоду:
1) підтверджувала основні торговельні інтереси Русі на ринках Візантії,
2) Ігор змушений був зректися володінь у гирлі Дніпра і на узбережжі Чорного моря,
3) руські купці втрачали право безмитної торгівлі,
4) руські воїни мусили обороняти кримські володіння Візантії від кочівників.
Слайд 21Правління Ігоря закінчилося, як і почалося, повстанням древлян.
Розлючені непомірною
даниною, вони у 945 р. розгромили київську дружину, а самого
князя розірвали, прив'язавши до двох дерев.
Слайд 23Після смерті Ігоря влада перейшла до його вдови княгині Ольги
(945—964).
Вона жорстоко помстилася за вбивство свого чоловіка, знищивши понад 5
тис. древлян і спаливши їхню столицю Іскоростень.
Слайд 24Ольга правила Київською Руссю до змужніння сина Святослава.
Слайд 25З цією метою княгиня у 946 р. (за іншими даними
— у 957) здійснила візит до Константинополя, де була прийнята
імператором Констянтином Багрянородним.
На міжнародній арені княгиня Ольга, намагалася зміцнювати становище держави дипломатичним шляхом.
Слайд 26У 964 р. правителем Русі стає Святослав Ігоревич (964—972), який
з молодих років перебував у військових походах.
Він проводив експансивну
політику за оволодіння Чорним морем і прилеглими до нього землями.
Слайд 27Кордони Давньоруської держави розширилися до Волги і Чорного моря.
У
другій половині свого правління Святослав цілком зосередив увагу на Балканах.
У 968 р. Святослав, завдавши поразки болгарам під Доростолом, здобув 80 подунайських міст і зробив Переяславець своєю резиденцією.
Слайд 28Святослав провів адміністративну реформу.
У трьох головних землях держави він
призначив намісниками своїх синів:
Ярополка - у Києві,
Олега –
у центрі Древлянської землі Овручі,
Володимира – у Новгороді Великому.
Слайд 29У 969 р. Святослав вирушив у другий похід на Балкани,
але він закінчився невдачею.
Навесні 972 р. Святослав загинув у бою
з печенігами, а з його черепа Куря звелів виготовити чашу для вина, сподіваючись таким чином перейняти мужність, хоробрість і стійкість великого руського полководця.
Слайд 30Після смерті князя Святослава в Києві почав правити його старший
син Ярополк (972 – 980).
Він прагнув одноосібно правити на
Русі.
І у 977 році пішов війною проти свого брата Олега.
Довідавшись про загибель брата Володимир, який правив у Новгороді. Злякався і утік до варягів, а Ярополк посадив у Новгороді свого намісника.
Проте Володимир повернувся із найманим варязьким військом і вигнав з Новгорода київського посадника, а сам із дружиною рушив на Київ.
Слайд 31Князюваня Володимира Великого (980 – 1015) розпочалося із зміцнення внутрішнього
становища держави:на сході Київська Русь сягала межиріччя Оки і Волги,
на заході – Дністра, Карпат, Західного Бугу, Німану, Західної Двіни,
на півночі - Чудського, Ладозького, Онезького озер,
на півдні – Дону, Росі, Сули, Південного Бугу.
До її складу входило близько двадцяти різних земель, племен, серед яких були і слов'янські, і угро-фінські, і тюркські.
Слайд 32Щоб забезпечити західний кордон, заснував над Бугом місто, назване його
іменем — Володимир (Волинський).
Монети за часів Володимира Великого
Слайд 33адміністративна реформа
запровадження нового адміністративного поділу держави на уділи — землі
довкола найбільших міст. Їх було вісім.
Удільні намісники безпосередньо залежали від
великого князя і виконували його волю.
Слайд 35військова реформа
Вона спрямовувалася на ліквідацію "племінних" збройних формувань і
заміну їх загальнодержавною системою оборони.
Також було запроваджено феодальну організацію війська,
коли земельні володіння (бенефіції) надавалися за умови несення служби.
Це сприяло залученню нових сил із народного середовища, які стали опорою князівської влади, потіснивши і племінну боярську еліту, і норовистих найманців-варягів.
