Теорія і методика фізичного виховання ЛЕКЦІЯ 1

МЕТОДИКИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

дисципліна, що являє собою систему знань про роль і місце

фізичного виховання в житті людини та суспільства, особливості і загальні закономірності її функціонування й розвитку.

Об'єктом
вивчення цієї дисципліни є фізичні можливості та здібності людини, які змінюються під час цілеспрямованої дії засобами фізичного виховання.

Предметом
дослідження виступають загальні закономірності управлін­ня процесом фізичного виховання людини. В теорії і методиці фізичного виховання можна виділити три напрями: соціологічний, педагогічний та біологічний.

напрями:
Соціологічний напрям
включає питання про причини виникнення фізичного виховання,його роль

та місце як соціальної підсистеми в житті людини та суспільства,співвідношення фізичного виховання з іншими соціальними явищами.

У педагогічному напрямі
теорії і методики фізичного виховання вивчаються загальні закономірності управління процесом фізичного виховання та його різновидів (професійно-прикладна фізична культура, рекреація, реабілітація).

У біологічному напрямі вивчаються вплив рухової активності на процес життєдіяльності організму людини; норми рухової активності для досягнення оптимального функціонування органів і систем;

педагогічний процес цілеспрямованої систематичної дії на людину фізичними вправами, силами

природи, гігієнічними факторами з метою зміцнення здоров'я, розвитку фізичних якостей.

це процес оволодіння знаннями, вміннями і навичками виховної, навчальної, оздоровчої,

рекреаційної діяльності для подальшого використання у процесі
самовдосконалення

формування у людини рухових умінь і навичок, а також надбання

і передавання спеціальних знань у галузі фізичної культури.
Фізична підготовленість — рівень досягнутого розвитку фізичних якостей, формування рухових навичок у результаті спеціалізованого процесу фізичного виховання.

що характеризують окремі якісні сторони рухових спроможностей людини: сила, бистрота,

витривалість, гнучкість та ін.
Фізичне здоров'я — динамічний стан, що характеризується резервом функцій органів і систем і є основою виконання індивідом своїх біологічних і соціальних функцій.
Фізичний стан — за визначенням міжнародного комітету стандартизації тестів характеризує особистість людини, стан здоров'я, статуру і конституцію, функціональні можливості організму, фізичну працездатність і підготовленість.
Фізична працездатність — потенційні можливості людини виконувати фізичні зусилля без зниження заданого рівня функціонування організму, в першу чергу його серцево-судинної та дихальної систем.

комплекс заходів, спрямований на вдосконалення процесів відновлення працездатності після фізичної

та розумової праці, або здійснення активного відпочинку людей із використанням фізичних вправ, отримання задоволення від цього процесу.
Фізична реабілітація (відновлення здатності) — комплекс заходів, спря­мований на відновлення втраченої або послабленої функції після захворювання або травми.
Фізичний розвиток (як стан) — це комплекс ознак, які характеризують морфофункціональний стан організму, рівень розвитку фізичних якостей і здібностей, необхідних для його життєдіяльності. 

оптимальний стан показників здоров'я, що дають можливість мати високу якість

життя.
до поняття "фітнес" входять:
планування життєвої кар'єри,
гігієна тіла,
фізична підготовленість,
раціональне харчування,
профілактика захворювань,
сексуальна активність,
психоемоційна регуляція.

процесі життєдіяльності. Розрізняють звичну і спеціально організовану рухову активність.
До звичної

рухової активності
Це види рухів, спрямованих на задоволення природних потреб людини (сон, особиста гігієна, приймання їжі, зусилля, витрачені на її приготування, придбання продуктів), а також навчальну та виробничу діяльність.

Спеціально організована м'язова діяльність включає різні форми занять фізичними вправами, активні пересування до школи та зі школи (на роботу).

таких норм міститься в знаходженні середніх величин і стандартних відхилень

певної групи людей

Індивідуальні норми
засновані на порівнянні показників однієї і тієї самої особи в різних станах

Належні норми встановлюються на підставі вимог, які висуваються людині умовами життя, професією, побутовими умовами і т. ін.

емпіричні знання про вплив рухових дій на організм, отримані людиною

у результаті повсякденної діяльності.

Другий етап — створення перших методик із фізичного виховання — охоплює періоди рабовласницьких країн Стародавньої Греції.

Третій етап - інтеграція наукових знань у єдину теорію і методику фізичного виховання, яка охоплює період епохи Відродження

Четвертий етап — створення теорії і методики фізичного виховання як самостійної наукової й навчальної дисципліни.

П'ятий етап інтенсивного розвитку науки про фізичне виховання, почався після 1917 р.

Шостий етап розвитку ТМФВ можна віднести до 90-х років XX ст..

точна мета застосування певної вправи;
в) суть кожної вправи та її

дія на організм;
г)як необхідно практично застосовувати кожну фізичну вправу;
д) в яких умовах її слід застосовувати.

