Цитомегаловірус та імунна відповідь

Доповідач:
магістр 2 року навчання
гр. вірусології
Шамрайчук Валентина


Київ-2013р.

відбувається зазвичай у дитячому віці, а первинна інфекція відбувається бесимптомно.

Надалі

вірус реактивуватися при послабленні противірусного захисту організму.

Осередок латентності – попередники клітин мієлоїдного ряду (гранулоцити і моноцити/макрофаги).

Реактивація особливо небезпечна для реципієнтів органів і стовбурових гемопоетичних клітин, ВІЛ-інфікованих осіб.

72 год. (для ВПГ-1 – 18 год.)
Тривалий інкубаційний період (30-40

днів).
Відносно низька патогенність.
Здатність пригнічувати клітинний імунітет, так як реплікація вірусу відбувається у клітинах імунної системи.
Пожиттєва персистенція в організмі
хазяїна.
Періодична реактивація.

взаємодії вірусних білків з CD13, який представлений на широкому спектрі

клітин.
Отже, вірус уражує різні типи клітин, зокрема:

лейкоцити

фібробласти

епітеліальні клітини

м’язові клітини

нейрогліальні
клітини

макрофаги

молоці, сечі, екскрементах, спермі, секретах шийки матки.
Шляхи передачі



Контактно-побутовим шляхом
Статево
Через молоко

матері

При переливанні крові

Повітряно-крапельним шляхом

Трансплацентарно
(0,2-2%)

При трансплантації органів та тканин

доза вірусу;
вік пацієнта;

шлях зараження;
генетичні особливості;
стан імунітету на момент зараження

цитомегалія.
Незалежно від способу інфікування вірус потрапляє у кров – віремія.

Первинне інфікування проявляється мононуклеозним синдромом і
симптомами загальної інтоксикації.

наліт на язику, збільшення піднижньощелепних та білявушних лімфовузмів.


Симптоми інтоксикації –

підвищення температури,головні
болі, загальне нездужання, слабкість.

спостерігається запалення тканини печінки, наднирників, селезінки, підшлункової залози, нирок, стравоходу,

легень, ураження судин ока, епітелію кишечниика, головного мозку та периферичних нервів. Наявне збільшення білявушних та підщелепних слинних залоз, запалення суглобів, висип на шкірі.
Прояви генералізованої форми:
- цитомегаловірусний гепатит;
- цитомегаловірусна пневмонія;
- цитомегаловірусний ретиніт(запалення сітківки
ока)

супресорів/кілерів,

CD4/CD8 субпопуляції лімфоцитів(інтоксикація),

активність ПК,

- порушується регуляція імунної відповіді за
рахунок порушення системи IL

гуморальна реакція
Поява анти-ЦМВ антитіл класу IgМ характерне для активної форми

ЦМВ-інфекції. Первинна інфекція зазвичай супроводжується появою анти-ЦМВ антитіл класу IgМ на 5-7 день після інфікування, які зберігаються до 30-45 днів.
Появу IgG реєструють через 7-14 днів після потрапляння вірусу в організм.

Продукування цитотоксичних
Т-клітин (СD8+) – потужний
механізм імунного захисту проти
ЦМВ.

♦ ррUL83 (рр65) –

становить 95% білків
оболонки.
♦ Окрім адгезивних молекул, на зовнішній мембрані ЦМВ є рецептори до хемокінів (гени US27-28), до Fc-фрагменту IgG , за допомогою яких вірус модулює імунологічну противірусну відповідь.
♦ Деякі білки у складі зовнішньої мембрани вірусу мають клітинне походження – напр. антиген CD13(експресується на клітинах гранулоцитарно-макрофагального ряду, на ендотелії, епітелії, клітинах строми), β2-мікроглобулін.

US3, US6, US11, US2.
Білки, що кодуються цими генами знижують

експресію на клітинній мембрані антигенів гістомусімності І класу порушення презентації вірусних антигенів CD8+ лімфоцитам і генерації клонів ЦТЛ.

взаємодію з ними ефекторнних клітин імунної системи (зокрема, ЦТЛ).

Враховуючи те,

що ЦМВ інгібує експресію МНС-І, очікуваним було б те, що інфіковані клітини будуть чутливі до лізису ПК-ми. Однак, цьому перешкоджає білок UL18 вірусу – гомолог важкого ланцюгу МНС-І.

факторів противірусного захисту організму.

2. Перехід режиму транскрипції вірусного геному в

латентну форму, при якій можлива експресія тільки деяких генів вірусу.

крові та біоптатах уражених тканин за допомогою імунофлуоресценції на основі

полі- або моноклональних антитіл;
- реакція нейтралізації;
- реакція зв’язування комплементу;
- реакція непрямої аглютинації;
- виявлення анти-ЦМВ антитіл класів IgG, IgМ у сироватці периферичної крові ІФА;
- ПЛР, real-time PCR (матеріал: сироватка і форменні елементи крові, слина, сеча, спинномозкова рідина, біоптати уражених тканин) ;
- КК: фібробласти людини, клітини нирки африканської мавпи, нирки ембріона людини(RH), нирки кролика.

коли виявляють специфічні IgМ у поєднанні з IgG.
Персистуючу форму діагностують

за наявності специфічних IgG та відсутності IgМ.
При латентній формі інфекції не відбувається репродукції інфекційного вірусу, але реплікація вірусної ДНК продовжується. Маркери: анти-ЦМВ- IgG, ДНК вірусу.
В латентному стані вірус персистує у Т-лімфоцитах