Слайд 36Релігійна реформа
Близько 986 р. у відповідь на прохання візантійського імператора
Василія II допомогти придушити повстання полководця Варди у Малій Азії,
князь Володимир наполіг на укладенні союзу з Київською державою та скріпленні його шлюбом з сестрою імператора Анною.
Натомість Василій II зажадав, щоб Володимир охрестився і запровадив християнство у своїй державі.
Слайд 37Купель у Корсуні (Херсонесі) - місце хрещення Володимира, споруду побудовано
1997 р.
Слайд 39Однак останні роки правління Володимира були тривожними.
Непокірливість почали проявляти
його сини: прийомний — Святополк (син Ярополка), якого він кинув
до в'язниці, і рідний — Ярослав, що був намісником у Новгороді.
Саме під час підготовки до походу на Новгород Володимир 15 липня 1015 р. раптово помер.
Слайд 40Його найстарший син Святополк, якого літописець прозвав за жорстокість "Окаянним",
бажаючи одноосібно панувати в Київській державі, почав знищувати своїх зведених
братів.
Спочатку вбив князів ростовського — Бориса і муромського — Гліба, потім у Карпатах деревлянського — Святослава.
Проти нього виступив Ярослав, який князював у Великому Новгороді.
Навесні 1019 р. сталася вирішальна битва між двома братами на р. Альті біля Переяслава.
Переможцем вийшов Ярослав, названий сучасниками Мудрим, а Святополк змушений був рятуватися втечею за кордон і незабаром загинув.
Слайд 42Київська Русь у період князювання Ярослава Мудрого (1019—1054) досягла свого
найбільшого піднесення.
У 1036 р. він успішно завершив боротьбу своїх
попередників проти печенігів, розгромивши їхні орди під Києвом, після чого вони назавжди покинули руські землі. На місці битви згодом постав величний собор святої Софії.
Перемога над печенігами дала можливість відсунути кордони Русі на 100 км. на південь.
Слайд 47Сам Ярослав, якого сучасники називали "тестем Європи", був одружений з
дочкою шведського короля Олафа Інґіґердою, його син Всеволод — з
дочкою візантійського імператора Константина Мономаха, Ізяслав — із сестрою польського князя Казимира, Святослав — з онукою німецького цісаря Генріха II.
Слайд 48Три доньки Ярослава вийшли заміж за європейських королів: Анна —
за французького Генріха І, Єлизавета — за норвезького Гаральда Сміливого,
Анастасія — за угорського Андраша.
Сестра князя - Доброніга була одружена з польським князем Казимиром.
Ганна Ярославна, дружина короля Франції Генріха I
Слайд 49В останні роки правління Ярослав Мудрий спробував вирішити проблему престолонаслідування,
щоб запобігти князівським міжусобицям після його смерті.
Для цього було
запроваджено принцип сеньйорату, коли розподіл земель і політичної влади у державі здійснювався на основі старшинства у великокнязівському роді.
У разі смерті великого князя його місце посідав найстарший за віком брат (у випадку його відсутності — найстарший син), і всі князі пересувалися на один щабель вверх у князівській ієрархії.
Слайд 50Після смерті непопулярного київського князя Святополка й повстання киян у
1113 р. віче із заможних городян запросило до Києва на
князювання Володимира Мономаха (1113—1125).
Він ще за життя свого батька Всеволода був фактичним правителем Русі.
Слайд 52По смерті Володимира Мономаха на київському престолі утвердився його син
Мстислав (1125—1132), прозваний літописцями Великим.
Однак Мстислав був останнім з
київських князів, кому вдалося утримати єдність і могутність Київської Русі.
Високий рівень економічного розвитку і відповідних йому суспільних відносин уже невблаганно підводив одну з найбільших держав тогочасної Європи до нової епохи в її історії — епохи феодальної роздробленості та існування самостійних князівств.
Слайд 53Економічне життя та суспільно-політичний устрій. Культура Київської Русі. Розвиток медицини.
Київська
Русь була найбільшою державою середньовічної Європи. Вона простягалася майже на
800 тис. кв. км., де проживали від 3 до 12 млн. чоловік.
