Тема лекції: Вибрані проблеми дидактики

учнів.
3. Причини неуспішності і шляхи їх подолання.
4. Оптимізація

процесу навчання.

диференціації завдань і методики навчання в залежності від можливостей учнів.

Навчально-виховний процес, який враховує типові індивідуальні особливості учнів, прийнято називати диференційованим, а навчання за таких умов – диференційним навчанням.

групах за одною з ознак: за загальними здібностями; за окремими

здібностями. У першому випадку за результатами успішності учні розподіляються по класах А, В, С і навчаються за відповідними програмами.
б) за відсутністю здібностей: учні, що не встигають з тих чи інших предметів, групуються у класи, в яких ці предмети вивчаються за заниженим рівнем і в меншому обсязі (Франція);
в) за майбутньою професією: навчання дітей в музичних, художніх, з поглибленим вивченням іноземних мов школах;
г) за інтересами учнів: навчання в класах чи школах з поглибленим вивченням фізики, математики, хімії, інших предметів;
д) за талантами дітей: важливо відшукати серед дітей таланти і створити умови для їх всебічного розвитку (в Тернополі - школа "Відродження").

однакової трудності завдання, але слабшим учням надається індивідуальна допомога під

час їх виконання;
б) слабшим учням даються окремі завдання;
в) спочатку дається легше завдання, але згодом ускладнюється додатковим завданням.

такі групи:
Учні з дуже високими навчальними можливостями характеризуються здатністю

швидко засвоювати матеріал, вільно вирішувати завдання, з інтересом самостійно працювати, потребують завдань підвищеної трудності.
Учні з високим рівнем навчальних можливостей характеризуються міцними знаннями, володіють навичками самостійної роботи, не уступають першій групі у засвоєнні матеріалу, але не завжди старанно закріплюють вивчене, бо не властива їм висока працездатність, вимагають корекції їх роботи, періодичного контролю за їх навчальною діяльністю.
Учні із середніми навчальними можливостями характеризуються здатністю вчитися нормально, для окремих властива висока научуваність при низькій навчальній працездатності, для інших - середня научуваність при середній працездатності, вимагають оперативної підтримки і допомоги педагога.
Учні з низькими навчальними можливостями мають низький рівень научуваності або навчальної працездатності, вимагають спеціального підходу педагога.

їх поділу на групи;
б) до складу групи може входити

4-6 учнів;
в) група може бути гомогенна (однорідна) або гетерогенна (неоднорідна);
г) найефективніша група змішана, але продуктивність робота низька;
д) комплекти можна міняти залежно від мети;
е) комплект може складатися з учнів таких груп: 4, 3, 2 і 1; 4, 3, 2 і 2; З, З, 2 і 2.

пошукового типу;
б) добрі передумови для використання комплексних розумових дій;

в) вирішуються навчальні завдання у процесі спілкування членів групи, виховується колективізм, формуються комунікативні якості, здійснюється розподіл праці між членами групи;
г) вчитель здійснює керівництво навчальним процесом опосередковано.

до їх розумових здібностей (коефіцієнт інтелекту):
1. Високий рівень. К.І.

= 110 балів і вище. В залежності від кількості балів за тестом К.І. учні цієї категорії класифікуються як дуже здібні (110-119), незвичайні (120-139) і обдаровані (140 і більше).
2. Середній рівень. К.І. = 90-109 балів.
3. Рівень нижче середнього. К.І. = 70-89. До цієї групи належать діти із затримкою в розумовому розвитку (80-89) і межовими порушеннями інтелекту (70-79).
4. Розумове відсталі діти. К.І. нижче 70. Вони, в свою чергу, класифікуються як такі, що піддаються навчанню (приблизно 50-60), піддаються прищепленню елементарних навичок (приблизно 25-49), такі, що вимагають постійної опіки (нижче 25).

напрямків діяльності вчителя в умовах загальноосвітньої школи є його робота

з учнями, яким властиві підвищені навчальні можливості. Такі учні характеризуються порівняно високим розвитком мислення, довготривалим запам'ятовуванням навчального матеріалу, добрими навичками самоконтролю в навчальній діяльності, великою працездатністю тощо.

-образно-художній (необхідний дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам);
раціонально-образний (необхідний історикам, філософам, учителям);
-

емоційно-почуттєвий (необхідний режисерам, літераторам).