Теорія і методика фізичного мала таку структуру
виховання, за схемою Г.О. Дюперона:

Завданнями фізичної культури Г.О. Дюперон вважав:
"лікування хворого організму; зміцнення й охорона слабкого організму та який розвивається; підтримання здорового та вдосконалення нормального організму".

і методики фізичного виховання як навчальної дисципліни можна подати у

вигляді трьох розділів

Перший розділ подає загальні положення теорії і методики фізичного виховання, які розповсюджуються на галузь застосування (спорт, базова фізична культура, оздоровча фізична культура для осіб різних вікових груп).

Другий розділ конкретизує використання основних положень теорії і методики в різні вікові періоди з урахуванням відвідування навчальних закладів, військової та професійної діяльності.

У третьому розділі подано матеріал, який сприяє вирішенню конкретних завдань: корекції маси тіла, фігури, постави, профілактики ризику розвитку серцево-судинних захворювань, а також адаптує методику фізичного виховання до осіб з обмеженою дієздатністю

будучи підсистемою суспільної культури, формується і змінюється під дією загальнокультурних,

матеріальних і соціальних умов життя суспільства, потреб, що ними визначаються, а в процесі функціонування впливають на соціально-демографічні групи.

виникає декілька груп факторів:
загальнокультурні і соціально-економічні умови
демографічні
національні

(традиції)

склад населення

географічні і кліматичні умови регіонів

бюджет часу населення

особистісні фактори

із соціальними запитами, індивідуальними і груповими потребами
віднайдення оптимальних способів

узгодження фізичного виховання з іншими соціальними процесами і видами діяльності людей (навчання, виробництво, дозвілля та ін.), а також із загальнонауковими й специфічними закономірностями фізичного виховання як педагогічного процесу.

способів їх використання для фізичного виховання.
Фізична культура формується
У процесі

розвитку й удосконалення педагогічних і соціальних систем фізичного виховання

Це накопичення духовних і матеріальних цінностей

впливає ставлення до нього, пов'язане з умовами та якістю життя.

Проблема якості життя обговорювалася та обговорюється філософами, котрі намагаються знайти сенс людського життя, зрозуміти, яким воно може та повинне бути, щоб стати гідною людини.

Теоретично якість життя можна визначити як рівень, на якому життя, досвід людини стають багатшими, різноманітнішими, міцніше пов'язаними з її практичною діяльністю. На цьому рівні людина обирає лінію поведінки з великим ступенем свободи й у результаті підвищується коефіцієнт внутрішньої вмотивованості її діяльності.

олімпіад — своєрідний резонанс на Ігри перших Олімпіад сучасності.
Перша

така Олімпіада відбулася в Києві 1913 р., де на той час уже було побудовано перший у Росії стадіон. Для організації та проведення Всеросійської Олімпіади було створено діяльний Київський Олімпійський комітет.

собою єдність фізичного (тілесного, біологічного) і духовного, при­родного і соціального,

спадкового та набутого за життя

Індивід
це біосоціальне визначення людини як представника виду

Особистість
у психології розуміється як сукупність індивідуальних властивостей психіки, що управляють і визначають активну діяльність людини

умов", що у підсумку утворює те, що визначає :
особисте
обумовлює

його індивідуальне сприйняття світу

індивідуальне

індивідуальні реакції на зовнішні дії

досягнення мети

способів задоволення своїх потреб

вибір індивідуальних форм поведінки

ціле соціальне та біологічне в людині. Освоєння, охорона та примноження

природного в людині змінюються завдяки свідомій і стимулюючій соціумом руховій активніості, що є базою для формування людиною свого фізичного потенціалу.

числі й фізичного виховання, лежать потреби
індивідуальні
групові
колективні
суспільні

світу, зміст якої становить доцільну зміну та перетворення
Фізична культура

— діяльність, спрямована на формування самої людини як частини світу. Будь-яка діяльність містить ціль, засоби, результат і сам процес діяльності, отже, невід'ємною характеристикою діяльності є усвідомленість. Основою діяльності є мета, що свідомо формується, вона знаходиться поза діяльністю — у сфері людських мотивів, ідеалів, цінностей

обумовили виникнення, розвиток та функціонування фізичного виховання, у нинішній час

є потреби :

репродуктивна (спрямована на отримання вже відомого результату відомими засобами)

продуктивна (творча, пов'язана із виробленням нових ідей, цілей, та відповідних засобів, методів

необхідність духовної та фізичної (тілесної) підготовки до життєдіяльності (праці, полювання,

війни), обумовлена цим репродуктивна діяльність людини

Суб'єктивною причиною
виникнення й розвитку фізичного виховання вважається свідома (продуктивна) діяльність людей з накопичення, систематизації та передачі накопиченого досвіду і спеціальних знань наступним поколінням

тобто внутрішній спонукач активності

з метою формування нових ідеалів, засобів і методів, здійснення педагогічного

процесу фізичного виховання і соціальних форм організації населення. Задовольняє потребу у знаннях про процес фізичного виховання.