На найвищому щаблі феодальної драбини знаходився князь.
Який у своїй діяльності спирався на воєвод і бояр.
На нижньому щаблі — холопи (населення, що перебувало у повній власності феодала), закупи (люди, що через різні причини втрачали власне господарство і змушені були йти в кабалу до феодала за купу (грошову позичку), рядовичі (селяни, що уклали з феодалом ряд (договір), на підставі якого визнавали свою залежність від нього і змушені були працювати за частку виробленої продукції).
В середині — селяни-смерди (більша частина селян, що мали приватне господарство, житло, земельні наділи, платили данину князю і були відносно вільними), ремісники, купці.
Окрему значну за розмірами соціальну групу становили церковнослужителі.
Слайд 54Розвиток освіти у Київській Русі
Після прийняття християнства поширюється алфавіт, створений
болгарськими просвітниками Кирилом та Мефодієм “кирилиця”.
Математичні знання зводилися до суто
практичних – чотири дії, дроби, обчислення відсотка.
Слайд 55Мистецтво
В архітектурі найбільше проявляються типові візантійські риси.
В храмах розвивається іконопис,
фресковий розпис, мозаїка.
Важливими атрибутами життя були музика, пісня, танець.
Слайд 56Розвиток медичної справи.
Медицина в ті часи була народною.
З
розвитком духовного життя, коли з’являються серед людства ті чи інші
релігійні уявлення, у лікуванні людей зокрема у народній медицині, набувають певного значення ті чи інші магічні дії, лікування словом, молитвою.
У народній медицині у той час застосовувалися різні лікарські рослини, як наприклад, валеріана, ялівець, сабур, солодкий корінь, шипшина, м’ята, ромашка, ракові шийки, гірчиця, чорна блекота та інші.
Слайд 57
В Київську Русь завозили багато інших лікарських рослин з
Багдада, Єгипту, Ірану, Кіпру, Венеції, Сицилії та інших країн.
Лікарські
рослини розводили в монастирських городах.
Одна з перших згадок про створення стаціонарної лікувальної установи у Київській Русі відноситься до Х століття, коли княгиня Ольга організувала лікарню, де догляд за хворими був доручений жінкам.
Виділялись лікарі-ремісники, знання передавалися спадково.
Слайд 58Із введенням християнства одночасно існували три типи лікарів:
народний,
світський,
лікар - священик.
Першою жінкою, яка прославилася своїми медичними знаннями,
була онучка Володимира Мономаха, дочка Мстислава – Євпраксія Мстиславівна.
Вона видала грецькою мовою трактат «Аліма», де було зібрано і систематизовано знання з тогочасної медицини, опис хвороб, засоби їх лікування, поради жінкам та дітям.
Слайд 59З ІХ ст., зруйнований внаслідок постійних нападів золото-ординців Київ втратив
на деякий час провідну роль у культурному житті українських земель.
Таким містом стає Львів.
У 1377р. у Львові було засновано шпиталь для хворих та бідних.
У 1445р.з’являються перші відомості про аптеку, якою керував русин Василь.
Згадується також про лікаря з платнею 10 кіп грошів.
Слайд 603.Причини розпаду Київської Русі. Її історичне значення.
Починаючи з 30-х років
XII ст. Київська Русь, що виглядала міцною і непорушною, раптом
почала втрачати політичну єдність і розділилася окремі князівства і землі.
Серед причин, які привели до політичної роздробленості Русі, можна виділити такі:
1. Прагнення окремих князівств до самостійності.
2. Велика територія держави та етнічна неоднорідність населення.
3. Відсутність сталого порядку успадкування князівської влади.
4. Занепад торгівлі.
5. Геополітичне розташування Київської Русі, яка знаходилася на межі зі степовими кочівниками.
Слайд 61Монголо-татарська навала
У 1223 р. на річці Калці (поблизу Маріуполя) сталося
перше збройне зіткнення татар та русичів.
Слайд 62Наприкінці 1237 р. розпочався наступ монголо-татар під проводом хана Батия
на руські землі.