індивідуальні заняття з ними на уроках і позаурочний час, факультативи.

У методах навчання цих учнів мають преважати самостійна робота, частково-пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок.

Його програма передбачає дострокове завершення шкільного навчання. Обдарованій дитині можуть

дозволити розпочати навчання в школі раніше. В її стінах дитині дається можливість засвоїти програму швидше, ніж це під силу учням із середніми здібностями. Можливе дострокове переведення із класу до класу. Практикується в роботі з такими дітьми швидкий темп навчання з окремих дисциплін, створення спеціальних груп прискореного навчання, складання тестів з окремих дисциплін екстерном. Можуть використовуватись програмоване та індивідуалізоване навчання та використання комп'ютера.

два поняття, які характеризують це явище, а саме: неуспішність і

відставання. В.С. Цетлін під "неуспішністю" розуміє невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, фіксована через якийсь значний проміжок часу навчання (вивчення розділу, в кінці чверті, півріччя). "Відставання" - це невиконання вимог (або однієї з них), яке має місце на одному з проміжних етапів того відрізку навчального процесу, який є тимчасовою рамкою для визначення успішності. Неуспішність і відставання взаємозв'язані. В неуспішності синтезовані окремі відставання, вона - підсумок процесу відставання.

з багатьох предметів і за тривалий час; б) часткове або

стійке відставання з кількох складних предметів; в) епізодичне відставання з одного або кількох навчальних предметів, яке можна подолати.

і психічного розвитку (слабке здоров'я, нерозвинута пам'ять і мислення, навички

навчальної праці);
б) недостатній рівень вихованості (відсутність інтересу до навчання, слабка сила волі, відсутність почуття обов'язку і відповідальності);
в) недоліки в діяльності школи (відсутність у класі атмосфери поваги до знань, недоліки в методиці викладання, недостатня організація індивідуальної і самостійної роботи учнів, байдужість вчителя);
г) негативний вплив сімейної атмосфери (недостатні матеріальні умови життя сім'ї, негативне ставлення батьків до школи і навчальної праці дітей, відрив дітей від навчальної праці і ін.).

навчальної праці; б) долають прогалини в розвитку мислення школярів; в)

долають негативне ставлення учнів до навчання; г) усувають прогалини в знаннях учнів; д) долають причини щодо неуспішності.

управління, яке організовується на основі всебічного врахування закономірностей, принципів навчання,

сучасних форм і методів навчання, а також особливостей даної системи, її внутрішніх і зовнішніх умов з метою досягнення найефективнішого (в межах оптимального) функціонування процесу з точки зору заданих критеріїв.

- результат успішності навчання учнів, а також їх вихованості і

розвитку;
б) якість навчання - ступінь відповідності результатів навчання вимогам всього комплексу цілей і завдань навчання, ступінь відповідності результатів максимальним можливостям кожного школяра в певний період розвитку;
в) оптимальність витрат часу та зусиль учителів і учнів, відповідність діючим гігієнічним нормам.

охоплення процедурою вибору всіх основних компонентів процесу навчання;
б)опора на

всі принципи дидактики;
в) послідовне врахування цілей навчання, можливостей системи, завдань навчання, специфіки змісту і форм його організації при виборі методів навчання;
г) врахування діагностичного характеру засобів і видів навчання, їх переважаючої спрямованості на вирішення певного кола завдань, наявність у зв'язку з цим сильних і слабких сторін у кожному з них, необхідність опори на сильні і нейтралізації слабких сторін;
д) орієнтація вибору на раціональне розмаїття засобів навчання з метою максимально важливого врахування особливостей учнів і комплексної реалізації всього кола завдань навчання;
е) динамічний підхід до вибору структури процесу, що відображає динаміку самої системи, в якій протікає навчання, тобто виключення з практики шаблонної структури навчання для учнів певного класу, зміну характеру навчання з розвитком школярів.

а) аналіз змісту навчального матеріалу
б) аналіз пізнавальних можливостей учнів

в)самоаналіз можливостей педагога
г) конкретизація цілей і завдань навчання
д) конкретизація змісту навчального матеріалу
е) вибір форм навчання: тип уроку, групові, індивідуальні форми роботи в класі і вдома
є) вибір методів навчання.