Фізичне виховання
містить загальну, професійно-прикладну фізичну підготовку (ППФП) і фізичну культуру (ФК) у системі наукової організації праці (НОП), задовольняє потреби людини і суспільства у зміцненні здоров'я, покращанні фізичного розвитку, підготовці до життєдіяльності, організації вільного часу.

Валеологія
разом із гігієною задовольняє потреби знань про здоровий спосіб життя.

цілому у прагненні до саморозвитку максимальних фізичних можливостей людини, задоволення

видовищних попитів.

Фізична рекреація
задовольняє потреби в оздоровленні, активному відпочинку, розвагах.

Фізична реабілітація
разом із ЛФК задовольняє потреби в оптимізації процесів одужання після захворювань.

цілому може бути таким:





Попит визначається потребами та

бажаннями громадян, соціальних груп, суспільства в цілому у використанні засобів фізичного виховання в основних видах зайнятості

Пропозиції щодо задоволення попиту характеризуються відповідністю попиту за цільовою спрямованістю, застосовуванням передбачуваних форм задоволення потреб, доступністю для населення, моральною орієнтацією.

Процес — педагогічний процес фізичного виховання та усі його різновиди харак.ефективністю, економічністю, науково-методичною обґрунтованістю, матеріальною, медичною та кадровою забезпеченістю.

Результат оцінюється за ступенем задоволення індивідуальних потреб людини та потреб і інтересів суспільстваУ свою чергу результат визначає характер і рівень попиту.

судити за сукупністю таких показників:
1. Ступінь усвідомлення ролі та місця

фізичного виховання у житті людей і суспільства

2. Кількість, якість і доступність для населення спортивних споруд та інвентарю

3. Ступінь проникнення ФВ у життя та побут населення (відсоток людей, які займаються ФВ і спортом).

4. Рівень наукових знань та кількість кваліфікованих кадрів.

5. Стан соціальної організації фізичного виховання населення

6. Стан здоров'я, фізичного розвитку та фізичної ідготовленості населення.

процесі фізичного виховання одна думаюча особистість (викладач) управляє іншою думаючою

особистістю — тим, хто займається. Управління може здійснюватися тільки зі згоди того, ким управляють, при повному розумінні ним мети та вартості (витрати часу, енергії) її досягнення

Етичні: етика стосунків, формування у тих, хто займається, правильної гуманістичної мотивації занять, формування необхідних знань, моральних і вольових якостей

життєдіяльності, підвищення опірності організму до дії несприятливих факторів зовнішнього середовища.
2.

Підвищення функціональних спроможностей організму до необхідного безпечного або належного рівня розвитку фізичних якостей.
3. Оволодіння руховими вміннями і навичками, що забезпечують безпечну життєдіяльність людини.
4. Повідомлення знань з галузі фізичної культури та навчання прикладному їх використанню з метою удосконалення свого організму.
5. Формування мотиваційних установок тих, хто займається, на фізичне і духовне самовдосконалювання.
6. Формування світогляду, етичне, моральне виховання: повага до людини, повага до своєї Батьківщини, своєї професії, до самого себе.
 

передбачає побудову системи фізичного виховання в цілому та окремих програм

з урахуванням індивідуальних і групових, соціальних і духовних потреб людей, а також формування мотивації до занять фізичною культурою, виходячи із впливаючих зовнішніх і внутрішніх факторів.

Принцип зв'язку фізичного виховання з іншими видами діяльності й зайнятості людей передбачає раціональне поєднання засобів фізичного виховання з професійною, навчальною діяльністю, в побуті та під час дозвілля і відпочинку населення.

Принцип гуманістичної орієнтації.
Не дозволяється застосування таких засобів, методів, форм занять, які принижують гідність особистості або приносять шкоду здоров'ю.

духовного розвитку особистості.

Принцип оздоровчої спрямованості передбачає орієнтацію занять фізичними вправами

на досягнення певних норм фізичного стану, що відповідають високому рівню здоров'я.

Принцип індивідуалізації передбачає підбір адекватних засобів і методів фізичного виховання відповідно до індивідуальних особливостей тих, хто займається, та їхнього рівня фізичного стану.

Основні
принципи
фізичного
виховання

функціонування яких засноване на загальних закономірностях та спрямоване на досягнення

мети фізичного виховання

Соціальною система фізичного виховання це – сукупність взаємопов'язаних установ і організацій, що здійснюють та контролюють фізичне виховання, а також засобів, методів і способів організації, нормативних основ, цілей і принципів здійснення фізичного виховання в країні

Педагогічна система
це – стема фізичних вправ, методів їх застосування, форм занять, тобто педагогічний процес, спрямований на зміну у потрібному напрямі фізичних