У 1239 р. було захоплено м. Переяслав, потім
Чернігів.
7 грудня 1240 р. монголи взяли в облогу м. Київ.
В кінці 1240 р. були захоплені Кам’янець, Ізяслав, Луцьк та ін.
У 1242 р. війська хана Батия у пониззі Волги заснували державу – Золоту Орду (столиця м. Сарай).
Хан Батий (1204—1255)
Слайд 63У процесі децентралізації Київської Русі на її території виділяються окремі
політичні утворення:
I Київське
II Пінсько-Турівська волость
III Волинське
IV Галицьке
V Полоцьке
VI Новгородські землі
VII
Смоленське
VIII Чернігівське
IX Сіверське
X Муромсько-Рязанське
XI Переяславське
XII Ростовсько-Суздальське
Слайд 64Галицька та Волинська землі у ХІІ ст. Утворення Галицько-Волинського князівства.
Наприкінці
XII — першій половині XIII ст. Давньоруська держава занепадає.
Наступником
державності Київської Русі було Галицько-Волинське князівство.
Помираючи, Ярослав Мудрий заповів Галичину своєму внукові Ростиславові Володимировичу.
Після смерті Ростислава залишилися сини — Рюрик, Василько і Володар.
Вони зуміли стати законними спадкоємцями Галичини.
Рюрик володів Перемишльською землею, Василько — Теребовлянською,
Волододар — Звенигородською.
Слайд 65Історія Галицької землі
Після смерті братів Ростиславичів син Володаря князь Володимирко
(1124—1152) поступово об'єднав Звенигородське, Перемишльське, Галицьке й Теребовлянське князівства в
одне і переніс у 1144 р. свою столицю до Галича.
Раптова смерть Володимирка не перервала державотворчого процесу в Галичині.
За правління його сина — Ярослава Осмомисла (1152—1187) Галицьке князівство стало наймогутнішим на українських землях.
Слайд 66Помираючи, Ярослав Осмомисл поділив свої землі між обома синами: Олегом
та Володимиром.
Але бояри вигнали Олега і посадили на престол Володимира
(1187 — 1199), другого сина від першого законного шлюбу князя.
У 1187 р. бояри збунтувалися і вигнали його з Галича, запросивши на престол волинського князя Романа Мстиславича з роду Мономаховичів.
Але вторгнення угрів, яких запросив на допомогу князь Володимир, змусило Романа покинути Галичину.
Слайд 67Після деяких поневірянь Володимир Ярославич, спираючись на підтримку німецького князя
Фрідріха Барбаросси і польського короля Казимира, влітку 1189 р. повернув
собі батьківський престол і княжив до самої смерті.
На цьому припинилася династія Ростиславичів та й саме існування окремого Галицького князівства.
Слайд 68Волинське князівство
Аж до середини XII ст. Волинська земля не мала
власної князівської династії: вона безпосередньо управлялася з Києва.
Тільки за князювання
Ізяслава Мстиславича Волинь отримала статус спадкової вотчини й надовго закріпилася за його родом.
Слайд 69Відновити розпорошені занедбані володіння свого роду і розширити їх на
землі литовського племені ятвягів вдалося Роману Мстиславичу, який у 1170
р., після смерті батька — Мстислава Ізяславовича, який став волинським князем.
Слайд 70У 1199 р., після кончини князя Володимира, останнього представника династії
Ростиславичів, він зміг повернутися в Галичину та силою об'єднати її
з Волинню.
Слайд 71Здійснивши вдалі походи проти Литви, Польщі, Угорщини, половців, він посилив
свій вплив на Русі, підніс міжнародний авторитет держави.
Проте галицько-волинському
князю не вдалося об'єднати всю Русь.
У 1205 р. він загинув під польським містечком Завихостом у битві з військом краківського князя Лешка Білого.
Насамперед смертю Романа Мстиславича скористалися галицькі боярські угрупування.
Побоюючись, що його малолітні сини — чотирирічний Данило та дворічний Василько — з часом успадкують батьківський потяг до сильної влади, бояри позбавили їх князівського престолу.
