У КРАЇНСЬКА ВИШИВКА вишивання долі

згадують стародавні історики. Археологічні знахідки зі скіфських поховань 4-го століття

до н.е. свідчать, що гаптування - один із найдавніших видів мистецтва, початками якого володіли ще мисливці на мамонтів.
Окремі дослідники схиляються до думки, що найдавнішим видом письма було вузликове плетиво. Є й припущення, що в символах українських вишиванок наші далекі предки закодували священну інформацію про Універсум.

Це поняття чітко виводить наше мислення з побутової ужиткової сфери

і змушує замислитись над глибинним поняттям самого українського слова «вишивка».
Що світ є досконалим Творінням з універсальними законами — люди розуміли з правіку. Людина в кожній речі, створеній власними руками, мимоволі, підсвідомо «моделює» всесвіт, бо генетично у ній він закодований в голографічному стані.

означає бути щасливим у житті. І слово «сорочка» вживається тут

у своєму первісному значенні.
Сорочка — це певна закодована сукупність сорока божественних енергій, що творять довершену і гармонійну долю людини. Недаремно 9 березня, у день відкриття брам Ірію і проголошення початку весни, святкується день Сорока святих, а на Великдень найбільшу пошанівку заслуговує писанка-берегиня «сороківка» або «сорокаклинка»: живе яйце, на якому увесь простір поділений на сорок взаємно обернених і взаємодотичних трикутників, що символізують вогненні і водні сутності Буття у їхній Божественній парності.

у усіх древніх народів. Універсальна символіка, пов’язана із виходом на

космічні енергії, присутня в побуті і культурі Єгипту, Шумеру, народів Азії, латиноамериканського континенту, її сліди знайдено в Африці, Австралії, на віддалених островах Полінезії, Океанії, на всьому індоєвропейському просторі.
Але Україна — це особливий континент прадавньої культури, бо, як свідчать історики, тут життя існувало і в часи великого льодовика. Тут збереглася безперервність традиції, мудрість виживання, кодування сили. Це земля Гіпербореїв — могутніх титанів, носіїв таємничого знання. Сьогодні їхні таємниці помалу привідкриваються завдяки розшифруванню текстів Кам’яної могили, пам’яток прадавніх курганів, вік яких — мінімум 20 тисяч літ.

Варвари 17 грудня. На «Варвари» не можна було прати, білити

чи глину місити, — тільки вишивати. У цей день дівчата збиралися разом, молилися і вишивали (чи «висівали» долю?). Адже саме в ці дні ворожили на врожай, на долю, спостерігали за погодою.
Вважалося, що Варвара «золотими нитками Ісусові ризи вишивала». А це означало, що, будучи покровителькою дівчат-вишивальниць, вона керувала їхніми намірами і руками, коли майбутні наречені вишивали сорочки своїм судженим весільні рушники, ткали та вишивали свої власні сорочки.

особливий енергетичний контур, особливу ауру, що має гармонізуватися із тілом

людини.

Тому сорочка повинна деякий час "відлежатися": її енергетичне поле має згармонізуватися із полем людини, що носитиме цю сорочку. Так, зокрема, вважає відома на Полтавщині вишивальниця Тетяна Черненко. Вона не лише відтворює гармонію форм, розмаїття символів, притаманних найдавнішим зразкам давнього шитва, а й вивчає найтонші нюанси впливу вишивки на здоров'я людини.

закономірностей буття Всесвіту. Скажімо, т.зв. теорія полівихрового Всесвіту якої, зокрема,

дотримується київський учений О.Бугайов, розглядає "квітку Перуна" як лінійно-площинну модель зв'язків "генеруючого центру" в топопросторі, тобто, як первинну модель світобудови.

зображенні, а спробуємо мислено "розгорнути" їх під різними кутами зору,

то відкриваємо для себе, що всі мікроплощини наших узорів є відображенням кристалічних фігур, що всі вони співвідносяться між собою за законами так званої "золотої пропорції". Бо саме за цим законом гармонії форм буття наше око запрограмоване сприймати красу.

народів символом зародження земного світу є Птиця Рух: у первісних

водах творення вона ширяє, творячи своїми вогненними крилами Колесо світоруху. Це вона зносить у безмовному мороці "золоте яйце" наш земний світ.

Птахи лебеді, голуби завжди увінчують вершину "дерева життя", уособлюючи небесний світ.

застосування рушників у традиційній матеріальній та духовній культурі українців.

народів, головним чином слов’янської, балтійської та угро-фінської груп. Українці, котрі

належать до слов’ян, акумулювали у надрах традиційної матеріальної і духовної культури значний масив інформації у тканих та вишитих рушниках, яка становила цим значний інтерес для всього світу. Ці полотняні криптограми, котрі зуміли зберегти та донести до наших днів українські жінки, як хранительки глибокої традиції, містять коди, ключі до розуміння того, за якими законами Творець збудував цей Світ.

"обиденні" рушники,
"юріівські" рушники,
поминальні рушники,
рушники-обереги,
весільний рушник;

не зродило, як дві ягідочки:
Перша ягідочка — молодий Івасьо,

Друга ягідочка — молода Марися.

цікаво про характер передачі та втілення ідей Творця. Ідеї ним

започатковуються у вигляді схем, які потім приймаються високими службовими духами, переживаються ними і передаються ієрархічно нижче. Схеми працюють як матриці, за якими далі розгортається велична панорама ткання Полотна Життя, Тканини Світу. Ці описи настільки близькі до термінології, яку вживають майстри, знавці вишивання, що дух захоплює. Адже дійсно, починаючи вишивати рушник, чи інший виріб, людина в цей час уподоблюється Творцю. Спочатку йдуть думки (обдумування ідеї), розрахунки. Далі готується схема вишивання, підшуковуються необхідні матеріали (матерія!) – полотно, нитки. І лише потім настає час для матеріалізації – проявлення Ідеї у Матерії.

вишитих рушників«
Т.В. Косіна, З.О. Васіна «Українське весільне вбрання»
«Українська вишивка» ,

автори Тетяна Кара-Васильєва, Алла Чорноморець. Київ «Либідь» 2005р.