Слайд 72Натомість вони запросили на князювання до Галича Володимира, Романа і
Святослава Ігоревичів (1206—1212), синів відомого своїм походом на половців у
1184 р. Ігоря Святославовича Сіверського.
Романова вдова, княгиня Анна, з дітьми змушена була втікати спочатку у Володимир-Волинський, а далі — до Польщі.
Польський князь Лешко Білий залишив її з Васильком у себе, а Данила відіслав до угорського короля Андрія II.
Слайд 73Запрошуючи Ігоревичів, галицькі бояри сподівалися, що ті будуть слухняними виконавцями
їхньої волі.
Та, як виявилося, брати не збиралися коритися боярській
сваволі і, щоб покінчити з нею, стратили близько 500 представників аристократичних родів Галичини.
Вони, вдаючи, що прагнуть мати князем законного спадкоємця з династії Романовичів, заручилися підтримкою угорців і за їх допомогою захопили й повісили Ігоревичів.
Слайд 74Коли ж постало питання про владу в краї, то стало
зрозуміло, що бояри хочуть правити самі, прикриваючись іменем неповнолітнього Данила
Романовича.
Тоді бояри пішли на безпрецедентне порушення середньовічного права — проголосили князем провідника боярства Володислава Кормильчича (1213—1214).
Слайд 75В результаті у 1214 р. польський князь Лешко Білий і
угорський король Андрій II уклали договір про розподіл галицько-волинської спадщини.
Королем Галичини було проголошено п'ятирічного угорського королевича Коломана (1214—1219), який мав одружитися з дворічною дочкою Лєшка Соломією.
Лешко Білий
Андрій II
Слайд 76У 1219 р. галичани виступили проти угорців і запросили на
престол новгородського князя Мстислава Удатного (1219—1227), який з допомогою повсталих
міщан вигнав загарбників з Галича.
Слайд 77Двічі брати Романовичі здобували Галич (1230, 1233), але лише за
третім разом у 1238 р., спираючись на підтримку міщан і
духовенства, зуміли там закріпитися, розбивши угорців та їх союзників — місцевих бояр.
Залишивши за собою Галичину, Данило віддав Волинь молодшому братові Василькові.
Слайд 78Хоча, незважаючи на такий поділ, обидва князівства продовжували існувати як
єдиний організм під зверхністю Данила Романовича, прозваного Галицьким (1238—1264).
Слайд 79У 1239 р. він заволодів Києвом, прогнавши смоленського князя Ростислава
та посадивши там свого намісника Дмитра.
Під його владою опинилися
практично всі українські правобережні землі.
Прагнучи звільнити українські землі від монголо-татарського іга, Данило Галицький значну увагу приділяв ідеї створення міжнародної антиординської коаліції.
Слайд 80Скориставшись скрутним становищем Данила Галицького, Римський Папа Інокентій IV пообіцяв
галицько-волинському князю допомогу в боротьбі з золото-ординцями та королівську корону
за умови укладення унії руської православної церкви з католицькою під покровительством Папи.
У 1253 р. в місті Дорогочині відбувається коронація Данила.
Слайд 81
Змінивши слабкого Куремсу на досвідченого Бурундая, Орда розпочинає 1258 р.
новий масований наступ на Галицько-Волинську державу.
Не маючи сил для
протидії, Данило Галицький під тиском вимог Бурундая був змушений віддати наказ про знищення укріплень Володимира, Луцька, Львова, Кременця, Данилова та інших міст.
Збереглися лише оборонні споруди неприступного Холма.
Саме в цьому місті після серйозної хвороби 1264 р. помирає князь Данило.
Слайд 82Після смерті Данила Галицького князівство знову втрачає свою єдність: його
землі поділено між трьома нащадками князя — Левом, Мстиславом і
Шварно.
Прагнучи стабільності, Шварно укладає союз Галицького князівства з Литвою, але це об'єднання не було тривалим.
Але серед Даниловичів найенергїйнішим правителем виявився Лев Данилович (1264—1301) , який намагався продовжити державницьку політику свого батька.
Столицю Галицько-Волинської держави Лев Данилович ще у 1272 р. переніс до Львова.
Лев Данилович
Слайд 83Наступник Лева Даниловича — Його син Юрій І (1301 —
1308(1315)) виступає вже як одноосібний правитель з королівським титулом, іменуючи
себе "королем Русі та князем Володимири".
Столицею королівства став Володимир-Волинський.
Юрій І
Слайд 84Після смерті Юрія І галицько-волинська спадщина перейшла до його синів
Андрія і Лева (1308,1315) —1323).
Оскільки жоден з них не мав
синів, то з їхньою смертю 1323 р. династія, яку започаткував князь Роман Мстиславич, припинилася.
Припиненням династії Романовичів Галицько-Волинська держава поступово занепадає.
Слайд 85Лише 1325 р. останнім, самостійним володарем Галицько-Волинської держави
було обрано 14-річного княжича Болеслава, сина мазовецького князя Тройдена та
Марії, сестри попередніх правителів Андрія та Лева.
Він прийняв православ'я та ім'я Юрія II Болеслава (1325—1340) і почав титулуватися "князем землі Руської, Галицької Володимирської".
Юрій II Болеслав
Слайд 86Внаслідок боярської змови у 1340 р. його було отруєно на
банкеті у Володимирі-Волинському.
З цього часу починається тривала боротьба між
її зміцнілими сусідами — Польщею, Угорщиною і Литвою — за українські землі.
Слайд 87Бояри проголосили галицько-волинським князем сина Ґедиміна Любарта - Дмитра (1340—1349),
який прийняв віру, мову та звичаї місцевого населення, влада нового
князя поширювалася лише на територію Волині.
Галицькою землею управляла група бояр, на чолі якої стояв Дмитро Дедько, що прийняв титул "старости й управителя Руської землі".
Любарт - Дмитро
Слайд 88Занепад Галицько-Волинської держави
В середині XIV ст. Галицько-Волинська держава перестає
існувати.
Серед причин її занепаду були:
монголо-татарське
іго,
деструктивна політика боярської олігархії,
припинення княжої династії,
агресія з боку Польщі, Угорщини, Литви.
Слайд 89Розквіт Галицько-Волинського князівства та його історичне значення. Розвиток культури Галицько-Волинської
держави.
Нова держава на рубежі XII—XIII ст. за розмірами своїх володінь
не поступалася Священній Римській імперії.
Її володаря величали "великим князем", "царем", "самодержцем всея Русі".
Слайд 90Саме в часи Данила Галицького споруджуються перші муровані фортеці та
потужні замки у Бересті, Кам'янці-Подільському, Хотині, Білгород-Дністровському тощо.
До 1256
р. він заклав місто Львів, яке назвав на честь свого сина Лева.
Загалом, згідно з літописом, за його правління було засновано близько 70 міст, в яких розвивалися ремесла та промисли, будувалися пишні будівлі, храми.
Слайд 91Промисли
Гончарство;
обробка шкіри і хутра;
ливарництво.
Значне місце займала торгівля. Торговельний шлях
з Галича у Київ називали «Соляним», бо прасоли вивозили сіль
по всій Русі.
Слайд 92У культурному житті Галицько-Волинської держави велику роль відігравали церкви та
монастирі, які були центром освіти.
При дворі князя Володимира Васильковича
була велика книгописна майстерня.
Яскравим виявом високого рівня культури була архітектура.
Будівлі будували переважно з дерева, а кам’яними були переважно храми, рідше князівські палати.
Слайд 93До наших днів збереглися рештки Успенського собору у Володимирі, будівництво,
якого було завершено у 1160 році.
Слайд 94В Перемишлі, Звенигородці, Галичині започатковано спорудження церков з білого каменю
(Покровська церква в с. Сітківці на Хмельниччині). Вона має два
яруси бійниць. І виконувала оборонні функції.
Особливою красою вирізнялася церква Св. Івана. Поверхня купола, якої з внутрішньої сторони прикрашена «золотими» зорями.
Слайд 95Місцевий іконопис розвивався під впливом київської школи. Відома ікона Богоматері
- Одигітрії з Покровської церкви Луцька, ікона Юрія - змієборця.
